Рішення

від 25.04.2018 по справі 808/496/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року (о 19 год. 00 хв.)Справа № 808/496/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Новікової Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Запорізького науково-дослідного та проектного інституту землеустрою (місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 00698986)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (далі - ДП Запорізький інституту землеустрою , позивач) вернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-2141-17 від 13.12.2017 відповідача.

Ухвалою суду від 13.02.2018 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 26 лютого 2018 року.

26.02.2018 підготовче провадження відкладене на 14 березня 2018 року.

Відповідно до ухвали суду від 14.03.2018 підготовче засідання відкладене на 30 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 30.03.2018 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 25 квітня 2018 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, а також додаткові усні пояснення. Зокрема, посилається на приписи ч. 4 ст. 91, ст. 104, ст. 107 Цивільного кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зазначає, що припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті злиття (тобто виключення з Єдиного державного реєстру відомостей про реорганізовану юридичну особу), тобто до внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи її цивільна правоздатність не припиняється. Отже, на думку представника позивача, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акту з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення такої юридичної особи - правопопередника, у зв'язку із цим самі по собі передавальні акти не є достатньою підставою для здійснення правонаступництва за відсутності іншого факту - факту припинення юридичної особи, що реорганізується. Вважає, що вищенаведене не суперечить ст. 98 Податкового кодексу України та чітко розуміється відповідачем, доказом чого слугує Лист ДФС України від 17.08.2017 №1637/6/99-99-15-02-02-15/ІПК. Зазначає, що не зважаючи на вищенаведені приписи законодавства України, відповідачем було передчасно переведено борг особи, яка знаходиться в стадії припинення, на облік (зобов'язання) особи, яка у майбутньому набуде правонаступництво та неправомірно нараховано пеню і штраф. Додатково звертає увагу суду, що і в самому передавальному акті (частина перша) визначено, що позивач прийняв правонаступництво щодо майна, усіх прав та обов'язків ДП Запоріжгеоінформ після його реорганізації шляхом приєднання до ДП Запорізький інституту землеустрою . Отже, попри те, що не припинено, а відтак, до позивача не перейшли усі права та обов'язки неприпиненої юридичної особи, вимога про сплату боргових зобов'язань правоздатної юридичної особи (ДП Запоріжгеоінформ ) за рахунок коштів ДП Запорізький інституту землеустрою є передчасною, а отже протиправною, а тому просить адміністративний позов задовольнити та скасувати спірне рішення відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданому суду відзиві від 17.03.2018 №383/10/08-01-10-06 (вх. №8145). Зокрема, із посиланням на норми Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , п. 3, 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953, зазначає, що за даними інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості станом на 30.11.2017 становить 93 572,27 грн., з них 93 478,82 грн. борг ДП Запоріжгеоінформ , який приєднано у зв'язку з реорганізацією згідно із наказом Держгеокадастру від 27.05.2016 №147 Про реорганізацію ДП Запоріжгеоінформ шляхом приєднання до ДП Запорізький інституту землеустрою . Вказує, що Актом приймання-передачі від 07.08.2017 позивачем прийнято матеріальні цінності, активи та зобов'язання ДП Запоріжгеоінформ , у т.ч. кредиторську заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 93 478,82 грн. Ураховуючи викладене, вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки)№Ю-2141-17 від 13.12.2017 сформована та надіслана боржнику контролюючим органом із дотриманням вимог чинного законодавства та відповідає даним інтегрованої картки платника станом на 31.03.2016, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Наказом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 27.05.2016 №147 вирішено реорганізувати ДП Запоріжгеоінформ шляхом його приєднання до ДП Запорізький інституту землеустрою , установлено, що ДП Запорізький інституту землеустрою є правонаступником майнових прав і обов'язків ДП Запоріжгеоінформ , утворено комісію та затверджено план заходів із реорганізації ДП Запоріжгеоінформ .

На підставі наказу Держгеокадастру від 27.05.2016 №147 07 серпня 2017 року комісією із реорганізації ДП Запоріжгеоінформ підписаний Передавальний акт (частина перша), відповідно до якого ДП Запоріжгеоінформ передала, а ДП Запорізький інституту землеустрою комісією, створеною наказом позивача від 07.06.2016 №44-ОД Про створення комісії з приймання-передачі матеріальних цінностей, активів, зобов'язань та документації від ДП Запоріжгеоінформ - прийняла правонаступництво щодо майна, усіх прав та обов'язків ДП Запоріжгеоінформ після його реорганізації шляхом приєднання до ДП Запорізький інституту землеустрою , згідно із додатками: Акт приймання-передачі №1 та Акт приймання-передачі №2. Вказаний Передавальний акт затверджено наказом Держгеокадастру України від 05.10.2017 № 205.

Так, відповідно до Акту приймання-передачі №2 від 07.08.2017 комісією із реорганізації ДП Запоріжгеоінформ передано ДП Запорізький інституту землеустрою як установі-правонаступнику всіх прав та обов'язків ДП Запоріжгеоінформ , а комісія, створена наказом позивача від 07.06.2016 №44-ОД Про створення комісії з приймання-передачі матеріальних цінностей, активів, зобов'язань та документації від ДП Запоріжгеоінформ прийняла матеріальні цінності, активи та зобов'язання, у тому числі кредиторська заборгованість, яка підтверджена кредиторами, зокрема, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя з Єдиного соціального внеску у розмірі 93 478,82 грн., дата виникнення 17.11.2014.

18 грудня 2017 року на адресу позивача надійшла вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.12.2017 №Ю-2141-17 на суму 93 572,27 грн., у тому числі 68 557,73 грн. - недоїмки, 9 755,80 грн. - штрафів, 15 258,74 грн. - пені.

Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач здійснив її оскарження у адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (скарга від 26.12.2017 №2726), проте рішенням про результати розгляду скарги від 25.01.2018 №2594/6/09/99-99-11-02-02-25 вирішено оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконуванні роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 цього ж Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (п. 8 ст. 9 цього ж Закону).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 вказаного Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок і умови направлення платнику вимоги про сплату боргу визначено Інструкцією про порядок нарахування і слати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з п. 5 розділу VI Інструкції протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком фіскального органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з фіскальним органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з фіскальним органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного фіскального органу або оскаржити вимогу до фіскального органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно з п. п. 6.3., 6.4. Інструкції у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 5 робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплата єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Відповідно до ч.8 ст. 25 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , у разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є: ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є: засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов'язаннями; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується; правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов'язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов'язки.

Частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частин першої та другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною сьомою статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 755-IV від 15.05.2003 передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.06.2016 до Єдиного державного реєстру внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації, запис №11031270017014834.

Проте, станом на час винесення оскаржуваної вимоги та розгляду справи у суді відсутні відомості про державну реєстрацію припинення ДП Запоріжгеоінформ шляхом його приєднання ДП Запорізький інститут землеустрою , зокрема, про дату державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, дані про юридичних осіб - правонаступників.

Крім того, докази державної реєстрації припинення юридичної особи - у встановленому законом порядку із передачею всього майна прав та обов'язків, в матеріалах справи відсутні.

Тобто, відповідачем суду не доведений факт правонаступництва.

Суд не приймає посилання представника відповідача на підписання Акту приймання-передачі від 07.08.2017, яким позивачем прийнято матеріальні цінності, активи та зобов'язання ДП Запоріжгеоінформ , у т.ч. кредиторську заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 93 478,82 грн., оскільки і в самому Передавальному акті (частина перша) від 07.08.2017 визначено, що позивач прийняв правонаступництво щодо майна, усіх прав та обов'язків ДП Запоріжгеоінформ після його реорганізації шляхом приєднання до ДП Запорізький інституту землеустрою .

Вищенаведене не суперечить статті 98 Податкового кодексу України, відповідно до пп. 98.1.2 п. 98.1 якого передбачено, що під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема, злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

Також згідно із статтею 67 Податкового кодексу України підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів є повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи.

У разі коли внаслідок припинення платника податків - юридичної особи шляхом реорганізації частина його податкових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною, такі податкові зобов'язання чи борг переходять (розподіляються) до юридичних осіб - правонаступників реорганізованої юридичної особи у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до пункту 68.1 статті 68 Податкового кодексу України орган державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації такої особи, державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, внесення будь-яких інших записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повинен передати відповідному контролюючому органу повідомлення та відомості з реєстраційної картки про вчинення реєстраційних дій, передбачених законом.

Таким чином, оскільки відомості про ліквідацію ДП Запоріжгеоінформ не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, то суд вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.12.2017 №ю-2141-17 передчасною, у зв'язку із чим протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства Запорізького науково-дослідного та проектного інституту землеустрою (місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 00698986) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ю-2141-17 від 13.12.2017, прийняту Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Державного підприємства Запорізького науково-дослідного та проектного інституту землеустрою суму судового збору у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 07.05.2018.

Суддя І.В. Батрак