Справа № 815/428/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Єренкевич О.А.
За участю сторін:
Представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
Представників відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства ЮМІС-ЕЛЕКТРО до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства (далі ПП) ЮМІС-ЕЛЕКТРО до головного управління Державної фіскальної служби (далі ГУ ДФС) в Одеській області, в якому позивачі просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0047541415 від 15.12.2017 року, винесеного ГУ ДФС в Одеській області на підставі висновків акту перевірки від 24.11.2017 року №000724/15-32-14-15/38477323, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 438959,00 грн. (за податковими зобов'язаннями в сумі 351167,00 грн.) та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 87792,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, зроблені в акті перевірки від 24.11.2017 року №000724/15-32-14-15/38477323 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП ЮМІС-ЕЛЕКТРО з питань нарахування податку на прибуток у період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року та податку на додану вартість у період з 01.10.2014 року по 31.12.2016 року , та прийняте на підставі цих висновків оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, безпідставним, необґрунтованим, необ'єктивним та таким, що не відповідає фактичним обставинам, первинним документам позивача і вимогам діючого законодавства України.
Ухвалою суду від 01.02.2018 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
26.02.2018 року, 06.03.2018 року та 27.04.2018 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких представники позивача та відповідача надали пояснення, відзив на адміністративний позов (т.4а.с.23-28), відповідь на відзив (т.4 а.с.46-51), заперечення на відповідь на відзив (т.4 а.с.85-86), а також додаткові письмові докази (т.4а.с.94-252, т.5 а.с. 1-60).
За письмовою згодою всіх учасників справи 27.04.2018 року судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги ПП ЮМІС-ЕЛЕКТРО в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представники ГУ ДФС в Одеській області проти задоволення позовних вимог ПП ЮМІС-ЕЛЕКТРО заперечували з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та запереченнях, та наполягали, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0047541415 від 15.12.2017 року, є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.
На підтвердження своєї позиції, щодо вчинення позивачем правопорушень податкового законодавства відповідач посилається на зібрану та використану податкову інформацію щодо діяльності контрагентів позивача. Відповідно до вказаної інформації оперативними заходами у відношенні цих підприємств відповідач встановив відсутність підприємств за податковою адресою, відсутність основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, управлінського технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, відсутність можливості виконання операцій із постачальниками та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів, власні орендовані фонди тощо.
Вивчивши матеріали справи, а також заслухавши представників сторін, суд встановив такі обставини:
Приватне підприємство ЮМІС-ЕЛЕКТРО зареєстроване Одеським міським управлінням юстиції 11.12.2012 року за №15561020000045398. З 12.12.2012 року підприємство знаходиться на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, та є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 101-102; 103; 104; 105-106).
Згідно статуту підприємства та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ ЮМІС-ЕЛЕКТРО за КВЕД є: електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля; технічні випробування та дослідження; будівництво житлових і нежитлових будівель (т. 1 а.с. 85-93; 105-106).
ТОВ ЮМІС-ЕЛЕКТРО має ліцензію на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури та дозвіл на виконання робіт з монтажу, демонтажу, ремонту, технічного обслуговування, реконструкції машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (електричне устаткування мереж, технологічного електрообладнання напругою понад 1000 В) та на виконання робіт в діючих електроустановках понад 1000 В (35 кВ включно) (т.1 а.с. 107; 108-109;110-111).
В період з 13.11.2017 року по 17.11.2017 року на підставі наказу начальника ГУ ДФС в Одеській області від 10.11.2017 року № 5905 та направлень на перевірку від 10.11.2017 року №8604/14-15 та №8605/14 (т. 4 а.с. 31-32), головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу аудиту платників податків території обслуговування м. Одеси управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП ЮМІС-ЕЛЕКТРО з питань нарахування податку на прибуток у період з 01.01.2014 року по 31.12.2016року та податку на додану вартість у період з 01.10.2014 року по 31.12.2016року .
За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 24.11.2017 року №000724/15-32-14-15/38477323 у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст.44, ч. а п. 198.1 ст.198, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-У1 (із змінами та доповненнями), в результаті чого було встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 351168 грн.,у тому числі: за листопад 2014 року - 21160 грн., грудень 2014 року - 61661 грн., лютий 2015 року - 36738 грн., березень 2015 року - 44081 грн., квітень 2015 року - 38385 грн., травень 2015 року - 73931 грн., червень 2015 року - 12807 грн., липень 2015 року - 11748 грн., вересень 2015 року - 1524 грн., листопад 2015 року - 16476 грн., грудень 2015 року - 2047 грн.. січень 2016 року - 4398 грн.. березень 2016 року - 15037 грн., квітень 2016 року - 615 грн., травень 2016 року - 4559 грн., червень 2016 року - 6000 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0047541415 від 15.12.2017 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 438959,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 351167,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 87792,00 грн. (т. 1 а.с. 40).
Зазначені вище порушення Податкового кодексу України були встановлені посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області по господарським відносинам позивача зі своїми контрагентами-підприємствами, що надавали позивачу субпідрядні послуги, а також здійснювали постачання товарів на користь позивача протягом періоду, що перевірявся, а саме: TOB СтарЛайм , ТОВ Комівояжер Груп , ТОВ Магнето , ТОВ ОСОБА_3 ЛТД , ТОВ Гесада Компані , ТОВ Аріал - Торг , ТОВ Граніт - Сателіт , ТОВ ОСОБА_6 Трейд , ТОВ Вальтерія , ТОВ Мансан Груп , ТОВ Авантаж Компані , ТОВ Трейд Комплект , ТОВ Азарін , ТОВ ТК СК - Груп , ТОВ Строй - гарант .
Не погоджуючись з результатами перевірки та винесеними контролюючим органом рішенням, позивач звернувся до суду.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).
Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено, що до складу податкового кредиту позивача з ПДВ за період з листопада 2014 року до червня 2016 року увійшли суми коштів, сплачених позивачем наступним контрагентам: TOB Стар Лайм , ТОВ Комівояжер Груп , ТОВ Магнета , ТОВ ОСОБА_3 ЛТД , ТОВ Гесада Компані , ТОВ Аріал - Торг , ТОВ Граніт - Сателіт , ТОВ ОСОБА_6 Трейд , ТОВ Вальтерія , ТОВ Мансан Груп , ТОВ Авантаж Компані , ТОВ Трейд Комплект , ТОВ Азарін , ТОВ ТК СК - Груп , ТОВ Строй - гарант
Зазначені обставини підтверджуються податковою звітністю позивача з податку на додану вартість за період: листопад 2014 року - червень 2016 року (т. 1 а.с. 112-251; т. 2 а.с. 1-7), яку було прийнято податковим органом.
Як було встановлено судом під час судового розгляду справи, ПП ЮМІС- ЕЛЕКТРО є підрядним підприємством, що, зокрема, здійснює електромонтажні роботи різних ступенів складності, електровимірювальні роботи по перевірки контурів заземлення, конденсаторних батарей, автоматичних вимикачів, розеток та інші, а також здійснює реалізацію продукції зазначеного профілю.
З метою закупівлі сировини, матеріалів та основних засобів для здійснення господарської діяльності ПП ЮМІС-ЕЛЕКТРО , як покупцем, у перевіряємий період були укладені договори поставки товарів з контрагентами-постачальниками: ТОВ Комівояжер Груп - договір № 9215 від 09.02.2015 року (т. 2 а.с. 53-55), ТОВ Магнета - договір №2597 від 25.07.2014 року (т. 2 а.с. 104-105),ТОВ ОСОБА_3 ЛТД - договір №2906 від 29.06.2015 року (т. 2 а.с. 151-152), ТОВ Аріал - Торг - договір №04-01 від 04.12016 року (т. 2 а.с. 174), ТОВ ОСОБА_6 Трейд - договір №425 від 29.04.2016 року (т. 3 а.с. 99),ТОВ Мансан Груп - договір №3011-15 від 30.11.2015 року (т. 3 а.с. 128),ТОВ Азарін - договір №0512/1 від 05.12.2014 року (т. 3 а.с. 206),ТОВ ТК СК - Груп - договір №831 від 31.08.2015 року (т. 3 а.с. 226).
Факт отримання ПП ЮМІС-ЕЛЕКТРО товарів за зазначеним договором та сплати відповідних грошових коштів за отримані товари, у т.ч. і сум ПДВ, підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами документами: рахунками на оплату, податковими накладними, відображеними в реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди, відповідними видатковими накладними, даними бухгалтерського обліку підприємства (т. 2 а.с. 56-103, 106-113, 153-161, 175-180, т. 3 а.с. 100-105, 129-137, 207-225,227-236).
Крім того, ПП ЮМІС-ЕЛЕКТРО було укладено ряд договорів-субпідряду на виконання електромонтажних та електровимірювальних робіт з наступними контрагентами: TOB СтарЛайм - договір №1807-1 від 18.07.2014 року та додаткова угода № 1 до нього (т. 2 а.с. 8-12), договір №2807-М від 28.07.2014 року (т. 2 а.с. 32-36), з ТОВ ОСОБА_3 ЛТД - договір №-6/01-1 від 01.06.2015 року (т. 2 а.с. 114-115), з ТОВ Гесада Компані - договір №11-01 від 11.01.2016 року (т. 2 а.с. 162), ТОВ Граніт - Сателіт - договір 20215-У від 02.02.2015 року (т. 2 а.с. 181-182), договір № 90215-М від 09.02.2015 року (т. 3 а.с. 51-53), договір №23215-П від 23.02.2015 року та додатки №1,2,3,4 до нього (т. 3 а.с. 69-76), договір №20415- П від 20.04.2015 року та додатки №1,2,3,4 до нього (т. 3 а.с. 82-89), з ТОВ ОСОБА_6 Трейд - договір №0505-16М від 05.05.2015 року (т. 3 а.с. 106),ТОВ Вальтерія - договір № 622 від 22.06.2016 року (т. 3 а.с. 118),ТОВ Авантаж Компані - договір №3011-1 від 30.11.2015 року (т. 3 а.с. 138), ТОВ Трейд Комплект - договір №3-01 від 01.03.2016 року (т. 3 а.с. 175), ТОВ Строй - гарант - договір №М-1208Ю від 08.12.2014 року та додатки №1 та 2,3 до нього (т. 3 а.с. 237-246).
Виконання зобов'язань сторонами за вищезазначеними договорами підтверджується належними чином оформленими та підписаними сторонами первинними документами щодо надання контрагентами відповідних робіт (послуг) та сплати позивачем на адресу контрагентів коштів за них, а саме: податковими накладними, відображеними в реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди, локальними кошторисами, договірною ціною, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), сертифікатами відповідності, даними бухгалтерського обліку підприємства (т. 2 а.с. 15-31, 36-52, 116-150, 165-173,185-250, т. 3 а.с.1-50, 54-68, 77-81, 90-98, 107-117, 120-127, 140-174,176-205, 247-251, т. 4 а.с. 1-4, 5-8).
Суми податку на додану вартість, сплачені ПП ЮМІС-ЕЛЕКТРО за вищезазначеними податковими накладними, було включено контрагентами до своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області вищезазначені операції вважає нереальним та такими, що здійсненні з метою формування штучного кредиту з огляду на узагальнену податкову інформацію, щодо контрагентів позивача, надану різними територіальними податковими органами до ГУ ДФС в Одеській області.
Відповідно до перелічених в акті даних зазначеної податкової інформації, податковими органами зазначено про неможливість встановлення наявності складських приміщень, будівель, споруд, майданчиків для зберігання ТМЦ, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, машин, механізмів та обладнання завантажувально-розвантажувальних робіт, транспорту, будь-яких матеріалів (сировини) та товарних запасів, необхідних для ведення господарської діяльності контрагентами, а також трудових ресурсів, яка була б достатньою для самостійного виконання робіт, що свідчить про нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій вказаними суб'єктами.
При цьому в якості доказу наявності зазначеної податкової інформації відповідачем до суду надано лише податкову інформацію №4581/26-15-14-07-03 від 14.02.2017 року ГУ ДФС у м. Києві (т. 4 а.с. 39-41) щодо ТОВ ОСОБА_3 ЛТД з питань проведення фінансово-господарських операцій за період з 01.06.2015 року по 30.09.2015 року, з якої вбачається, що ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, групою осіб, у період 2015-2016 році вчинили створення (придбання) суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ ОСОБА_3 ЛТД , ТОВ ОСОБА_6 Трейд , ТОВ Мансан Груп , ТОВ Трейд Комплект , з метою незаконного формування податкового кредиту, підроблення первинних бухгалтерських документів для документального оформлення безтоварних операцій.
Як зазначив у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 96-98), який є директором ПП ЮМІС-ЕЛЕКТРО , позивач є підрядною організацією, яка виконує великий обсяг електровимірювальних та електромонтажних робіт. При виникненні великих обсягів замовлення, позивач вимушений заключати договори субпідряду з іншими організаціями та підприємствами, що обумовлено браком власних сил та потужностей. При цьому контрагентів з надання субпідрядних робіт, а також контрагентів, що здійснювали позивачу постачання товарів, позивач обирав з достатньою мірою обачності та обережності, перевіряв всю інформацію щодо контрагентів, що є у відкритому доступі (як-то наявність певної репутації на відповідному ринку робіт та послуг, реєстрація підприємства платником податку на додану вартість, у разі виконання електровимірювальних та електромонтажних робіт - наявність діючої ліцензії на їх виконання). Контрагенти виконували свої зобов'язання за договорами якісно та в оговорені у договорах терміни, будь-яких зауважень у позивача, як замовника таких робіт, до підприємств-контрагентів не виникало. Первинні документи за результатами господарських операції складались своєчасно та у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
При цьому, за твердженням керівника підприємства, в обов'язок ТОВ ЮМІС-ЕЛЕКТРО при здійсненні власної господарської діяльності не входить проведення перевірки штатного розпису підприємств-контрагентів, а також наявності у них певної кількості складських приміщень та інших потужностей для ведення господарської діяльності, але всі зобов'язання за вищенаведеними договорами постачання та підряду підприємствами-контрагентами були виконані.
Позивачем було надано та судом досліджено первинну документацію, що свідчить про використання ТОВ ЮМІС-ЕЛЕКТРО у власній господарській діяльності отриманих від контрагентів-постачальників та контрагентів-субпідрядників товарів, робіт та послуг, а саме фактичне виконання позивачем електромонтажних та електровимірювальних робіт для підприємств-замовників, а саме для ТОВ Югас , ПП Полібуд, ТОВ Стікон , ТОВ Вітек , ПП Порто-Сан , ПАТ Одеський завод шампанських вин , ТОВ Тека , Кордонськке підприємство житлово-комунального господарства, ФОП ОСОБА_9В. , ТОВ Екоп-Південь , ТОВ Сільпо-Фуд , ОСМД Зіркове містечко, ТОВ Племінний завод імені Посмітного , ТДВ Інтерхім , Одеський національний економічний університет, ТОВ Олис , ТОВ ОПО Хімчистка , ТОВ Промислово-технічне підприємство Інжпроект , ТОВ Арго-Торгівельна мережа , ТОВ Ювіком , ПАТ Концерн Галнафтогаз , ТОВ Стікон , ТОВ Скай , ТОВ РСК Капітан , ТОВ Весна , ТОВ Струм-92 , КП Будова , ТОВ фірма Софтрейд , ТОВ Шгідроспецьрейд , КЦ Одеська обласна клінічна стоматологічна поліклініка, ТОВ ТОПСЕРВІС , Одеський національний університет ім. Мечникова, ГП Черноморниипроект , ТОВ ОСОБА_8 СІТІ , ПАТ Одесагаз , ТОВ Стукон , Одеська національна академія харчових технологій, ПП Порто-САН , ТОВ Айсблік , ПП Окко-нафтопродукт , Державне підприємство Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр , ТДВ Інтерхім , КУ Міська лікарня №5 , БУ №463 ОДО Черноморгідробуд , ТОВ Торгівельна компанія Ювента , ТОВ Елмар ( т. 4 а.с. 100-102; 103-104; 105-107; 108-110; 111-115;116-116-138, 139-141, 142-144, 145-147,148-150, 151-156, 157-159, 160-162, 163-165, 166-169, 170-172, 173-175, 176-178, 179-181, 182-184, 185-188, 189-191, 192-194, 195-197, 198-200, 201-204. 205-207, 208-210, 211-214, 215-217, 218-224, 225-235, 236-238, 239-241, 242-244,245-248, 249-252, т. 5 а.с. 1-7, 8-11, 12-15, 16-20,21-23, 24-26, 27-31, 32-34, 35-38, 39-46).
Будь-яких зауважень до первинних документів, наданих позивачем на обґрунтування фактичності виконаних господарських операцій з контрагентами-замовниками та підприємствами-постачальниками, відповідачем в акті перевірки, а його представниками в судовому засіданні не зазначено.
При цьому, судом під час судового розгляду справи було встановлено, що податковим органом в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача фактичність поставки товарів, робіт та послуг, отриманих ТОВ ЮМІС-ЕЛЕКТРО від контрагентів головним управлінням Державної фіскальної служби не перевірялась.
З приводу посилань відповідача на податкову інформацію, як на докази правомірності прийняття оскаржуваного рішення та нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, суд зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації. Зазначена податкова інформація може, на думку суду, породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом товари не постачались, а послуги не надавались. Використання відповідачем при визначенні порушень платнику податків (що мають наслідком збільшення податковим органом податкових зобов'язань цього платника) лише податкової інформації інших територіальних податкових органів, або інформації комп'ютерних баз, не є належним способом діяльності суб'єкта владних повноважень позивача у відповідності до вимог ч.2 ст.19 Конституції України.
Крім того суд зазначає, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.
Представниками відповідача не спростовано того, що укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (виконання робіт, надання послуг), а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.
Чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників, або інших обов'язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності, а податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, що встановлював порушення з боку позивача, не зазначено ні в акті перевірки, ні у відзиві на адміністративний позов, ні у запереченнях, яка кількість зазначених ресурсів є достатньою, на його думку, для здійснення господарських операцій.
Посилання відповідача на податкову інформацію про наявність кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в якості доказу безтоварності операцій позивача з ТОВ ОСОБА_3 ЛТД , ТОВ ОСОБА_6 Трейд , ТОВ Мансан Груп , ТОВ Трейд Комплект суд не приймає, оскільки ні в зазначеній інформації, ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні податковими органами не зазначено жодних обґрунтувань, яким чином ця інформація спростовує докази фактичності господарських операції позивача із зазначеними контрагентами, або свідчить про оформлення цих операцій підробленими документами. Крім того, для адміністративного суду, що розглядає справу, обов'язковими є лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 ст. 78 КАС України).
Представниками відповідача таких доказів надано не було, а як встановлено в судовому засіданні (на підставі змісту досліджених первинних документів, укладених позивачем з ТОВ ОСОБА_3 ЛТД , ТОВ ОСОБА_6 Трейд , ТОВ Мансан Груп , ТОВ Трейд Комплект ), зазначені у податкової інформації особи не входили до кола посадових осіб зазначених підприємств, або осіб, що приймали участь у господарських операціях позивача з контрагентами та оформленні складених за їх результатами податкових і бухгалтерських документів.
Посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов на відсутність TOB СтарЛайм , ТОВ Комівояжер Груп , ТОВ Магнета , ТОВ Аріал - Торг , ТОВ Граніт - Сателіт , ТОВ ОСОБА_6 Трейд , ТОВ Авантаж Компані та ТОВ Трейд Комплект за місцезнаходженням зазначених підприємств за податковими адресами, суд також в якості доказу здійснення позивачем безтоварних операцій із зазначеними підприємствами не приймає, оскільки дане посилання не підтверджується інформацією з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відповідачем також не надано жодного доказу встановлення таких фактів працівниками податкової міліції (на що він посилається у відзиві).
Крім того, Європейський Суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").
Будь-яких доказів того, що позивач, або його контрагенти діяли без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, представниками відповідача до суду не надано. Ними також не надано доказів визнання господарських договорів між позивачем та його контрагентами недійсними або фіктивними, притягнення посадових осіб господарюючих суб'єктів до відповідальності за порушення законних правил ведення підприємницької діяльності.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Сукупність досліджених під час розгляду справи документів не дають підстав суду для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичність їх виконання. При цьому, суд враховує при вирішенні справи позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції . ЄСПЛ у цій справі визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
У справі Федорченко та Лозенко проти України ЄСПЛ зазначив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .
У справі, що розглядається, аргументи відповідача не є достатньо вагомими та чіткими, не узгоджені доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, а тому суд доходить висновку, що головним управлінням ДФС в Одеській області не доведено обґрунтованості своїх висновків, зроблених в акті перевірки від 24.11.2017 року №000724/15-32-14-15/38477323 про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 351168 грн., оскільки ці висновки не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають суттєве значення, та спростовуються належними, достовірними та допустимими доказами позивача.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідачем в судовому засіданні не доведено обґрунтованість та правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, не спростовано правової позиції та доказів, наданих позивачем щодо його протиправності, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю ЮМІС-ЕЛЕКТРО про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0047541415 від 15.12.2017 року підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 7 КАС України встановлено, що адміністративний суд вирішує справи відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі "Щокін проти України", зі змісту рішення у якої вбачається, що вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позовної заяви додане платіжне доручення № 6817 від 30.01.2018 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 6584,39 грн. (т.1 а.с. 4).
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви приватного підприємства ЮМІС-ЕЛЕКТРО у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ :
Адміністративний позов приватного підприємства ЮМІС-ЕЛЕКТРО (65014, м. Одеса, вул. Осіпова, 19, офіс 30) до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0047541415 від 15.12.2017 року.
Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства ЮМІС-ЕЛЕКТРО суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 6584,39 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 07 травня 2018 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.05.2018 |
Оприлюднено | 11.05.2018 |
Номер документу | 73841458 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Білостоцький О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні