Рішення

від 08.05.2018 по справі 451/403/18

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

08 травня 2018 рокуСправа №451/403/18 Провадження № 2/451/441/18

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Мулявка О.В.

з участю секретаря судового засідання Кормилюк Т.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сморжівської сільської ради радехівського району Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року до суду із позовною заявою звернулася ОСОБА_1, відповідно до вимог якої, просить визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 1,9777 га, що виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і знаходиться на території Сморжівської сільської ради Радехівського району, після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3

В обґрунтування позову посилається на обставини, що 21.07.2017 року в с.Щуровичі Радехівського району померла її мати ОСОБА_3.

19 квітня 2013 року спадкодавець склала заповіт, посвідчений Сморжівською сільською радою, зареєстрований в реєстрі за №17 та, за яким усе своє майно, яке на день смерті буде належати їй і на яке за законом вона матиме право, заповіла позивачу.

У результаті відповідного звернення спадкоємця, приватний нотаріус Радехівського районного нотаріального округу 03.11.2017 року відкрила спадкову справу після смерті матері ОСОБА_2., однак видати свідоцтво про право на спадщину по Державному акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, який виданий на ім'я ОСОБА_4 відмовляється, з посиланням на те, що такий виданий після смерті останнього.

Зазначає, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року був чоловіком її матері ОСОБА_2 і, яка, як зазначалося вище, померла ІНФОРМАЦІЯ_3

Позивач наголошує, що ОСОБА_2 фактично вступила у володіння спадковим майном після смерті чоловіка ОСОБА_4, оскільки на день смерті того проживала разом із ним.

Оскільки в даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з наведеними обставинами, вважає єдиним вірним шляхом за захистом своїх невизнаних прав - звернення до суду.

Позивач в судове засідання не з'явилася. Надавши до суду заяву, із підтриманням вимог, клопотала про розгляд справи за її відсутності (а.с.34). Позов просить задоволити.

Також і представник відповідача - Сморжівської сільської ради Радехівського району у судове засідання не з'явився. Скерував до суду заяву, із визнанням позовних вимог, просив розгляд справи здійснити за його відсутності (а.с.35).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.ч.3,4 ст.200, ч.4 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

Розглянувши подані учасниками справи заяви та дослідивши подані ними документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 (а.с.9), якому належала земельна ділянка загальною площею 1,9777 га, що виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Сморжівської сільської ради Радехівського району (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 помер (а.с.8).

Норми п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до вимог статей 548 та 549 ЦК УРСР ( був чинним на момент виникнення правовідносин) спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом 6-ти місяців з дня її відкриття вчинив одну з дій, передбачену цією статтею, фактично вступив у володіння або управління спадковим майном чи подав заяву до нотаріальної контори.

Із довідки Сморжівської сільської ради Радехівського району №1034 від 04.12.2017 року беззаперечно визначається, що ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року) на час смерті був зареєстрований і проживав АДРЕСА_1 і разом із ним була зареєстрована ОСОБА_2, а заповіт від імені померлого не посвідчувався (а.с.18).

Наведене дає підстави стверджувати, що ОСОБА_2 фактично вступила у володіння спадковим майном після смерті свого чоловіка ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 померла (а.с.7) та за життя склавши заповідальне розпорядження, усі свої майнові та немайнові права заповіла ОСОБА_1 - позивачу у справі (а.с.2,12).

Також, суд зауважує, що за зверненням ОСОБА_1 (спадкоємця) до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, відкрито спадкову справу №122/2017 (а.с.14) та видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкової маси, однак оскільки Державний акт на право приватної власності на землю виданий на ім'я ОСОБА_4 26 лютого 2001 року (а.с.13), тобто після смерті спадкодавця (а.с.8), наведене в цілому унеможливлює реалізацію спадкових прав позивача у позасудовому порядку (а.с.21).

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

У розумінні положень статей 81 та 131 Земельного кодексу України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Відсутність у ОСОБА_1 належних правовстановлюючих документів на спадкову масу, в цілому унеможливлює реалізацію її спадкових прав у позасудовому порядку.

Також, суд зауважує, що представник відповідача визнав повністю заявлений стороною позивача позов, шляхом подання суду у письмовій формі відповідної заяви (а.с.35).

В силу вимог ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке ж право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За таких обставин, на переконання суду, визнання позову представником відповідача є його процесуальним правом, передбаченим процесуальним законодавством у статтях 49 та 206 ЦПК України і цим правом щодо предмета спору такий розпоряджається на власний розсуд.

Судом встановлено, що представник відповідача, який підписав заяву про визнання позову, не обмежений у повноваженнях на вчинення такої процесуальної дії.

Судом також встановлено, що визнання представником відповідача позову жодним чином не суперечить закону, а також жодним чином не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У розумінні вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне із відповідача на користь позивача стягнути понесені нею судові витрати.

Керуючись ст.ст.10,12,13,81,89,141,258-259,263-265 ЦПК України, ст.ст.16,328,1216 ЦК України та ст.131 Земельного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 1,9777 га, яка складається з двох земельних ділянок площами 0,7089 га та 1,2688 га, що виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Сморжівської сільської Радехівського району Львівської області, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стягнути з Сморжівської міської ради Радехівського району (с.Сморжів Радехівського району, код ЄДРПОУ 04369955) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки АДРЕСА_2 740 гривень 80 копійок понесених нею судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийМулявка О. В.