Рішення

від 04.05.2018 по справі 802/982/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 травня 2018 р. Справа № 802/982/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

позивача: ОСОБА_1,

представник позивача: ОСОБА_2

відповідача: Гончарук Р.О.,

третьої особи І: Чугаєнко К.Є.

третьої особи ІІ: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Надросянська сільська рада Погребищенського району Вінницької області

про: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Погребищенська РДА, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у період з 1978 року по 1981 рік та з 1991 року по 1997 року він працював та був членом колгоспу імені Дзержинського, правонаступником якого в подальшому стало КСП імені Коцюбинського в с. Чапаєвка, яке, в свою чергу, в 2016 році перейменовано в с. Надросся. Крім того, зазначає, що він був включений до списку громадян КСП імені Коцюбинського, які мають право на пай (номер 160). Вказаний список є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю КСП імені Коцюбинського НОМЕР_2 від 22.10.1995 року. З метою реалізації свого права на отримання земельної ділянки, в серпні 2017 року він звернувся до відповідача із заявою про виділення земельної ділянки в натурі, надання дозволу на виготовлення проектної документації. Разом із тим, отримав відмову від 13.11.2017 року №01-53/1 у якій зазначено, що оскільки відповідно до рішення Погребищенського районного суду від 03.11.2017 року по справі №143/1233/17 йому відмовлено в задоволенні позову про визнання права на земельну часту (пай), а тому підстави для виділення земельної ділянки в натурі відсутні.

Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки факт наявності у нього права на земельну частку (пай) встановлений в ухвалі Апеляційного суду Вінницької області від 28.12.2017 року по справі №143/1233/17.

Наведені вище обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 02.04.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.04.2018 року. Даною ухвалою також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Надросянську сільську раду Погребищенського району Вінницької області та Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

З метою отримання додаткових доказів, судове засідання 24.04.2018 року відкладено до 04.05.2018 року.

Ухвалою від 04.05.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у той же день.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на обставини, що викладенні у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, який підтверджує наявність в особи права на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну часту (пай). Однак, враховуючи відсутність у позивача відповідного сертифікату, його право на земельну часту (пай), згідно положень даної статті, може також бути підтверджене рішенням суду про визнання права на земельну частку (пай). Водночас, рішенням Погребищенського районного суду від 03.11.2017 року по справі №143/1233/17, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28.12.2017 року, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позову про визнання права на земельну часту (пай). З огляду на викладене, вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у судовому засіданні також заперечував проти задоволення даного позову посилаючись на обставини, викладенні у відзиві на позовну заяву, та які є аналогічними тим, що вказані відповідачем.

Представник Надросянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області у судове засідання не прибув, натомість подав клопотання про розгляд справи без його участі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутність представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Так, як зазначає позивач у позовній заяві, у період з 1978 року по 1981 рік та з 1991 року по 1997 року він працював та був членом колгоспу імені Дзержинського, правонаступником якого в подальшому стало КСП імені Коцюбинського с. Чапаєвка. В 2016 році с. Чапаєвка перейменовано в с. Надрося.

В 1995 році ОСОБА_1А включено до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Коцюбинського, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю КСП імені Коцюбинського НОМЕР_2 від 22.10.1995 року.

З метою реалізації права на отримання земельної ділянки, 13.10.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив виділити йому в натурі земельну частку (пай) в розмірі 2,64 умовних кадастрових гектар з земель сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

За наслідками розгляду даної заяви, листом від 13.11.2017 року №01-53/1 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки рішенням Погребищенського районного суду від 03.11.2017 року по справі №143/1233/17 йому відмовлено в задоволенні позову про визнання права на земельну часту (пай), а тому підстави для виділення земельної ділянки в натурі відсутні.

Незгода позивача із вказаною відмовою, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, визначено Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Положеннями ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що право на земельну частку (пай) мають:

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

- громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

- громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

- свідоцтво про право на спадщину;

- посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Із аналізу наведених положень слідує, що основаним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, водночас, за відсутності такого сертифікату, право на земельну частку (пай) також може бути підтверджене рішенням суду про визнання права на земельну частку (пай).

Факт відсутності у позивача сертифікату на право на земельну частку (пай) не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.

Поряд із цим, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що факт наявності у нього права на земельну ділянку (пай) встановлений в ухвалі Апеляційного суду Вінницької області від 28.12.2017 року по справі №143/1233/17, де суд апеляційної інстанції зазначив, що факт права позивача на земельну частку (пай) є безспірний.

Однак, суд критично оцінює зазначені вище посилання позивача на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28.12.2017 року, як на доказ наявності у нього права на земельну частку (пай), з огляду на наступне.

Так, як вбачається із матеріалів справи, 06.09.2017 року позивач звернувся до Погребищенського районного суду Вінницької області з позовом до Надросянської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Погребищенської РДА про визнання права на земельну частку (пай).

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.11.2017 року (справа №143/1233/17) в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Водночас, у рішенні наявний висновок суду про те, що у позивача виникло право на одержання земельної частки (паю).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Апеляційного суду Вінницької області.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 28.12.2017 року (справа №143/1233/17) апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.11.2017 року залишено без змін. Поряд із цим, у постанові наявний висновок суду про те, що факт права позивача на земельну частку (пай) безспірний.

Таким чином, Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 03.11.2017 року (справа №143/1233/17), яке набрало законної сили згідно Постанови Апеляційного суду Вінницької області від 28.12.2017 року, було відмовлено позивачу у визнанні його права на земельну частку (пай).

При цьому, суд звертає увагу на те, що висновки, відображанні у рішеннях судів першої та апеляційної інстанції, щодо наявності у позивача права на земельну частку (пай), є лише наслідком дослідження судом певних обставин справи, тоді як наслідком розгляду самої справи №143/1233/17 є рішення про відмову у визнанні права позивача на земельну частку (пай).

Крім того, положення Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) вказують на те, що право на земельну частку (пай) також може бути підтверджене саме рішенням суду про визнання права на земельну частку (пай), яке, в даному випадку, відсутнє, адже позивачу було відмовлено у задоволенні його позову про визнання права на земельну частку (пай).

Також варто звернути увагу і на те, що відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Із наведеного слідує, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала у цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективності власності на землю.

В даному ж випадку, як слідує із наявного у матеріалах справи архівного витягу з Протоколу №7 засідання правління колгоспу ім. Дзержинського с. Чапаєвка Погребищенського району Вінницької області від 14.09.1992 року, правлінням колгоспу ім. Дзержинського вирішено рекомендувати зборам уповноважених вивести з членів колгоспу ОСОБА_1

Крім того, відповідно до Архівного витягу з Протоколу №2 загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Дзержинського с. Чапаєвка Погребищенського району Вінницької області від 09.12.1992 року, зборами було затверджено рішення правління про звільнення з членів колгоспу ОСОБА_1.

При цьому, слід звернути увагу на те, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП імені Коцюбинського (яке є правонаступником колгоспу ім. Дзержинського) датований 22.10.1995 року.

Таким чином, наведенні обставини ставлять під сумнів факт членства позивача у КСП імені Коцюбинського на момент отримання ним Державного акта на право колективної власності на землю, адже останній був звільнений із членів колгоспу ім. Дзержинського ще у 1992 році.

При цьому доказів, які б спростовували вказані обставини, позивачем не надано.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги відсутність у позивача передбачених Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) документів, які можуть посвідчити право особи на земельну частку (пай), суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1)

Погребищенська районна державна адміністрація Вінницької області (вул. Хмельницького, 110, м. Погребище, Вінницька область, 22200, ЄДРПОУ 04051098)

Повний текст рішення суду складено 10.05.2018р.

Суддя Томчук Андрій Валерійович