Рішення

від 25.04.2018 по справі 922/4179/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2018 р.Справа № 922/4179/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком", м. Київ до Селянського (фермерського ) господарства "Колос", смт. Слатине про стягнення коштів в розмірі 177172,27 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № б/н від 13.03.2018, договір про надання правової допомоги від 19.02.2018;

відповідача - ОСОБА_2 - договір про надання правової допомоги від 19.02.2018, ОСОБА_3 -директор;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Селянського (фермерського) господарства "Колос", смт. Слатине, про стягнення заборгованості (з урахуванням прийнятої судом ухвалою суду від 27.03.2018 заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог) в загальному розмірі 201281,00 грн., з яких: 135788,93 грн. - основна заборгованість, 33784,63 грн. - штраф, 15883,34 грн. - 30% річних, 15824,10 грн. - пеня. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обгрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами даного спору договору поставки № Хк070317/02 на умовах товарного кредиту від 07.03.2017р., в частині оплати в повному обсязі вартості отриманого товару.

Ухвалою господарського суду від 14.12.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.01.2018 о 12:15 год.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції. У відповідності до п. п. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2018 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30.01.2018 об 11:30 год.

Ухвалою суду від 26.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, в порядку ст. 177 ГПК України, до 09.04.2018.

13.03.2018 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 6745), в якому відповідач, посилаючись на п. 6.1. укладеного між сторонами даного спору договору поставки, яким унормовано, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором при виникненні обставин непереборної сили, під якими сторони розуміють будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідку, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження ... які унеможливлюють виконання належним чином сторонами зобов'язань за цим Договором або тимчасово перешкоджають такому виконанню, зазначає, що у 2017 році були несприятливі для врожаю погодні умови, а саме відсутність опадів з травня по вересень, внаслідок чого посіви кукурудзи на площі 12 га. та посіви сої га. загинули. На думку відповідача, відсутність опадів може підпадати під обставини непереборної сили, внаслідок чого майже половина прогнозного врожаю було знищено спекою і як наслідок неотримання запланованого доходу від збору та реалізації зернових та технічних культур. В зв'язку з викладеним, відповідач просить суд позовні вимоги позивача задовольнити частково, в частині стягнення суми основної заборгованості та відмовити в задоволенні позову в частині стягненні з відповідача суми штрафу у розмірі 25 % заборгованості, 30 % річних та пені.

19.03.2018 позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх. № 7378), в якій позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві на позов. Також позивач зазначив, що посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, внаслідок чого він не виконав своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором, є недоведеним та безпідставним.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2018 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 8168 від 27.03.2018).

27.03.2018, через канцелярію суду відповідачем надано заяву про відстрочення виконання судового рішення (вх. № 8166), в якій відповідач зазначає, що заборгованість перед позивачем ним визнається у повному обсязі, однак, у зв'язку зі складним фінансовим положенням підприємства відповідач не має можливості одразу погасити всю суму заборгованості. Складний фінансовий стан та порушення виконання зобов'язання зумовлено характером господарської діяльності, що здійснюється відповідачем та складними умовами, які перешкодили збору врожаю в 2017 році та призвели до скрутного фінансового становища Селянського (фермерського) господарства Колос . Таким чином, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення по даній справі до 01.09.2018.

27.03.2018 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2018 о 10:15 год.

В судовому засіданні 02.04.2018 оголошено перерву на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України до 25.04.2018 до 10:30 год.

У судовому засіданні 25.04.2018 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.04.2018 проти позову заперечував частково, з підстав, викладених у відзиві на позов. Підтримав подану заяву про відстрочення виконання судового рішення по даній справі та просив суд її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

07 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (надалі - продавець, позивач) з однієї сторони та Селянським (фермерським) господарством "Колос" (надалі - покупець, відповідач), з іншої сторони, укладено договір поставки № Хк070317/02 на умовах товарного кредиту (надалі - договір), згідно п.1.1. р.1 якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти товар та оплатити його вартість.

У відповідності до п. 1.2 р. 1 договору найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна за одиницю виміру Товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець визначається специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених у тексті самого договору (розділ 2).

Як визначається у п. 1.4 р. 1 договору факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних або актів приймання-передавання повноважними представниками сторін. З моменту прийому-передачі товару до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

Згідно п. 2.1 р. 2 договору ціна товару (в т. ч. ціна за одиницю товару), умови та витрати на доставку вказується сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України, сторони можуть визначити в Специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті у доларах США (Євро), по курсу продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com), що передує даті підписання специфікації, збільшеному на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією).

У відповідності до п. 2.2 р. 2 договору, покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок продавця, вказаний в рахунку-фактурі. Оплата згідно рахунку-фактури в межах терміну, визначеному в ньому.

Як визначається у п. 2.3 р. 2 договору у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті розрахунку за товар (його частину), вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладення відповідної специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити покупець змінюється та покупець зобов'язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою:

С = В х (К2/К1) грн., де:

С - кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті (його частини) в національній валюті України після зміни ціни такого товару по вищевказаній формулі;

В - ціна неоплаченного товару в національній валюті України , яка підлягає зміні у зв'язку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні;

К2 вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті розрахунку за товар (його частину), збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією);

К1 - вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання відповідної специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією).

Згідно п. 2.5 р. 2 договору термін оплати: оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору з урахуванням п. 2.7 даного договору. У випадку, якщо сторони передбачають в специфікаціях поетапну оплату ціни товару або поставка товару здійснюється у відповідності до кількох специфікацій і при цьому покупець порушує строк оплати передбаченого чергового платежу по специфікації або порушує строк оплати за однією із підписаних специфікацій, продавець надсилає покупцю вимогу про дострокову оплату всієї ціни поставленого товару не залежно від настання чергового етапу оплати, що передбачений специфікацією або настання строку оплати по іншим специфікаціям. В такому разі покупець зобов'язаний сплатити повну ціну поставленого товару впродовж десяти днів з моменту направлення йому продавцем повідомлення про дострокову сплату ціни поставленого товару.

У п. 3.3 р. 3 договору визначається, що покупець зобов'язаний сплати вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку.

У п. 5.2 договору зазначається, що сторони дійшли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини) для розрахунку пені визначається відповідно до п. 5.4 договору.

У відповідності до п. 5.4 р. 5 договору у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті написання позовної заяви вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долара США (Євро) в національній валюті на банківський день , що передує даті укладення відповідної специфікації, ціна неоплаченого товару (заборгованість відповідача) може змінюватися продавцем пропорційно зміні вартості долара США (Євро) в односторонньому порядку за наступною формулою:

С = В х (К2/К1) грн., де:

С - кінцева ціна неоплаченого товару в національній валюті України, що підлягає сплаті після зміни ціни такого товару по вищевказаній формулі;

В - ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв'язку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні;

К2 вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті написання позовної заяви, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією);

К1 - вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання відповідної специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією).

Сторони погодили, що перерахунок продавцем вартості неоплаченого товару за цим пунктом є обов'язковим для покупця та не потребує підписання сторонами жодних додаткових угод до договору.

Згідно п. 7.1 р. 7 договору поставки № Хк070317/02 на умовах товарного кредиту від 07.03.2017 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

До договору поставки № Хк070317/02 на умовах товарного кредиту від 07.03.2017 між сторонами було укладено:

-Додаток № 1 від 07.03.2017 специфікація на товар, що поставляється ТОВ "Украгроком" (продавець) в адресу С(Ф)Г "Колос" (покупець), у якій вказано, зокрема:

- ціна Товару, що поставляється за цією Специфікацією складає :

-еквівалент 4072,57 дол. США, крім того ПДВ еквівалент 814,51 дол. США , всього до сплати еквівалент 4887,08 дол. США;

- 110000 грн., крім того ПДВ - 22000,00 грн. , всього до сплати 132000,00 грн. ;

- оплата товару здійснюється на умовах: 30% ціни товару (еквівалент 1466,12 дол. США , що відповідає 39600,00 грн., оплата в термін до 31.03.2017. Термін відвантаження товару до 31 березня 2017 року за умови своєчасної оплати;

-Додаток № 2 від 07.03.2017 специфікація на товар, що поставляється ТОВ "Украгроком" (продавець) в адресу С(Ф)Г "Колос" (покупець), у якій вказано, зокрема:

- ціна товару, що поставляється за цією специфікацією складає :

-еквівалент 1233,02 дол. США, крім того ПДВ еквівалент 246,61 дол. США , всього до сплати еквівалент 1479,65 дол. США;

- 33304,17 грн., крім того ПДВ - 6660,83 грн. , всього до сплати 39965,00 грн. ;

- оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% ціни товару (еквівалент 443,89 дол. США, що відповідає 11989,50 грн., оплата в термін до 31.03.2017. 70% ціни товару (еквівалент 1035 дол. США, що відповідає 27975,50 грн., оплата в термін до 31.03.2017). Термін відвантаження товару до 31 березня 2017 року за умови своєчасної оплати;

-Додаток №3 від 07.03.2017 специфікація на товар, що поставляється ТОВ "Украгроком" (Продавець) в адресу С(Ф)Г "Колос" (покупець), у якій вказано, зокрема:

- ціна Товару, що поставляється за цією специфікацією складає :

-еквівалент 650,68 дол. США, крім того ПДВ еквівалент 130,13 дол. США , всього до сплати еквівалент 780,82 дол. США;

- 17575,90 грн., крім того ПДВ - 3515,00 грн. , всього до сплати 21090,00 грн. ;

- оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 30% ціни товару (еквівалент 234,25 дол. США, що відповідає 6327,00 грн., оплата в термін до 31.03.2017. 70% ціни товару (еквівалент 546,58 дол. США, що відповідає 14763,00 грн., оплата в термін до 31.03.2017). Термін відвантаження товару до 31 березня 2017 року за умови своєчасної оплати.

На виконання укладеного між сторонами договору, продавець належним чином поставив товар у кількості та асортименті, вказаному у додатках (специфікаціях) №№1-3 до Договору, загальна сума якого на дату підписання відповідних додатків (специфікацій) №№1-3 становила 193055,00 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними Сторонами видатковими накладними, а саме:

• Видаткова накладна №Хк000216 від 21.04.2017 на суму 132 000,00 грн. (до специфікації №1 від 07.03.2017);

• Видаткова накладна №Хк000217 від 21.04.2017 на суму 39 965,00 грн. (до специфікації №2 від 07.03.2017);

• Видаткова накладна №Хк000218 від 21.04.2017 на суму 21 090,00 грн. (до специфікації №3 від 07.03.2017);

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості отриманого товару та лише частково здійснив оплату, в розмірі 57916,50 грн. за поставлений товар.

Станом на 05.12.2017 (день, що передує даті написання позовної заяви) курс -продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 27,14 грн./за дол. США.

Станом на 06.03.2017 (день, що передує даті підписання додатків (Специфікацій) №№1-3 курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 27,01 грн.

Таким чином, з урахуванням здійсненого позивачем в порядку п. 5.4. договору перерахунку вартості поставленого і неоплаченого відповідачем товару, станом на 06 грудня 2017 року, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 135788,93 грн.

Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із відповідними вимогами (претензіями) вих. №08-11/17-22 від 08.11.2017 р. та вих. №13- 11 17-25 від 13.11.2017 р., в яких вимагав здійснити оплату вартості отриманого за договором товару, проте відповідач вимоги позивача не виконав та не надав жодної відповіді на отримані претензії позивача.

Таким чином, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, позивач зазначає, що, станом на 23.03.2018 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), відповідач має заборгованість перед позивачем за договором поставки №Хк070317/02 на умовах товарного кредиту від 07 березня 2017 року, яка складається з:

1. заборгованість з оплати ціни товару (основний борг) у розмірі 135788,93 грн.;

2. штраф у розмірі 25% від суми заборгованості, що становить 33784,63 грн.;

3. 30 % річних від простроченої суми - 15883,34 грн.;

4. пеня у розмірі 15824,10 грн. від суми заборгованості за весь період прострочення платежу.

Станом на дату розгляду справи матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем даної суми заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 07 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроком" з однієї сторони та Селянським (фермерським) господарством "Колос", з іншої сторони, укладено договір поставки № Хк070317/02 на умовах товарного кредиту, згідно п.1.1. р.1 якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти товар та оплатити його вартість.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання укладеного між сторонами договору, продавець належним чином поставив товар відповідачеві у кількості та асортименті, вказаному у додатках (специфікаціях) №№1-3 до Договору, загальна сума якого на дату підписання відповідних додатків (специфікацій) №№1-3 становила 193055,00 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними Сторонами видатковими накладними, а саме:

• Видаткова накладна №Хк000216 від 21.04.2017 на суму 132 000,00 грн. (до специфікації №1 від 07.03.2017);

• Видаткова накладна №Хк000217 від 21.04.2017 на суму 39 965,00 грн. (до специфікації №2 від 07.03.2017);

• Видаткова накладна №Хк000218 від 21.04.2017 на суму 21 090,00 грн. (до специфікації №3 від 07.03.2017);

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання за договором в частині оплати вартості отриманого товару та лише частково здійснив оплату, в розмірі 57916,50 грн. за поставлений товар. Та, станом на дату звернення до господарського суду з даним позовом, відповідач має заборгованість з оплати ціни товару (основний борг) у розмірі 135788,93 грн.

Як визначається в ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В розрахунку суми боргу С(Ф)Г "Колос" по договору № Хк070317/02 на умовах товарного кредиту від 07.03.2017, позивач зазначив нарахування окремо суми основного боргу та окремо суми курсової різниці, яка входить в суму заборгованості за поставлений товар.

Слід зазначити, що сума 135788,93 грн. нарахована позивачем на підставі п. 5.4 договору поставки № Хк070317/02 на умовах товарного кредиту від 07.03.2017 та за своєю правовою природою є курсовою різницею між національною валютою та іноземною валютою (долар США) за період з дати, що передувала даті підписання відповідної специфікації на поставку товару та датою підписання позовної заяви.

Отже, за результатами здійсненого власного перерахунку суми курсової різниці, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 135788,93 грн. заборгованості за товар (курсова різниця), як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, які не суперечать чинному законодавству та визнані відповідачем.

У відповідності до статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 5.2 договору поставки на умовах товарного кредиту № Хк070317/02 від 07.03.2017 зазначається, що сторони дійшли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини) для розрахунку пені визначається відповідно до п. 5.4 договору.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 15824,10 пені за період з 01.11.2017 по 23.03.2018.

Судом здійснено перерахунок суми пені по відповідних періодах на відповідні суми основного боргу за весь період з з 01.11.2017 по 23.03.2018.

За результатами здійсненого перерахунку, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 15824,10 пені, обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 33784,63 грн., нарахованого в рамках п. 5.2. договору, суд зазначає наступне.

Так, судом було визнано правомірною та такою, що підлягає задоволенню вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення строків (термінів) платежів, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, яка складає 15824,10 грн.

Однак, умовами договору поставки, а саме пунктом 5.2. передбачено застосування штрафу, як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків (термінів) платежів у розмірі 25% від суми несплаченого платежу, а також даним пунктом договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, як виду цивільно-правової відповідальності, за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача і пеню, і штраф за одне і те саме правопорушення, що розцінюється судом, як застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, що є неприпустимим.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що застосування принципу пе bis in idem - неможливості притягнення до відповідальності двічі за одне й те ж правопорушення, в Україні закріплено на конституційному рівні, зокрема, ст.61 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

ЄСПЛ розглянув уже декілька справ щодо Фінляндії та Швеції, що стосувалися порушення принципу пе bis in idem - неможливості притягнення до відповідальності двічі за одне й те ж правопорушення, передбаченого ст. 4 Протоколу 7.

Останньою та чи не найбільш показовою справою щодо цього, розглянутою ЄСПЛ, була справа Остерлунд проти Фінляндії від 10.02.2015 року.

Слід зазначити, що відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання зобов'язань за договором поставки свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 21.10.2015р. за наслідками перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.07.2015, а також в ухвалі ВССУ № 756/2999/15-ц від 31.05.2017 року.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення на його користь суми штрафу у загальному розмірі 33784,63 грн. задоволенню не підлягає, як неправомірно заявлена.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 5.3. договору, сторони погодили, що, у випадку прострочення покупцем платежу, покупець на вимогу продавця сплачує останньому 30% річних від простроченої суми.

Суд зауважує, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 30% річних у сумі 15883,34 грн., нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання та у відповідності з умовами договору поставки від 07.03.2017, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, в яких відповідач посилається на настання форс-мажорних обставин, внаслідок чого він не виконав своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором, суд зазначає наступне.

Відповідач у своєму відзиві на позов посилається на настання для нього форс-мажорних обставин, в зв'язку з чим застосовує п. 6.1. та частину п. 6.3. Договору поставки № Хк070317/02 на умовах товарного кредиту від 07.03.2017. Натомість п. п. 6.2., 6.3., 6.4. договору, сторони погодили наступне.

Належним доказом існування обставин непереборної сили є довідка ОСОБА_4 України чи відповідної регіональної торгово-промислової палати, документ про наявність обставин непереборної сили, виданий органами МНС або іншою уповноваженою особою чи органом, а також будь-які інші докази, що свідчать про існування таких обставин.

Існування форс-мажорних обставин звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань, але не звільняє від обов'язку виконати свої зобов'язання. Сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили, зобов'язана протягом трьох днів письмово повідомити іншу сторону про настання таких обставин, їх характер та про їх очікувану тривалість, а після припинення дії обставин негайно приступити до виконання зобов'язань по цьому договору.

Якщо обставини непереборної сили діють протягом 3 (трьох) послідовних місяців і не виявляють ознак припинення, цей Договір може бути розірваний будь-якою із сторін шляхом направлення повідомлення іншій стороні.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про ОСОБА_4 палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви з роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї ж статті Закону передбачено, що ОСОБА_4 палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, на законодавчому рівні закріплена процедура підтвердження наявності форс-мажорних обставин.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами під час розгляду справи, відповідач під час дії, на його думку, форс-мажорних для нього обставин до позивача не звертався, документів, що підтверджують дію форс-мажорних обставин, передбачених у п. 6.3. Договору та ст. 14-1 Закону України "Про ОСОБА_4 палати в Україні" позивачеві у строк встановлений договором не направляв. Умовами п. 6.4. Договору про розірвання даного договору не скористався.

Лист вих. № 36-05/300 від 12.03.2018р. Харківського регіонального центру гідрометеорології, наданий на запит відповідача про стан погоди в період червень-вересень 2017 року на території Дергачівського району Харківської області не є документом, що підтверджує форс-мажорні обставини та не є підтвердженням факту існування форс-мажорних обставин. Акти від 22.11.2017р. та 24.11.2017р., складені членами комісії С(Ф)Г "Колос", містять в собі інформацію, що через низьку врожайність збір врожаю є нерентабельним, а тому прийнято рішення сою та кукурудзу не збирати, а поле переорати. ОСОБА_5, складені виключно представниками відповідача, не можуть слугувати належним і беззаперечним доказом ані настання обставин непереборної сили, ані вчинення відповідних дій з боку відповідача, спрямованих на знищення посівів.

Посилання відповідача на збитковість та незадовільне фінансове становище не може вважатись обставинами непереборної сили, оскільки частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що обставинами непереборної сили не вважаються порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, внаслідок чого він не виконав свої зобов'язання за договором, є недоведеними та безпідставними.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відстрочення виконання судового рішення до 01.09.2018 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Системний аналіз зазначеної статті ГПК України свідчить про те, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Так, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В наданому до суду клопотанні, заявник посилається на складне фінансове положенням підприємства відповідача, який зумовлений характером господарської діяльності, що здійснюється відповідачем та складними умовами, які перешкодили збору врожаю в 2017 році та призвели до скрутного фінансового становища Селянського (фермерського) господарства Колос .

Суд зауважує, що рішення про відстрочку виконання рішення суду є перш за все судженням суду, яке ґрунтується на додержанні балансу інтересів кредитора та боржника. В силу цього відстрочка не може надаватися виключно в інтересах боржника із посиланням на необхідність поліпшення фінансового стану боржника. Така відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес кредитора.

Зокрема, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Суд також враховує, що за змістом ст. 331 ГПК України надання відстрочки у виконанні судового рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду. При вирішенні питання про надання відстрочки суд повинен враховувати матеріальні інтереси кожної зі сторін у справі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази не підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк, у зв'язку з чим у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області до 01.09.2018 слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256, 331 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Колос" (62321, Харківська область, Дергачівський район, смт. Слатине, вул. Дарвіна, 34, ідентифікаційний код 23911905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, адреса для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 2, офіс 5/1, ідентифікаційний код: 30530159) суму заборгованості за договором поставки № Хк070317/02 на умовах товарного кредиту від 07.03.2017, яка складається з: 135788,93 грн. - сума основної заборгованості, 15883,34 грн. - 30% річних, 15824,10 грн. - пеня та суму судових витрат в розмірі 2512,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроком" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 7, адреса для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 2, офіс 5/1, ідентифікаційний код: 30530159);

Відповідач - Селянське (фермерське) господарство "Колос" (62321, Харківська область, Дергачівський район, смт. Слатине, вул. Дарвіна, 34, ідентифікаційний код 23911905).

Повне рішення складено 05 травня 2018 року.

Суддя ОСОБА_6

справа № 922/4179/17