Рішення

від 23.04.2018 по справі 716/2076/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 р. м. Чернівці справа № 716/2076/17

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Бідней О.В.

сторін:

представника позивача - Петікара А.В.

представника відповідача - Маринюка Р.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням поданого позову у новій редакції, просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №10631/18 від 18.07.2017 р. про відмову в призначенні йому, ОСОБА_1 , пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити пенсію йому, ОСОБА_1 , із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог вказував, що у липні 2017 р. він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) із заявою про призначення пенсії за віком як ліквідатору 2 категорії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, листом № 1063/18 від 18.07.2017 р. відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв`язку із тим, що відповідно додаткових довідок №6 від 06.02.1998 р. та №35 від 02.11.1992 р. його участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС полягала в будівництві автодороги Зелений-Мис - Чорнобиль, однак наданими документами не підтверджено факт його роботи в межах зони відчуження при будівництві дороги Зелений-Мис - Чорнобиль.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вказало що не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав. Так, позивачем на підтвердження періоду роботи в зоні відчуження надано копію посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та оригінали довідки Ф-122 від 10.07.2017 р. №24/7 виданої товариством з додатковою відповідальністю "Наша Надія" про період ліквідації з 29.07.1986 р. по 31.08.1986 р. в м. Буча Київської області та Зелений-Мис - Чорнобиль, однак відповідно до п.п. 1 "Зона відчуження" Додатку №1 постанови Кабінету міністрів Української РСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 р. №106 та Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII населені пункти Зелений Мис та Буча не віднесено до населених пунктів, які належать до зони відчуження. Разом з тим, позивачем не підтверджено роботу в межах зони відчуження при будівництві дороги Зелений-Мис - Чорнобиль не менше 5 календарних днів.

За таких обставин позивач не підпадає під дію норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії яким надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.04.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оригінал пенсійної справ, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_2 виданого 15.12.1992 р., яке перереєстроване 18.02.1998 р., є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р. 2 категорії (а.с.37-39).

10.07.2017 р. по досягненні п`ятдесятирічного віку, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 68).

До вищевказаної заяви позивачем було додано наступні документи: копію паспорта громадянина України, копію ідентифікаційного коду, копію військового квитка Серії НОМЕР_3 виданого 21.10.1980 р., копію трудової книжки, копію посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС Серії НОМЕР_2 виданого 15.12.1992 р., оригінал довідки Ф-122 від 10.07.2017 р. №24/7 виданої товариством з додатковою відповідальністю "Наша Надія" про період ліквідації аварії з 29.07.1986 р. по 31.08.1986 р. в м. Буча Київської області та Зелений-Мис-Чорнобиль (а.с. 70 - 82).

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, а також на підставі додаткових довідок №6 від 06.02.1998 р. та №35 від 02.11.1992 р., Заставнівське управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом №10631/18 від 18.07.2017 р. відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з тим, що позивачем не підтверджено роботу в межах зони відчуження при будівництві дороги Зелений-Мис - Чорнобиль (а.с 22, 52).

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 р. (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (далі - Закон №1788-XII).

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 р. (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення (далі - Закон №796-XII).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст. 55 Закону №796-XII.

Статтею 9 Закону №796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Частиною 1 ст. 15 Закону №796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у зоні відчуження з момент аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років; які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації технік або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.

Абзацом 7 п.п. 5 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються в т.ч. документи, які засвідчують особливий статус особи, а саме: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до ч.1 ст. 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 65 Закону №796-XII посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. №51 (далі Порядок №51).

Відповідно до п. 2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Згідно п. 3 Порядку №51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

З системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Наведені вище судом висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в постановах від 21.11.2006 р. у справі №21-1048во06 та від 04.09.2015 р. у справі № 690/2315-а, а також постановах Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі №344/9789/17, від 22.03.2018 р. у справі №588/538/16-а та від 28.03.2018 р. у справі №333/2072/17.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_2 виданого 15.12.1992 р., яке перереєстроване 18.02.1998 р., є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р. 2 категорії, що надає йому право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Судом також встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 р. № 106 (Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи) смт. Буча Київської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Постановою Верховної Ради України "Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення" від 09.02.2006 р. № 3434-IV віднесено селище міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст та надано йому статус міста обласного значення.

З трудової книжки видно, що з 16.04.1984 р. по 14.10.1986 р. позивач працював слюсарем 3-го розряду, а згодом водієм 3-го розряду у Заставнівському АТП.

У період з 29.07.1986 р. по 31.08.1986 р. позивач відряджений у м. Буча Київської області, що посвідчується відрядним посвідченням №345 від 28.07.1986 р., авансовим звітом від 03.09.1986 р. довідкою Заставнівського АТП від 06.02.1998 р. №6 та довідкою №35 від 02.11.1992 р. Термін відрядження 34 дні з 29.07.1986 р. по 31.08.1986 р.

Відповідно до змісту копії наказу начальника АТП №17762 від 28.07.1986 р. №14 наданої архівом Заставнівської РДА Чернівецької області, позивача разом із іншими водіями наказано командирувати у Київську область м. Буча для будівництва дороги Зелений-Мис - Чорнобиль на термін 34 дні з 29.07.1986 р.

Дослідженням інформації про прибуття у пункт призначення наданої Заставнівським АТП судом встановлено, що позивач прибув із м. Заставни 29.07.1986 р. у м. Буча 31.07.1986 р. Вибув із м. Буча 31.08.1986 р. і прибув у с. Кострижівка 02.09.1986 р.

Із змісту авансового звіту від 03.09.1986 р. судом встановлено, що ОСОБА_1 нараховано добові за період 29-2 (6 днів) у розмірі 15,60 руб та добові за період 30 днів у розмірі 105,00 руб.

Дослідженням змісту довідки №35 від 02.11.1992 р. наданої Заставнівським АТП судом встановлено, що вона видана ОСОБА_1 водію АТП-17762 про те, що він дійсно працював по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження з 29.07.1986 р. по 31.08.1986 р. і одержав оплату за цей період у трикратному розмірі.

Відповідно до змісту додаткової довідки №6 від 06.02.1998 р. судом встановлено, що позивач із 31.07.1986 р. по 31.08.1986 р. був зайнятий на роботах на автодорозі Зелений-Мис - Чорнобиль.

Дослідженням довідки №24/7 від 10.07.2017 р. форми №122 виданої ТзОВ Наша Надія, судом встановлено, що позивач безпосередньо був зайнятий на роботах, передбачених Постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 р. №1470378 і Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 р. №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі Списком №1, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1056 р. №1173 з 31 липня 1986 р. по 31 серпня 1986 р. Зелений-Мис - Чорнобиль, з 29 липня 1986 р. по 31 серпня 1986 р. м. Буча Київська обл. Довідка видана на підставі відрядної довідки, авансового звіту, книги нарахування заробітної плати, книги наказів.

З матеріалів справи видно, що 10.07.2017 р. по досягненні п`ятдесятирічного віку позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, Заставнівське управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом №10631/18 від 18.07.2017 р. відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв`язку з тим, що позивачем не підтверджено роботу в межах зони відчуження при будівництві дороги Зелений-Мис - Чорнобиль.

В обгрунтування своєї відмови відповідач зазначив, що позивачем на підтвердження права на зменшення пенсійного віку надано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідку №24/7 від 10.07.2017 р. форми -122, яка видана ТзОВ Наша Надія про те, що позивач брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС в населених пунктах Зелений Мис - Чорнобиль та м. Буча. Згідно ж додаткових довідок від 06.02.1998 р. №6 та від 02.11.1992 р. №35 участь позивача у ліквідації аварії на ЧАЕС полягала в будівництві дороги Зелений-Мис Чорнобиль. Оскільки, вказаними документами не підтверджено факт роботи позивача в межах відчуження при будівництві автодороги Зелений-Мис-Чорнобиль, права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку позивач не має.

Суд не погоджується із вказаною відмовою, оскільки участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується перш за все посвідченням Серії НОМЕР_2 виданого 15.12.1992 р., яке перереєстроване 18.02.1998 р., учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2. Вказане посвідчення недійсним не визнавалось, статус позивача учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС не оспорювався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в призначенні йому пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на дані обставини рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №10631/18 від 18.07.2017 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на додаткові довідки №6 від 06.02.1998 р. та №35 від 02.11.1992 р., оскільки вказані довідки є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Суд також не бере до уваги інші доводи відповідача, оскільки вони не спростовують протиправність оскаржуваного рішення.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 81 Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Отже, питання призначення пенсії і оформлення документів для її виплати є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із вищезазначеної статті, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Отже, дискреційне право органів Пенсійного фонду України обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши орган державної влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав йому певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

З огляду на те, що призначення пенсії належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, а також враховуючи те, що суд не наділений адміністративно-дискреційними повноваженнями, відтак позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити пенсію йому, ОСОБА_1 , із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягає частковому задоволенню.

Зокрема, з метою захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу правової визначеності у спірних правовідносинах, керуючись положеннями ст. 245 КАС України, суд зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Оренбурзька, 7А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (смт. Кострижівка, Заставнівський р-н., Чернівецька обл., РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.07.2017 р. про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому суд звертає увагу відповідача, що під час повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, він зобов`язаний розглянути вказану заяву враховуючи правовий висновок суду наведений в даній справі.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки, судове рішення ухвалено на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, та за відсутності доказів понесення ним судових витрат, судом з урахуванням вимог ст. 139 КАС України не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №10631/18 від 18.07.2017 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вул. Оренбурзька, 7А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (смт. Кострижівка, Заставнівський р-н, Чернівецька обл., РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.07.2017 р. про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до ст. ст. 293 та 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький

Рішення в повному обсязі складено 08 травня 2018 р. (враховуючи вихідні та святкові дні, а також перебування судді у відрядженні та відгулі).