Рішення

від 10.05.2018 по справі 906/257/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р. Справа № 906/257/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Зоренко О.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлтис" (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця Ярошука Валерія Васильовича (м.Житомир)

про стягнення 48891,67 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 48891,67грн., з яких: 33754,00грн. боргу за оренду приміщення, що виник за період з січня 2015 по грудень 2016 роки по договору оренди №23 від 01.01.15; 2447,00грн. 3% річних; 12690,67грн. інфляційних.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Клопотань від будь-якої із сторін про інше до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юлтис" (орендодавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Ярошуком Валерієм Васильовичем (орендар/відповідач) укладено договір оренди № 23, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування приміщення загальною площею 131 кв.м. за адресою: м. Житомир, м-н. Смолянський, 3 (а.с. 11).

01.01.15 сторони підписали Акт передання-приймання приміщення в оренду (а.с.13).

31.12.15 сторони підписали Акт передання-приймання приміщення, за яким відповідач повернув позивачу з оренди частину орендованого ним приміщення площею 71 кв.м. (птахозабійний цех) (а.с.15).

Згідно додаткової угоди №1 від 31.12.15 Договір №23 діяв до 31.12.16.

Згідно додаткової угоди №2 від 31.12.16 сторони дійшли згоди розірвати Договір №23 від 01.01.15 з 01.01.17 (а.с.16).

За Актом передання-приймання від 31.12.16 відповідач повернув позивачу орендоване ним приміщення площею 60 кв.м. (а.с.17).

Спір грунтується на тому, що за період з січня 2015 по грудень 2016 років у відповідача утворилась заборгованість за оренду приміщення та використану електричну енергію в орендованому приміщенні.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного договору оренди (найму) нерухомого майна.

У відповідності до п. 5.1. Договору оренди, розмір орендної плати в місяць за майно, що орендується визначався з розрахунку 15 грн. за 1 кв.м.

Згідно п. 5.3. Договору, сторони визначили, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця до 10 числа наступного місяця.

Таким чином, за Договором, за період січень-грудень 2015р. відповідач мав сплачувати щомісяця 131х15 = 1965 грн., що за 2015 рік загалом становить 23580 (1965 х12); за період січень-грудень 2016р. відповідач мав сплачувати щомісяця 60 х 15 = 900 грн., що за 2016 рік загалом становить 10800 (900 х 12).

Отже, за період оренди приміщення відповідач мав сплатити 34380,00грн.

30.03.18 відповідач сплатив частину боргу в розмірі 1000,00грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.40).

Позивач просить стягнути з відповідача вартість використаної електричної енергії в орендованому приміщенні згідно п.5.2 договору, що за період з квітня 2015 по грудень 2015 становить 374грн.

Згідно п.5.2 договору, орендар відшкодовує орендодавцю вартість витраченої електроенергії відповідно до показника лічильника.

Вартість використаної відповідачем електроенергії зафіксовано в Актах приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за період з квітня по грудень 2015, які підписані відповідачем (а.с.18-26).

Доказів сплати орендних платежів за вказаний період суду не надано.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за оренду приміщення складає 33754,00 (34380+374-1000) та підлягає стягненню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 12690,67грн. інфляційних та 2447,00 грн. 3% річних.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що в заявленому розмірі задоволенню підлягає вимога про стягнення 2447,00 3% річних, оскільки розрахунок вказаної величини виконано вірно.

Що стосується інфляційних нарахувань, то необхідно зазначити, що позивач помилково застосував індекси інфляції, що були визначені за місяці, в яких відповідач, згідно договору, мав здійснити платежі.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже має бути застосований індекс інфляції за наступний місяць за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Таким чином, вимога про стягнення інфляційних підлягає задоволенню частково, в розмірі 11912,84грн.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач у судове засідання не з'явився, докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 48113,84грн., з яких: 33754,00грн. боргу, 2447,00грн. 3% річних, 11912,84грн. інфляційних. Вимога про стягнення 777,83 грн. не підлягає задоволенню.

Судовий збір в розмірі 1733,97грн. відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати за оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, на підставі договору про надання правової допомоги від 30.03.18р. (а.с.41).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги від 30.03.18р., укладений між ТОВ "Юлтис" та адвокатом ОСОБА_3, копію Свідоцтва за №523, виданого 12.08.2010р. гр. ОСОБА_3 про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжне доручення №1198 від 03.04.2018р. на суму 3000,00грн. про сплату позивачем адвокатських послуг в розмірі 3000,00 грн.

Разом з тим позивачем не надано доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт, тому суд відмовляє у відшкодуванні витрат позивача на правничу допомогу.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ярошука Валерія Васильовича (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1; день народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮЛТИС (10002, м.Житомир, м-н.Смолянський, 3, код 33254046) - 33754,00грн. боргу, 2447,00грн. 3% річних, 11912,84грн. інфляційних, 1733,97грн. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 777,83грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.05.18

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з повідомл.)