Рішення

від 25.04.2018 по справі 908/2468/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/115/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2018 Справа № 908/2468/17

м. Запоріжжя

за позовом: ОСОБА_1 (71700, АДРЕСА_1)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство роздрібної торгівлі "Ірина" (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, буд. 31)

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул.Ковпака, буд. 29)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_3)

про визнання недійсним іпотечного договору

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, ордер серія ЗП № 004655 від 09.01.2018;

від відповідача-1: Матвєєв Д.В., довіреність № 5 від 20.04.2018;

від відповідача-2: ОСОБА_5, довіреність № 02-36/501 від 23.02.2018;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору № 07/І/18-1 від 18.06.2007 року, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" (код ЄДРПОУ: 00039019) та ТОВ ПРТ "ІРИНА" (код ЄДРПОУ: 23853952).

Ухвалою суду від 11.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2468/17, присвоєно номер провадження справи 9/115/17, судове засідання призначено на 10.01.2018, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2.

Згідно із Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

У зв'язку з чим, у судовому засіданні 10.01.2018 суд відкрив судове засідання та оголосив про подальший розгляд справи за правилами, що діють після набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, який здійснюється зі стадії підготовчого провадження, в рамках загального позовного провадження. Ухвалами суду підготовче засідання відкладалось на 06.02.2018, 01.03.2018. Ухвалою суду від 01.03.2018 продовжено строк підготовчого провадження на два тижні (чотирнадцять днів) - до 25.03.2018 включно та відкладено підготовче засідання на 19.03.2018. 19.03.2018 від відповідача-2 надійшло клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого судом відмовлено, що відображено в ухвалі суду від 19.03.2018. Ухвалою суду від 19.03.2018 підготовче засідання відкладено на 26.03.2018. Ухвалою суду від 26.03.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.04.2018. В судовому засіданні 25.04.2018, яке розпочалося об 11-00 год., оголошувалась перерва, засідання було продовжено о 15 год. 30 хв.

У судовому засіданні 25.04.2018 (яке відбулося об 11-00) відповідач-2 підтримав клопотання, яке надійшло до суду 25.04.2018, щодо долучення до матеріалів справи копії листа завідувача Токмацької державної нотаріальної контори Зиріної О.Ю. від 29.03.2018 вих. № 439/02-14 з додатками.

Представник позивача проти долучення вказаних документів заперечив та зазначив, що у разі задоволення вказаного клопотання - просить надати час для ознайомлення з ними.

Представник відповідача-1 зазначив про необхідність ознайомлення з вказаними документами.

Суд, розглянувши клопотання відповідача-2 на підставі ст. 207 ГПК України дійшов до висновку про можливість його задоволення, як такого, що не було заявлено з поважних причин в підготовчому провадженні, а також з метою повного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи, та долучив до матеріалів справи надані відповідачем-2 копії документів.

Клопотання позивача та відповідача-1 також задоволено судом, оголошено перерву в судовому засіданні до 15 год. 30 хв. (враховуючи, що 25.04.2018 - останній день строку розгляду справи) з метою надання часу сторонам ознайомитись з долученими до матеріалів справи документами.

25.04.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано наступним. ОСОБА_1 з 2006 року є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство роздрібної торгівлі "Ірина", володіє 50% статутного капіталу товариства. У червні 2017 року під час проведення загальних зборів учасників товариства, що відбулось 26.06.2017, позивачу стало відомо про розгляд Токмацьким районним судом Запорізької області цивільної справи № 328/1237/17 за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18.06.2007, в забезпечення виконання якого ТОВ ПРТ Ірина виступило у якості майнового поручителя згідно з іпотечним договором №07/І/18-1 від 18.06.2007, відповідно до умов якого в заставу передано належне товариству на праві власності нерухоме майно. Позивач вважає вказаний іпотечний договір незаконним, укладеним із порушенням вимог чинного законодавства України та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, з огляду на наступне. Кредитний договір укладений між банком та громадянкою ОСОБА_2 На підставі протоколу зборів учасників товариства № 5 від 31.12.2005 ОСОБА_2, починаючи з 31.12.2005 та по теперішній час є директором Товариства. Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 92, ч. 2 ст. 97, ч. 3 ст. 237 ЦК України та п.п. 9.6.4 Статуту ТОВ ПРТ Ірина директор є виконавчим органом Товариства, зобов'язаний діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. ОСОБА_2, діючи в своїх власних інтересах, на виконання умов кредитного договору щодо забезпечення його виконання уклала від імені Товариства оспорюваний іпотечний договір, що суперечить приписам ч. 3 ст. 238 ЦК України. Із аналізу ст.ст. 546, 572, 576-578 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 6 Закону України Про заставу , внаслідок передачі майна в заставу - кредитор (заставодержатель) набуває право на це майно у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, шляхом звернення стягнення на предмет застави. Таким чином, іпотека - це право на чуже майно, внаслідок установлення якого власник може бути примусово позбавлений цього майна. В контексті ст. 509 ЦК України під відчуженням необхідно розуміти прийняття зобов'язання, наслідком якого може бути позбавлення майна. Оспорюваний договір від імені відповідача-1 був підписаний директором товариства ОСОБА_2, яка діяла на підставі Статуту та без довіреності. Відповідно до п. 9.6.1 Статуту товариства, директор вирішує усі питання його діяльності, крім тих, які віднесено до компетенції загальних зборів учасників. Частиною 2 ст. 98 ЦК України визначено, що рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна, приймаються на загальних зборах, більшістю не меш як 3/4 голосів. З 2006 року та по теперішній час загальні збори учасників Товариства з розгляду питання щодо розпорядження нерухомим майном, в тому числі щодо укладення іпотечного договору, не скликалися, рішення з цього питання не приймалося. Отже, при укладенні оспорюваного іпотечного договору, директор товариства ОСОБА_2, діючи від імені майнового поручителя, вийшов за межі своїх повноважень. В порушення п.п. 14, 31, 42 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004, в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, нотаріус під час посвідчення цього договору не впевнився в наявності відповідних рішень загальних зборів учасників товариства щодо обсягу повноважень директора, у справі нотаріуса такі документи відсутні. На підставі викладеного просить позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 6, 92, 97-99, 111, 116, 203, 215, 236-238 ЦК України, ст.ст. 88, 167 ГК України, ст.ст. 10, 54, 62 Закону України Про господарські товариства , ст.ст. 1,4,6 Закону України Про заставу , ст.ст. 1, 7, 11, 18, 33 Закону України Про іпотеку .

Відповідач-1 - ТОВ ПРТ Ірина , своїм правом надати письмовий відзив не скористався. 21.02.2018 судом отримано заяву відповідача-1, відповідно до якої на виконання ухвали суду від 06.02.2018, якою у товариства витребувано оригінал протоколу загальних зборів учасників товариства № 21 від 17.05.2007, повідомив, що оригінал або копія вказаного протоколу у товаристві відсутній. У зв'язку з відсутністю вказаного протоколу, виконавчий орган товариства не володіє інформацією чи проводились 17.05.2007 загальні збори учасників, хто був присутній на них та які рішення на них були прийнято, якщо такі збори дійсно проводились. Вказана заява підписана директором ТОВ ПРТ Ірина ОСОБА_2. Представник відповідача-1, присутній в судовому засіданні 25.04.2018, усно пояснив, що протокол загальних зборів учасників товариства № 21 від 17.05.2007 в товаристві відсутній, загальні збори не проводились. Зазначив, що оспорюваний договір посвідчено нотаріально, під час укладання договору нотаріус перевірив повноваження сторін, а тому вважає, що ТОВ ПРТ Ірина не повинно відповідати за даним позовом.

Відповідач-2 позов не визнав, вважає його необґрунтованим з наступних підстав. Засновниками ТОВ ПРТ Ірина є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожен з яких володіє 50% статутного капіталу. Підписуючи іпотечний договір, директор товариства ОСОБА_2 діяла без довіреності на підставі 9.6.4 Статуту товариства. Для укладення іпотечного договору було надано протокол № 19 зборів учасників товариства від 01.08.2006 про призначення директора та протокол загальних зборів учасників товариства від 17.05.2007 № 21, згідно з яким було вирішено виступити майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_2 за договором кредиту, передати в якості його забезпечення приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та уповноважити ОСОБА_2 підписати іпотечний договір. Оригінали зазначених рішень були надані нотаріусу під час вчинення правочину для підтвердження повноважень директора на його підписання. При укладенні іпотечного договору, ПАТ Укрсоцбанк не володіло інформацією щодо обмежень повноважень директора ОСОБА_2 на його підписання, оскільки для вчинення правочину було надано повний пакет необхідних документів, в тому числі протокол загальних зборів, на яких вирішено питання, пов'язані із передачею майна в іпотеку. Частиною 3 ст. 92 ЦК України встановлено виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень. Для третьої особи, яка уклала договір із юридичною особою, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі щодо повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Повноваження директора та інші документи було перевірено нотаріусом при посвідченні оспорюваного правочину. Нотаріальне посвідчення правочину означає, що його зміст, час і місце здійснення, наміри суб'єктів правочину, його відповідність закону та інші обставини перевірені та офіційно зафіксовані нотаріусом, а тому розглядаються як достовірні. Під час укладення іпотечного договору було додержано усіх вимог щодо його форми, нотаріального посвідчення та державної реєстрації, відчуження права власності на майно не відбулось, тому твердження позивача про відчуження майна товариства при його укладенні є непідтвердженим та передчасним. Наведені у позові обставини щодо перевищення повноважень, незаконності та протиправності дій з боку директора ТОВ ПРТ Ірина ОСОБА_2 не підтверджені належними доказами, в тому числі відсутні вироки, рішення суду, матеріали службової перевірки тощо. З огляду на вказане, правові підстави для визнання договору недійсним відсутні. Крім того, відповідач вказав про сплив строку позовної давності для звернення до суду. Зазначив, що ОСОБА_1 як засновник товариства повинен був здійснювати контроль за діяльністю товариства, в тому числі йому повинно було бути відомо про перебування нерухомого майна під обтяженням у зв'язку із передачею його в іпотеку, тому стверджуючи про свою необізнаність з приводу укладення іпотечного договору з часу його укладення і до червня 2017 року вводить суд в оману. Про обізнаність позивача свідчить його звернення з аналогічним позовом до Токмацького районного суду Запорізької області, за яким було відкрито провадження у справі № 328/2461/17. Своїми діями позивач вказує на домовленість та узгодженість із ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності за невиконання останньою кредитних зобов'язань та запобігти можливому зверненню стягнення на предмет іпотеки. Враховуючи викладене, відповідач-2 просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа - ОСОБА_2, у судові засідання не з'являлась, свого представника у судові засідання не направила, письмових пояснень по суті справи не надала. Про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Ухвали суду, направлені на адресу третьої особи, зазначену в позовній заяві, на адресу суду не поверталися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача-2, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (Кредитор) та громадянкою України ОСОБА_2 (Позичальник, третя особа у справі) був укладений договір кредиту № 07/І/18-К, предметом якого є надання Кредитором у тимчасове користування грошових коштів Позичальнику в сумі 60000 дол. США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання. Кредит надається Позичальнику на поточні потреби (п.п.1.1, 1.2). 13.10.2008 та 11.11.2009 до вказаного договору кредиту укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни в частині розміру процентної ставки, умов кредитування.

Загальними зборами акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк (відповідач-2 у справі). Банк є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку Укрсоцбанк , створеного в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства (п.1.2.2 Статуту ПАТ Укрсоцбанк ).

Відповідно до п.п. 1.3, 1.3.1 кредитного договору, в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, Кредитор укладає протягом семи робочих днів з дня укладення цього договору з Позичальником Іпотечний договір, за умовами якого Позичальник передає Кредитору в іпотеку нерухоме майно, заставною вартістю 404000 грн., що в еквіваленті складає 80000 дол.США. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна державній реєстрації в державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона.

На виконання вищевказаної умови договору кредиту Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство роздрібної торгівлі Ірина (Іпотекодавець, відповідач-1 у справі) в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, укладено іпотечний договір № 07/І/18-1 від 18.06.2007, згідно з умовами якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Божником ОСОБА_2 зобов'язань за договором кредиту № 07/І/18-К від 18.06.2007, укладеним між Іпотекодежателем та Боржником - Основне зобов'язання , наступне нерухоме майно: нежиле приміщення, загальною площею 397,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 - Предмет іпотеки , та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 14524076, виданого 12.05.2007.

Іпотечний договір 18.06.2007 посвідчений нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори Зиріною Є.О., зареєстровано в реєстрі за № 1867 та засвідчено, що особу громадян, які підписали договір встановлено, їх дієздатність, повноваження представника, правоздатність АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк , а також належність заставодавцю майна, що заставляється, перевірено.

11.11.2009 сторонами іпотечного договору підписано додаткову угоду № 1 про внесення змін до вказаного договору. Додаткова угода посвідчена нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори Зиріною Є.О., зареєстровано в реєстрі за № 3868.

Позивач - ОСОБА_1, 08.12.2017 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, за якою порушено провадження у даній справі, із вимогою про визнання недійсним вищевказаного Іпотечного договору на підставі ст.ст. 203, 215, ч. 3 ст. 238 ЦК України, мотивуючи тим, що ОСОБА_2, підписуючи його від імені ТОВ ПРТ Ірина як директор, не мала достатнього обсягу повноважень, вчинила цей правочин від імені юридичної особи, діючи у своїх власних інтересах, внаслідок чого зміст укладеного оспорюваного правочину суперечить приписам чинного законодавства. Нерухоме майно, що було передано в іпотеку, є основним активом, та у разі його втрати господарська діяльність товариства буде фактично припинена. Зазначеним порушено корпоративні права позивача, як учасника товариства, зокрема: права на отримання при виході вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі, право на отримання частини майна товариства у разі його ліквідації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в пому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно із ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Згідно зі статтею 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство роздрібної торгівлі Ірина (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства № 18 від 29.06.2006 (державну реєстрацію редакції статуту проведено виконавчим комітетом Токмацької міської ради 26.07.2006), засновниками товариства є: ОСОБА_2, ОСОБА_1, між якими розподілено Статутний капітал наступним чином: ОСОБА_2 - 20000 грн. 50%, ОСОБА_1 - 20000 грн. 50% (п.п.1.5, 6.3 Статуту).

Згідно з протоколом зборів учасників ТОВ ПРТ Ірина № 19 від 01.08.2006 на посаду директора призначено ОСОБА_2.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною першою статті 16 цього Кодексу передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України).

За приписами ст. 97, ч.ч. 1, 2 ст. 99 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 58, ст. 62 Закону України Про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.6 Статуту ТОВ ПРТ Ірина вищим органом товариства є Загальні збори учасників. Виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є Директор.

За змістом п.п. 9.6.1, 9.6.2, 9.6.4 Статуту директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесені до компетенції зборів учасників. Збори можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належать їм, до компетенції директора. Директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Директор має право вирішувати інші питання в мажах прав, що надані йому Зборами учасників.

У всьому, що не врегульовано цим Статутом, учасники керуються чинним в України законодавством (п.15.1).

Частиною 2 ст. 98 ЦК України встановлено, що рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Суттю оспорюваного позивачем іпотечного договору (майнової поруки) є поручительство відповідачем-1 в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника (третьої особи) перед кредитором (відповідачем-2), що випливають з договору кредиту.

Згідно з п.п. 2.4.3, 2.4.4 цього договору встановлено, що Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені заставою іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст.ст. 546, 591 ЦК України застава, порука, гарантія, неустойка, притримання, завдаток є видами забезпечення виконання зобов'язання. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу.

Таким чином, по суті іпотека є заставою, наслідком якої є відчуження нерухомого майна у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Відповідно ст. 12 Закону України Про господарські товариства товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Із змісту договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 24.04.2007, згідно з яким ТОВ ПРТ Ірина придбало у власність вбудоване нежитлове приміщення площею 397,90 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4 Запорізької області, вартість об'єкта згідно висновку експерта, становить 210404 грн., об'єкт продано по викупу за 201993,60 грн.

Згідно з п. 1.3 іпотечного договору вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 404000 грн., що в еквіваленті складає 80000 дол.США. Балансова вартість предмета іпотеки, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 14524076, виданого КП Абрис 12.05.2007, становить 210404 грн.

Вартість нерухомого майна ТОВ ПРТ Ірина , що є предметом іпотеки оспорюваного правочину, складала більше п'ятдесяти відсотків майна товариства, що підтверджується його фінансовими звітами за 2006, 2007 роки (а.с.34,35).

Враховуючи викладене, в даному випадку, рішення про відчуження майна Товариства, що є предметом іпотеки за оспорюваним договором відносилося до компетенції загальних зборів учасників ТОВ ПРТ Ірина .

Для встановлення правомірності вчинення оспорюваного договору особою, яка його підписала з боку Іпотекодавця, необхідним є наявність таких умов, як прийняття загальними зборами рішення учасників ТОВ ПРТ Ірина про відчуження такого майна або рішення про передачу таких повноважень до компетенції виконавчому органу в особі директора.

Відповідач-2 - ПАТ Укрсоцбанк , до відзиву на позовну заяву додав незавірену належним чином копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ Ірина № 21 від 17.05.2007, складеного на російській мові (а.с.66), відповідно до якого на зборах були присутні ОСОБА_2 та ОСОБА_1, порядок денний складався з питань: 1. О получении кредита под ипотеку в Черниговском отделении АКБ Укрсоцбанк и передаче ПП ОСОБА_2 магазина, расположенного по адресу АДРЕСА_4, для дальнейшей передачи его в имущественный залог АКБ Укрсоцбанк и получения кредита. 2. О предоставлении права подписи договора залога директору ООО Ирина ОСОБА_2. . Відповідно до змісту даного протоколу, за наслідками розгляду вказаних питань порядку денного учасниками товариства прийнято одностайне рішення та проголосовано За їх ухвалення. Постановлено: 1.Выступить имущественным поручителем перед ЗОФ АКБ Укрсоцбанк за обязательством ОСОБА_2 за договором кредита в сумме 60000 (шестьдесят тысяч) дол.США сроком на 10 лет. 2. Передать в качестве обеспечения сооружение, которое принадлежит имущественному поручителю по АДРЕСА_5, площадью 379,9 кв.м. 3. Уполномочить подписать ипотечный договор с ЗОФ АКБ Укрсоцбанк директора имущественного поручителя - ОСОБА_2 . У наданій копії протоколу містяться підписи ОСОБА_1 (голова) та ОСОБА_2 (секретар) та нерозбірливий відтиск печатки. Оригіналу цього проколу суду не надано.

Ухвалою суду від 06.02.2018 судом зобов'язано відповідача-1 надати оригінал протоколу заборів учасників ТОВ Ірина № 21 від 17.05.2007.

21.02.2018 від відповідача-1 надійшла заява, підписана директором ТОВ ПРТ Ірина ОСОБА_2, відповідно до якої останній повідомив суд, що оригінал або копія вказаного протоколу у товаристві відсутні, виконавчий орган товариства не володіє інформацією чи проводились 17.05.2007 загальні збори учасників, хто був присутній на них та які рішення на них були прийнято, якщо вони дійсно проводились.

Разом з тим, відповідачем-2 - ПАТ Укрсоцбанк , надано суду для долучення до матеріалів справи документи, надані на запит банку Токмацькою державною нотаріальною конторою. Із змісту супровідного листа вказаної нотаріальної контори від 29.03.2008 вих. № 439/02-14 слудіє, що на підставі наданих нотаріусу документів було перевірено та встановлено правоздатність та дієздатність ТОВ ПРТ Ірина та повноваження директора Товариства ОСОБА_2, при підписанні Іпотечного договору № 07/І/18-1 від 18.06.2007, який зареєстрований за № 1867, та додаткової угоди № 1 від 11.11.2009 до нього. Додатком до вказаного супровідного листа вказано копії на 3 аркушах, в тому числі: копія протоколу зборів учасників ТОВ ПРТ Ірина № 21 від 17.05.2007 на російській мові. Порядком денним зборів вказано: О получении кредита и передаче ч.п . ОСОБА_2 недвижимости ООО ПРТ Ирина , расположенной по адресу: АДРЕСА_4, для передачи в залог и получения кредита . Постановили: Для получения кредита, передать ч.п. ОСОБА_2 недвижимость ООО ПРТ Ирина , расположенной по адресу АДРЕСА_4 для передачи в залог и получения кредита. 2. Решение принято единогласно . Вказана копія протоколу містить підписи ОСОБА_9 (голова) та ОСОБА_2 (секретар), печатку ТОВ ПРТ Ірина . Копія протоколу завірена штемпелем Згідно з оригіналом , підписом (імовірно) завідувача нотаріальної контори, скріпленого мокрою гербовою печаткою Токмацької державної нотаріальної контори. Також нотаріальною конторою надано незавірену копію протоколу зборів учасників ТОВ ПРТ Ірина № 19 від 01.08.2006 на російській мові про призначення на посаду директора - ОСОБА_2 (вказана незавірена копія протоколу № 19 міститься на звороті копії протоколу № 21); а також завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ ПРТ Ірина , та копію витягу зі Статуту Товариства на 1 аркуші, а саме: його титульної сторінки та (на звороті) сторінки Статуту, яка містить пункти з 6.9 по 9.2.1.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2, 4, 5 статті 91 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із вищенаведених обставин щодо наданих в матеріали справи документів слідує, що суду надано два протоколи збрів учасників Товариства з однаковим номером та датою: № 21 від 17.05.2007, які різні по формі, проте мають аналогічний зміст щодо ухвалення рішення про надання згоди на забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту шляхом передачі одного й того ж самого нерухомого майна Товариства в іпотеку.

Оскільки оригіналу або належним чином засвідченої копії протоколу зборів учасників ТОВ Ірина № 21 від 17.05.2007 суду не надано (не надано копії засвідченої уповноваженою особою товариства, яким прийнято рішення по порядку денному), він не приймається до уваги як доказ, тому не підлягає оцінці.

Надана Токмацькою державною нотаріальною конторою копія протоколу зборів учасників ТОВ ПРТ Ірина № 21 від 17.05.2007 засвідчена відміткою Згідно з оригіналом , що свідчить про те, що оригінал даного протоколу, що був наданий під час посвідчення оспорюваного правочину для підтвердження повноважень представників, які його вчиняли, оглянуто нотаріусом. У суду відсутні підстави піддавати сумніву надані засвідчені нотаріусом копії документів.

Разом із тим, слід враховувати, що позивач, який є одним з двох учасників вказаного товариства і володіє 50% його статутного капіталу та ? відсотків голосів, стверджує, що в період з 2006 року по теперішній час він не приймав участі у загальних зборах учасників товариства, на яких би вирішувалося питання щодо передачі нерухомого майна товариства в іпотеку, такі збори не скликалися та не проводилися, голосування учасників з цього питання не здійснювалося, такі рішення не приймалися, свій підпис у відповідному протоколі загальних зборів позивач не ставив.

Як слідує із письмової заяви ТОВ ПРТ Ірина , яка підписана директором ОСОБА_2, оригінал або копія протоколу загальних зборів учасників Товариства із номером 21 від 17.05.2007 відсутні, виконавчий орган товариства не володіє інформацією чи проводились взагалі 17.05.2007 загальні збори учасників.

При цьому, слід враховувати, що Товариство зобов'язано зберігати протоколи загальних зборів учасників товариства протягом всього строку діяльності Товариства. Відповідальність за зберігання таких документів покладається на виконавчий орган товариства.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Оскільки оригінал протоколу зборів учасників ТОВ ПРТ Ірина № 21 від 17.05.2007, що надавалася нотаріусу при підписанні оспорюваного договору, суду не надано, суд позбавлений можливості призначити почеркознавчу експертизу з метою підтвердження або спростування приналежності вчинених у ньому підписів учасників. Інших рішень загальних зборів учасників товариства з вказаних питань, крім двох копій вищенаведених протоколів, суду не надано.

Вирішуючи спір, суд враховує, що угода може бути визнана недійсною з підстав і за наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання такої угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 237, ч. 3 ст. 238 ЦК України, на які посилається позивач, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Як встановлено судом, Договір кредиту № 07/І/18-К від 18.06.2007, в забезпечення зобов'язань за яким, був укладений оспорюваний іпотечний договір, укладено громадянкою України ОСОБА_2 як фізичною особою, кредит надано на її поточні потреби. Із змісту протоколу зборів учасників ТОВ ПРТ Ірина № 21 від 17.05.2007, копію якого надано державною нотаріальною конторою, слідує, що надання дозволу на передачу нерухомого майна у заставу, здійснювалося для отримання кредиту п.п. ОСОБА_2, тобто як приватному підприємцю.

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 має статус фізичної особи - підприємця, дата державної реєстрації: 01.03.2002. Таким чином, оспорюваний правочин вчинено вказаною особою (яка є учасником та директором ТОВ ПРТ Ірина ) від імені юридичної особи у своїх власних інтересах.

За змістом ч. 3 ст. 96 ЦК України юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно з п. 3.3. Статуту ТОВ ПРТ Ірина Товариство не несе відповідальності за зобов'язаннями учасників.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства та встановлені обставини, суд вважає доведеним невідповідність іпотечного договору № 07/І/18-1 від 18.06.2007 ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 216, ст. 236 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Щодо заяви відповідача-2 про сплив позовної давності та її застосування, суд зазначає про наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з протоколом № 1-06/17 (а.с.36), 26.06.2017 відбулися загальні збори учасників ТОВ ПРТ Ірина , на яких заслухано доповідь директора ОСОБА_2 про те, що Токмацьким районним судом Запорізької області розглядається цивільна справа 328/1237/17 за позовом ПАТ Укрсоцбанк до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 07/1/18-К від 18.06.2007. Враховуючи те, що 18.06.2007 між товариством та банком було укладено іпотечний договір № 07/І/18-1 директором запропоновано подати до суду від імені Товариства заяву про залучення в якості третьої особи.

Судом встановлено, що в провадженні Токмацького районного суду Запорізької області перебувала цивільна справа № 328/1237/17 за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 07/1/18-К від 18.06.2007 в розмірі 40014,06 доларів США. Ухвалою від 30.06.2017 у даній справі ТОВ ПРТ Ірина залучено до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в обґрунтування чого в ухвалі зазначено, що 18.06.2007 укладено іпотечний договір № 07/1/18-1, за умовами якого ТОВ ПРТ Ірина в якості майнового поручителя передало в іпотеку позивачу нерухоме майно в якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за договором кредиту. Ухвалою суду від 30.06.2017 провадження у даній справі зупинено до розгляду та набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 328/1562/17 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ Укрсоцбанк про захист прав споживача та визнання договору кредиту недійсним. Ухвалою суду від 28.02.2018 провадження у цивільній справі № 328/1562/17 зупинено на час проведення судово-економічної експертизи згідно ухвали Токмацького районного суду Запорізької області від 27.09.2017 у цій справі.

Також судом встановлено, що у вересні 2017 року ОСОБА_1 звертався з позовною заявою про визнання іпотечного договору недійсним до Токмацького районного суду Запорізької області, за якою 21.09.2017 було відкрито провадження у справі 328/2461/17. Ухвалою суду від 27.11.2017 провадження цій справі закрито у зв'язку із тим, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір є корпоративним та відноситься до юрисдикції господарського суду.

Вищевказана інформація отримана судом з Єдиного державного реєстру судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України, який є вільним для постійного доступу.

На підставі викладених обставин підтверджується, що позивач дізнався про порушення свого права у червні 2017 року, протилежного відповідачем-2 не доведено. Отже, факт спливу строку позовної давності відсутній.

Твердження відповідача-2 про введення позивачем суду в оману щодо необізнаності про існування іпотечного договору з період з дати його укладення до червня 2017 року та нібито спільні дії та інтереси позивача і директора ОСОБА_2, які є засновниками відповідача-1, з метою виведення нерухомого майна із іпотеки та уникнення відповідальності за зобов'язанням по кредитному договору, є лише його суб'єктивною думкою, не підтверджено належними та допустимими доказами. Обставини, на які посилається відповідач-2, можуть бути предметом оцінки та встановлення уповноваженими на це органами в межах своєї юрисдикції. Господарський суд в межах свої компетенції вирішує спір, що виник з корпоративних відносин.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну та підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір № 07/І/18-1 від 18.06.2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (код ЄДРПОУ: 00039019) та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство роздрібної торгівлі Ірина (код ЄДРПОУ: 23853952).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство роздрібної торгівлі Ірина (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, буд. 31, код ЄДРПОУ: 23853952) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (71700, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суму 800 (вісімсот) грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк (03150, м. Київ, вул.Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ: 00039019) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (71700, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суму 800 (вісімсот) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя О.С.Боєва