Рішення

від 21.12.2009 по справі 39/369

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/369

21.12.09

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Верхнячка - Агро"

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно –виробничий дім  "Еліт Продукт"

про                   стягнення 57083,05 грн.

Суддя   Гумега О.В.

Представники :

Від позивача: Строкань Ф.С. (довіреність № 1 від 27.08.2009 р.)

Грушовенко Г.П. - генеральний директор

Від відповідача: Озоліна В.В. (довіреність № б/н від 17.12.2009 р.)

  СУТЬ СПОРУ:

  Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Верхнячка - Агро"  (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно –виробничий дім  "Еліт Продукт" (відповідача) про стягнення заборгованості за поставлений товар (велику рогату худобу, коней, свиней) у розмірі 57083,05 грн., з яких 39818,68 грн. –основний борг, 14374,53 грн. інфляційні нарахування, 2889,84 грн. –3% річних. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до квитанцій та довіреностей відповідача, проте, останній зобов‘язання по оплаті поставленої продукції не виконав в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.11.2009 р. порушено провадження у справі № 39/369 та призначено справу до розгляду на 30.11.2009 р. о 12:30 год.

09.11.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав копію Претензії № 3 від 04.11.2009 р. та оригінал квитанції № 43912 від 05.11.2009 р. про направлення зазначеної претензії відповідачу.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2009 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2009 р. та Уточнення тексту позовної заяви за позовом до ТОВ «ТВД «Еліт Продукт»від 30.11.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання 30.11.2009 р. не зЧявився, відзив та документи на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2009 р. не подав та не надіслав, про поважність причин неявки в судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.11.2009 р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.12.2009 р. о 10:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2009 р. позовні вимоги підтримав повністю та пояснив з яких підстав заявлено позов.

Представник відповідача в судове засідання 21.12.2009 р. з»явився, проте вимоги ухвал суду від 09.11.2009 р. та від 30.11.2009 р. не виконав, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання відповідачу можливості для ознайомлення з матеріалами справи.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про незадоволення останнього, оскільки:

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Поштові відправлення з ухваломи Господарського суду міста Києва № 39/369 від 09.11.2009 р. та від 30.11.2009 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (03127, м. Київ, проспект 40- річчя Жовтня, 100/2) та яка відповідає адресі місцезнаходження  відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серія АА № 117728 станом на 14.10.2009 р. Підтвердженням надсилання відповідачу названих ухвал суду є відповідні відмітки на зворотньому боці цих ухвал (пункт 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами).

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа , за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного   надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 р. справа № 39/369 була  призначена до розгляду на 30.11.2009 р., при цьому зазначена ухвала суду була направлена сторонам 09.11.2009 р. Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.11.2009 р. була направлена сторонам 01.12.2009 р.

При нормативі поштового пробігу у м. Києві (2 доби) ухвала суду від 09.11.2009 р.  мала бути доставлена відповідачу не пізніше 11.11.2009 р., а ухвала суду від 30.11.2009 р. –не пізніше 03.12.2009 р. Таким чином на належну підготовку до справи у відповідача було 18 днів (в судове засідання 30.11.2009 р.) та 17 днів (в судове засідання 21.12.2009 р.), т.т. більше, ніж досить.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.12.2009 р. не зазначив конкретних обставин з поданням відповідних доказів на їх підтвердження щодо обґрунтування підстав, за яких він не в змозі був ознайомитись з матеріалами справи протягом більше, ніж місяць з моменту порушення провадження у справі № 39/369. Більш того, за спором підставою останнього є документи відповідача, т.т. нових для нього документів в справі немає.

Одночасно відповідач поза увагою залишив і той факт, що позовна заява була направлена йому позивачем 23.10.2009 р. (підтверджується фіскальним чеком № 8633 від 23.10.2009 р. та описом вкладення у цінний лист, які занаходяться в матеріалах справи), а тому відповідач заздалегідь знав, а рівно був зобов’язаний підготувати (якщо вони є) всі необхідні документи для складання та подання суду відзиву на позов.

Отже, заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для штучного затягування судового процесу. Тому справа розглядається по суті.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

В судовому засіданні 21.12.2009 р., за згодою представників сторін оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

  ВСТАНОВИВ:

  На твердження позивача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Верхнячка - Агро", ним було поставлено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно –виробничий дім  "Еліт Продукт" у 2006 –2007 роках велику рогату худобу, коней, свиней (надалі –Товар) на загальну суму 127902,17  грн., зокрема, у 2006 році – на суму 31091,00 грн. та у 2007 році –на суму 96811,17 грн.

Поставка Товару позивачем відповідачу підтверджується квитанціями, підписаними уповноваженими представниками сторін, та засвідченими печаткою відповідача, а також довіреностями відповідача на отримання Товару, згідно переліку, наведеному у додатку № 1 (2006 рік) та додатку № 3 (2007 рік) до позовної заяви (копії квитанцій та довіреностей відповідача знаходяться в матеріалах справи).

Зібрані у справі докази свідчать, що розрахунок за отриманий Товар був здійснений відповідачем частково та на загальну суму 88083,49 грн., що підтверджується банківськими виписками платіжними дорученнями та квитанціями, згідно переліку, наведеному у додатку № 2 (2006 рік) та додатку № 4 (2007 рік) до позовної заяви.

У зв’язку з вищенаведеним у відповідача виникла заборгованість за поставлений Товар у розмірі 39818,68 грн. (127902,17  грн., загальна сума поставленого Товару –88083,49 грн., сума часткових розрахунків за поставлений Товар = 39818,68 грн.).

На твердження позивача, оскільки Товар був поставлений відповідачу до 21.04.2007 р., то саме 21.04.2007 р. у відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) слід вважати датою виникнення заборгованості відповідача за спірний Товар, а рівно датою початку періоду для нарахування 3 % річних та індексу інфляції у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Позивачем до матеріалів справи залучена Претензія №  3 від 04.11.2009 р. з вимогою до відповідача про негайну сплату заборгованості за спірний Товар у сумі 39818,68 грн., а також про сплату 14374,53 грн. відшкодування втрат від інфляції та 2889,84 грн. 3 % річних (копія претензії знаходиться в матеріалах справи).

Направлення позивачем вищенаведеної претензії відповідачу підтверджується квитанцією № 43912 від 05.11.2009 р. (оригінал знаходиться в матеріалах справи).

Проте, станом на час розгляду спору в суді відповідач заборгованість у сумі 39818,68 грн. (основний борг), а рівно і суми  відшкодування втрат від інфляції та 3 % річних не сплатив.                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони  (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Зібрані у справі докази, а саме: квитанції та відповідні довіреності на отримання Товару, згідно переліку, наведеному у додатку № 1 (2006 рік) та додатку № 3 (2007 рік) до позовної заяви, свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару .

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час . Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги , якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

По матеріалам справи встановлено, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач відповідно до квитанцій та довіреностей до них, згідно переліку, наведеному у додатку № 1 (2006 рік) та додатку № 3 (2007 рік) до позовної заяви, отримав спірний Товар на загальну суму 127902,17 грн., тоді як зобов‘язання по оплаті поставленого Товару відповідач виконав лише частково, сплативши позивачу суму у розмірі 88083,49 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 39818,68 грн.

Квитанції та відповідні довіреності до них, згідно переліку, наведеному у додатку № 1 (2006 рік) та додатку № 3 (2007 рік) до позовної заяви, містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками відповідача, а тому приймаються судом у якості належних доказів поставки позивачем Товару та прийняття його відповідачем, а рівно, у якості доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем саме у розмірі 39818,68 грн. за поставлений у 2006 –2007 роках Товар (велику рогату худобу, коней, свиней).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, оскільки договір у письмовій формі на поставку Товару між сторонами не укладався та фактично між сторонами існувала усна домовленість про поставку цього Товару (шляхом підтвердження до виконання замовлення стосовно продажу, зокрема, великої рогатої худоби, коней, свиней), а у квитанціях на поставку Товару строк (термін) його оплати сторонами не був встановлений, у такому випадку для визначення строку (терміну) виконання відповідачем обов’язку щодо оплати отриманого Товару слід застосовувати норми цивільного законодавства, зокрема, приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

З огляду на наведене, визначення позивачем відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України 21.04.2007 р. датою виникнення заборгованості відповідача за спірний Товар, а рівно датою початку періоду для нарахування 3 % річних та індексу інфляції у відповідності до ст. 625 ЦК України, суд вважає помилковим.

При цьому суд при визначенні строку (терміну) виконання зобов’язання щодо оплати Товару згідно спірних квитанцій, а рівно початку прострочення грошового зобов’язання відповідача, виходив з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги , якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Фактично в матеріалах справи  міститься Претензія № 3 від 04.11.2009 р.  з вимогою позивача до відповідача про негайну сплату заборгованості за спірний Товар у сумі 39818,68 грн., а також про сплату 14374,53 грн. відшкодування втрат від інфляції та 2889,84 грн. 3 % річних. Направлення позивачем наведеної претензії відповідачу підтверджується квитанцією № 43912 від 05.11.2009 р. (оригінал знаходиться в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач по справі повинен був виконати обов‘язок по оплаті поставленого Товару у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги позивачем, а, отже, відповідно до матеріалів справи, у 7- денний строк з 05.11.2009 р. та до 12.11.2009 р.

З урахуванням зазначеного, строк виконання зобов’язання щодо оплати Товару згідно спірних квитанцій станом на час вирішення спору  є таким, що настав. При цьому, днем настання прострочки виконання  грошового зобовЧязання з боку відповідача вважається 13.11.2009 р.  

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39818,68 грн. заборгованості за поставлений у 2006 –2007 роках згідно спірних квитанцій Товар визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті Товару, позивач просить суд стягнути з останнього 14374,53 грн. інфляційних нарахувань за період травень 2007 року –вересень 2009 року та 2889,84 грн. 3% річних за період з 01.05.2007 року по жовтень 2009 року згідно розрахунку, наведеному у тексті позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вище встановлений факт початку прострочення зобов’язання у спірних правовідносинах з 13.11.2009 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача  14374,53 грн. інфляційних нарахувань за період травень 2007 року –вересень 2009 року  та 2889,84 грн. 3% річних за період з 01.05.2007 року по жовтень 2009 року не підлягають задоволенню, оскільки періоди нарахування позивачем цих сум є такими, що не відповідають фактичному виникненню прострочення зобов’язання з 13.11.2009 р.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 84 ГПК України у резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами.

Стосовно витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених позивачем у сумі 315 грн. платіжним дорученням № 2858 від 21.10.2009 р. суд враховує наступне:

Згідно   Постанови Кабінету Міністрів України № 361 від 14.04.2009 року  "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ", яка вступила в законну силу з 27.04.2009 року, було передбачено, що розмір витрат на інформаційне –технічне забезпечення  судового процесу, пов’язаних з розглядом господарських справ для всіх позивачів складає 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.         

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить - 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 року  № 693 "Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. № 361", яка набула чинності з дня її опублікування (з 14.07.2009 р.), відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розміром " у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 р. № 361, т.т. розмір витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу, пов"язаного з розглядом господарських справ, з 14.07.2009 р. становить 118,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009  № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258" (далі - Постанова № 825) внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361).   Постанова № 825 набула чинності з дня її опублікування. Вперше Постанову № 825 опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" від 13.08.2009 № 146(4052).

З позовних заяв, поданих після набрання Постановою № 825 чинності, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачуються в розмірі, визначеному цією постановою - за ставкою 236 грн.  

Таким чином, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язаних  з розглядом  господарських справ щодо позовних заяв, поданих з 01.07.2009 року до 14.07.2009 року  складав 315, 00 грн., з 14.07.2009 р. по 12.08.2009 р. –118,00 грн., а з 13.08.2009 року –236,00 грн.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.08.2009   №   01-08/479 “Про постанову Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258" сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви.

Фактично позовна заява подана до Господарського суду міста Києва 02.11.2009 р.  згідно реєстраційного штампу суду.

Позивачем як доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додано до позовної заяви платіжне доручення № 2858 від 21.10.2009 р. на суму  315,00 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законодавством.

Відповідно до п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ (затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р.) повернення оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення судових процесів здійснюється в порядку, передбаченому для повернення державного мита.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про повернення позивачеві зайво сплачених витрат з інформаційно –технічного забезпечення судового процесу в розмірі 79,00 грн. (315,00 грн. –236,00 грн. = 79,00 грн.).

Отже, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита у сумі  398,19 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 164,62 грн.

 Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 205, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 181, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

  В И Р І Ш И В:

  1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно –виробничий дім  "Еліт Продукт " (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2; ідентифікаційний код 34288631) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Верхнячка - Агро" (20022, Черкаська область, Христинівський район, смт Верхнячка, вул. Свердлова, 1; ідентифікаційний код 32230836; рахунок № 26009051501077 в ЧГДУ «Приватбанк», МФО 354347), 39818,68 грн. (тридцять дев»ять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 68 коп.) основного боргу,  398,19 грн. (триста дев»яносто вісім гривень 19 коп.) держмита та 164,62 грн. (сто шістдесят чотири гривні 62 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Верхнячка - Агро" (20022, Черкаська область, Христинівський район, смт Верхнячка, вул. Свердлова, 1; ідентифікаційний код 32230836; рахунок № 26009051501077 в ЧГДУ «Приватбанк», МФО 354347) з Доходу державного бюджету 79,00 грн. (сімдесят дев»ять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, перерахованих платіжним дорученням № 2858 від 21.10.2009 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/369.

5. Видати накази.

 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

              Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

  Дата підписання

повного тексту рішення: 25.12.2009 р.