Постанова

від 11.06.2007 по справі 18/463

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/463

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.06.2007                                                                                           № 18/463

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Корсака В.А.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Мясніков І.О. - представник за довіреністю,

 від відповідача - представник не з'явився,

від третьої особи - представник не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Українська перестрахувальна компанія "Гарант Ре"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.02.2007

 у справі № 18/463  

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Гала - СКД"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Українська перестрахувальна компанія "Гарант Ре"

 третя особа           Приватний підприємець Головко Іван Іванович

 про                                                  стягнення 143300,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 140 077,04 грн. заборгованості, 2 740,14 грн. пені , 483,55 грн. річних , 1 433,01 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В суді першої інстанції позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 140 077,04 грн. заборгованості, 6 197,93 грн. пені, 1 093,75 грн. річних ,  витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням  Господарського суду м. Києва від 19.02.2007 р. у справі № 18/463  позов задоволено частково.

          Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати та відмовити позивачу у позові , оскільки вважає, що воно винесене по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального  права.

Зокрема скаржник зазначає про те, що  перевізником порушені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом. Крім того, в порушення умов договору страхування , після споєння ДТП не було складено акт огляду вантажу, який фіксує дійсний характер пошкоджень вантажу.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,  10.09.2005р. між сторонами по даній справі   був укладений генеральний договір за  №ФП - 05 - 02 про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії, предметом якого є угода   про   порядок   і   умови   співпраці   в   галузі   факультативного   перестрахування (ретроцесії) ризиків.

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що даний договір є основним документом, який регулює та визначає принципи взаємодії сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов'язки при укладанні та виконанні договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність сторін, порядок врегулювання збитків та вирішення спірних питань.

Кожна сторона, що підписала даний договір може приймати від іншої сторони або передавати   їй  ризики   в   перестрахування   (ретроцесію).   Питання   про   прийняття   або передачу ризику вирішується кожною із сторін самостійно (п. 1.3. договору).

Умовами вищезазначеного договору передбачено, що договір факультативного перестрахування (ретроцесії) - це угода між перестрахувальником та перестраховиком, в силу якої перестрахувальник зобов'язаний заплатити перестрахувальну (ретроцесійну) премію в визначений договором термін, а перестраховик зобов'язаний, при настанні страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування перестрахувальнику згідно з визначеним лімітом відповідальності. Договір факультативного перестрахування (ретроцесії) може містити додаткові умови, визначені за згодою сторін.

26.09.2005 р. між сторонами укладена ковер - нота №СМК - 05/01 факультативного перестрахування відповідно до генерального договору №ФП - 05 - 02 від 10.09.2005 р.. згідно з якою застрахована відповідальність автоперевізника.

Об'єктом страхування, відповідно до п. 4 вищезазначеної ковер - ноти, є майнові інтереси страхувальника, що не протирічать законодавству України, пов'язані з перевезенням, у разі повної або часткової втрати майна.

Згідно з додатком №1 до ковер - ноти №СМК - 05/01 факультативного перестрахування відповідно до генерального договору №ФП - 05 - 02 від 10.09.2005 р. були застраховані, зокрема, автомобіль марки „Сканія" 124/360 (реєстраційний номер АЕ 2234 АІ).

19.09.2005 р. між позивачем та третьою особою укладений договір №ОТ - 05 - 05 страхування відповідальності автоперевізника, за умовами якого третя особа зобов'язалася сплачувати страхові платежі у визначений термін та виконувати інші умови договору та Правила страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника), а позивач зобов'язався у разі настання страхового випаду відшкодувати збитки нанесені страхувальником вантажовласнику та/або третім особам в порядку і на умовах, визначеним цим договором та Правилами  страхування.

Як свідчать матеріали даної справи,  02.11.2005 р. о 22 год. 00 хв. на 23 кілометрі + {810 метрів на автодорозі Красноперекопськ - Феодосія сталася ДТП за участю автомобіля марки „Сканія" 124/360 (реєстраційний номер АЕ 2234 АІ) під керуванням водія Акунця Павла Леонідовича. Факт скоєння вищезазначеної ДТП підтверджується довідкою 8-го МРО при УДАІ ЕУ МВС України в АРК №858 від 07.11.2005 р.

03.11.2005 р. третьою особою на адресу позивача було направлене повідомлення №03/11-05В про настання страхового випадку на автодорозі Джанкой - Красноперекопськ з автомобілем марки „Сканія" 124/360 (реєстраційний номер АЕ 2234 АІ).

Згідно зі страховим актом, затвердженим директором ЗАТ СК «Еала - СКД» 18.05.2006 р. розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 42 646,55 Євро.

Зазначена сума страхового відшкодування була виплачена позивачем на користь третьої особи у повному обсязі.

18.07.2006  р.   позивач  звернувся  до  відповідача з  заявою  №235   про  виплату страхового відшкодування згідно з договором перестрахування, в якій просив виплатити користь позивача частку страхового відшкодування у розмірі 140 077,04 грн.

В свою чергу, відповідач листом №44339 від 09.08.2006 р. відмовив у виплаті страхового шкодування, посилаючись на п. 4.6. генерального договору про співробітництво №ФП -05-02 від 10.09.2006 р.

Дослідивши матеріали справи, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як визначено статтею 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування бо чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Перестрахуванням, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про страхування», є страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов генерального договору №ФП -05-02 від 10.09.2005 р. про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії та ковер - ноти №СМЯ-05-01 від 26.09.2005 р. факультативного перестрахування, укладених між позивачем та відповідачем, останній зобов'язався нести відповідальність в розмірі 10%, встановленої договором страхування відповідальності автоперевізника №ОТ - 05 -05 від 19.09.2005 р., укладеним між позивачем та третьою особою, лімітів зобов'язань по одному і коленому страховому випадку і по кожному автопоїзду.

З автомобілем марки „Сканія" 124/360 (реєстраційний номер АЕ 2234 АІ), який є об'єктом страхування, відповідно до вищезазначених договорів, 02.11.2005 р. о 22 год. 00 т. на 23 кілометрі + 810 метрів на автодорозі Красноперекопськ - Феодосія сталася ДТП.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем страхове відшкодування на користь третьої особи було виплачене правомірно відповідно до умов договору від 19.09.2005 р. №ОТ - 05 - 05 страхування відповідальності автоперевізника, укладеного між позивачем та третьою особою, що підтверджується наведеними нижче обставинами.

Пунктом 3.1. договору №ОТ-05-05 страхування відповідальності автоперевізника, укладеного між позивачем та третьою особою, передбачено, що страховим випадком є нанесення шкоди вантажовласнику та/або третім особам ненавмисними діями страхувальника під час виконання перевезення транспортними засобами, що зазначені в додатку №1 до договору, що підлягає відшкодуванню за законом або за рішенням судових органів, за виключеннями, що визначені даним договором.

Згідно з  додатком  №1   до  договору,  зокрема,  застрахований  автомобіль  марки Сканія" 124/360 (реєстраційний номер АЕ 2234 АІ).

Відповідно    до    п.    3.2.    договору    №ОТ-05-05    страхування    відповідальності автоперевізника страховими ризиками є настання відповідальності страхувальника:

—перед  вантажовласником  за  знищення,   втрату  та/або  пошкодження   вантажу, прийнятого для перевезення (п. 3.2.1. договору);

—за відшкодування фінансових збитків внаслідок несвоєчасної доставки вантажу (п.3.2.2. договору);

—по відшкодуванню плати за перевезення (фрахт), митних зборів і податків, а також інших витрат, пов'язаних з перевезенням, у випадку повної або часткової втрати майна (п. 3.2.3. договору);

—перед третіми особами за спричинення шкоди вантажем їхньому майну, життю або здоров'ю (п. 3.2.4. договору).

Ліміт відповідальності страховика по кожному страховому випадку по одному автопоїзду складає 1 767 500,00 грн., що еквівалентно 350 000,00 доларів США (п. 5.3. договору страхування відповідальності автоперевізника).

Перевезення вантажу здійснювалося на підставі договору про співробітництво №1 від 01.10.2005 р., укладеного між третьою особою та АТ „Компанія „Еfercal” S.p.A.”.

Поставка вантажу здійснювалась на підставі контракту №15/10 від 23.10.2001 р, вкладеного між АТ „Компанія „Еfercal” S.p.A.” та ВАТ «Лаванда», на умовах БВІІ - АРК, м. Феодосія, вул. Бойова, 14.

Третя особа, вчасно, у строки, встановлені п. 10.1.2. договору страхування Відповідальності автоперевізника, повідомила позивача про настання страхового випадку.

16.11.2005 р. Регіональним представництвом Торгово-промислової палати в АРК кладений акт експертизи ВФ - 415, згідно з яким збитки, спричинені власнику вантажу, у результаті ДТП, складають 306 876,47 грн.

Страховим актом, затвердженим директором ЗАТ СК «Гала - СКД» 18.05.2006 р., Визначено, що розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 42 646,55 Євро.

Слід зазначити про те, що у позивача були відсутні правові підстави для відмови у виплаті третій особі страхового відшкодування, передбачені п. 13.2. договору страхування відповідальності автоперевізника, до яких віднесені:

—надання страхувальником неповних або свідомо недостовірних даних про обкат врахування, обставини настання випадку, внаслідок яких понесені збитки, їх характер і розмірі;

—несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання випадку, що викликав збитки, без поважних на це причин, що не дало можливості визначити розмір збитків і (з'ясувати обставини (причини) настання цього випадку;

—якщо страхувальник не вживав можливих і доцільно необхідних заходів щодо запобігання або зменшення розміру збитку;

—сплати претензії страхувальником без письмового погодження зі страховиком;

—одержання страхувальником відшкодування збитків від особи, яка є відповідальною за їх заподіяння;

—невиконання страхувальником своїх обов'язків, визначених договором;

—інших випадків, що передбачені законодавством України та міжнародними конвенціями.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 50% (частку) своєї відповідальності згідно з умовами генерального договору №ФП - 05 - 02 від 10.09.2005 р. про співробітництво в області перестрахування і регроцесії та ковер - ноти №СМК-05-01 від 26.09.2005 р. факультативного  перестрахування.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на користь третьої особи було сплачене страхове відшкодування у розмірі 42 646,55 Євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 12.07.2006 р.

Крім того, позивачем були також сплачені 34,05 грн. за оформлення довідки про обставини ДТП, що підтверджується платіжним дорученням №710 від 16.11.2005 р.; 20,40грн. за довідку про курс іноземних валют, що підтверджується платіжним дорученням № 720 від 21.11.2005 р. та 1 360,00 грн. за визначення кількості та якості вантажу, що підтверджується платіжним дорученням №708 від 15.11.2005 р.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач повинен відшкодувати позивачеві суму у розмірі 137 815,89 грн. Позивачем при визначенні частки відповідальності відповідача суму заборгованості була визначена невірно, а тому господарський суд, на підставі статті 55 ГПК України, визначив суму, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 137 815,89 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За прострочку виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня у розмірі 6 197,93 грн., передбачена п. 3.7. генерального договору №ФП -05-02 про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії від 10.09.2005 р.

Крім того, позивачем нараховані три проценти річних з простроченої суми у розмірі 093,75 грн.

При нарахуванні пені та трьох процентів річних з простроченої суми позивачем неправильно розрахований її розмір, тому, господарський суд, керуючись статтею 55 ГПК України, визначив розмір пені та трьох процентів річних, що підлягає стягненню з відповідача у сумі: 6 097,88 грн. пені та 1 076,10 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простроченню виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив   виконання   грошового   зобов'язання,   на   вимогу   кредитора   зобов'язаний сплатити   суму   боргу   з   урахуванням   встановленого   індексу   інфляції   за   весь   час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на те, що позивачем був порушений п. 4.6. генерального

договору №ФП - 05 - 02 про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії від 10.09.2005 р.,    згідно    з    яким    передбачено,    що    підставами    для    призупинення перестраховиком   виплати   страхового   відшкодування   та/або   для   відмови   у  виплаті

перестрахувальнику   є:    порушення   страхувальником   (перестрахувальником)   Правил

Врахування оригінального страховика і обов'язків, передбачених оригінальним договором

Врахування     (страховим     полісом);     порушення     перестрахувальником     обов'язків,

передбачених      цим      договором      і      конкретними      договорами      факультативного перестрахування (ретроцесії); порушення перестрахувальником (страхувальником) статей 21, 26 Закону України «Про страхування».

При розгляді даного спору, господарський судом не вбачається, що позивачем порушений пункт 4.6. генерального договору №ФП - 05 - 02 про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії від 10.09.2005 р.

Посилання відповідача на те, що позивачем порушені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, є недоречним, оскільки зазначені Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, кошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, а тому посилання відповідача на зазначені є Правила є необґрунтованим.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, як необґрунтована.

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку, що оспорюване рішення   відповідає чинному законодавству, фактичним  обставинам та матеріалам справи, підстав до його скасування або зміни не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105  ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу ВАТ Українська перестрахувальна компанія „ГарантРе”  залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду  м. Києва  від 19.02.2007 р. по справі № 18/463 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 18/463 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді