Постанова

від 07.05.2018 по справі 488/3320/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №488/3320/17 07.05.2018

Єдиний унікальний номер судової справи 488/3320/17

Номер провадження 22-ц/784/676/18

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

07 травня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу, яка постановлена Корабельним районним судом міста Миколаєва під головуванням судді Селіщевої Л.І., в приміщенні того ж суду 08 лютого 2018 року, у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про скасування судового наказу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 14 вересня 2017 року, виданого за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Аврора-Н про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Аврора-Н (далі - ОСББ Аврора-Н ) звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просило видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг, яка станом на 01 вересня 2017 року становила 5 229 грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 800 грн.

Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 13 вересня 2017 року відкрито наказне провадження у справі за вищевказаною заявою ОСББ Аврора-Н про видачу судового наказу.

14 вересня 2017 року Корабельним районним судом міста Миколаєва видано судовий наказ, виправлення до якого, внесені ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 12 грудня 2017 року, за яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСББ Аврора-Н заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 5 229 грн. 60 коп., а також 800 грн. на відшкодування судового збору.

07 лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до районного суду із заявою про скасування судового наказу в якій просив поновити строк на оскарження судового наказу, виданого Корабельним районним судом міста Миколаєва 14 вересня 2017 року, застосувати позовну давність до вимоги ОСББ Аврора-Н про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та скасувати судовий наказ.

Ухвалою судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 08 лютого 2018 року заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу повернуто без розгляду на підставі ч.6 ст.170 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 08 лютого 2018 року.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст.8 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2017 року ОСББ Аврора-Н звернулось в порядку наказного провадження із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

14 вересня 2017 року Корабельним районним судом міста Миколаєва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСББ Аврора-Н заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 5 229 грн. 60 коп., а також 800 грн. на відшкодування судового збору (а.с.8).

Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 12 грудня 2017 року були внесені виправлення до судового наказу (а.с.14).

07 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою про скасування судового наказу, в якій просив поновити строк на оскарження зазначеного судового наказу, застосувати позовну давність та скасувати судовий наказ (а.с.16-17).

Наступною ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 08 лютого 2018 року заяву ОСОБА_2 про скасування судового наказу повернуто без розгляду (а.с.19).

Постановляючи ухвалу про повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу заявнику, суддя першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 подано заяву, яка не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства, оскільки у порушення п.2 ч.3 ст.170 ЦПК України в ній не зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України.

Крім того, в порушення вимог п.1 ч.5 ст.170 ЦПК України до вищевказаної заяви не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За вказаних обставин, суддя дійшов висновку, що заява ОСОБА_2 про скасування судового наказу неналежно оформлена, а тому підлягає поверненню без розгляду йому відповідно до положень ч.6 ст.170 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судді першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

За правилами ст.95 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час видачі судового наказу), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.96 вказаного кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.170 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час звернення із заявою про видачу судового наказу) заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Також, згідно з п.1 ч.5 ст.170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання заяви про скасування судового наказу.

Разом з тим, 03 жовтня 2017 року Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - Закон України), доповнено пп.4-2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , яким встановлено, що за подання до суду заяви про скасування судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 0.05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що за загальним правилом наступний закон з того ж питання скасовує дію попереднього закону, колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що за подання ОСОБА_2 до суду заяви про скасування судового наказу необхідно сплатити судовий збір відповідно до пп. 4-2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір у розмірі 0.05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, правом на подачу заяви про скасування судового наказу за правилами ЦПК України, який діяв на час видачі судового наказу, заявник не скористався, а звернувся з відповідною заявою лише 07 лютого 2018 року, коли вже діяв ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року.

Так, відповідно до ч.6 ст.170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Установивши, що заява ОСОБА_2 про скасування судового наказу неналежно оформлена, оскільки до заяви про скасування судового наказу не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, та не зазначено повне найменування стягувача, його ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника, колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу заявнику відповідно до ч.6 ст.170 ЦПК України.

При цьому, посилання ОСОБА_2 на те, що заява про скасування судового наказу повинна розглядатися за правилами ЦПК України в редакції чинній на час видачі судового наказу, в якій не передбачено право суду повернути таку заяву без розгляду, є помилковими, оскільки відповідно до ч.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заяву про скасування судового наказу подано 07 лютого 2018 року, а тому вона має відповідати саме вимогам ст.170 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року.

Посилання на положення ст.22 Закону України Про захист прав споживачів як на підставу для звільнення від сплати судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу є помилкове, оскільки ч.3 ст.22 Закону України Про захист прав споживачів , на яку посилається заявник, передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору саме за їх позовами, що пов'язані з порушенням прав останніх.

Окрім того, спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, є Закон України Про судовий збір , тому саме цей Закон України підлягає застосуванню до вказаних правовідносин.

За такого доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції не відповідає вимогам ЦПК України, є необґрунтованими.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції є законною і обґрунтованою, суддею першої інстанції додержано вимоги процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 08 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко

Повний текст судового рішення

складено 10травня 2018 року