Рішення

від 26.04.2018 по справі 910/23334/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2018Справа № 910/23334/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техногазіндустрія", м. Київ

про стягнення 714 999,60 грн.,

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Ванієва Т.С. (представник за довіреністю від 04.12.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промсервіс" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техногазіндустрія" (відповідач) суми заборгованості Договором №20/08-2017-ПГ купівлі-продажу природного газу від 21.08.2017р. в розмірі 714 999,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у якості попередньої оплати вартості товару (природного газу) за договором було перераховано відповідачу сумe грошових коштів в розмірі 714 999,60 грн., а відповідач в свою чергу зобов'язання з поставки оплаченого товару не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про повернення суми передоплати вартості товару.

Відповідач у визначений судом строк письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2018р. підготовче засідання відкладено до 06.03.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.04.2018р.

В судовому засіданні 03.04.2018р. судом оголошено перерву до 26.04.2018р.

В судове засідання 26.04.2018р. представник відповідача вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 26.04.2018р. представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 26 квітня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2017 року між позивачем (оптовий покупець) та відповідачем (оптовий продавець) було укладено Договір №20/08-2017-ПГ купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого оптовий продавець зобов'язувався передати у власність оптового покупця природний газ, приведений до стандартних умов (t) = 20 °С, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа)), а оптовий покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ, в порядку та на умовах, визначених в Договорі.

В п. п. 2.1., 2.2. Договору сторони домовились, що строки передачі газу у відповідному місяці передачі (далі - Місяць передачі ) визначаються сторонами у Додаткових угодах до Договору. Обсяг газу, що підлягає передачі оптовим продавцем оптовому покупцеві за цим Договором (далі - Договірний обсяг ), а також ціна за 1 (одну) тисячу м 3 газу, визначається та узгоджується сторонами у Додаткових угодах до Договору.

Згідно п. 3.1. Договору оптовий продавець передає оптовому покупцю газ у фізичних та/або віртуальних точках входу/виходу газотранспортної системи ( Пункти приймання-передачі ), визначених оператором ГТС відповідно до правил Кодексу газотранспортної системи, та розміщених на офіційному веб сайті оператора ГТС. Фізичні та/або віртуальні точки входу/виходу, в яких здійснюється приймання-передача газу у відповідному Місяці передачі (із зазначенням ЕІС-кодів таких точок) визначаються сторонами у Додаткових угодах.

За умовами п. 3.2. Договору з метою оформлення передачі газу від оптового продавця до оптового покупця, оптовий продавець зобов'язується своєчасно надавати оператору ГТС Акти приймання-передачі газу та інші документи, що підтверджують зобов'язання оптового продавця передати оптовому покупцю, а оптового покупця прийняти у відповідному місяці передачі визначений в таких документах обсяг газу на умовах цього Договору.

Право власності на газ переходить від оптового продавця до оптового покупця в пункті передачі газу з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі газу та комерційного Акту приймання - передачі (далі - Акти ) (п. 3.3. Договору).

В п. 3.4. Договору передбачено, що не пізніше 3 (трьох) робочих днів місяця, наступного за останнім днем передачі газу у відповідному місяці передачі газу, оптовий продавець зобов'язується надати оптовому покупцеві підписані та скріплені печаткою оптового продавця, 3 (три) примірники Акту приймання-передачі, у якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу, а також підписані та скріплені печаткою оптового продавця 2 (два) примірники комерційного Акту приймання - передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу та фактична вартість переданого газу (далі - Акти ). В цілях цього пункту останнім днем передачі газу у відповідному місяці передачі газу вважається день, в якому оптовий продавець передав оптовому покупцю обсяг газу, призначений до передачі у такому місяці передачі та зазначений у Додатковій угоді, що встановлює та визначає обсяг газу. Оптовий покупець не пізніше 2 (двох) робочих днів, наступних за днем отримання Актів, зобов'язується повернути оптовому продавцю один примірник оригіналів Актів, підписаних уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Актів. Підписані Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

У відповідності до п. п. 4.1., 4.2. Договору ціна на газ, який підлягає передачі, визначається сторонами у Додаткових угодах до Договору. Загальна сума Договору складається із загальної вартості газу, переданого оптовому покупцю за весь період дії Договору.

Згідно п. 5.1. Договору оплата за газ проводиться оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок оптового продавця, зазначений у Розділі 11 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів в порядку, визначеному сторонами у Додаткових угодах до Договору. Розрахунок також можливий шляхом проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог між сторонами з укладанням відповідної додаткової угоди.

Датою оплати оптовим покупцем газу є дата зарахування грошових коштів на рахунок оптового продавця (п. 5.3. Договору).

В п. 6.3. Договору сторони домовились, що у разі невиконання виконання оптовим продавцем зобов'язань щодо передачі обсягів газу, за умови відсутності у оптового покупця заборгованості за цим Договором, оптовий продавець зобов'язується повернути, у термін по 15 (п'ятнадцяте) число місяця наступного за місяцем передачі, на поточний рахунок оптового покупця, зазначений у Розділі 11 даного Договору, грошові кошти, сплачені оптовим покупцем на користь оптового продавця, за обсяг газу у відповідному місяці передачі.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення відбитками печаток сторін і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором, зокрема, в частині здійснення взаєморозрахунків (п. 10.1. Договору).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на підставі п. п. 2.1., 2.2. Договору 21.08.2017р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони домовились про те, що оптовий продавець здійснює передачу оптовому покупцю по даному Договору в період вересня 2017 року обсягу Газу 100,000 тис. (Сто тисяч) куб. метрів (п. 1 Угоди), ціна за одну тисячу кубічних метрів газу становить 5 958,33 грн., крім того ПДВ 20% - 1 191,67 грн. Всього ціна з ПДВ 20% за 1000 куб. м. складає 7 150,00 грн. (п. 2 Угоди), оптовий продавець здійснює передачу оптовому покупцю газу в період вересня 2017 року у віртуальній точці входу в газотранспортну систему (п. 3 Угоди), оплата за газ проводиться оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок оптового продавця шляхом перерахування грошових коштів до кінця місяця поставки (п. 4 Угоди), інші умови вищевказаного Договору не змінено (п. 5 Угоди), Додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу і вступає в дію з моменту її підписання (п. 6 Угоди).

На виконання умов Договору та Додаткової угоди № 1 до нього, позивачем у якості попередньої оплати товару було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 714 999,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 983 від 21.08.2017р. на суму 500 000,00 грн., № 984 від 23.08.2017р. на суму 134 999,60 грн. та № 986 від 23.08.2017р. на суму 80 000,00 грн.

В листі № 194 від 04.10.2017р. позивач просив відповідача підписати акти прийому-передачі газу у вересні 2017р. в обсязі 100,000 тис. куб. м. до 05.10.2017р. згідно Договору №20/08-2017-ПГ від 21.08.2017р. та в противному випадку, просив останнього повернути у 3-денний термін передоплату за природний газ у сумі 714 999,60 грн. у зв'язку з порушенням строків поставки.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що позивачем було перераховано відповідачу суму попередньої оплати вартості товару за укладеним між сторонами договором в розмірі 714 999,60 грн., натомість відповідач жодним чином не підтвердив здійснення поставки природного газу позивачу, внаслідок чого останнім заявлено вимогу про повернення суми передоплати вартості товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується факт внесення позивачем попередньої оплати вартості товару на суму 714 999,60 грн. (платіжні доручення № 983 від 21.08.2017р. на суму 500 000,00 грн., № 984 від 23.08.2017р. на суму 134 999,60 грн. та № 986 від 23.08.2017р. на суму 80 000,00 грн.).

Як вказувалось вище, за умовами п. 3.4. Договору сторони домовились, що відповідач не пізніше 3 (трьох) робочих днів місяця, наступного за останнім днем передачі газу у відповідному місяці передачі газу, зобов'язувався надати позивачеві підписані та скріплені печаткою, 3 (три) примірники Акту приймання-передачі, у якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу, а також підписані та скріплені печаткою 2 (два) примірники комерційного Акту приймання - передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу та фактична вартість переданого газу.

Отже, як вірно зазначено позивачем у своїй позовній заяві, за умовами Додаткової угоди № 1 від 21.08.2017р., оскільки місяцем поставки (місяць передачі за договором) є вересень 2017р. (п. 1 Угоди), останнім днем надання (направлення) вказаних у п. 3.4. Договору актів на підтвердження фактичних обсягів переданого газу та фактичної вартості переданого газу є 04.10.2017р.

Як вказує позивач, що не спростовано відповідачем належними засобам доказування, останнім у добровільному порядку взяті на себе зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару не виконано, будь-яким чином здійснення такої поставки не підтверджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У розумінні приписів частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 18.01.2010р. у справі № 42/423).

При цьому, суд визнає безпідставними посилання позивача при розгляді даного спору на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України як на підставу для повернення перерахованих за укладеним між сторонами договором грошових коштів, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 17.06.2014 у справі № 13/096-12).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Судом встановлено, що відповідач набув грошові кошти у розмірі 714 999,60 грн. у якості попередньої оплати вартості товару на відповідній правовій підставі (укладений між сторонами договір) та у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на одну з підстав позову.

У даному випадку, суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень п. 6.3. Договору, за змістом якого у разі невиконання виконання відповідачем зобов'язань щодо передачі обсягів газу, за умови відсутності у позивача заборгованості за цим Договором, відповідач зобов'язується повернути, у термін по 15 (п'ятнадцяте) число місяця наступного за місяцем передачі, на поточний рахунок позивача, зазначений у Розділі 11 даного Договору, грошові кошти за обсяг газу у відповідному місяці передачі, тобто обов'язок відповідача щодо повернення перерахованих позивачем грошових коштів мав бути виконаний у строк по 15 жовтня 2017р. включно, а прострочення виконання зобов'язання у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/23334/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 714 999,60 грн. суми основного боргу (суми передоплати вартості товару).

Судовій збір в розмірі 10 724,99 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техногазіндустрія" (ідентифікаційний код 34688843, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс" (ідентифікаційний код 32826239, адреса: 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, буд. 21-А, кв. 44) 714 999,60 грн. (сімсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 60 коп.) суми основного боргу та 10 724,99 грн. (десять тисяч сімсот двадцять чотири гривні 99 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.05.2018р.

Суддя С.М. Морозов