Рішення

від 08.05.2018 по справі 910/2418/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2018Справа № 910/2418/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Ірван

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українські Радіотелекомунікації

про стягнення 27036,55 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Приватного підприємства Ірван звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українські Радіотелекомунікації про стягнення 27036,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 01.07.2015 між сторонами було укладено Договір №39/1-п/15 на виконання робіт, відповідно до умов якого відповідач доручив позивачеві виконати комплекс будівельно-монтажних, пуско-налагоджувальних та робіт з легалізації та зобов'язався сплатити підряднику вартість вказаних робіт.

Позивачем, у відповідності до положень вказаного договору виконано роботи на суму 21809,08 грн., на підтвердження виконання яких сторонами підписано акти приймання виконаних робіт, проте відповідач взятих на себе зобов'язань за договором, щодо своєчасної та повної оплати вартості робіт не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 21809,08 грн., яку простить стягнути позивач.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.5 Договору 1439,99 грн. пені, 708,05 грн. 3% річних та 3079,43 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 17.03.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.03.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 05.04.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 02.04.2018.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.03.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10, оф.408.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103046124808 із відміткою про повернення у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.03.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Українські Радіотелекомунікації (замовник, відповідач) та Приватним підприємством Ірван (підрядник, позивач) укладено Договір №39/1-п/15 про виконання робіт, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується виконувати комплекс будівельно-монтажних, пуско-налагоджувальних та робіт з легалізації у відповідності до Додаткових угод до цього договору, які підписуються сторонами для виконання робіт на кожний окремий об'єкт (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору, замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи й документацію та оплатити їх на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п.2.10 Договору, після завершення робіт та усунення всіх недоліків (дефектів), якщо такі виявлені замовником, підрядник надає замовнику Акт приймання-передачі виконаних робіт.

За умовами п.3.2.1 Договору, підрядник має право своєчасно отримати плату за виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що замовник зобов'язується здійснити приймання результатів робіт в порядку та на умовах, визначених цим договором. В обумовлений договором строк провести оплату виконаних робіт.

Згідно з п.5.1 Договору, вартість робіт по цьому договору є динамічною та визначається по кожному об'єкту окремо, що відображається у відповідних додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до п.5.4.1 Договору, вартість робіт по цьому договору, визначається сторонами в додаткових угодах до цього договору та Акті приймання-передачі виконаних робіт, сплачується замовником після приймання виконаних робіт, усунення всіх недоліків (дефектів), якщо такі виявлені, підписання відповідного Акту переліку недоліків, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів, починаючи з дати надання в офіс замовника наступних належним чином оформлених та підписаних сторонами документів: рахунку-фактури підрядника, акту приймання-передачі виконаних робіт, акту приймання-передачі документації на об'єкт (в разі необхідності), акту переліку недоліків з відміткою про їх усунення (в разі наявності недоліків), звіту про використання матеріалів замовника (в разі використання матеріалів).

В додаткових угодах на об'єкт сторони можуть передбачити інші строки оплати вартості робіт.

Відповідно до п.7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України, окрім випадків, коли така сторона не могла виконати свої зобов'язання через порушення умов договору іншою стороною.

За прострочення грошових зобов'язань замовником, підрядник має право вимагати сплату пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення такого зобов'язання (п.7.5 Договору).

Згідно з п.11.1 Договору, цей договір набуває чинності з дня підписання та діє до 31.12.2015 (включно). Зобов'язання сторін за договором, що виникнуть до моменту його припинення та які не будуть погашені, повинні бути виконані відповідною стороною у повному обсязі у строки та на умовах договору. Таке виконання непогашених зобов'язань не тягне за собою відновлення або продовження дії даного договору. Зобов'язання по виконанню робіт, прийняті підрядником до моменту припинення дії даного договору та до виконання яких він приступив, повинні бути ним виконані в повному обсязі на умовах даного договору, якщо інше не буде випливати із взаємовідносин сторін.

За умовами п.12.3 Договору, будь-які документи, що стосуються виконання робіт за цим договором, передаються однією стороною іншій стороні під особистий підпис представника сторони, що отримує ці документи, або за письмовим актом приймання-передачі.

Додатковою угодою від 30.12.2015 про продовження дії Договору про виконання робіт №39/1-л/15 від 01.07.2015 сторони погодили продовжити строк дії указаного договору до 31.12.2016 включно.

Додатковими угодами №CW-1 - №CW-9 від 29.01.2016 сторони погодили найменування, кількість та вартість робіт на об'єктах замовника на загальну суму 21809,08 грн.

Позивачем, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором було проведено роботи обумовлені договором та додатковими угодами до нього на суму 21809,08 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі виконаних робіт. Зокрема, 25.02.2016 позивачем було передано відповідачу Акт приймання-передачі виконаних робіт №CW-1 від 25.02.2016 та Рахунок на оплату №6 від 25.02.2016 на суму 1038,53 грн. В подальшому, 31.08.2016 позивачем було передано відповідачеві Акти приймання-передачі виконаних робіт №CW-2 - №CW-8 від 31.08.2016 та Рахунки на оплату №10/1 - №10/7 від 31.08.2016 на загальну суму 19732,02 грн. А також, 28.12.2016 відповідачем було отримано Акт приймання-передачі виконаних робіт №CW-9 від 28.12.2016 та Рахунок на оплату №25/1 від 28.12.2016 на суму 1038,53 грн.

Всього позивачем було виконано робіт на загальну суму 21809,08 грн.

Вказані акти приймання-передачі виконаних робіт та рахунки були отримані директором Товариства з обмеженою відповідальністю Українські Радіотелекомунікації , що підтверджується підписом директора на супровідних листах, за якими передавались акти.

Крім того, вказані акти приймання-передачі виконаних робіт підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств, доказів існування заперечень щодо якості, кількості або вартості виконаних позивачем робіт матеріали справи не містять.

Проте відповідач, взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 21809,08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтями 843, 854 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, умовами Договору №39/1-п/15 сторони передбачили, що виконання робіт оформлюється Актом виконаних робіт, розрахунки за яким замовник має провести протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту передачі останньому, зокрема, актів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримано Акт приймання-передачі виконаних робіт №CW-1 на суму 1038,53 грн. - 25.02.2016, Акти приймання-передачі виконаних робіт №CW-2 - №CW-8 на загальну суму 19732,02 грн. - 31.08.2016 та Акт приймання-передачі виконаних робіт №CW-9 на суму 1038,53 грн. - 28.12.2016., вказані акти підписано представниками обох сторін та скріплено печатками підприємств, жодних претензій чи заперечень з боку відповідача позивачеві не надходило. Таким чином відповідач мав розрахуватись за Актом №CW-1 у строк до 25.04.2016, за Актами №CW-1 - №CW-8 у строк до 30.10.2016 та за Актом №CW-9 у строк до 27.02.2017.

Згідно частини 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Підписуючи вказані акти представник відповідача погодився з тим, що роботи відповідачем виконано на вказану суму та прийняв вказані роботи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про виконання позивачем робіт обумовлених договором та прийняття вказаних робіт відповідачем, у зв'язку з чим заборгованість за виконані роботи у розмірі 21809,08 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідно до якого сума 3% річних за період з 28.01.2017 по 26.02.2018 становить 708,05 грн. та сума інфляційних втрат за вказаний період складає 3079,43 грн. судом встановлено, що позивачем при здійсненні вказаних нарахувань невірно визначено період нарахування. Так, оскільки прострочення зобов'язання відповідача з оплати робіт за Актом №CW-1 розпочалося з 26.04.2016, то період нарахування має бути визначений з 26.04.2016 по 26.02.2018. Прострочення зобов'язання за Актами №CW-2 - №CW-8 розпочалося з 31.10.2016, то період нарахування має бути визначений з 31.10.2016 по 26.02.2018. Прострочення зобов'язання за Актом №CW-9 розпочалося з 28.02.2017, то період нарахування має бути визначений з 28.02.2017 по 26.02.2018.

В той же час, здійснивши власний перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум за Актами №CW-1 - №CW-8 за визначений позивачем період з 28.01.2017 по 26.02.2018 та за Актом №CW-9 за період з 28.02.2017 по 26.02.2018 суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 705,43 грн. та інфляційні втрати в сумі 3079,43 грн.

Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені за період з 28.01.2017 по 28.07.2017 в розмірі 1439,99 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.5 Договору визначено, що за прострочення грошових зобов'язань замовником, підрядник має право вимагати сплату пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення такого зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідно до якого сума пені за період з 28.01.2017 по 28.07.2017 становить 1439,99 грн., судом встановлено, що позивачем при здійсненні вказаних нарахувань невірно визначено періоди нарахування. Так, оскільки прострочення зобов'язання відповідача з оплати робіт за Актом №CW-1 розпочалося з 26.04.2016, то період нарахування має бути визначений з 26.04.2016 по 26.10.2016. Прострочення зобов'язання за Актами №CW-2 - №CW-8 розпочалося з 31.10.2016, то період нарахування має бути визначений з 31.10.2016 по 01.05.2017. Прострочення зобов'язання за Актом №CW-9 розпочалося з 28.02.2017, то період нарахування має бути визначений з 28.02.2017 по 28.07.2017.

Так, суд зазначає, що оскільки період нарахування пені за Актом №CW-1 не входить до визначеного позивачем періоду, вимоги зі стягнення пені за вказаним актом задоволенню не підлягають. Стосовно нарахувань за Актами №CW-2 - №CW-9 суд зазначає, що вказані нарахування слід здійснювати в межах шестимісячного терміну, визначеного ст.232 ГК України з урахуванням початку виникнення прострочення, визначеного позивачем у наданому розрахунку.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум за Актами №CW-2 - №CW-8 за період з 28.01.2017 по 01.05.2017 та за Актом №CW-9 за період з 28.02.2017 по 28.07.2017 суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині у межах заявленої позивачем суми та стягнення з відповідача 1439,99 грн. пені.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українські Радіотелекомунікації (03113, м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10, оф.408; ідентифікаційний код 25642053) на користь Приватного підприємства Ірван (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Базарна, буд. 5/5, оф.601; ідентифікаційний код 19210160) 21809 (двадцять одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 08 коп. заборгованості, 705 (сімсот п'ять) грн. 43 коп. трьох відсотків річних, 3079 (три тисячi сімдесят дев'ять) грн. 43 коп. інфляційних втрат та 1439 (одна тисяча чотириста тридцять дев'ять) грн. 99 коп. пені, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1761(одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 83 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 08.05.2018

Суддя Я.В. Маринченко