Рішення

від 02.05.2018 по справі 902/57/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" травня 2018 р. Cправа № 902/57/18

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "МК ТУТ ВСЕ", м.Вінниця

про стягнення 114976,79 грн заборгованості згідно договору банківського обслуговування

представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористались

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Вінницької області 05.02.2018 надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МК ТУТ ВСЕ" 114976,79 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору банківського обслуговування б/н від 03.03.2011, з яких: 97322,50 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом та 17654,29 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою суду від 26.02.2018 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №902/57/18, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі №902/57/18 призначити на 03.04.2018.

В судовому засіданні, 03.04.2018 було оголошено перерву, ухвалою суду повідомлено учасникам справи, що слухання справи в суді відбудеться 25.04.2018.

На визначену судом дату (25.04.2018) представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористалися, причини неявки суду не повідомили, про дату, місце та час розгляду справи №902/56/18 повідомлені завчасно та належним чином.

Так, ухвала суду від 03.04.2018 направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, за юридичними адресами сторін, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії суду від 10.04.2018 на вказаній ухвалі суду.

При цьому, ухвала суду про від 03.04.2018 вручена позивачу особисто 20.04.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №4950107642881.

Таким чином, суд вважає що вжив всіх належних заходів для повідомлення представника позивача про час, дату та місце розгляду судової справи по суті.

Водночас, згідно відомостей із офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором - 2101801474525, вбачається, що відповідач (ТОВ "МК ТУТ ВСЕ") не отримав зазначену вище ухвалу суду, у зв'язку з невдалою спробою вручення (повернення) (17.04.2018): "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п.п. 4, 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду від 26.02.2018 та 03.04.2018 справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі "Шульга проти України" no. 16652/04 від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду у справі "Білий проти України" no. 14475/03 від 21.10.2010).

При цьому ст.248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.02.2018 відкрито провадження у справі, а отже строк розгляду справи в порядку спрощеного провадження є таким, що спливе 26.04.2018.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на товариства з обмеженою відповідальністю "МК ТУТ ВСЕ" з публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заяви про відкриття поточного рахунку від 03.03.2011 згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_1 банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті "http://privatbank.ua", які разом складають договір банківського обслуговування б/н від 03.03.2011.

За твердженням позивача, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" було встановлено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок останнього в розмірі 62500,00 грн.

Однак відповідачем, своїх зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів не виконано, в зв'язку з чим рішенням господарського суду Вінницької області від 10.09.2014 у справі №902/1149/14 з нього було стягнуто наявну заборгованість за вказаним договором, що станом на 06.10.2017 складає: 339450,37 грн за договором банківського обслуговування б/н від 03.03.2011, з яких: 48634,23 грн - заборгованості за кредитом, 111509,60 грн - заборгованості по сплаті відсотків (процентів), 157868,67 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 21437,87 грн - заборгованості по комісії за користування кредитом.

Посилаючись на несплату відповідачем заборгованості згідно вказаного рішення суду у № 902/1149/14, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з останнього 97322,50 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом та 17654,29 грн заборгованості по комісії за користування кредитом за мінусом сум стягнутих згідно рішення суду від 10.09.2014 у справі № 902/1149/14.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, огляду матеріалів справи № 902/1149/14, слідує, що 03.03.2011 товариством з обмеженою відповідальністю "МК ТУТ ВСЕ" (Клієнт, відповідач) підписано з публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк, позивач) заяву про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки на підставі якої ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок №26002060506095.

Вказаною заявою обумовлено кредитний ліміт на рахунок, а саме те, що Банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту про розмір якого банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_1 та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами ОСОБА_1, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

За умовами Заяви від 03.03.2011 Клієнт банку, підписавши дану заяву погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками, розміщеними на сайті банку http:// www.privatbank.ua; http:// www.client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою із зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.

Також у Заяві вказано, що з її підписанням сторони приєднуються та зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_1 - Договір банківського обслуговування в цілому. Відносини між ОСОБА_1 та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (http:// www.privatbank.ua; http:// www.client-bank.privatbank.ua або інші Інтернет/SMS-ресурс, зазначений ОСОБА_1).

Сторони за заявою від 03.03.2011 також погодили, що при укладенні договорів, а також додаткових угод до них Банк та клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори та угоди до них від імені ОСОБА_1, здійсненого за допомогою засобів копіювання.

Судом встановлено, що долучені позивачем до матеріалів даної справи Умови та правила надання банківських послуг, а також ОСОБА_1 банку за своїм змістом є відмінними (різняться) з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що містяться у справі №902/1149/14 за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до "МК ТУТ ВСЕ" про стягнення 69614,21 грн заборгованості згідно договору банківського обслуговування б/н від 03.03.2011.

Порівнявши редакції та зміст Умов та правил надання банківських послуг, а також ОСОБА_1 банку судом виявлено відмінність у наступному:

- розмір відсоткової (процентної) ставки річних за користування кредитом (у даній справі розмір відсоткової ставки згідно п. 3.2.1.4.1.3. Умов та правил у разі непогашення кредиту впродовж 90-а днів становить 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості, тоді як згідно Умов та правил, які наявні в справі № 902/1149/14 її розмір згідно із п. 3.18.4.1.3. Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90-а днів становить 48 % річних );

- згідно із витягу ОСОБА_1 банку, що наявні в справі, у них відсутнє визначення розміру відсоткової ставки у випадку непогашення кредиту на протязі 90-а днів та значаться відсотки у разі непогашення кредиту упродовж 30-ти днів , зокрема, на рівні 64 % річних, в той же час згідно Умов та правил, які наявні в справі № 902/1149/14 розмір відсотків у разі непогашення кредиту впродовж 90-а днів становить 48 % річних;

- розмір комісії за користування кредитним лімітом (у даній справі розмір комісії за користування кредитним лімітом згідно п. 3.2.1.4.4 становить 0,9 % річних від максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, при цьому сума стягуваної комісії не менше 200 грн, тоді як згідно Умов та правил, які наявні в справі № 902/1149/14 її розмір згідно із п. 3.18.4.4. становить 0,9 % річних від максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць) тощо.

Також, як слідує зі змісту Умов та правил долучених позивачем до даної справи, останні були розроблені ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" у 2014, враховуючи наявність у них п. 3.2.1.8. Програма "Кредитні канікули" та п. 3.2.1.8.2. відповідно до якого термін проведення програми з 01.04.2014 до закінчення антитерористичної операції (АТО) на Південному Сході України, проведення якої не мало місце на момент підписання заяви відповідачем від 03.03.2011 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також ОСОБА_1 банку.

Сукупність вищевказаних обставин переконливо свідчить про відмінність змісту Умов та правил, а також ОСОБА_1 банку наявних у даній справі виходячи яких позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню, проценти та комісію з Умовами та правилами, а також Тарифами банку, що містяться в справі № 902/1149/14.

При цьому, доказів того, що відповідач на момент підписання заяви від 03.03.2011 приєднувався, а відтак і погоджувався саме із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку долученим позивачем до позову у даній справі матеріали останньої не містять, доказів протилежного позивачем не надано, окрім того приєднання останнім до вказаних Умов та правил спростовується вищенаведеним.

В той же час, вказане вище рішення у справі № 902/1149/14 є таким, що набрало законної сили згідно із ст.85 ГПК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення) - 23.09.2014.

26.03.2014 на виконання вищевказаного рішення суду у справі № 902/1149/14 видано наказ.

Докази оскарження та скасування зазначеного рішення суду в матеріалах справи відсутні, а іншого судом не встановлено.

З огляду на вказане, обставини встановлені рішення суду у справі № 902/1149/14 в силу приписів ч.4 ст.75 ГПК України є преюдиційними при розгляді даної справи, в тому числі стосовно приєднання відповідача до Умов та правил, а також ОСОБА_1 банку із зазначеними в останніх розмірами процентних ставок та строків нарахування пені, що містяться у вказаній справі (№ 902/1149/14) - в редакції наведеній вище.

Крім того, згідно із п.3.18.1.16. Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований ОСОБА_1 через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису . Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод в письмовій формі.

Таким чином зміст Умов та правил надання банківських послуг наявних в матеріалах справи № 902/1149/14 свідчить про те, що підписання договорів та угод між сторонами допускається двома способами: шляхом використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та шляхом підтвердження через пароль, спрямований ОСОБА_1 через верифікований номер телефону.

Разом з тим доказів підписання відповідачем договорів (угод) в порядку визначеному п.3.18.1.16. Умов, зокрема погодження та підписання останнім Умов та правил в редакції долученій позивачем до даної справи (№902/57/18), в даній справі відсутні та позивачем не надано.

Відтак, враховуючи викладене в своїй сукупності, судом при розгляді даної справи при здійснені перевірки обґрунтованості та правильності заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум заборгованостей по процентам та комісії беруться до уваги Умови та правила, а також ОСОБА_1 банку, наявні в справі № 902/1149/14.

Пунктом 3.18. Умов та правил (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) надання банківських послуг та тарифами ОСОБА_1 регулюються взаємовідносини між Клієнтом та ОСОБА_1 щодо умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів.

Згідно п. 3.18.1.1. Умов та правил (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок (Кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (Ліміт). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_1 та Клієнта.

Відповідно до п. 3.18.1.3. зазначених вище Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14), кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Ліміт може бути змінений ОСОБА_1 в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами ОСОБА_1. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться ОСОБА_1 в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_1 і Клієнта (п. 3.18.1.6. Умов в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14).

Відповідно до п.3.18.1.8 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться ОСОБА_1 протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, чи у будь-якій іншій формі - "Угода").

Відповідно до п.3.18.2.3.1. Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1107/14) сторони в порядку ч.1 ст.212 Цивільного кодексу України дійшли висновку до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути збільшена ОСОБА_1, у випадку якщо збільшується облікова ставка НБУ на 1 і більше пунктів, і/чи курс гривні до іноземної валюти1 групи класифікатора іноземних валют збільшується на 5 чи більше процентів, і/чи вартість ресурсів на міжбанківському валютному ринку збільшується на 5 чи більше процентів. Сторони домовились, що збільшення процентної ставки починає діяти після того, як погасить наявну перед ОСОБА_1 заборгованість в порядку і строки, передбаченому "Умовами та правилами надання банківських послуг". ОСОБА_1 повідомляє клієнта про настання подій, закріплених даним пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або шляхом встановлених засобів електронного зв'язку ОСОБА_1 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення чи інших).

За змістом п. 3.18.2.3.4 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) при настанні будь-яких із наступних подій, зокрема, отримання від клієнта незгоди на збільшення розміру процентної ставки, зміни періодичності сплати платежів по кредиту, отримання від Клієнта незгоди на зміну ліміту, Банк на свій розсуд має право: а) змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати за його користування, виконання інших зобов'язань по кредиту в повному обсязі шляхом направлення повідомлення або б) розірвати угоду з кредитування в судовому порядку або в) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання угоди з кредитування з направленням клієнту повідомлення.

Відповідно до п.3.18.4.1 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно із п. 3.18.4.1.1 Умов (в редакції, що міститься у справі № 902/1149/14) за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує ОСОБА_1 за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних , починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14).

Пунктом 3.18.4.1.3 зазначених Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) встановлено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Цим же пунктом Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, Клієнт сплачує ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права ОСОБА_1 на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує ОСОБА_1 пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14).

Згідно із п. 3.18.4.2.Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) у відповідності до ст. 212 ЦК України при порушення Клієнтом будь-яких зобов'язань передбачених п. 3.18.1.1., 3.18.1.6., 3.18.2.2.3., 3.18.2.2.4., 3.18.2.2.5., 3.18.2.3.4, 3.18.2.2.17, Клієнт сплачує ОСОБА_1 проценти в розмірі вказаному у п. 3.18.1.13 (за виключенням випадку реалізації ОСОБА_1 права зміни умов встановленого п. 3.18.1.8).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 Умов в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14).

У відповідності до п.3.18.4.4 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) Клієнт сплачує ОСОБА_1 винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.18.4.9. Умов (в редакції, що містяться у справі №902/1149/14) розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати виникнення на поточному рахунку дебетового сальдо при закриті банківського дня, за кількість днів користування кредитним коштами, виходячи із 360 днів в році. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не включається. Нарахування процентів здійснюється по дату оплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10 Умов в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14).

Пунктом 3.18.6.1 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до ОСОБА_1 заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк 04.02.2012 встановив Клієнту кредитний ліміт на рахунок №26002060506095 в розмірі 62500,00, що стверджується довідкою позивача вих. №08.7.0.0.0/171109181144 від 09.11.2017 (а.с. 32).

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку заяві від 03.03.2011 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, суд прийшов до висновку, що між сторонами при обопільному підписанні зазначеної заяви виникли відносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.

Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У ст.633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У ч.1 ст.1066 ЦК України зазначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У ч.1 ст.1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку від 03.03.2011, містить істотні умови змішаного договору - кредитного договору та договору банківського рахунку.

Також суд вважає, що підписання сторонами Умов та правил надання банківських послуг є дотриманням письмової форми такого змішаного договору.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримував від позивача кредитні кошти в межах кредитного ліміту і станом на 06.10.2017 повинен був повернути останньому кошти сумі 62500,00 грн, що підтверджується банківською випискою щодо руху коштів відповідача по рахунку за період з 22.02.2011 по 06.10.2017 та розрахунком заборгованості (а.с. 33-42).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.09.2014 у справі №902/1149/14 за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "МК ТУТ ВСЕ" про стягнення 69614,21 грн заборгованості згідно договору банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 позов задоволено повністю стягнуто з відповідача на користь позивача 48634,23 грн - заборгованості по кредиту; 14187,10 грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом; 3009,30 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 3783,58 грн - заборгованості по комісії за користування кредитом та 1827,00 грн - судового збору (а.с.43-46).

23.09.2014 на виконання вищевказаного рішення суду у справі №902/1149/14 видано наказ (а.с. 47).

Як зазначалось вище, на момент розгляду даної справи рішення суду у справі №902/1149/14 є таким, що набрало законної сили згідно із ст.85 ГПК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення) - 23.09.2014.

Вказаним рішенням суду у справі №902/1149/14 встановлено та підтверджено обґрунтованість заявленого позивачем позову про стягнення заборгованості згідно Договору банківського обслуговування б/н від 03.03.2011.

Таким чином, як вказувалось вище, обставини відносно укладення між сторонами договору банківського обслуговування, його виконання та підтвердження наявності заборгованості відповідача, змісту Умов та правил, а також ОСОБА_1 банку із зазначеними в останніх розмірами процентних ставок та строків нарахування пені згідно даного договору в силу ч.4 ст.75 ГПК України є преюдиціальними для розгляду цієї справи і не потребують доведення.

З матеріалів справи слідує, що стягнуту згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 10.09.2014 у справі № 902/1149/14 заборгованість за кредитом відповідачем не сплачено.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

26.05.2017 позивачем направлено на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату наявної заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 (а.с.50-51).

У зв'язку з несплатою відповідачем наявної заборгованості за договором стягнутої з останнього на користь позивача згідно рішення суду від 10.09.2014 у справі №902/1149/14, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заявлено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МК ТУТ ВСЕ" 97322,50 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 15.03.2014 по 06.10.2017 та 17654,29 грн заборгованості по комісії за період з 15.03.2014 по 06.10.2017 за мінусом сум стягнутих згідно рішення суду від 10.09.2014 у справі №902/1149/14.

З огляду на вказане, суд дійшов наступних висновків відносно заявлених позивачем до стягнення процентів та комісії.

Так, щодо заявлених позивачем до стягнення 97322,50 грн процентів за користування кредитом та 17654,29 грн комісії суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 3.18.4.9. Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) встановлено, що розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості по кредиту.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. №1155 (Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові.

Зазначений висновок викладений в постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі №6-1374цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/12805/15-ц, від 28.03.2018 у справі № 389/3409/16-ц.

Таким чином, у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо) та дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №165/260/16-ц та від 06.03.2018 у справі № 754/12805/15-ц).

Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 03.03.2011станом на 06.10.2017, останнім з 01.07.2014 нараховано відповідачу проценти взявши за основу відсоткову ставку їх нарахування в розмірі 56 % річних.

В той же час матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження факту повідомлення відповідача банком про зміну (підвищення) процентної ставки до 56 % відсотків та зміну розміру комісії.

Так, в справі відсутні докази приєднання відповідача до Умов та правил надання банківських послуг в редакції долученій позивачем до позовної заяви, а також погодження сторонами відсоткової ставки у новому підвищеному розмірі та зміни розміру комісії.

Зокрема, з урахуванням того, що Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, судом не встановлено наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи погоджено відповідачем можливість односторонньої зміни умов договору позивачем.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 р. у справі N 6-2320цс16.

При цьому Умовами та правилами надання банківських послуг в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14, які судом взято за основу з огляду на приписи ч.4 ст.75 ГПК України у даній справі, не передбачають повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки шляхом розміщення повідомлення в системі "Приват 24".

Також слід зазначити , що за змістом п. 3.18.1.16. Умов (в редакції, що міститься у справі № 902/1149/14) при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований ОСОБА_1 через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод в письмовій формі.

Як вказувалось вище, доказів підписання відповідачем договорів (угод) в порядку визначеному вказаним п. 3.18.1.16. Умов сторонами не надано та зазначені докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того, виходячи зі змісту п. 3.18.2.3.1. Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених даним пунктом, зокрема збільшення процентної ставки, на свій вибір або в письмовій формі, або шляхом встановлених засобів електронного зв'язку ОСОБА_1 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення чи інших).

В свою чергу п. 3.18.2.3.4 Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) визначено, що при настанні будь-яких із наступних подій, зокрема, отримання від клієнта незгоди на збільшення розміру процентної ставки, зміни періодичності сплати платежів по кредиту, отримання від Клієнта незгоди на зміну ліміту, Банк на свій розсуд має право: а) змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати за його користування, виконання інших зобов'язань по кредиту в повному обсязі шляхом направлення повідомлення або б) розірвати угоду з кредитування в судовому порядку або в) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання угоди з кредитування з направленням клієнту повідомлення.

З наведеного слідує обов'язковість повідомлення клієнта банку (позичальника) про зміну розміру процентної ставки та наявність волевиявлення останнього на зміну ОСОБА_1 процентної ставки за результатами якого Банк (позикодавець) наділений свободою розсуду із вчинення дій визначених п.3.18.2.3.4. Умов, а саме за відсутності згоди Клієнта на збільшення розміру процентної ставки на дострокове повернення кредиту або на одностороннє розірвання договору чого останнім здійснено не було.

Окрім того, варто також зауважити, що виходячи зі змісту ст. 1056-1 ЦК України, її норми стосовно письмового порядку повідомлення відповідача про зміну (підвищення) процентної ставки є імперативною.

До того ж, з урахуванням вищенаведеного, визначальне місце при з'ясуванні факту повідомлення позичальника про зміну процентної ставки та зміни розміру комісії має не лише факт повідомлення останнього, а й отримання (ознайомлення) останнього із вказаним змінами.

Розміщення позивачем повідомлення в системі в системі "Приват 24" не може свідчити про вчинення зазначених дій.

Надана банком виписка із системи "Приват 24" в якості доказу повідомлення відповідача про зміну (збільшення) процентної ставки з 48 % до 56 % річних судом оцінюється критично, оскільки позивачем не надано достовірних та належних доказів реєстрації відповідача в системі "Приват 24", а іншого позивачем не доведено та не надано.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Натомість в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України належних доказів на підтвердження обставин повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки до 56 % ОСОБА_1 та зміни розміру комісії та реєстрації відповідача в системі "Приват 24" не надано.

Аналогічних висновків стосовно відсутності підстав для стягнення процентів розрахованих виходячи з підвищеної ставки процентів річних за відсутності доказів повідомлення позичальника про зміну (підвищення) процентної ставки викладено в постановах Вищого господарського суду України від 12.10.2016 у справі №914/4229/15, від 10.08.2016 у справі № 910/17877/15.

В зв'язку вказаним вище, при перевірці правильності розрахунку заявлених позивачем до стягнення процентів з 01.07.2014 суд виходить із відсоткової ставки їх нарахування 48 % річних.

За результатами здійсненого судом розрахунку заявлених позивачем до стягнення процентів, з урахуванням вищевикладеного, судом отримано їх в сумі 61412,95 грн, які і підлягають стягненню з відповідача, а в решті заявлених позивачем до стягнення процентів в сумі 35909,55 грн слід відмовити.

Стовно заявленої позивачем 17654,29 грн - комісії суд з врахуванням наведеного вище зазначає.

Відповідно до п. 3.18.4.4. Умов (в редакції, що містяться у справі № 902/1149/14) клієнт сплачує банку винагороду за користування лімітом у відповідності з п.п.3.18.1.6, 3.18..2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку встановленому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Згідно із ст.6, ч.1 ст.627, ст.ст. 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Здійснивши розрахунок комісії, із урахуванням вищевказаного в період з 15.03.2014 по 06.10.2017 судом отримано її в розмірах більших, в той час як позивачем заявлено до стягнення комісію в розмірі 17654,29 грн яка і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення пені та процентів за користування кредитом, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" з урахуванням вищевикладених мотивів стосовно часткової відмови в задоволенні відсотків.

Окрім того, п.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладених положень та заяви позивача, що міститься в п.4 резолютивної частини позовній заяві про повернення зайво сплаченого судового збору, суд вважає за можливе повернути позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 2126,41 грн, сплачений згідно платіжного доручення №BOTM6B1KOE від 06.11.2017, що знаходиться в матеріалах справи.

Судові витрати, що підлягали сплаті, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

В зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершився розгляд справи №902/57/18, суд підписав рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України). При цьому в силу вимог частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 11, 18, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МК ТУТ ВСЕ" (21001, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 37424265) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", (вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ - 14360570) 61412,95 грн заборгованості за відсотками, 17654,29 грн комісії та 1762 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. У стягненні 35909,55 грн відсотків відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути з державного бюджету публічному акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк", (вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001; код ЄДРПОУ - 14360570) 2126,41 грн судового збору, що зайво сплачений згідно платіжного доручення №ВОТМ6В1КОЕ від 06.11.2017.

6. Підставою для повернення судового збору є дане судове рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Вінницької області, оскільки платіжні доручення №BOTM6B1KOE від 06.11.2017 приєднано до матеріалів справи.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки в судовому засіданні 25.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі №902/57/18, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України повне рішення у справі №902/57/18 складено 02 травня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3,4 - позивачу - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д; адреси для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800; 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50);

5 - відповідачу - ТОВ "МК ТУТ ВСЕ" (21001, АДРЕСА_1).