Рішення

від 24.04.2018 по справі 280/1371/17

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/1371/17

Провадження № 2/280/158/18

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2018 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Щербаченко І. В.,

за участю секретаря судового засідання Ганнущенко Г. М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Коростишівський Льонзавод до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Служба у справах дітей Коростишівської райдержадміністрації, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

До суду звернувся представник позивача з вказаним позовом, в якому просив: визнати ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_7, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою №42 в будинку №99А в м. Коростишеві Житомирської області. В обґрунтування позову вказує, що позивач є власником житлового будинку, гуртожитку по вул. Гелевея, 99А в м. Коростишеві Житомирської області. У вказаному гуртожитку знаходиться квартира №42, в якій зареєстровані відповідач зі своєї дитиною. У 2009 році відповідач була зареєстрована за вказаною адресою на прохання свого свекра, який на той час ще обліковувся як користувач цієї квартири, хоча вже не проживав там з 2002 року. Ні до, ні після проведення реєстрації відповідач не проживала у вказаній квартирі. З 2002 року у вказаній квартирі на підставі ордеру на вселення постійно проживає інша особа з сім'єю. На підтвердження позовних вимог представник позивача посилається на ст. ст. 317, 321, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 6, 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання , ст. ст. 71, 72, 150 ЖК УРСР.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки органом опіки та піклування не проведено належних заходів щодо захисту інтересів неповнолітнього сина відповідачки, також просив застосувати позовну давність, оскільки рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 24.12.2010 було встановлено та було відомо, що відповідачка ОСОБА_6 не проживала у вказаному житловому приміщені, про що позивачу було відомо, отже, ПАТ Коростишівський льонзавод пропущено строки позовної давності.

Представник третьої особи служби у справах дітей Коростишівської райдержадміністрації у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, при винесенні рішення поклалася на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що вважає позовні вимоги обґрунтованими, у подальшому подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ПАТ Коростишівський Льонзавод належить на праві приватної власності житловий будинок, гуртожиток за адресою: Житомирська область, місто Коростишів, вулиця Гелевея, будинок 99-А, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.04.2015.

За вищевказаною адресою у квартирі №42 зареєстровано місце проживання ОСОБА_6 та неповнолітньої дитини ОСОБА_7 Відповідно до довідки, виданої ПАТ Коростишівський Льонзавод №154/07 від 01.09.2017 за цією адресою ОСОБА_6 О не проживає наразі та ніколи не проживала, а з 2002 року у квартирі №42 проживає ОСОБА_3, ОСОБА_8 Вказані обставини не заперечується й представником відповідача.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За клопотанням представника відповідача для огляду було витребувано цивільну справу №2-12/10 з архіву Коростишівського районного суду Житомирської області.

Відповідно до рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 24.12.2010 та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 09.03.2011, якою вищевказане рішення залишено без змін, у цивільної справі №2-12/10 встановлено та не підлягає доказуванню відповідно до положень ст. 82 ЦПК України, що згідно протоколів спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ВАТ Коростишівський льонзавод від 11.12.1996 та 17.02.1997 постановлено недобудовану секцію 95-квартирного житлового будинку розділити згідно черги та виділити ОСОБА_9 квартиру №41. Рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 21.02.1997 №64 затверджено протокол спільного засіданні адміністрації і профкомітету льонзаводу від 17.02.1997 про попередній розподіл квартир будинку №37 по вул. Потєхіна в місті Коростишеві. ОСОБА_9 звільнився з роботи 09.08.2002. Після звільнення ОСОБА_9 ордер на право на заняття кімнати №42 в гуртожитку по вул. Гелевея, 99а було видано ОСОБА_3 ОСОБА_9 А, 20.10.2010 видано ордер на сім'ю з п'яти осіб - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на заняття квартири №41 по вул. Потєхіна в м. Коростишеві.

Таким чином, право користування службовим приміщенням члена сім'ї (або колишнього члена сім'ї) є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку виданий спеціальний ордер для проживання на період її роботи.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України від 12 квітня 1985 року № 2 зазначено, що оскільки в силу статті 125 ЖК деякі категорії громадян, які проживають у службових жилих приміщеннях, не підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, при розгляді справ про виселення зі службових жилих приміщень необхідно з'ясовувати, чи користуються відповідачі зазначеною пільгою. Зокрема, особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жиле приміщення, не менше 10 років, користуються такою пільгою і в тому разі, коли цей стаж переривався.

Отже, законом установлено, що єдиною підставою для вселення у надане службове приміщення є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутнє підтвердження, що видавався ордер на право вселення відповідачів до квартири АДРЕСА_1, суд приходить до висновку, що вони не мали права на користування житловим приміщенням.

Щодо клопотання представника відповідача щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає таке. Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порушення права позивача, як володільця майна з боку відповідача та її сина має триваючий характер, тому постійно відкладається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права власника або іншого володільця, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності. Те, що позивач знав про проживання відповідачів за іншою адресою, не може бути абсолютною підставою для зловживань зі сторони відповідачів, адже їх місце проживання зареєстровано за відсутності ордера, більше того, ордером їм було надано право на заняття житлового приміщення за іншою адресою. Отже, позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 55, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Коростишівський Льонзавод (місцезнаходження - Житомирська область, місто Коростишів, вулиця Героїв Чорнобиля, будинок 52; код ЄДРПОУ 20415054) до ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2), ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2), треті особи - Служба у справах дітей Коростишівської райдержадміністрації (місцезнаходження - Житомирська область, місто Коростишів, вулиця Соборна Площа, будинок 18; код ЄДРПОУ 20418825), ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_2) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою №42 в будинку №99А в місті Коростишеві Житомирської області.

Стягнути з ОСОБА_6 понесені судові витрати у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І. В. Щербаченко