Рішення

від 03.05.2018 по справі 500/1453/18

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/1453/18

Провадження № 2/500/1791/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Сирбу Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно ,-

ВСТАНОВИВ:

15.03.2018 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовними вимогами, які заявою від 05.04.2018 року уточнила та просить визнати за нею в порядку спадкування право власності на право власності на земельну ділянку площею 3,5674 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім. Кірова, частка (пай) № 646, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, мотивуючи тим, що вказане майно належить ОСОБА_4. 18.07.2015 року ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить площею 3,5674 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім. Кірова, частка (пай) № 646, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 22.09.1997 року ОСОБА_4 залишила заповіт, згідно умов якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і в загалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право, заповіла - ОСОБА_3 та ОСОБА_1, в рівних частинах кожному. Крім того, 11.03.1999 року ОСОБА_4 залишила заповіт, згідно умов якого сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0238290 у КСП ім. Кірова, розміром 4,42 в умовних кадастрових га, вартістю 18 347 (вісімнадцять тисяч триста сорок сім) гривень, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів за № 502 від 17.11.1997 року, заповіла - ОСОБА_1. ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовилась. ОСОБА_1 прийняла спадщину, оскільки проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. При зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право власності на спадщину, позивачу було відмовлено, у зв'язку з тим, що оригінал документа, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на спадкове майно, відсутній.

Позивач в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 1,8858 га та земельна ділянка площею 3,5674 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім. Кірова, частка (пай) № 646, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 073608, виданого 09.02.2004 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-08-698, кадастровий номер земельної ділянки за № 5122082900:01:001:0135, що підтверджено довідкою, наданою Міськрайонним управлінням в Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 1189/126-18 від 29.03.2018 року.

Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 419790, виданого 21.07.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 померла 21.07.2015 року.

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить земельна ділянка площею 3,5674 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім. Кірова, частка (пай) № 646, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до заповіту, посвідченого 22.09.1997 року виконавчим комітетом Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 317, ОСОБА_4, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і в загалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право, заповіла - ОСОБА_3 та ОСОБА_1, в рівних частинах кожному.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ЖД № 342866, виданого 21.01.2003 року Старопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 після укладення шлюбу змінила прізвище на Науменко .

Згідно ч.2 ст. 1254 ЦК України - заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Відповідно до заповіту, посвідченого 11.03.1999 року виконавчим комітетом Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 111, ОСОБА_4, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0238290 у КСП ім. Кірова, розміром 4,42 в умовних кадастрових га, вартістю 18 347 (вісімнадцять тисяч триста сорок сім) гривень, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів за № 502 від 17.11.1997 року, заповіла - ОСОБА_1.

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Осіб, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 1241 ЦК України мають право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1275 ЦК України - якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернувся з заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом, що підтверджено заявою № 744 від 01.09.2015 року, наявною в матеріалах спадкової справи.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась з заявою про прийняття спадщини, тобто вважається такою, яка прийняла спадщину.

Письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_5 № 242/02-14 від 06.03.2018 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що оригінал документа, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_4 на спадкове майно, відсутній.

Дослідивши матеріали справи, та приймаючи до уваги, що у зв'язку з тим що, право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку неможливе, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту на підставі ст. 16 ЦК України, в зв'язку з чим задовольняє позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1233, 1234, 1235, 1241, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1,в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4, померлої 18.07.2015 року, право власності на земельну ділянку площею 3,5674 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім. Кірова, частка (пай) № 646, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 073608, виданий 09.02.2004 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 10-08-698, кадастровий номер земельної ділянки за № 5122082900:01:001:0135).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 10.05.2018 року.

Суддя: ОСОБА_6