Рішення

від 10.05.2018 по справі 428/13641/17

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/13641/17

Провадження №2-а/428/84/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018р. Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах Приватного підприємства Айленд м. Сєвєродонецьк Луганської області до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання недійсним та скасування рішення №4520 від 28.05.2015р.,

встановив:

ОСОБА_1 в інтересах ПП Айленд м. Сєвєродонецьк Луганської області звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання недійсним та скасування рішення №4520 від 28.05.2015р., мотивуючи вимоги тим , що оскаржуване рішення є регуляторним та нормативно-правовим актом, оскільки цим рішенням Сєвєродонецька міська рада Луганської області ввела на території міста податок на майно, відмінне від земельної ділянки, встановила базу оподаткування та ставки податку, відповідач є регуляторним органом. Оскаржуване рішення було прийняте відповідачем без урахування вимог ст. 36 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , що підтверджується тим, що відсутній аналіз регуляторного впливу цього акту, проект цього акту не був оприлюднений, оскаржуване рішення відсутнє в списку діючих регуляторних актів Сєвєродонецької міської ради Луганської області на офіційному веб-сайті. Оскаржуване рішення було застосоване до Приватного підприємства податковим повідомленням-рішенням №0003511203 від 13.06.2017р., виданим Головним управлінням ДФС у Луганській області на підставі акту перевірки №314/12-32-12-03/32418971 від 29.05.2017р.. Тому, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом і просить суд визнати недійсним та скасувати рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області №4520 від 28.05.2015р..

19.04.2018р. до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшов відзив на позовну заяву відповідача Сєвєродонецької міської ради Луганської області, який мотивований тим, що згідно з п.4 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податковго кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи від 28.12.2014р. органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно та акцизного податку (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарів. Встановлено, що в 2015р. до рішень місцевих рад про встановлення податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . Таким чином, законодавець спростив процедуру прийняття органами місцевого самоврядування у 2015 році податку на майно, оминаючи процедуру встановлену для прийняття регуляторного акту за умови оприлюднення такого рішення. Рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 28.05.2015р. № 4520 Про внесення змін до рішення міської ради від 29.01.2015р. №4288 Про затвердження Положень про податок на майно та акцизний податок було прийняте уповноваженим суб'єктом в межах законодавства та оприлюднене на офіційному сайті Сєвєродонецької міської ради Луганської області 30.01.2015 року. Тому, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

Представник позивача ОСОБА_1, представник відповідача Курганов В.С. у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи , суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, закріпленого у ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Матеріалами справи встановлено, а сторонами не оскаржується що

12.12.2017р. ПП Айленд м. Сєвєродонецьк Луганської області звернулось до суду з адміністративним позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання недійсним та скасування рішення №4520 від 28.05.2015р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому позов надійшов до суду. Безпосередньо до Сєвєродонецького міського суду Луганської області позов надійшов 20.12.2017р., що підтверджується реєстраційним написом на позовній заяві за №26554. Станом на день надходження позову ПП Айленд діяв КАС України в редакції від 03.10.2017р., а тому відповідно до пункту 12 розділу VІІ Перехідних положень КАС України зазначена позовна заява розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З аналізу змісту оскаржуваного рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області №4520 від 28.05.2015р., вбачається, що воно є нормативно-правовим актом і має ознаки, визначені п.18 ч.1 ст.4 КАС України, тому у зазначеному випадку суд має розглядати зазначену адміністративну справу з особливостями, встановленими ст. 264 КАС України, правила якої поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування.

Так, ч. 2, 3 ст. 264 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Матеріалами справи судом також встановлено, що в травні 2017р. відносно ПП Айленд проводилась камеральна перевірка податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з питання правильності нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015, 2016, 2017 роки та своєчасне подання податкової звітності податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015, 2016, 2017 роки, що підтверджується актом від 29.05.2017 року №314/12-32-12-03/32418971. За результатами перевірки ПП Айленд було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 381849,57 грн. та штрафні санкції в сумі 95462,39 грн., що підтверджується копією податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Луганській області від 13.06.2017р. №0003511203. Таким чином, ПП Айленд не пропущено строк звернення до суду з зазначеним позовом, оскільки оскаржуване рішення є чинним, а тому може бути оскаржене протягом усього часу його дії. Свої вимоги щодо визнання недійсності та скасування оскаржуваного рішення позивач обґрунтовує тим, що під час його прийняття Сєвєродонецькою міською радою Луганської області були порушені вимоги ст. 36 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , а саме: оскаржуване рішення, яке є регуляторним актом, було прийняте без аналізу регуляторного впливу та без оприлюднення проекту регуляторного впливу.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог ПП Айленд суд має з'ясувати, чи були порушені права, свободи та інтереси позивача оскаржуваним рішенням на момент його звернення до суду з позовом.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 24.10.2017 року по справі №21-3926а16.

Суд відзначає, що з аналізу змісту оскаржуване рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області №4520 від 28.05.2015р., вбачається також, що зазначене рішення є регуляторним актом і має ознаки, визначені ст.1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Засади здійснення державної регуляторної політики органами та посадовими особами місцевого самоврядування визначені розділом VІ Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , який встановлює порядок планування, розробки, прийняття та оприлюднення регуляторних актів, що приймаються органами місцевого самоврядування.

Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений (ст.36 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності ).

При цьому слід врахувати положення п.4 р. VІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року, згідно з яким органам місцевого самоврядування рекомендовано: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

З аналізу наведеної норми права вбачається, що спрощений порядок прийняття органами місцевого самоврядування рішень щодо встановлення податків, зокрема податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, без застосування вимог, встановлених розділом VІ Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" діяв лише протягом 2015 року і лише щодо тих рішень, якими встановлювались місцеві податки на 2015 рік.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, воно набрало чинності 28.05.2015р., кінцевий строк дії цього рішення Сєвєродонецькою міською радою Луганської області не визначався. Таким чином, це рішення діє без обмеження в часі.

Починаючи з 01.01.2016 року, Сєвєродонецька міська рада Луганської області мала приймати рішення, яким встановлювала податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вже у відповідності до порядку, встановленого Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Таким чином, рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 28.05.2015р. №4520 в частині з 01.01.2016р. перестало відповідати вимогам Закону України Про засади державної регуляторної політики і на нього вже не поширювалась дія п.4 р. VІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року. Проте, на думку суду, скасування рішення, яким встановлені податки, з формальних підстав без урахування усіх обставин і справи і наслідків такого рішення є неможливим.

Вирішуючи цю справу, крім іншого, суд має взяти до уваги принцип пропорційності, закріплений у п.8 ч.2 ст.2 КАС України, який визначає, що адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень перевіряють чи прийняті вони з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Частиною першою ст.18 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Пунктами 16.1.4., 266.1.1 Податкового кодексу України встановлений обов'язок юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Чинними нормативно-правовими актами на ПП Айленд покладений обов'язок сплачувати податки, зокрема, і податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки, розмір і порядок сплати якого встановлюється Сєвєродонецькою міською радою Луганської області.

Оскаржуване рішення прийняте відповідачем з метою врегулювання правовідносин зі сплати податку, на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який зараховуються до місцевого бюджету. Дія цього рішення поширюється на необмежене коло суб'єктів, які володіють нерухомим майном, і в силу цього мають обов'язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення, яким встановлений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не порушив права позивача.

Суд бере до уваги, що за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансується освіта, охорона здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпечення, фізична культура і спорт, державні культурно-освітні та театрально видовищні програми, програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, у тому числі на підтримку діяльності молодіжних центрів; програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно-технічних навчальних закладів; місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів; культурно-мистецькі програми місцевого значення тощо, повний перелік яких, наведений у ст.ст. 89, 91 Бюджетного кодексу України.

Скасування оскаржуваного рішення не забезпечить необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для майнових інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Більше того, скасування оскаржуваного рішення поставить під загрозу нормальне фінансування програм з місцевого бюджету Сєвєродонецької міської ради Луганської області і буде мати більш несприятливі наслідки для усієї територіальної громади м. Сєвєродонецька. За таких обставин суд вважає, що не можна ставити майнові інтереси одного приватного підприємства над інтересами усієї територіальної громади міста і у цьому випадку приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 139, 229, 241-246, 264, 292-293, 295, 297 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах Приватного підприємства Айленд м. Сєвєродонецьк Луганської області (код ЄДРПОУ 32418971, місце знаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, б. 23-б) до Сєвєродонецької міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 24850105, місце знаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, б. 32) про визнання недійсним та скасування рішення №4520 від 28.05.2015р..

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частиною другою статті 299 КАС України.

Суддя