Ухвала

від 08.05.2018 по справі 810/2823/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Київ

08 травня 2018 року

справа №810/2823/17

адміністративне провадження №К/9901/7937/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Центр про розподіл судових витрат у справі № 810/2823/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Центр" до Київської митниці Держаної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Центр" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держаної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправними дій митного органу з відкликання та скасування рішення про відкликання рішення про визначення коду товару від 25 липня 2014 року №-0078-2014, а також визнання протиправним та скасування рішення митного органу про визначення коду товару від 26 липня 2017 року №-0108-2017, з мотивів їх протиправності та безпідставності.

5 жовтня 2017 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення митного органу про відкликання рішення про визначення коду товару від 25 липня 2014 року № КТ-125000000-0078-2014, визнано протиправним та скасовано рішення митного органу про визначення коду товару від 26 липня 2017 року № КТ-UA125000-0108-2017.

17 квітня 2018 року постановою Верховного Суду залишено без задоволення касаційну скаргу Київської митниці Держаної фіскальної служби, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі № 810/2823/17 - без змін. Касаційний розгляд справи здійснений в попередньому судовому засіданні.

13 березня 2018 року до Верховного Суду представником позивача подано заяву про розподіл витрат та надання доказів, які підтверджують їх розмір, понесених Товариством у зв'язку з отриманням професійної правничої допомоги, яке не було вирішено під час розгляду касаційної скарги (касаційного провадження).

03 травня 2018 року до Верховного Суду надійшла заява представника Товариства про розподіл судових витрат у зв'язку з тим, що у резолютивній частині рішення суду не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд вважає наявними підстави для ухвалення додаткової постанови відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши доводи заяви щодо необхідності розподілу судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відзив на касаційну скаргу митного органу підписаний представником позивача 15 лютого 2018 року надійшов на адресу Верховного Суду 16 лютого 2018 року.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником Товариства заявлені до відшкодування витрати пов'язані з професійною правничою допомогою отриманою від адвоката у вигляді складання та подання до суду відзиву на касаційну скаргу. До заяви від 13 березня 2018 року про розподіл витрат у зв'язку із переглядом справи судом касаційної інстанції представником Товариства наданий детальний опис виконання робіт (надання послуг), а саме складання та подання до суду відзиву на касаційну скаргу, на що затрачено 4 години і встановлено вартість згідно з кошторисом 2500 грн за годину та дата виконання 16 лютого 2018 року.

Досліджуючи наданий Товариством опис, Суд вбачає, що ним не утримується інформація про підготовку відзиву саме по справі №810/2823/17 (касаційне провадження К/9901/7937/18).

Відтак, не визначення змісту та обсягу конкретної господарського операції унеможливлює прийняття Опису, як доказу який підтверджує витрати саме по цій адміністративній справі на стадії касаційного провадження.

Суду надано Договір № 17/022 від 17 липня 2017 року про надання правової допомоги адвокатом, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується сплатити гонорар та інші витрати у розмірі, визначеному кошторисом.

Кошторисом до договору № 17/022 від 17 липня 2017 року вартість складання касаційної скарги/заперечення сягає 2500 грн за годину та встановлено тривалість - не менше 4 годин.

Оцінюючи кошторис (Додаток 2 до договору від 17 липня 2017 року) на належність та допустимість доказів Суд вказує на невідповідність даного документа, як первинного документа встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14, а саме від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес центр (позивача у справі) не зазначена посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та підписала кошторис.

Відповідно до акта виконаних робіт від 19 лютого 2018 року клієнт (позивач у справі) отримав правову допомогу у формі складання та подання до суду відзиву на касаційну скаргу, загальною вартістю 10 000 грн. Жодного посилання на адміністративну справу в межах якої заявлені витрати до відшкодування акт виконаних робіт не утримує.

Надане Товариством платіжне доручення про сплату заявлених до відшкодування витрат не утримує в собі належного, повного призначення платежу та відмітки Банку його проведення відповідно до пунктів 1.22, 2.3, 2.24 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затвердженої Постановою Національного банку України від 21січня 2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976).

Підсумовуючи наведене, Суд дійшов висновку, що надані суду касаційної інстанції матеріали, не доводять факту понесення Товариством витрат за складання та подання витрат саме в адміністративній справі №810/2823/17.

В жодному документі з наданих Верховному Суду не зазначено номер справи, в якій надавалась відповідна правнича допомога. Кошторис витрат за послуги у касаційній інстанції містить виправлення. Рахунок на оплату послуг від 19 лютого 2018 року та платіжне доручення від 23 лютого 2018 року з призначенням платежу за послуги правової допомоги згідно Договору № 17/022 від 17 липня 2017 року підтверджують оплату не ідентифікованих послуг правової допомоги на загальну суму на 15 000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, наданого та долученого до матеріалів справи відзиву, що доводить факт надання правничої допомоги адвокатом, надані Суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь Товариства.

З огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого Кодексу адміністративного судочинства України та доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення , зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.

Враховуючи те, що наданими до суду касаційної інстанції, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 134, 139, 252, 343 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Центр про розподіл судових витрат відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер