Рішення

від 23.12.2009 по справі 2/1-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.09

          Справа № 2/1-09.

за позовом:          суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ

до  відповідача: суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, м. Суми

про  стягнення 8690 грн.06 коп.  

СУДДЯ  О.Ю. СОП’ЯНЕНКО

За участю представників сторін:

від позивача:            ОСОБА_1

від відповідача:           не з'явився

за участю секретаря судового засідання  Литвиненко О.А.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 8690 грн. 06 коп., в тому числі: 6520 грн. 00 коп. згідно Ухвали  господарського суду від 22.01.2009 р. у справі № 18/220-08; 92 грн. 56 коп. – витрати на поштові відправлення; 206 грн. 16 коп. матеріальне відшкодування 3% річних на суму заборгованості; 963 грн. 90 коп. матеріальне відшкодування суми індексації заборгованості; 570 грн.00 коп. транспортні витрати на поїздки до м. Суми,  338 грн. 00 коп. – судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про час та місце розгляду  справи повідомлений належним чином.

Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до позовної заяви, поданої позивачем  по справі 18/220-08 за позовом: суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ до відповідача: суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м. Суми про стягнення  6300 грн. 00 коп.  просив суд стягнути з відповідача на свою користь 6300 грн. 00 коп. заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу № 15/07-08 від 15.07.2008р., 102 грн. 00 коп. держмита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Ухвалою господарського суду від 22.01.2009р. по справі  № 18/220-08 (суддя Заєць С.В.) було затверджено мирову угоду, відповідно до якої   відповідач визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 6300 грн. 00 коп., а також  102 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позивач відмовляється від позовної заяви до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 6300 грн. 00 коп.   Відповідач зобов'язується розрахуватися з позивачем наступним чином:

          До 25 березня 2009 року -  2320 грн. 00 коп.

          До 25 квітня 2009 року   - 2100 грн. 00 коп.

          До 25 травня 2009 року -  2100 грн. 00 коп

 Отже, відповідно до вищезазначеної мирової угоди відповідач -  суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_2 зобов’язувався  розрахуватися з позивачем - суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою  ОСОБА_1. Але в порушення зазначеної угоди не виконав своїх зобов’язань.

19.05.2009р. на адресу відповідача позивачем було пред'явлено лист-претензію за № 1/19-09  про сплату суми боргу за отриманий товар та рахунок № 03 від 19.05.2009р., але на момент розгляду справи позивач відповіді від відповідача не отримав,  свої зобов'язання ним не виконано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач двічі: 25.05.2009рю та 13.07.2009р. звертався до Зарічного відділу ДВС Сумського міського управління юстиції та отримав відмову у відкритті виконавчого провадження (копії Постанов ВП № 13462050 від 01.06.2009р. та ВП № 14024561 від 28.07.2009р. знаходяться в матеріалах справи).  

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду належні докази, які свідчать, що 15.07.2008р. між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу № 15/07-08, за умовами якого продавець (позивач) зобов’язувався передати покупцю талі ручні стаціонарні в/п 3,0 т; Н=9,0 м в кількості 4 шт., а  покупець (відповідач) прийняти та оплатити вказаний товар.

Свої зобов’язання за договором позивач виконав, за видаткової накладною № 04/07/07 від 16.07.2008р, ним було поставлено відповідачу 4 талі ручних ланцюгових стаціонарних на загальну суму 8800, 00 грн. Відповідач отримав товар згідно з довіреністю ЯКК № 193748.

Відповідно до п. 3.1. договору від 15.07.2008р. відповідач зобов’язувався оплатити отриманий товар до 01.08.2008р., однак розрахувався частково.

Згідно з рахунком № 03 від 19.05.2009р. та вимогою про сплату заборгованості за № 1/19-05-09 від 19.05.2009р. заборгованість відповідача складала  6520, 00 грн.

Таким чином, відповідач порушив взяті за договором зобов'язання, у встановлений договором строк не провів розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого заборгованість його перед позивачем на момент розгляду справи  становить 6520 грн. 00 коп., що повністю підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно  до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.  

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає неустойку (штраф, пеню) як вид забезпечення виконання зобов'язання, а згідно ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому і вимоги в частині стягнення 206 грн. 16 коп. – 3% річних, 963 грн. 90 коп. інфляційних збитків є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00 коп.витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги позивача щодо стягнення 92, 56 грн. витрат на поштові відправлення та 570, 00 грн. витрат на транспортні витрати задоволенню не підлягають, оскільки ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України  ці витрати не віднесені до судових витрат по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 546,625  Цивільного кодексу України,  ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 (40024, АДРЕСА_1; і.н. НОМЕР_1) на користь суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 (04060, АДРЕСА_2; і.н. НОМЕР_2)  6520,00 грн. заборгованості,  206,16 грн. - 3% річних, 963,90 грн. інфляційних витрат, а також  102,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236, 00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 О.Ю. СОП’ЯНЕНКО

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та  підписано 25.12.2009 р.  

    Суддя