Рішення

від 26.02.2018 по справі 905/3025/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.2018р. Справа №905/3025/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача : Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дом-2010 , м.Донецьк, код ЄДРПОУ 36982964

про стягнення 56546,30 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дом-2010 , м.Донецьк про стягнення боргу у загальній сумі 56546,30 грн, у тому числі: основного боргу - 27367,53 грн, пені - 7202,52 грн, 3% річних - 2225,09 грн, інфляційних втрат - 19751,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №527/14-ТЕ-7 від 27.11.2013р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про відкриття провадження у справі №905/3025/17 та розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін був обізнаний належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua), у розділі Новини та події суду .

Згідно із ст.165 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 27.11.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був підписаний договір на купівлю-продаж природного газу №527/14-ТЕ-7.

За приписами п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору №527/14-ТЕ-7 від 27.11.2013р. газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Додатковою угодою №2 від 30.04.2014р. (згідно з п.3 ця угода набрала чинності з дати її підписання, скріплення підписів печатками сторін та поширила дію на відносини сторін, що фактично склалися з 03.04.2014р.), сторони внесли зміни в п.1.2 договору №527/14-ТЕ-7 від 27.11.2013р. та визначили, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 190 тис. куб. м, в тому числі, у січні - 29 тис. куб. м, лютому - 29 тис. куб. м, березні - 25 тис. куб. м, квітні - 18 тис. куб. м, травні - 6 тис. куб. м, червні - 5 тис. куб. м, липні - 5 тис. куб. м, серпні - 5 тис. куб. м, вересні - 5 тис. куб. м, жовтні - 16 тис. куб. м, листопаді - 17 тис. куб. м, грудні - 30 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014р.) до сплати за 1000 куб. м природного газу належить 1091 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п.11 договору №527/14-ТЕ-7 від 27.11.2013р. останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №527/14-ТЕ-7 від 27.11.2013р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- б/н від 31.03.2014р. у березні 2014 року на суму 25788,63 грн,

- б/н від 31.12.2014р. у грудні 2014 року на суму 27347,88 грн.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 27367,53 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №527/14-ТЕ-7 від 27.11.2013р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою березня 2014 року на суму 25788,63 грн - 14.04.2014р. включно,

- за поставкою грудня 2014 року на суму 27347,88 грн - 14.01.2015р. включно.

При цьому, як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, оплата поставленого у березні, грудні 2014 року природного газу здійснювалась відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №527/14-ТЕ-7 від 27.11.2013р.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача з урахуванням проведення оплат на теперішній час становить 27367,53 грн.

Наразі, відомості про здійснення відповідачем на користь позивача оплат за договором №527/14-ТЕ-7 від 27.11.2013р. містяться у довідках Сальдо з 01.01.2014р. по 31.03.2016р. , Операції з 01.01.2014р. по 31.03.2016р. .

В той же час, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , відповідачем під час розгляду справи не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №527/14-ТЕ-7 від 27.11.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дом-2010 про стягнення 27367,53 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №527/14-ТЕ-7 від 27.11.2013р. у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов?язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 7202,52 грн пені, а саме:

- 2,16 грн за період з 15.04.2014р. по 14.10.2014р. (поставка березня 2016 року на суму 25788,63 грн),

- 7202,52 грн за період з 15.01.2015р. по 14.07.2015р. (поставка грудня 2014 року на суму 27347,88 грн).

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 2225,09 грн, а саме:

- 2,04 грн за період з 15.04.2014р. по 30.09.2017р. (поставка березня 2016 року на суму 25788,63 грн),

- 2223,04 грн за період з 15.01.2015р. по 30.09.2017р. (поставка грудня 2014 року на суму 27347,88 грн).

За розрахунком суду, проценти річних дорівнюють 2225,08 грн.

Крім того, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 19751,16 грн, а саме:

- 21,27 грн за період з травня 2014 року по вересень 2017 року (поставка березня 2016 року на суму 25788,63 грн),

- 19729,89 грн за період з лютого 2015 року по вересень 2017 року (поставка грудня 2014 року на суму 27347,88 грн).

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних є арифметично вірним.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 2225,08 грн. З огляду на те, що розрахунки інфляційних втрат та пені є арифметично вірними, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на визначені позивачем суми.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, керуючись ст.ст. ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дом-2010 , м.Донецьк про стягнення боргу у загальній сумі 56546,30 грн, у тому числі: основного боргу - 27367,53 грн, пені - 7202,52 грн, 3% річних - 2225,09 грн, інфляційних втрат - 19751,16 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дом-2010 (83100, Донецька обл., м.Донецьк, бул.Шевченка, буд.17А, код ЄДРПОУ 36982964) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг - 27367,53 грн, пеню - 7202,52 грн, 3% річних - 2225,08 грн, інфляційні втрати - 19751,16 грн, а також судовий збір в сумі 1600 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини складено та підписано 26.02.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця