Рішення

від 26.04.2018 по справі 804/1241/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року Справа № 804/1241/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Чорній М.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - Шахової І.О, Кригіної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 року №0020051305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1 190 136,89 грн. (з яких 895 309,51 грн. - за податковим зобов'язанням, 223 827,38 грн. - за штрафними санкціями);

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 року №0020041305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 020 048,75 грн. (з яких 816 039,00 грн. - за податковим зобов'язанням, 204 009,75 грн. - за штрафними санкціями);

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2017 року №00200611305 про визначення суми грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 72 744,47 грн. (з яких 58 195,58 грн. - за податковим зобов'язанням, 14 548,89 грн. - за штрафними санкціями);

- визнати протиправною і скасувати вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.12.2017 року №Ф-0020071305 з єдиного внеску в розмірі 211277,79 грн.;

- визнати протиправним і скасувати рішення від 13.12.2017 року №0020081305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в розмірі 31 167,79 грн.;

- стягнути з ГУ ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на його користь витрати по сплаті судового збору у сумі 8 810 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у перевіряємий період ФОП ОСОБА_4 не допустив жодного порушення вимог норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за спірними операціями з контрагентом. З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності. Висновки викладені в акті перевірки від 20.11.2017 року №25612/04-36-13-05/НОМЕР_1, на підставі яких відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.12.2017 року за номерами 0020051305, 0020041305, 00200611305, вимога від 13.12.2017 року №Ф-0020071305, рішення від ід 13.12.2017 року №0020081305 є надуманими, безпідставними та необґрунтованими, вони були зроблені без урахування всіх фактичних обставин та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, а тому він вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнали та зазначили, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт перевірки від 20.11.2017 р. №25612/04-36-13-05/НОМЕР_1.

В ході проведення перевірки згідно аналізу ЄРПН встановлено, що за весь період діяльності СГ по ланцюгу взаємопов'язаних господарських операцій з руху товарів Мастильно-охолоджуючої рідини МР-7в, Мастильно-охолоджуючої рідини ОСМ-1, Мастильно-охолоджуючої рідини ОСМ-3, встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Сертифікат (Системи Сертифікації РОСУКРСЕРТ ) має первинну сертифікацію 16.01.2017 р. та дійсний 2017 р. - до 16.12.2017 р., 2018 р. - до 16.12.2018 р. та не відноситься до періоду що був охоплений плановою документальною перевіркою. Наданий разом з запереченням сертифікат не містять інформації та не є документальним підтвердженням, що товари - Мастильно-охолоджуюча рідина МР-7в, Мастильно-охолоджуюча рідина ОСМ-1, Мастильно-охолоджуюча рідина ОСМ-3 були вироблені ТОВ Мегарост (код за ЄДРПОУ 38333525) та мають відношення до періоду який перевірявся 2014-2016 роки. Тобто, відсутні об'єктивні дані щодо реальності первинного формування та введення в обіг ТОВ Мегарост (код за ЄДРПОУ 38333525) відповідного активу - Мастильно-охолоджуюча рідина МР-7 в кількості 224,481 тони, Мастильно-охолоджуюча рідина ОСМ-1 в кількості 24,12 тони, Мастильно-охолоджуюча рідина ОСМ-3 - 6,305 тони.

Надані позивачем до перевірки документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції за період 2014-2016 роки по взаємовідносинам з постачальником ТОВ Мегарост . Досліджені операції спрямовані на документальне оформлення введення в обіг ідентифікованого активу - Мастильно-охолоджуюча рідина МР-7в, Мастильно-охолоджуюча рідина ОСМ-1, Мастильно-охолоджуюча рідина ОСМ-3, за відсутності його законного джерела формування, таким чином не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Таким чином, висновки стосовно фактів порушень з боку позивача відповідають нормам чинного законодавства, та є правомірними, а отже податкові повідомлення-рішення від 13.12.2017 року за номерами 0020051305, 0020041305, 00200611305, вимога від 13.12.2017 року №Ф-0020071305, рішення від 13.12.2017 року №0020081305 винесені вірно та відповідно до норм діючого законодавства, а тому представники відповідача просили суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 в Управлінні державної реєстрації Дніпропетровської міської ради 26.05.1999 року отримав свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису про державну реєстрацію 22240170000022352, код основного виду економічної діяльності _19.20 - Виробництво продуктів нафтоперероблення, клас професійного розвитку - 23. Взято на податковий облік в контролюючому органі 26.05.1999 р. за № б/н, станом на 23.10.2017 року перебуває на обліку в ДПІ в АНД районі м.Дніпра.

Фактичне місцезнаходження (місце проживання): АДРЕСА_1. Місце здійснення діяльності: АДРЕСА_1. Дані про реєстрацію фізичної особи-підприємця як платника ПДВ: свідоцтво від 09.06.1999 року №55799837 видане ДПІ в АНД районі м.Дніпра, відповідно до поданої заяви. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ НОМЕР_1.

Судом також встановлено, що на підставі п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75, п.77.1.,п.77.4. ст.77, п.82.1. ст.82 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове пенсійне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, результати якої викладені в акті від 20.11.2017 року №25612/04-36-13-05/НОМЕР_1.

Згідно висновків акту документальною плановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_4 були встановлені порушення:

1. п.177.2 ст.177 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 895 309, 51 грн., у тому числі по періодам: 2014 рік - 163 962,33 грн.; 2015 рік - 364 166,66 грн.; 2016 рік - 367 180, 52 грн.

2. п.4 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI, в частині не донарахування єдиного соціального внеску у сумі 211 277,79 грн., у т.ч. по періодам: 2014 рік - 69 557, 03 грн.; 2015 рік - 65 621,64 грн.; 2016 рік - 76 099,12 грн.

3. п.п.1.2, п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177, розділу IV ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями занижено військовий збір на суму 58 195, 58 грн., у т.ч. по періодам: 2015 рік - 27 597, 20 грн.; 2016 рік - 30 598, 33 грн.

4. п.п. а п.198.1 та абзаців першого і другого пп.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 998 699, 43 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесені податкові повідомлення-рішення від 13.12.2017 року:

- № 0020051305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1 190 136,89 грн. (з яких 895 309,51 грн. - за податковим зобов'язанням, 223 827,38 грн. - за штрафними санкціями);

- № 0020041305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 020 048,75 грн. (з яких 816 039,00 грн. - за податковим зобов'язанням, 204 009,75 грн. - за штрафними санкціями);

- № 00200611305 про визначення суми грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 72 744,47 грн. (з яких 58 195,58 грн. - за податковим зобов'язанням, 14 548,89 грн. - за штрафними санкціями);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.12.2017 року №Ф-0020071305 з єдиного внеску в розмірі 211 277,79 грн.;

- рішення від 13.12.2017 року №0020081305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в розмірі 31 167,79 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 13.12.2017 року за номерами 0020051305, 0020041305, 00200611305, вимоги від 13.12.2017 року №Ф-0020071305, рішення від 13.12.2017 року №0020081305 є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Приписами п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п.201.1., 201.4., 201.6. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п.201.1. ст.201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст.200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п.198.1. ст.198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п.198.2., 198.3., 198.6. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Так, в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_4 здійснював неспеціалізовану оптову торгівлю, перебуваючи на загальній системі оподаткування. Позивач здійснює оптову торгівлю технічними маслами (олива, мастильно-охолоджуюча рідина, емульсон, тощо). Єдиним постачальником ТМЦ підприємця є ТОВ Мегарост (код за ЄДРПОУ 38333525), єдиним покупцем ПАТ ГІДРОСИЛА МЗТГ (код за ЄДРПОУ 235814).

Згідно первинних документів, наданих до перевірки за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_4 у ТОВ Мегарост були придбані ТМЦ - Мастильно-охолоджуюча рідина МР-7 в у кількості 224,481 тони на загальну суму 4 314 814,63 грн., Мастильно-охолоджуюча рідина ОСМ-1 у кількості 24,12 тони на загальну суму 530 022 грн., Мастильно-охолоджуюча рідина ОСМ-3 у кількості 6,305 тони на загальну суму 148660,54 грн. Згідно оформлених документів, обсяг отриманого товару склав 254,906 тон у сумі 4 993 497,17 грн (в т.ч. ПДВ 998 699,43 грн). Розрахунки за поставлений товар проведені шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в загальній сумі 4 993 497,17 грн.

ФОП ОСОБА_4 здійснює господарську діяльність за місцем проживання: АДРЕСА_1, найманих працівників не має, залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні.

Згідно наданих первинних документів, покупка товару у постачальника ТОВ Мегарост та продаж товару покупцю ПАТ ГІДРОСИЛА МЗТГ здійснюється в один день. Перевезення товару здійснюється як транспортом постачальника ТОВ Мегарост та покупця ПАТ ГІДРОСИЛА МЗТГ так і перевізниками - фізичними особами платниками єдиного податку III групи. Згідно даних товарно-транспортних накладних пунктом навантаження є м.Бердянськ, вул.Донецька, 2 (адреса складу ТОВ Мегарост ), пунктом розвантаження м.Мелітополь, вул.Індустріальна, б.59 (адреса ПАТ ГІДРОСИЛА МЗТГ ).

Водночас, ФОП ОСОБА_4 є засновником ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ МЕГАРОСТ (код за ЄДРПОУ 39590808), юридична адреса, якого співпадає з юридичною адресою ТОВ Мегарост , а саме: 49049, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул.Верхоянська, буд.49.

Стосовно місцезнаходження ТОВ Мегарост , в результаті проведених заходів ДПІ у Соборному районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області було сформовано повідомлення про відсутність юридичної особи за податковою адресою від 09.09.2015 р. №1163. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутня будь-яка інформація за параметрами запиту м.Дніпропетровськ, вул.Верхоянська, буд.49.

В Деклараціях з податку на прибуток за 2014-2016 роки, наданих ТОВ Мегарост , інформація про наявність основних засобів відсутня. Згідно реєстраційних даних, відомості про об'єкти оподаткування ТОВ Мегарост відсутні.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі ЄРПН) за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. ТОВ Мегарост не зареєстровано податкових накладних на придбання Мастильно-охододжуючої рідини МР-7в, Мастильно-охолоджуючої рідини ОСМ-1, Мастильно-охолоджуючої рідини ОСМ-3.

За результатами аналізу ЄРПН за весь період діяльності СГ по ланцюгу взаємопов'язаних господарських операцій з руху товарів Мастильно-охолоджуючої рідини МР-7в, Мастильно-охолоджуючої рідини ОСМ-1, Мастильно-охолоджуючої рідини ОСМ-3, встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва.

Суд не може погодитися з висновками податкового органу виходячи із наступного.

Відповідно до п.177.10. ст.177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Так, підтверджувальними документами щодо походження товару можуть бути будь-які документи, які встановлюють (закріплюють) право власності на товар та/або особливості його обігу (угоди, договори, товарні квитанції, товарні чеки, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, свідоцтва про право власності, гарантійні талони та ін.), з яких повною мірою випливає зміст здійсненої угоди або господарської операції.

Крім того, підтверджуючими документами щодо походження товару, є договір на поставку №2907-2 від 29.07.2013 року, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ Мегарост , додаткові угоди до нього, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки про перерахування грошових коштів, тобто всі первинні документи, що були надані для перевірки та описані в акті від 20.11.2017 року №25612/04-36-13-05/НОМЕР_1.

Суд зазначає, що у вказаному акті перевірки не викладено будь-яких зауважень до первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій. Не міститься посилання щодо порушення з боку позивача норм чинного законодавства України під час складання первинних документів. Дані обставини були підтверджені представниками відповідача під час судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Разом з тим, такого, що набрав законної сили, вироку суду по кримінальній справі щодо посадових осіб ТОВ „Мегарост" акт документальної планової перевірки не містить.

Приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування ФОП ОСОБА_4 податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

В силу п.177.2. ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п.177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом ІІІ Кодексу. У ст.138 Кодексу врегульовано правила щодо складу витрат та порядок їх визнання, у ст.139 Кодексу встановлено витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, у ст.140 Кодексу встановлено особливості визнання витрат подвійного призначення, у ст.141 Кодексу встановлено особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, у ст.142 Кодексу встановлено особливості визначення складу витрат на виплати фізичним особам згідно з трудовими договорами та договорами цивільно-правового характеру, у ст.143 Кодексу визначено особливості віднесення до складу витрат сум внесків на соціальні заходи.

Таким чином, не може бути зараховано до складу витрат з метою визначення чистого оподатковуваного доходу ті витрати, які безпосередньо не пов'язані з провадженням господарської діяльності (витрати на купівлю продуктів харчування для власного кінцевого споживання, утримання житлового приміщення, особисті телефонні переговори тощо).

Також згідно з п.177.4. ст.177 ПК України не належать до витрат фізичної особи-підприємця вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації, якщо таке майно придбано до державної реєстрації фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності та/або не використовується у такій діяльності.

Всі витрати, які беруться до уваги при визначенні чистого оподатковуваного доходу, мають бути документально підтверджені (підтверджені належним чином оформленими документами).

Обсяг загального оподатковуваного доходу та документально підтверджених витрат встановлюється за правилами згідно з положеннями ПК України, Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правовими актами.

В даному випадку витрати на придбання ТМЦ (Мастильно-охолоджуюча рідина МР-7в, Мастильно-охолоджуюча рідина ОСМ-1, Мастильно-охолоджуюча рідина ОСМ-3) повністю документально підтверджені, а висновки відповідача щодо нереальності здійснених операцій є необґрунтованими.

Крім цього, чинне законодавство не ставить умовою для включення до складу витрат суми коштів, сплачених за товар, по якому у покупця відсутні сертифікати якості, або інші документи, що підтверджують його виробництво.

Позивач зазначав, що ТОВ Мегарост є виробником поставлених ТМЦ (Мастильно-охолоджуюча рідина МР-7в, Мастильно-охолоджуюча рідина ОСМ-2, Мастильно-охолоджуюча рідина ОСМ-3), і відповідно не повинен був реєструвати податкові накладні по операціям з їх придбання. ТОВ Мегарост здійснює виробництво та реалізацію продукції нафтопереробки різного призначення, в тому числі і мастильно-охолоджуючі речовини. Це підприємство діє з 2012 року та основний вид діяльності згідно код КВЕД 19.20 є Виробництво продуктів нафтоперероблення, про що свідчить інформація з Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи надані під час проведення перевірки складені у відповідності до норм чинного законодавства та фіксують факт здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ Мегарост згідно укладених між ними договорів, а також є доказами того, що ці договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Надані позивачем для перевірки документи є належним і достатнім документальним підтвердженням як реальності виконання спірних операцій, так і їх зв'язку з господарською діяльністю платника.

Посилання відповідача на відсутність в договорах постачання товару порядку та умов здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт не відповідає нормам чинного законодавства. Зазначення таких умов не є обов'язковими для договорів поставки за нормами Цивільного та Господарського кодексів України. І відповідно їх відсутність в договорах, наданих для перевірки не має за собою будь яких правових наслідків.

Отже, наявні у ФОП ОСОБА_4 первинні документи, які надані під час проведення перевірки, являються достатніми письмовими доказами (первинними документами), що підтверджують здійснення придбання ТМЦ.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Посилання відповідача на нереальність виконання господарських операцій в обґрунтування висновків акту перевірки є необґрунтованими. Відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг). В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Виконання всіх правочинів супроводжувалось оформленням всіх, передбачених чинним законодавством, первинних документів, зокрема: видаткових накладних, податкових накладних, рахунків тощо. Всі розрахунки за придбаний товар/отримані послуги проводились у безготівковій формі.

Суд враховує й той факт, що відповідачем під час здійснення перевірки не вимагалися паспорти якості на товар позивача. Доказів зворотного відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2017 року за номерами 0020051305, 0020041305, 00200611305, вимоги від 13.12.2017 року №Ф-0020071305, рішення від 13.12.2017 року №0020081305, прийняті відповідачем з викладених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2017 року за номерами 0020051305, 0020041305, 00200611305, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу від 13.12.2017 року №Ф-0020071305, прийняту Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 13.12.2017 року №0020081305, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Присудити з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 судові витрати по справі в розмірі 8 810 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 08 травня 2018 року.

Суддя Кучма К.С.