Рішення

від 03.05.2018 по справі 910/850/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2018 р. м. Київ Справа № 910/850/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Цукурова Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс»

03124, м. Київ, б-р Івана Лепсе, буд. 8, код ЄДРПОУ 32485297

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЄУМ ЦЕНТР»

08161, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка, вул. Київська, буд. 77/5, код ЄДРПОУ 37432386

про стягнення суми боргу

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 08.01.2018);

відповідача - не з'явився;

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЄУМ ЦЕНТР» про стягнення суми боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2018 позовну заяву направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями за вх. № 208/18 від 31.01.2018 справу розподілено на суддю Саванчук С.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2018 порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 13.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» здійснено поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЄУМ ЦЕНТР» за видатковими накладними № 3552 від 06.09.2016, № 3596 від 09.06.2016, № 260 від 27.01.2017, № 261 від 27.01.2017, № 262 від 27.01.2017, № 237 від 25.01.2017, № 238 від 25.01.2017, всього на суму 45462,98 грн.

На адресу позивача надійшов гарантійний лист за яким відповідач гарантує погашення заборгованості перед позивачем до 01.07.2017.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати за поставлений товар, 19.07.2017 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за № 65 з вимогою сплатити 45462,98 грн.

16.08.2017 позивачем повторно на адресу відповідача направлена претензія № 74 з вимогою оплатити заборгованість за поставлені будівельні матеріали в розмірі сплатити 45462,98 грн.

17.01.2018 позивач повторно направив на адресу відповідача претензію за № 56 щодо оплати заборгованості за поставлені будівельні матеріали в розмірі 43474,92 грн.

Враховуючи, що відповідачем не виконано зобов'язання зі сплати заборгованості, позивач звернувся до суду.

14.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. № 3131/18).

Ухвалою господарського суду від 13.03.2018 відкладено підготовче засідання у справі до 27.03.2018.

19.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. № 5467/18).

27.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №6067/18).

Ухвалою господарського суду від 27.03.2018 відкладено підготовче засідання у справі до 17.04.2018.

Через канцелярію господарського суд Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 6511/18 від 02.04.2018).

17.04.2018 ухвалою господарського суду Київської області задоволено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 03.05.2018.

Відтак, у справі розглядаються остаточні позовні вимоги про стягнення 45462,98 грн. основного боргу, 9350,74 грн. інфляційних втрат, 769,76 грн. 3% річних, 5819,26 грн. пені.

У судове засідання 03.05.2018 з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Належне повідомлення судом відповідача про судові засідання підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштових відправлень суду ПАТ Укрпошта .

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.05.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» (далі-позивач) здійснено поставку будівельних матеріалів Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЄУМ ЦЕНТР» (далі-відповідач) за видатковими накладними: № 3552 від 06.09.2016 (замовлення № 3699) на суму 8702,51 грн., № 3596 від 09.06.2016 (замовлення № 3733) на суму 5567,40 грн., № 260 від 27.01.2017 (замовлення № 103) на суму 9546,05 грн., № 261 від 27.01.2017 (замовлення № 105) на суму 9483,02 грн., № 262 від 27.01.2017 (замовлення № 108) на суму 6944,77 грн., № 237 від 25.01.2017 (замовлення № 233) на суму 3163,67 грн., № 238 від 25.01.2017 (замовлення № 239) на суму 67,50 грн., всього на суму 43474,92 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, що підписані з обох боків уповноваженими представниками обох сторін та скраплені відбитками їх печаток.

Крім того, на підтвердження факту здійснення вказаних господарських операцій, позивачем надано відповідні податкові накладні.

Також суду надано гарантійний лист відповідача про сплату заборгованості позивачу до 01.07.2017 та копії претензій позивача, що надіслані 19.07.2017 № 65 з вимогою сплатити 45462,98 грн., 16.08.2017 № 74 з вимогою сплатити 45462,98 грн., 17.01.2018 № 56 з вимогою сплатити 43474,92 грн.

За твердженнями позивача, які не заперечені відповідачем, договір у формі єдиного документа між сторонами не укладався.

Зважаючи на те, що у погоджених сторонами видаткових накладних визначено найменування, кількість, ціну товару, суд дійшов висновку про погодження сторонами істотних умов договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах та укладення вказаного договору у простій письмовій формі.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України та статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань відповідачем за спірними видатковими накладними, позивачем заявлено до стягнення суму індексу інфляції, 3% річних та пені в розмірі 12803,24 грн.

Крім того, через канцелярію господарського суд Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 6511/18 від 02.04.2018).

Відповідно до якої позивач заявляє до стягнення з відповідача за спірними видатковими накладними основний борг в розмірі 45 462,98 грн., інфляційні втрати, 3 % річних та пені в сумі 15939,74 грн. (за розрахунком, що попередньо наданий від 14.03.2018).

17.04.2018 ухвалою господарського суду Київської області задоволено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Крім того, судом взято до уваги, що позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 45462,98 грн., в той час, як за спірними видатковими накладними поставлено товар всього на суму 43474,92 грн.

Під час розгляду справи позивач зазначив, що крім спірних видаткових накладних, доданих до позовної заяви, 01.09.2016 на адресу відповідача поставлено будівельні матеріали за видатковою накладною № 3467 (замовлення № 3627) на суму 7171,34 грн, яку було долучено до заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідачем частково сплачено за цією видатковою накладною суму в розмірі 5183,28 грн, в наслідок чого, залишилась заборгованість в розмірі 1988,03 грн, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, підписаною головним бухгалтером та директором позивача.

Враховуючи наведене позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 45462,98 грн.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем також надані довідки з банківської установи, в якій відкрито рахунок позивача із зазначенням платежів, що надходили позивачу від відповідача.

Суд, перевіривши розрахунок основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку що він є невірний.

Як вбачається з наданої позивачем довідки банку Український капітал за період з 01.08.2016 по 22.01.2018, відповідачем сплачено, 25.01.2017 за рахунком № 108 - 6944,77 грн., 25.01.2017 за рахунком № 103 - 9609,07 грн., 25.01.2017 за рахунком № 105 - 9609,07 грн., 25.01.2017 за рахунком № 233 - 3163,67 грн., 25.01.2017 за рахунком № 239 - 67,50 грн., 27.02.2017 за рахунком № 3627 - 4562,00 грн., тобто, різниця між вартістю товару, що поставлений за видатковими накладними, що надані суду, та сплаченими за ними коштами складає 16879,25 грн., відтак, саме в цій частині має бути задоволена позовна вимога про стягнення основного боргу.

При цьому, судом враховано, що реквізити, що зазначені у призначенні платежу у виписках про рух коштів, що надані банківською установою, дають змогу ідентифікувати їх з конкретною поставкою товару, за які ці платежі вносяться, оскільки містять номер і дату рахунку (замовлення), що вказувались також у видаткових накладних.

Інші доводи і докази позивача, не спростовують викладених вище висновків суду, зокрема, оборотно-сальдова відомість, що складена в односторонньому порядку позивачем, оскільки видаткові накладні, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку - фіксують факти здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин сторін, та є підставою виникнення обов'язку зі здійснення розрахунків за отриманий товар, а відомості, що надані банківською установою, фіксують факти дійсних оплат з призначеннями платежу за спірними господарськими операціями - конкретними поставками товару, наявність інших зобов'язань відповідача, крім спірних, позивачем суду не доведено.

Також, позивачем заявлено стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 5819,26 грн.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів зобов'язань, а згідно з статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи вказані вимоги законодавства і те, що між сторонами не укладено письмового договору про неустойку, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для нарахування пені.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із заяви позивача від 19.03.2018 (за вх. № 5467) під час розрахунку індексу інфляції та 3% річних, позивачем взято єдину дату початку обрахунку періоду заборгованості - 02.01.2017, тобто, наступний день після дати, встановленої у гарантійному листі дати.

Вказане не суперечить обставинам справи і чинному законодавству та враховане судом при здійсненні перевірки розрахунків позивача 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з встановленням судом обґрунтованості лише частини суми основного боргу, що заявляє позивач, а саме:

За видатковими накладним: № 3552 від 06.09.2016 (8702,51*206*3/365/100=147,35 грн.), №3596 від 09.09.2016 (5567,40*206*3/365/100=94,26 грн.), № 3467 від 01.09.2016 (2609,34*206*3/365/100=44,18 грн), тобто, стягненню підлягає 3% річних в розмірі 285,79 грн.

За видатковими накладними: № 3552 від 06.09.2016 (8702,51*1,069-8702,51=598,65 грн.), №3596 від 09.09.2016 (5567,40*1,069-5567,40=382,98 грн.), № 3467 від 01.09.2016 (2609,34*1,069-2609,34=179,50 грн.), тобто, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 1161,13 грн.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 16879,25 грн, 3 % річних в розмірі 285,79 грн., інфляційні втрати в розмірі 1161,13 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надавався суду орієнтовний розрахунок судових витрат з включенням витрат на підготовку позову та участь представника у судових засіданнях, проте, згодом, представник позивача їх не підтримав, оскільки не являється адвокатом, відтак, не може надати відповідних доказів.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЄУМ ЦЕНТР» про стягнення суми боргу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЄУМ ЦЕНТР» ( 08161, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка, вул. Київська, буд. 77/5, код ЄДРПОУ 37432386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» ( 03124, м. Київ, б-р Івана Лепсе, буд. 8, код ЄДРПОУ 32485297) 16879,25 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень двадцять п'ять копійок) основного боргу, 285,79 грн (двісті вісімдесят п'ять гривень сімдесят дев'ять копійок) 3 % річних, 1161,13 грн (одну тисячу сто шістдесят одну гривню тринадцять копійок) інфляційних втрат, 525,88 грн (п'ятсот двадцять п'ять гривень вісімдесят вісім копійок) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.05.2018.

Суддя С.О. Саванчук