Постанова

від 13.06.2007 по справі 4/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/166

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "13" червня 2007 р.       Справа №  4/166

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. за участю секретаря  судового засідання Волоткевича А.В.  розглянув справу № 4/166

за позовом: прокурора Кіровського району м. Кіровограда в інтересах держави в особі якої виступає Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград  

до відповідача:Кіровоградського обласного комунального навчально-курсового комбінату "Аграрник", м. Кіровоград     

про стягнення 6402,86 грн.

Представники сторін:

від позивача - Поліщук О.М. , довіреність № 04-04/20  від 11.01.07;

від відповідача - участі не брав;

від прокуратури - участі не брав;

час  прийняття постанови   09  год. 15 хв.   

СУТЬ  СПОРУ:

Прокурором  Кіровського району м. Кіровограда заявлено  позов  в  інтересах  держави, уповноваженим  органом  якої виступає Кіровоградське  обласне відділення Фонду соціального захисту  інвалідів про стягнення  з  Кіровоградського обласного комунального навчально-курсового комбінату "Аграрник", м. Кіровоград     штрафних  санкцій  за нестворене  робоче  місце  для працевлаштування інвалідів   в 2006 році в  розмірі  6402 грн. 86 коп. Через канцелярію суду  12.06.2007 року  надійшло клопотання  відповідача  про  відкладення розгляду  справи, який  було призначено  на 13.06.2007 року  на 9 годин, оскільки   відповідач не може  забезпечити   явку   свого представника в судове засідання.

Дослідивши  матеріали справи, заслухавши  представника  позивача  та  проаналізувавши правовідносини, що виникли між учасниками спору, господарський  суд,-

                                               ВСТАНОВИВ:

Прокурор   обґрунтовує свої вимоги  слідуючим:  

Згідно ст. 60 КАС України у випадках , встановлених законом, прокурор    може    звернутись    до    адміністративного    суду    із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів  громадян  або держави  і брати участь у цих справах.

Прокурор здійснює в суді представництво інтересів держави в  порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може  здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного  процесу.  

Пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу  адміністративного судочинства України визначено, що  до початку діяльності   окружних   та   апеляційних   адміністративних   судів, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального Кодексу України  1991 року,   вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та  апеляційні      господарські      суди      за      правилами      Кодексу  адміністративного судочинства України.

Відповідно до Положення про Кіровоградське обласне   відділення Фонду соціального захисту інвалідів воно є  територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, що  утворюються за погодженням з Міністерством праці та соціальної  політики України і здійснює в установленому порядку  загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів та фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.

Відповідно до п. 14 Положення "Про робоче місце інваліда і   про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМ України від 03.05.1995 року за № 314 підприємства в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Пунктом 13 цього Положення передбачено, що відділення Фонду соціального захисту інвалідів здійснюють контроль за створенням підприємствами  робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно п. З Порядку сплати підприємствами (об"єднаннями) , установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду  соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМ України від 28 грудня 2001 року за № 1767 , підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції. Відповідно до п. 4 цього Порядку, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування  інвалідів   за  2006   рік  на  підприємстві  відповідача не  було  створено робоче  місце для  працевлаштування   одної  особи яка має  статус інваліда, а згідно  до  вимог  ст.19 Закону  України “Про  основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні”,  виходячи із середньооблікової кількості штатних працівників  облікового складу  35  осіб, відповідач повинен  був  створити  1   робоче місце  для  працевлаштування  особи, якій  відповідно до  чинного законодавства  встановлена інвалідність.

За нестворене  робоче  місце для працевлаштування інвалідів у 2006   році,   відповідач   повинен   був   сплатити  Кіровоградському   відділенню   Фонду  штрафні санкції в сумі   6402  грн. 86 коп.,  проте до теперішнього часу їх не сплатив.

Відзив  на  позовні вимоги відповідач  суду не надав, витребувані  судом   докази  згідно  до ухвали від 22.05.2007  року   суду  не    направив.

Проаналізувавши  нормативні акти, які регулюють спірні правовідносини  між сторонами, господарський суд приходить до переконання, що  позовні  вимоги підлягають  до  повного задоволення, з відповідача підлягає  до стягнення  6402  грн. 86 коп.  штрафних санкцій за  фактично  не створене  1  робоче  місце для  працевлаштування інваліда.

Відповідно  до  п.14  Положення про робоче  місце  інваліда і  про порядок працевлаштування інвалідів,  затвердженого Постановою Кабінету  Міністрів України від 03.05.1995 року №314  підприємства, зокрема,   інформують державну  службу  зайнятості та  місцеві  органи соціального  захисту  населення про вільні  робочі  місця та   вакантні  посади, на  яких може використовуватись праця  інвалідів.

Згідно  до  ч.1 ст. 218  Господарського кодексу  України,  підставою  для господарсько-правової  відповідальності  учасника  господарських  відносин є вчинене  ним правопорушення  в  сфері  господарювання.

В судовому  засіданні  представник  позивача  та прокурор  позовні  вимоги підтримали   повністю  та  вважають,  що    відповідачем  не виконано    вимогу  суду  про  надання  доказів   на підтвердження  проведеної  в  спірний  період  роботи   по створенню  робочих  місць для  інвалідів.

Відповідач  направив  позивачу  звіт, в  якому   зазначив кількість штатних  працівників облікового  складу 35 осіб (а.с.8), але не  визначив кількість   працівників, які повинні бути працевлаштовані відповідно до вимог  ст. 19 Закону та не провів  нарахування  суми штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів, однак  сам факт  представлення відповідачем  вказаного звіту засвідчує  про наявність між  сторонами правовідношень, зокрема  щодо нарахування та  сплати штрафних санкцій згідно  до вимог Закону України  “ Про основи  соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Проаналізувавши інформацію,  викладену  в долучених до матеріалів  справи  документів,  господарський  суд не находить підстав для звільнення відповідача від сплати  штрафних санкцій.  

За таких обставин відповідач повинен сплатити 6402  грн. 86  коп.   заборгованості з відрахувань цільових коштів на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Висновок про  правомірність вимог позивача суд  також робить на підставі системного аналізу  отриманих доказів по справі. Так судом   встановлено, що  відповідно до середньо облікової чисельності штатних працівників ( 35 осіб)  відповідач у 2006 році мав створити 1 робоче  місце для працевлаштування інвалідів, а   фактично не  створив  жодного.

Виходячи  з припису пункту першого Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі Положення) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 року № 314, зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.02 року № 19, робоче місце інваліда - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві, в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створенні необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства  повинні розробляти заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включати їх до колективного договору ( п.5). Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача відповідно до встановленого нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення, та відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Відповідач не створив робочі місця для інвалідів і повинен нести відповідальність за ст. 20 Закону.

За ст. 19 Закону керівники підприємств, установ і організацій, не залежно від форм власності і господарювання у разі не забезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку. А в разі коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Відповідач вимоги Закону не виконав, в спірний період не працевлаштувавши на робоче місце інваліда.

У встановленому  порядку відповідач   склав  та  направив позивачу  звіт про  зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (а.с.8), в якому  сам фактично визнав  факт  порушення вимог  закону  щодо створення  робочих місць для працевлаштування інвалідів.  Господарський  суд розцінює  звіт  відповідача як узгоджене ним  зобов'язання  , незважаючи на те, що  відповідач  залишив  незаповненою  графу  вказаного звіті про суму коштів штрафних санкцій за нестворені  робочі  місця для інвалідів.

Наявність скоєного правопорушення  відповідачем виявлена  при проведенні   перевірки прокурором  та   через невиконання   взятого зобов'язання  відповідачем, прокурор  змушений  був звернутись до суду з позовом про захист інтересів держави (а.с.4-7).

Господарським  судом  не вбачається  підстав для  відкладення розгляду справи на іншу  дату, оскільки  відповідачем не подано до суду будь-яких доказів про те, що   його  представник не може взяти участь в судовому  засіданні. Згідно  до  вимог  ст.111 Кодексу  адміністративного судочинства України   спір  повинен  бути вирішеним    протягом розумного строку.  Відповідач  не  приймав участь в попередньому  судовому засіданні, а  направлене йому  поштове  повідомлення № 1674118 за  вказаною в позовній  заяві  адресою повернуто до суду  без  вручення, незважаючи на те, що направлялось  за  адресою м.Кіровоград вул. Маршала Конєва 1 (згідно довідки  Головного управління статистики в Кіровоградській області №29940-а.с.20)

При цьому, господарським судом враховується, що   до  повноважень господарських судів не  віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця  проживання  фізичних осіб - учасників судового процесу на час  вчинення  тих  чи інших  процесуальних дій. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої  кореспонденції, повернуті органами зв'язку з  позначками “адресат вибув”,  “адресат  відсутній” і т.п. можуть   вважатись належними  доказами виконання  господарським  судом обов'язку  щодо  повідомлення учасників судового процесу  про вчинення  цим судом обов'язку  щодо  повідомлення учасників судового  процесу про вчинення цим  судом певних процесуальних  дій.

На підставі  викладеного,  господарський суд, керуючись  ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України,  –

                                        П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний  позов  задовольнити  повністю.

Стягнути з  Кіровоградського обласного комунального навчально-курсового комбінату "Аграрник", м. Кіровоград  р/р 260001859 в "Райффазен Банк "Аваль" МФО 323538, код 05409337 -  6402 грн. 86 коп.  штрафних санкцій за невиконання нормативу  створення робочих  місць для  забезпечення  працевлаштування інвалідів у  2006 році на користь  Кіровоградського обласного відділення Фонду  соціального захисту  інвалідів м.Кіровоград  вул. 50 років  Жовтня 7а  р/р 31215230700002 УДК у м. Кіровограді банк: ГДК в Кіровоградській області, МФО 823016, код 24145329.

Сторони мають право оскаржити   в  апеляційному  порядку постанову в   порядку і строки  відповідно до ст.   186 Кодексу адміністративного судочинства  України.  Про  апеляційне  оскарження   рішення   суду     першої  інстанції спочатку   подається заява. Обґрунтування мотивів   оскарження і вимоги до суду апеляційної  інстанції викладаються в   апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та  апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через   суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної  скарги одночасно надсилається особою,   яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне     оскарження   постанови  суду   першої   інстанції  подається  протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному  обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня   складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути  подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,   якщо скарга  подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи    апеляційна скарга, подані після закінчення  строків,   встановлених       цією   статтею,   залишаються   без   розгляду,   якщо   суд   апеляційної   інстанції  за  заявою   особи,   яка  їх   подала,   не   знайде   підстав  для  поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова   набирає   законної   сили   відповідно   до   ст.   254   Кодексу   адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає  законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,   встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений цим Кодексом, постанова  суду  першої  інстанції набирає законної сили  після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його  не  скасовано,   набирає  законної сили   після   закінчення  апеляційного розгляду   справи.   Якщо   строк   апеляційного   оскарження   буде   поновлено,   то  вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя