Рішення
від 26.04.2018 по справі 910/23457/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2018Справа № 910/23457/17

За позовом Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого, м. Київ

до Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів", м. Київ

про стягнення 215 043,28 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Сухова О.М. (представник за довіреністю №805-01 від 26.12.2017р.);

від відповідача: Бонь О.А. (представник за довіреністю від 09.01.2018р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого (позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів" (відповідач) заборгованості з відшкодування витрат основного споживача теплової енергії субспоживачем в розмірі 215 043,28 грн., з яких 135 461,36 грн. суми основного боргу, 75 518,08 грн. інфляційних втрат та 4 063,84 грн. 3 % річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем як субспоживачем комунальних послуг не відшкодовано витрати позивача по оплаті використаної теплової енергії та за наявності прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості теплопостачання, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача фінансові санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

05.01.2018р. до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2018р.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що позивачем не наведено яким чином зроблено відсоткове співвідношення споживання тепла відповідачем, оскільки він не є стороною договорів, укладених між позивачем та ПАТ Київенерго , відповідач вказує на безпідставність посилання позивача на Додаток № 8 до таких договорів, оскільки відповідну інформацію надано позивачем на власний розсуд та не підтверджено іншою стороною - ПАТ Київенерго , Додатку № 5 до названих договорів, в якому міститься інформація про інші підприємства, організації та установи, приєднані до теплового обладнання замовника або інших додатків, матеріали справи не містять, відповідач вказує на те, що згадані у позовній заяві договори, укладені з ПАТ Київенерго та додатки до них не свідчать про фактичне надання послуг відповідачеві, а отже і посилання на такі документи та відсоткове співвідношення споживання останнім тепла є безпідставним, як зазначає відповідач, він не отримував від позивача жодних листів, вимог про укладення між сторонами договору на відшкодування витрат з теплопостачання. Відповідач зазначає про те, що починаючи з 2014р. і станом на даний час опалення у приміщеннях відповідача відсутнє, оскільки позивач не провів підключення теплопостачання. Відповідачем також відхиляються посилання позивача на рахунки-фактури, акти звіряння розрахунків, оскільки рахунки-фактури не підтверджують факт поставки теплопостачання та наявності боргу, позивачем не надано суду доказів виставлення (направлення) таких рахунків-фактур, акту звіряння, відповідач також вказує на відсутність порушення зобов'язань перед позивачем за відсутності укладеного між сторонами договору, відповідач вказує на те, що позивачем не надано доказів фактичного надання відповідачеві послуг та доказів на підтвердження обсягів таких послуг, виходячи з площі, що опалюється, відсутність методики обрахунку, невідповідності тарифів у договорах та рахунках-фактурах, показників обсягу послуг з теплопостачання, відповідач вважає хибними суми боргу, вказані у рахунках-фактурах.

У відповіді на відзив, позивач вказує на те, що відповідач займає площу 1 693,4 кв.м. з посиланням на відповідні докази, позивачем наведено методику (формулу) обрахунку вартості спожитого теплопостачання відповідачем відповідно займані площі, позивач вказує на те, що відповідно до листа відповідача № 84 від 26.08.2015р. теплопостачання відключено саме з опалювального періоду 2015-2016 р.р., а не протягом спірного періоду, крім того, на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивачем долучено до матеріалів справи Додаток № 5 до Договору № 521504 від 15.10.2003р., укладеного між позивачем та ПАТ Київенерго .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.03.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2018р.

В судовому засіданні 24.04.2018р. судом оголошено перерву до 26.04.2018р.

В судовому засіданні 26.04.2018р. представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення вимог позивача заперечував.

В судовому засіданні 26 квітня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014р. між позивачем (замовник) та ПАТ Київенерго (учасник) укладено Договір на закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти №521504 (надалі - Договір від 13.01.2014р.), відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов'язувався поставити замовнику товар, зазначений у п. 1.2. Договору, а замовник - прийняти і оплатити товару в порядку і строки згідно з договором.

Згідно п. 1.2. Договору від 13.01.2014р. найменування товару - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (код згідно ДК 016-2010: 35.30.1). Товар за цим договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Теплова енергія поставляється замовнику у кількості 1855 Гкал, згідно з Додатком № 1 до договору (п. 1.3. Договору від 13.01.2014р.).

За умовами п. 5.1. Договору від 13.01.2014р. строк (термін) поставки товарів до 31.12.2014р.

14.01.2015р. між позивачем (замовник) та ПАТ Київенерго (учасник) укладено Договір на закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти №521504 (надалі - Договір від 14.01.2015р.), відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов'язувався поставити замовнику товар, зазначений у п. 1.2. Договору, а замовник - прийняти і оплатити товару в порядку і строки згідно з договором.

Згідно п. 1.2. Договору від 14.01.2015р. найменування товару - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (код згідно ДК 016-2010: 35.30.1). Товар за цим договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Теплова енергія поставляється замовнику у кількості 1635 Гкал, згідно з Додатком № 1 до договору (п. 1.3. Договору від 14.01.2015р.).

За умовами п. 5.1. Договору від 14.01.2015р. строк (термін) поставки товарів до 30.11.2015р.

Як зазначає позивач, що також підтверджується листом Фонду державного майна України № 10-15-17386 від 21.12.2011р. та Додатком до нього (відомості про окреме нерухоме майно) на балансі Університету у навчальному корпусі, який він поділяє з відповідачем знаходиться навчальний корпус Літ. А - приміщення мультицеху - 338,1 кв.м., навчальний головний корпус літ. А - приміщення звукоцеху - 741,40 кв.м., навчальний корпус - сантехдільниця - 120,5 кв.м.

Позивач вказує на те, що оскільки на балансі Університету, разом з іншим нерухомим майном, знаходиться сантехдільниця між ним та ПАТ Київенерго були укладені вказані вище договори від 13.01.2014р. та від 14.01.2015р.

В Додатках № 8 до укладених між позивачем договорів від 13.01.2014р. та від 14.01.2015р. погоджено Довідку про дані по будинках (спорудах) станом на 02.01.2014р. (за Договором від 13.01.2014р.) та станом на 02.01.2015р. (за Договором від 14.01.2015р.) позивача опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж Енергопостачальної організації , в п. 4 яких містяться дані про адресу абонента - вул. Щорса, 18, розрахункову площу 1 693,40 кв.м., найменування споживача - Студія Укркінохроніка .

Матеріалами справи підтверджується укладення між позивачем та відповідачем у січні 2014р. Договору № 4т/1а про відшкодування витрат основного споживача теплової енергії субспоживачем, який набрав чинності з 01.01.2014р. і діяв до 31.12.2014р. на частину майна, що знаходиться на балансі відповідача, а саме на окремо розташований будинок площею 1872 кв.м.

Водночас, укладений між сторонами даного спору Договір № 4т/1а не передбачає відшкодування відповідачем витрат основного споживача теплової енергії у навчальному корпусі літ. А розміром 1 693,40 грн.

Як зазначає позивач, звернувшись до відповідача з листом № 87-01 від 03.02.2014р. для підписання Договору про відшкодування витрат основного споживача теплової енергії субспоживачем з 01.04.2014р. по 31.12.2014р., приклавши при цьому підписаний з боку позивача примірник договору, відповідач ухилився від підписання договору.

Матеріалами справи також підтверджується звернення позивача до ПАТ Київенерго щодо коригування сплати за спожиту теплову енергію нежитлового приміщення за адресою по вул. Щорса, 18 в м. Києві та як вбачається з листа ПАТ Київенерго № 029/14/6665 від 02.06.2015р. останнім не встановлено підстав для внесення змін в додатки 8 та 9 до договорів, про що складно акт обстеження № 305-829 від 06.05.2015р.

Згідно наданих позивачем акту 11/2014-521504 приймання-передавання за листопад 2014р. від 24.12.2014р. вартість відвантаженої теплової енергії складає 226 625,21 грн., акту 12/2014-521504 приймання-передавання за грудень 2014р. від 31.12.2014р. вартість відвантаженої теплової енергії складає 374 688,40 грн., акту 01/2015-521504 приймання-передавання за січень 2015р. від 31.01.2015р. вартість відвантаженої теплової енергії складає 356 814,65 грн., акту 02/2015-521504 приймання-передавання за лютий 2015р. від 24.04.2015р. вартість відвантаженої теплової енергії складає 250 966,63 грн.

Позивачем складено рахунки-фактури на оплату витрат основного споживача теплової енергії, а саме:

- № 180 від 12.12.2014р. на суму 31 422,11 грн. за листопад 2014р.;

- № 33 від 17.03.2015р. на суму 51 174,86 грн. за грудень 2014р.;

- № 34 від 17.03.2015р. на суму 38 544,02 грн. за січень 2015р.;

- № 51 від 15.04.2015р. на суму 14 320,37 грн. за лютий 2015р.

Як зазначає позивач, протягом спірного періоду, відповідачем не відшкодовано витрати основного споживача теплової енергії субспоживачем, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою, укладені між позивачем та ПАТ Київенерго Договори від 13.01.2014р. та від 14.01.2015р. є договорами постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 277 Господарського кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірної заборгованості листопад 2014р. - лютий 2015р.) абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Крім цього, відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

В п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач має право укладати договори на надання житлово-комунальних послуг.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України, статей 19, 20 Закону (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 № 6-110цс12).

Такий самий обов'язок покладено і на відповідача як субспоживача теплопостачання за Договорами від 13.01.2014р. та від 14.01.2015р., укладеними між позивачем та ПАТ Київенерго .

Матеріали справи не містять, про що вказують обидві сторони, укладеного між ними договору про відшкодування витрат основного споживача теплової енергії субспоживачем за спірний період (листопад 2014р. - лютий 2015р.).

З підстав викладених вище, а саме зважаючи на закріплений у законі обов'язок відповідача (у даному випадку як субспоживача з споживачем (позивачем)) та право позивача укласти відповідний договір, судом відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на те, що він не отримував від позивача відповідних листів, вимог щодо укладення такого договору.

Виходячи зі складених між сторонами правовідносин, доводи відповідача щодо не направлення на його адресу відповідного договору з боку позивача спростовуються також укладенням між позивачем та відповідачем у січні 2014р. Договору № 4т/1а про відшкодування витрат основного споживача теплової енергії субспоживачем, який набрав чинності з 01.01.2014р. і діяв до 31.12.2014р. на частину майна, що знаходиться на балансі відповідача, а саме на окремо розташований будинок площею 1872 кв.м., укладенням Договору № 4т/1а про відшкодування витрат основного споживача теплової енергії субспоживачем від 02.01.2009р., листом відповідача № 27 від 29.01.2014р. про направлення на адресу позивача відповідних договорів, листом відповідача № 84 від 26.08.2015р., відповідно до якого останній повідомив позивача, що не буде користуватися послугами з теплопостачання та не укладатиме з позивачем договору на теплопостачання приміщень студії на опалювальний сезон 2015 -2016 р.р.

Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п. 18, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, відшкодовувати вартість витрат основного споживача теплової енергії.

З урахуванням наведеної у відповіді на відзив методики (формули) обрахунку вартості спожитого теплопостачання відповідачем відповідно займані площі, яка визнана судом обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону, що також не спростовано відповідачем у встановленому порядку, суд відхиляє доводи відповідача стосовно неправомірності визначення відсоткового співвідношення споживання тепла відповідачем.

Судом також визнано необґрунтованими посилання відповідача на безпідставність внесення даних (як зазначає відповідач відповідну інформацію надано позивачем на власний розсуд) про відповідача в Додаток № 8 до таких договорів, зокрема, адресу абонента - вул. Щорса, 18, розрахункову площу 1 693,40 кв.м., найменування споживача - Студія Укркінохроніка та відповідно не підтвердження таких додатків іншою стороною - ПАТ Київенерго , оскільки по-перше, позивач є балансоутримувачем даного приміщення, якого наділено правом здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю та визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна, а по-друге, в Розділах ХІІ укладених між позивачем та ПАТ Київенерго (п. 12.1.6.) такі додатки погоджені з ПАТ Київенерго .

Зважаючи на надання позивачем (у відповідь на відзиві відповідача) до матеріалів справи Додатку № 5 до Договору №521504 від 15.10.2003р., укладеного між позивачем та ПАТ Київенерго , матеріалами справи спростовуються (станом на час вирішення спору) посилання відповідача на відсутність такого додатку у матеріалах справи.

З огляду на ненадання відповідних доказів, судом відхилено як необґрунтовані доводи відповідача про те, що починаючи з 2014р. та протягом спірного періоду опалення у приміщеннях відповідача відсутнє, оскільки позивач не провів підключення теплопостачання.

А щодо відсутності опалення у приміщеннях відповідача станом на даний час, суд відзначає, що відповідно до наявного у матеріалах справи листа відповідача № 84 від 26.08.2015р., останній повідомив позивача, що не буде користуватися послугами з теплопостачання та не укладатиме з позивачем договору на теплопостачання приміщень студії на опалювальний сезон 2015-2016 р.р., у зв'язку з чим 29.10.2015р. між сторонами складено акт про відсутність теплопостачання.

Стосовно доводів відповідача про те, що згадані у позовній заяві договори, укладені з ПАТ Київенерго та додатки до них не свідчать про фактичне надання послуг відповідачеві та безпідставність посилання на відсоткове співвідношення споживання останнім тепла, надані позивачем рахунки-фактури не підтверджують факт поставки теплопостачання та наявності боргу, позивачем не надано суду доказів виставлення (направлення) таких рахунків-фактур відповідачеві, позивачем не надано доказів фактичного надання відповідачеві послуг та доказів на підтвердження обсягів таких послуг, виходячи з площі, що опалюється, відсутність методики обрахунку, невідповідності тарифів у договорах та рахунках-фактурах, показників обсягу послуг з теплопостачання, хибність сум боргу, вказаних у рахунках-фактурах, суд відзначає наступне.

Як вказувалось вище, обсяги споживання позивачем тепла визначені підписаними та скріпленими печатками між позивачем та ПАТ Київенерго актами 11/2014-521504 приймання-передавання за листопад 2014р. від 24.12.2014р. на суму 226 625,21 грн., 12/2014-521504 приймання-передавання за грудень 2014р. від 31.12.2014р. на суму 374 688,40 грн., 01/2015-521504 приймання-передавання за січень 2015р. від 31.01.2015р. на суму 356 814,65 грн., 02/2015-521504 приймання-передавання за лютий 2015р. від 24.04.2015р. на суму 250 966,63 грн.

Матеріалами справи підтверджується також складення рахунків-фактур на оплату витрат основного споживача теплової енергії, а саме:

- № 180 від 12.12.2014р. на суму 31 422,11 грн. за листопад 2014р.;

- № 33 від 17.03.2015р. на суму 51 174,86 грн. за грудень 2014р.;

- № 34 від 17.03.2015р. на суму 38 544,02 грн. за січень 2015р.;

- № 51 від 15.04.2015р. на суму 14 320,37 грн. за лютий 2015р.

Правильність визначеного відсоткового співвідношення споживання останнім тепла підтверджена також наданим до матеріалів справи розрахунком № 110-04 від 12.02.2018р., який перевірено судом та визнано обґрунтованим.

Таким чином, позивачем належним засобами доказування підтверджено факт споживання та обсяг споживання ним теплопостачання як основним споживачем та правомірність (відповідно займаній площі) визначення розміру витрат відповідача як субспоживача теплопостачання, а відповідачем не надано суду доказів протилежного.

Стосовно не надання відповідачеві вказаних вище рахунків-фактур на оплату витрат з теплопостачання, суд відзначає на відсутність такого зобов'язання у позивача, з огляду на не укладення між сторонами відповідного договору, яким би було б врегульоване дане питання, відтак такі доводи відповідача судом не приймаються.

Вказуючи на хибність сум боргу з відшкодування витрат з теплопостачання у рахунках-фактурах, відповідачем не надано суду свого контррозрахунку таких витрат, натомість відповідач заперечує проти всієї суми боргу.

Крім того, факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з відшкодування витрат з теплопостачання за відповідні періоди встановлено також у судових рішеннях від 12.10.2009р. у справі № 45/338 та від 18.10.2010р. у справі № 37/413, які набрали законної сили, що не потребує доказування при розгляді даної справи.

При розгляді даної справи суд виходить з того, що відповідач як особа, яка на відповідній правовій підставі займає приміщення, балансоутримувачем якого є позивач, за умови споживання відповідних комунальних послуг, факт чого встановлено судом вище має відшкодувати їх вартість.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 135 461,36 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 75 518,08 грн. інфляційних втрат та 4 063,84 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений останнім період (станом на 01.12.2017р.), судом встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства, розраховані позивачем суми фінансових санкцій не перевищують розрахованих судом сум таких нарахувань, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 75 518,08 грн. інфляційних втрат та 4 063,84 грн. 3 % річних також підлягають задоволенню.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/23457/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 135 461,36 грн. суми основного боргу, 75 518,08 грн. інфляційних втрат та 4 063,84 грн. 3 % річних.

Судовій збір в розмірі 3 225,64 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства "Українська студія хронікально-документальних фільмів" (ідентифікаційний код 02404397, адреса: 01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, буд. 18) на користь Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого (ідентифікаційний код 02214171, адреса: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 40) 135 461,36 грн. (сто тридцять п'ять тисяч чотириста шістдесят одну гривню 36 коп.) суми основного боргу, 75 518,08 грн. (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 08 коп.) інфляційних втрат, 4 063,84 грн. (чотири тисячі шістдесят три гривні 84 коп.) 3 % річних та 3 225,64 грн. (три тисячі двісті двадцять п'ять гривень 64 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.05.2018р.

Суддя С.М. Морозов

Дата ухвалення рішення26.04.2018
Оприлюднено14.05.2018

Судовий реєстр по справі —910/23457/17

Ухвала від 19.11.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Постанова від 20.11.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Ухвала від 16.10.2018

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Постанова від 03.09.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Агрикова О.В.

Ухвала від 20.07.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Агрикова О.В.

Ухвала від 05.07.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Агрикова О.В.

Рішення від 26.04.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Рішення від 26.04.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 20.03.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 20.03.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні