Постанова

від 10.05.2018 по справі 910/10822/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/10822/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів: Баранця О.М., Студенця В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША-ЕНЕРГЕТИЧНА"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Смирнової Ю.М.

від 28.08.2017 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Власов Ю.Л., Дідиченко М.А., Буравльов С.І.,

від 12.10.2017

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША-ЕНЕРГЕТИЧНА"

до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

про зобов'язання виконати платіжні доручення,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША-ЕНЕРГЕТИЧНА" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі - Відповідач, Банк) вчинити дії з виконання платіжного доручення №131 від 24.04.2017 на суму 652,18 грн. та перевести кошти на відповідні рахунки, зазначені в платіжному дорученні з рахунку Позивача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

2. Позов мотивований неправомірністю обмеження прав Позивача щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку. На думку Позивача, віднесення Банку до категорії неплатоспроможних не звільняє його від виконання зобов'язань, строк яких настав до введення тимчасової адміністрації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані тим, що Позивач звернувся до Банку з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку, коли в Банку було запроваджено тимчасову адміністрацію і виконання зазначеної операції Банком обмежувалось положеннями пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. Касаційна скарга мотивована посиланням на порушення судами статей 1068, 1074 Цивільного кодексу України, пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та неправильне застосування пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

7. Також Позивач зазначає про неврахування судами положень пункту 11 частини 1 статті 37 та пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". На думку Позивача, положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо нездійснення примусового стягнення коштів реалізуються саме шляхом повернення виконавчого документа стягувачу при запровадженні тимчасової адміністрації або надіслання виконавчого документа до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в разі прийняття рішення про ліквідацію банку.

8. Крім того Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили частину 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. За умовами укладеного між сторонами у справі договору банківського рахунка №17-01-05-001794 від 05.01.2017 (далі - Договір банківського рахунка) Банк зобов'язався відкрити Позивачу поточний рахунок/поточний рахунок в банківських металах №26006300008889 на підставі документів, визначених сукупністю нормативно-правових актів України, в тому числі Національного банку України.

10. Відповідно до пункту 1.1.2 Договору банківського рахунка Банк зобов'язується приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти/банківські метали, що надходять Позивачу, виконувати розпорядження Позивача про перерахування і видачу відповідних сум/банківських металів з поточного рахунка та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України, за умови, що Позивач погоджується з тарифами Відповідача, чинними на момент надання зазначених послуг.

11. Згідно з пунктами 3.1.1, 3.1.2, 3.2.4 Договору банківського рахунка Банк зобов'язаний надавати Позивачу послуги у відповідності до положень цього договору та з дотриманням вимог законодавства України; надавати Позивачу послуги кожного операційного дня протягом операційного часу; однак має право відмовити Позивачу у наданні послуги у випадках, передбачених законодавством України.

12. У пунктах 3.4.1, 3.4.2 Договору банківського рахунка закріплено право Позивача самостійно розпоряджатися коштами на поточному рахунку з дотриманням вимог законодавства, за винятком випадків, передбачених законодавством України; вимагати від Банку надання послуг у відповідності з положеннями цього договору та законодавства України.

13. Пунктом 9.1 Договору банківського рахунка передбачено, що він набуває чинності з дня відкриття поточного рахунку та діє до моменту закриття поточного рахунку.

14. 24 квітня 2017 року Позивач подав на виконання Банку платіжне доручення №131 від 24.04.2017 про перерахування коштів у сумі 652,18 грн. з поточного рахунку Позивача №26006300008889 на рахунок ПАК "Укртрансгаз" №2600702180672 із призначенням платежу "Оплата за закачування газу в березні 2017 згідно договору №1702000369 від 09.02.2017".

15. Однак 24 квітня 2017 року на підставі рішення Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" від 24.04.2017 №264-рш/БТ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" №1684. Зазначеним рішенням розпочато процедуру виведення Банку з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано їй всі повноваження тимчасового адміністратора Банку.

16. У подальшому рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про продовження строку тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Діамантбанк" від 23.05.2017 №2075 строк тимчасової адміністрації у Банку та строк повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації продовжено на один місяць з 24.05.2017 по 23.06.2017.

17. На підставі рішення Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" від 22.06.2017 №394-рш виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 23.06.2017 №2663.

18. 30 червня 2017 року Позивач звернувся до Банку із заявою про включення до реєстру кредиторів №06/17-30 та просив визнати його кредитором Банку на суму 1449039,20 грн., що знаходиться на рахунках у Банку, зокрема, на підставі Договору банківського рахунка.

19. Рішенням виконавчої дирекції Фонду "Про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк" від 11.09.2017 №4077 вимоги Позивача в сумі 1449039,20 грн. акцептовані та віднесені до сьомої черги погашення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Цивільний кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …

5) примусове виконання обов'язку в натурі; …

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. …

Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

1. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. …

Стаття 1066. Договір банківського рахунка

1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

2. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. …

Стаття 1074. Обмеження права розпоряджання рахунком

1. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Стаття 1089. Загальні положення про розрахунки із застосуванням платіжних доручень

1. За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. …

21. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"

Стаття 8. Строки проведення переказу

8.1. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. …

22. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 1. Предмет та мета Закону

… 2. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. …

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: …

4) вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката; …

16) тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; …

Стаття 36. Наслідки запровадження тимчасової адміністрації

1. З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. …

5. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, …

6. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: …

1) виплати коштів … за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. …

23. Закон України "Про банки і банківську діяльність"

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: …

кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань; …

24. Закон України "Про виконавче провадження"

Стаття 37. Повернення виконавчого документа стягувачу

1. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: …

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Стаття 39. Закінчення виконавчого провадження

1. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: …

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; …

25. Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, ратифікований Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, (далі - Перший протокол до Конвенції)

Стаття 1

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

26. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"

1. Україна повністю визнає на своїй території дію … статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

27. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

Суд - Європейський суд з прав людини;…

Стаття 17. Застосування судами Конвенції та практики Суду

1. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

28. Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України"

50. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

51. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки", N 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії", [ВП], N 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

29. Суд вважає безпідставними доводи Позивача про порушення судами статей 1068, 1074 Цивільного кодексу України, пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та неправильне застосування пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на наступне.

30. Зважаючи на положення 509, 1066, 1074, 1089 Цивільного кодексу України, статей 2, 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що на підставі Договору банківського рахунка між сторонами у справі склалися зобов'язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер.

31. Отже, Позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами та на нього поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Водночас Суд враховує, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів не встановили наявність передбачених законом підстав, у зв'язку з якими обмеження, встановлене зазначеною нормою, не поширюється на спірні правовідносини сторін.

32. Відтак Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимоги Позивача не підлягали задоволенню з урахуванням приписів пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", адже на момент звернення з позовом у даній справі та винесення рішення суду першої інстанції у Банку діяла тимчасова адміністрація.

33. Суд відхиляє доводи Позивача про те, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" питання стягнення коштів при запровадженні тимчасової адміністрації на підставі рішень судів не регулюється, а встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 цього закону обмеження стосується заборони проведення виплат Фондом та уповноваженою особою Фонду у випадку подання відповідної вимоги безпосередньо до зазначених осіб.

34. Викладені аргументи ґрунтуються на довільному тлумаченні положень наведеної норми закону без урахування положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції). Суд звертає увагу, що відповідно до положень перелічених правових норм особам надано право звертатися до господарського суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав (охоронюваних законом інтересів), зокрема, шляхом примусового виконання обов'язку в натурі. На думку Суду, для задоволення наведених позовних вимог необхідним є встановлення обставин неправомірного ухилення відповідача від виконання свого обов'язку та порушення у зв'язку з цим прав (охоронюваних законом інтересів) позивача. Однак у разі наявності встановленої законом заборони здійснювати задоволення вимог кредиторів Банку під час тимчасової адміністрації у господарського суду відсутні правові підстави для спонукання Банку до виконання такого обов'язку всупереч зазначеній забороні.

35. Посилання Позивача на положення пункту 11 частини 1 статті 37 та пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" не спростовують наведеного висновку. Зокрема, Суд вважає безпідставними доводи Позивача про реалізацію положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо нездійснення примусового стягнення коштів шляхом закінчення виконавчого провадження із надсиланням виконавчого документа до уповноваженої особи Фонду, адже вони стосуються заборони, встановленої пунктом 2, а не 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

36. Водночас положення наведеного закону не обумовлюють прийняття вимог кредиторів та віднесення їх до відповідної черги погашення фактом наявності судового рішення щодо таких вимог. Зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду даної справи з'ясовано, що вимоги Позивача за Договором банківського рахунка на суму 1449039,20 грн. акцептовані рішенням виконавчої дирекції Фонду та віднесені до сьомої черги погашення.

37. Разом з тим Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відхилення аргументів Позивача щодо порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зважаючи на мету Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та передбачені ним обмеження, а також враховуючи практику Європейського суду з прав людини (рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" та інші).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

39. Відтак Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, залишення без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

40. Понесені Позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

41. Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) особам надано право звертатися господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав (охоронюваних законом інтересів), зокрема, шляхом примусового виконання обов'язку в натурі. Для задоволення наведених позовних вимог необхідним є встановлення обставин неправомірного ухилення відповідача від виконання свого обов'язку та порушення у зв'язку з цим прав (охоронюваних законом інтересів) позивача. Водночас у разі наявності встановленої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборони здійснювати задоволення вимог кредиторів банку під час тимчасової адміністрації у господарського суду відсутні правові підстави для спонукання банку до виконання такого обов'язку всупереч зазначеній забороні.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША-ЕНЕРГЕТИЧНА" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі №910/10822/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець