Рішення

від 08.05.2018 по справі 905/2970/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.05.2018р. Справа №905/2970/17

за позовом Приватного підприємства Віктор і К , смт.Власівка, м.Світловодськ,

Кіровоградська область

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю НРС ІНВЕСТ , м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 50055,00 грн.

Суддя Г.В. Левшина

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

В засіданні суду оголошувалась перерва з 04.04.2018р. по 23.04.2018р. о 14.30 год.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство Віктор і К , смт.Власівка, м.Світловодськ, Кіровоградська область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю НРС ІНВЕСТ , м.Краматорськ, про стягнення основного боргу в сумі 50055,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №06121602 від 06.12.2016р. в частині повної та своєчасної оплати вартості товару, який був отриманий згідно видаткової накладної №ВК-00005750 від 09.09.2017р., товарно-транспортної накладної №5750 від 09.09.2017р.

31.01.2018р. від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що:

- товар, поставлений позивачем, не відповідає якості і вимогам до товару визначених у п.п.6.1 договору;

- товар не було прийнято відповідачем, адже підпис і печатка покупця на первинних документах як умова факту прийому товару закріплених у п.п.4.3, 4.6 договору свідчать лише про факт відвантаження товару, а не про фактичне погодження з прийомом товару;

- на підставі п.4.5 договору прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими представниками сторін, а водій/експедитор не є уповноваженою і відповідальною особою за якість товару, внаслідок чого відповідальність за якість товару повністю полягає на позивача;

- відповідач у розумний строк після одержання неякісного товару повідомив позивача про свою відмову від зіпсованого товару, а тому не зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою в договорі.

Позивач проти відзиву відповідача на позов заперечив з підстав, викладених у запереченні на відзив №277 від 05.02.2018р.

14.02.2018р. на електронну адресу суду відповідачем надано відповідь на заперечення на відзив відповідача.

19.02.2018р. до суду від позивача надійшли заперечення на заперечення відповідача №307 від 15.05.2018р.

02.03.2018р. на електрону адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до заперечення.

20.03.2018р. до суду від позивача надійшли додаткові пояснення на заперечення по суті розгляду справи №777 від 14.03.2018р.

Позивачем в судовому засіданні 04.04.2018р. надано суду додаткові пояснення до заперечень з оригіналами додатків, які були надіслані раніше (02.03.2018р.) на електронну адресу суду в копіях.

19.04.2018р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача від 16.04.2018р. №99, до яких додано лист від 12.04.2018р. №11/104 Українського науково-дослідного інституту олії та жирів Національної академії аграрних наук України.

Крім цього, 19.04.2018р. відповідачем на електронну адресу суду надано заяву про приєднання до справи відповіді Українського науково-дослідного інституту олій та жирів Національної академії аграрних наук України.

24.04.2018р. на електронну адресу суду відповідачем додано заяву від 20.04.2018р., за якою до справи має бути долучена відповідь професора кафедри технології жирів ОСОБА_2

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

06.12.2016р. між сторонами був підписаний договір поставки №06121602, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу (покупцю), а відповідач - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (п.1.1 договору).

Договір, в якому одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, згідно із ст.265 Господарського кодексу України є договором поставки. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, в силу ст.ст.11, 712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п.2.1 договору №06121602 від 06.12.2016р. асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначається на момент поставки та зазначається у відповідній специфікації постачальника, погодженої покупцем, яка є невід'ємною частиною даного договору.

В ціну товару включені вартість тари та упаковки товару (п.2.2 договору).

08.09.2017р. сторонами підписано специфікацію №5 (додаток №1 до договору) до договору, якою визначено асортимент, кількість, ціну, умови та терміни поставки. Так, у специфікації сторони погодили здійснення позивачем поставки відповідачу перліту зажиреного світлого у кількості 20000,00 кг +/- 20% за ціною товару 2,35 грн. за 1 кг.

Як вказує позивач, на виконання умов договору ним було здійснено поставку відповідачу зазначеного вище товару за видатковою накладною №ВК-00005750 від 09.09.2017р. та товарно-транспортною накладною №5750 від 09.09.2017р.

Згідно вказаних у видатковій накладній №ВК-00005750 від 09.09.2017р. та товарно-транспортній накладній №5750 від 09.09.2017р. відомостях позивачем було передано гр.ОСОБА_3, який діяв за довіреністю №6 від 09.09.2017р., зажирений перлітовий порошок у кількості у кількості 21300,00 кг на суму 50055,00 грн.

Оригінали накладних оглянуто судом в засіданні 04.04.2018р. За своїм змістом представлені позивачем оригінали даних накладних повністю відповідають наявним у справі копіям цих документів.

Відповідач факт знаходження даного товару в нього на підприємстві підтверджує. Проте, факт прийняття товару від позивача відповідачем заперечується з посилання на ті обставини, що відсутність підписів, скріплених печатками покупця на його екземплярах з відповідними відмітками про прийняття товару в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації як умова факту прийому товару, оговорена у п.п.4.3-4.6 договору, свідчить про акт відвантаження, але не прийом товару і фактичне погодження на прийом товару. При цьому, за твердженням відповідача, посада водія/експедитора не є уповноваженою і відповідальною особою покупця, тим більше, що послуга перевезення на склад покупця здійснювалась транспортом сторонньої організації безпосередньо.

Суд вказані доводи відповідача не приймає.

Так, згідно із ст.267 Господарського кодексу України у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписом ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно абз.1, 2, 3 п.6.1 договору постачальник зобов'язується:

- постачати покупцю товар в межах наявного асортименту на умовах даного договору;

- постачати товар у відповідній упаковці, що включає псування та/або знищення його на період поставки до прийняття товару покупцем;

- надавати покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, податкову накладну, та інше) при кожній поставці.

Сторонами в п.п.4.3, 4.4, 4.5, 4.7 договору було узгоджено строк та умови поставки. Моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент передачі товару на складі постачальника. Прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін під час завантаження товару на складі постачальника. Постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар, зазначений у замовленні покупця, і з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим умовам, визначеним у погодженій сторонами специфікації та іншим умовам даного договору.

За змістом специфікації №5 до договору умови постачання - FCA смт.Власівка (Інкотермс 2010).

Термін "франко-перевізник" означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Даний термін може бути використаний під час перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Системний аналіз умов договору свідчить, що сторонами не передбачено чітко будь-якої іншої товарно-супровідної документації до товару ніж видаткова накладна та податкова накладна.

Як встановлено, 09.09.2017р. відповідачем було видано довіреність №6 водію-експедитору ОСОБА_3, якою уповноважено останнього на отримання від позивача за договором №06121602 від 06.12.2016р. перлітового порошку зажиреного світлого у кількості 200000 кг.

Вказаною особою товар було завантажено до перевезення на складі позивача, що відповідачем не заперечується.

Наявність даної довіреності спростовує твердження відповідача про відсутність у водія-експедитора повноважень на прийняття товару від позивача.

Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо наявності різниці між наданням особі повноважень на отримання та прийняття товару від позивача. Тобто, відповідач усвідомлюючи умови укладеного між сторонами договору на власний розсуд обрав та визначив особу, яка має отримати товар на складі постачальника. При цьому, для правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі не має значення, чи є така особа працівником відповідача, або є перевізником.

Відповідно до чинного законодавства права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Саме таким вимогам і відповідають наявні у позивача видаткова накладна №ВК-00005750 від 09.09.2017р. та товарно-транспортна накладна №5750 від 09.09.2017р. Непідписання відповідачем решти примірників вказаних документів не спростовує факту отримання від позивача товару за ними.

Інші доводи відповідача в частині порушення вантажовідправником правил оформлення товарно-транспортних накладних у разі перевезення небезпечних вантажів суд до уваги не приймає як такі, що не мають значення для встановлення факту отримання товару відповідачем.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про виконання позивачем обов'язку з передачі товару відповідачу на суму 50055,00 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.5.2 договору розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної №ВК-00005750 від 09.09.2017р. та товарно-транспортної накладної №5750 від 09.09.2017р., обов'язок щодо остаточного розрахунку за отриманий товар мав бути виконаний до 19.09.2017р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 50055,00 грн. за договором поставки №06121602 від 06.12.2016р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Посилання відповідача на відсутність в нього обов'язку з оплати отриманого від позивача товару у зв'язку з неналежною якістю останнього суд вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до ст.268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Згідно із ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

В розділі 3 договору сторонами було погоджено кількість, якість та вимоги до товару. Зокрема, позивач гарантує, що поставлений товар є якісним, без ознак плісняви, вологи та інше, що впливає на якість товару. Позивач гарантує, що товар, який поставляється покупцю, є з залишковим терміном придатності з дня визволення з фільтруючого обладнання не більше, як один місяць, якщо інше не передбачено окремими домовленостями між сторонами і оформленими додатками до договору. Тара і упаковка товару, що поставляється постачальником повинна бути промаркована у відповідності з датою упаковки товару (день, рік, місяць). Товар повинен бути упакований таким чином, щоб уникнути можливості його пошкодження, (розриву мішків) знищення, псування, погіршення його якісних характеристик, під час транспортування і зберігання.

Будь-яких інших вимог щодо якості крім вимог щодо плісняви, вологості та терміну придатності товару сторонами у договорі погоджено не було.

Відповідач, посилаючись на постачання позивачем товару неналежної якості, зауважень щодо плісняви, вологості та терміну придатності товару не заявляє.

Одночасно, за висновками суду, відповідачем не доведено наявності стандартів, технічних умов, іншої технічної документації, якими б встановлювалися вимоги до якості перліту зажиреного світлого.

Доказів обізнаності позивача з метою, для реалізації якої відповідач виступив набувачем даного товару, останнім також не надано.

Як наслідок, враховуючи неузгодження сторонами певних вимог щодо якості товару, відсутність таких вимог у стандартах, технічних умовах, необґрунтованими є твердження відповідача про те, що позивачем було поставлено саме відходи зажиреного перліту замість зажиреного перліту, товару неналежної якості.

При цьому, як вбачається з пояснень сторін, сам зажирений перлітовий порошок утворюється в результаті проходження всіх етапів виробництва.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона згідно із ст.74 Господарського процесуального кодексу України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписом ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як позивачем, так й відповідачем, в якості письмових доказів по справі додано відповіді Українського науково-дослідного інституту олій та жирів Національної академії аграрних наук України.

За змістом відповідей інституту від 12.04.2018р. №№11/103, 11/104 на порошки фільтрувальні жирні розповсюджуються вимоги СОУ 15.4-37-210:2004. Згідно Закону України Про відходи такі товари відносять до відходів як вторинної сировини, тобто, відходів, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови. За державним класифікатором відходів ДК 005-96 порошки фільтрувальні мають код 1512.1.2.02 та відносяться до мало небезпечних відходів 4 класу. При цьому, як зазначено інститутом у відповідях сторонам, конкретні якісні показники таких відходів залежать від технології, при якій вони утворюються, на кожному підприємстві вона своя, але, взагалі показник масова частка жиру для порошків фільтрувальних складає 40-65%. Для запобігання самозаймання таких відходів мають жорстко дотримуватися умови зберігання та транспортування.

Таким чином, виходячи з того, що за змістом відповідей від 12.04.2018р. №№11/103, 11/104 Українського науково-дослідного інституту олій та жирів Національної академії аграрних наук України також відсутні відомості щодо пред'явлення чітких вимог до якості порошків фільтрувальних жирних у зв'язку з різною технологією їх утворення, вказані листи судом в якості письмових доказів, що підтверджують встановлення вимог щодо якості спірного товару, не приймаються.

Інші документи, надані відповідачем до справи, також не є належними доказами встановлення вимог до якості товару.

Посилання відповідача на випадки самозаймання товару, які відбулися 11, 14 і 19 вересня 2017р., про що були складені відповідні акти, судом відхиляються, оскільки на підставі п.4.4 договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, перейшли до відповідача з моменту передачі товару на складі постачальника.

У відзиві на позовну заяву, запереченнях відповідач просить суд зобов'язати позивача прийняти відвантажений неякісний товар у розмірі 16600 кг, вартістю 39005,00 грн., що був поставлений за договором №06121602 від 06.12.2016р. з відшкодуванням витрат пов'язаних з перевезення і тимчасовим зберіганням майна, належного позивачеві у розмірі 30186,00 грн.

Проте, у випадку порушення позивачем будь-яких прав та охоронюваних законом інтересів відповідача останній не позбавлений права звернутися до суду у встановленому законом порядку з відповідним позовом.

За таких обставин, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову суд не прийняв, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в 50055,00 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 91, 129, 236-241, Перехідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства Віктор і К , смт. Власівка, м.Світловодськ, Кіровоградська область до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю НРС ІНВЕСТ , м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 50055,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства Віктор і К (27552, Кіровоградська обл., м.Світловодськ, смт.Власівка, вул.Висоцьокого, 2, р/р №26007052908309 в ПАТ КБ Приватбанк , ЄДРПОУ 20651018) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю НРС ІНВЕСТ (84313, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 40798421) заборгованість в сумі 50055,00 грн., судовий збір у сумі 1684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 08.05.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 08.05.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина