Рішення

від 02.05.2018 по справі 914/160/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2018р. Справа №914/160/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України, м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФОБС ЗАХІД", м.Львів

про стягнення неустойки в розмірі 18 485,88 грн.

Представники сторін:

від позивача: Савко Н.В.-представник, довіреність від 02.01.2018 року

від відповідача: не з"явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Регіонального відділення Фонду державного майна України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФОБС ЗАХІД" про стягнення неустойки в розмірі 18 485,88 грн.

Ухвалою суду від 26.01.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 19.02.2018 року. У підготовчому судовому засіданні 19.02.18р. розгляд справи відкладався на 05.03.18р., 05.03.18р. на 23.04.18р., на 02.05.18р.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить суд задоволити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неяки суду не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час, дати та місце проведення судового засідання, однак на адресу суду повернулися поштові конверти з ухвалами суду від 26.01.2018 року, 19.02.18р., 05.03.18р. з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання". Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.02.2018 р. місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена в позовній заяві: 79053, Львівська обл., м. Львів, Франківський район, вулиця Володимира Великого, будинок 54 .

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.01.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - позивач, Орендодавець) та ТзОВ ЄФОБС ЗАХІД (надалі - відповідач, Орендар) укладено Договір оренди № 19 нерухомого державного майна. Договір оренди №19 від 27.01.2012 року розірвано на підставі рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2013 року у справі №914/2949/13 та вирішено виселити відповідача із орендованого приміщення. 09.12.2013 року державним виконавцем виконано рішення суду та виселено відповідача із займаного приміщення. У зв язку з тим, позивачем нараховано неустойку в порядку, визначеному ст.785 ЦК України в розмірі 18 485,88 грн.

Аргументи відповідача .

Відповідач відзив на позов не подав, позовні вимоги не спростував.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ .

27.01.2012 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄФОБС ЗАХІД" (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна - вбудованих нежитлових приміщень № 19, загальною площею 61,3 кв.м., які розміщені на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі, за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 54, що належать до державної власності.

24.09.2013 року господарським судом Львівської обалсті прийнято рішення у справі №914/2949/13 за позовом прокурора Франківського району м.Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до ТзОВ ЄФОБС ЗАХІД про стягнення 14795,11 грн. заборгованості по орендній платі, 1 214,08 грн. пені та 1 479,51 грн. штрафу; розірвання договору оренди нерухомого державного майна №19 від 27.01.2012 року та сиселення ТзОВ ЄФОБС ЗАХІД із вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 61,3 кв.м., які розміщені на першому поверсі п ятиповерхової будівлі, за адресою: м.Львів, вул.В.Великого,54, що знаходитьбся на балансі Служби автомобільних доріг у Львівській області, яким позов задоволено повністю.

Згідно п.10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

09.12.2013 року державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено, що рішення суду щодо виселення ТзОВ ЄФОБС ЗАХІД із вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 61,3 кв.м., які розміщені на 1 поверсі 5-типоверхової будівлі за адресою м.Львів, вул.В.Великого,54 - виконано.

П.10.11 договору передбачено, що якщо орендар не виконує обов язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь період користування майном за час прострочення.

Тому, станом на 09.12.2013 року розмір неустойки, нарахованої позивачем в порядку ст.785 ЦК України, становить 18 485,88 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, таку як: передати майно, сплатити кошти тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 229 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтями 793 та 795 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 27.01.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ТЗОВ ЄФОБС ЗАХІД укладено Договір оренди № 19 нерухомого державного майна.

Договір оренди №19 розірвано на підставі рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2013 року у справі №914/2949/13.

Відповідно ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 10.9 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору, Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Відповідно до п. 10.10 Договору, Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів Орендарем скеровується Орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.

Згідно з п. 5.9. Договору, Орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачу його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки, в разі погіршення стану або втрати орендованого Майна з вини Орендаря.

У разі припинення договору найму, згідно з ст.785 ЦК України, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, у ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 10.11. Договору, якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування Майном за час прострочення.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки, Орендарем не повернено орендоване майно у встановлений термін, то Орендодавцем нараховано неустойку у розмірі 18 485,88 грн. станом на 09.12.2013 року.

Незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за Договором оренди № 19 нерухомого державного майна відповідач не подав, належних та допустимих доказів повернення орендованого приміщення орендодавцю відповідач не представив.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази звільнення орендованого приміщення згідно договору, суд прийшов до висновку, що позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до ТзОВ ЄФОБС ЗАХІД про неустойки обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 626, 627, 629, 655, 689, 691, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст. ст. 3, 7, 11, 42, 46, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФОБС ЗАХІД" (79053, м.Львів, вул.Володимира Великого, 54, код ЄДРПОУ 37613702) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м.Львів, пл..Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) 18 485,88 грн. неустойки, а також судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

3. Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 10 травня 2018 р.

Суддя Горецька З. В.