Постанова

від 25.04.2018 по справі 496/2866/16-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 496/2866/16-ц

провадження № 14-102цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, третя особа - управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області, про визнання рішення недійсним та визнання права власності на земельну ділянкуза касаційною скаргою Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року у складі судді Мельничук Н.І. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Артеменка І.А., Сватаненка В.І., Суворова В.О.,

В С Т А Н О В И Л А:

16 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання недійсним рішення сільської ради про відмову у безоплатній передачі їй у власність земельної ділянки та визнання за нею права власності на цю ділянку, а також відшкодування за рахунок відповідача збитків у розмірі 8 088 грн 54 коп.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 як фізичній особі-підприємцю (далі - ФОП ОСОБА_3.) за договором від 14 лютого 2007 року було передано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,237 га по АДРЕСА_1.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06 червня 2007 року, яке набрало законної сили, за нею визнано право власності на самочинно збудований комплекс будівель по АДРЕСА_2.

15 березня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Августівської сільської ради Одеської області із клопотанням про безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,237 га по АДРЕСА_2. Проте сільська рада рішенням від 19 травня 2016 року відмовила їй у передачі земельної ділянки у власність з підстав того, що земельним законодавством не передбачено безоплатної передачі у власність земельних ділянок громадянам із цільовим призначенням для розміщення центру будівництва, дизайну та естетики.

Враховуючи викладене та посилаючись на неправомірність зазначеної вище відмови Августівської сільської ради, ОСОБА_3 просила задовольнити позов.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 19 травня 2016 року Про відмову гр. ОСОБА_3 у безоплатній передачі у власність земельної ділянки загальною площею 0,237 га, розташованої по АДРЕСА_2 недійсним. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,237 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, що знаходиться по АДРЕСА_2. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням віднесена до земель житлової та громадської забудови, тому позивач має право на безоплатне отримання її у власність. При цьому використання цієї земельної ділянки для обслуговування будівель торгівлі не є перешкодою для безоплатної передачі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року рішення районного суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель: Землі житлової та громадської забудови , відтак, відповідає вимогам, передбаченим ч. 5 ст. 20, ст. ст. 39, 121 ЗК України для безоплатної передачі у власність позивача.

У грудні 2016 року Августівська сільська рада Біляївського району Одеської області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка використовується позивачем у комерційних цілях, на ній розташована будівля торгівлі і відповідно до витягу з Державного земельного кадастру ця земельна ділянка має цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Відтак, на думку заявника, позивач має право викупу земельної ділянки, а не безоплатного отримання її у власність. Крім того, заявник посилається на те, що, приймаючи оспорене рішення від 19 травня 2016 року, Августівська сільська рада Біляївського району Одеської області діяла як суб'єкт владних повноважень, тому спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2017 року Августівській сільській раді Біляївського району Одеської області поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження у даній справі.

09 березня 2017 року ОСОБА_3 надіслала заперечення на касаційну скаргу, в якому посилалася на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, а також на те, що у касаційній скарзі відсутні посилання на закон, який судами попередніх інстанцій був застосований помилково, або на незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області, третя особа - управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області, про визнання рішення недійсним та визнання права власності на земельну ділянку призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року, яким ЦПК України викладений у новій редакції.

07 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Враховуючи те, що заявник оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанцій у тому числі й з підстав порушення судами правил суб'єктної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що договором від 14 лютого 2007 року, укладеним між Августівською сільською радою Біляївського району Одеської області та ОСОБА_3, останній було передано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,237 га по АДРЕСА_1.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06 червня 2007 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_3 визнано право власності на самочинно збудований комплекс нежитлових будівель по АДРЕСА_2.

15 березня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Августівської сільської ради Одеської області із клопотанням про безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,237 га по АДРЕСА_2.

19 травня 2016 року Августівська сільська рада Біляївського району Одеської області рішенням відмовила у передачі ОСОБА_3 земельної ділянки у власність з підстав того, що земельним законодавством не передбачено безоплатної передачі у власність земельних ділянок громадянам із цільовим призначенням для розміщення центру будівництва, дизайну та естетики.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалася на неправомірність відмови у передачі їй земельної ділянки у власність та на те, що рішення відповідача суперечить земельному законодавству.

Об'єкт нерухомого майна, належний позивачу на праві власності, розташований на земельній ділянці, яка є комунальною власністю територіальної громади, інтереси якої представляє Августівська сільська рада Біляївського району Одеської області, та яка на підставі договору перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_3

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання .

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди (ч. 5 ст. 120 ЗК України).

Апеляційний суд наведеного вище не врахував та не перевірив, чи не отримувала ОСОБА_3 раніше у власність земельну ділянку за тим самим видом використання, а, відтак, чи має вона право вимагати від органу місцевого самоврядування передання їй у власність спірної земельної ділянки безоплатно.

Отже, суд апеляційної інстанції передчасно залишив без змін рішення районного суду про визнання рішення Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області про відмову у передачі ОСОБА_3 безоплатно у власність земельної ділянки недійсним.

Крім того, згідно з п. б ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є, серед іншого, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Положеннями ч. 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з положеннями, наведеними у п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п. 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правовстановлюючим документом для державної реєстрації права власності на сформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності є рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з п.п. 8 п. б ч. 1 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає компетенцію сільських, селищних міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказане питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку, що право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та не може бути делеговане суду.

Апеляційний суд не перевірив доводів апеляційної скарги з цього приводу, рішення суду першої інстанції не проаналізував, вимоги ст. ст. 229, 265, 374, 375 ЦПК України не виконав і дійшов передчасного висновку про можливість визнання права власності на земельну ділянку, яка відноситься до земель комунальної власності села Котовка Біляївського району Одеської області, за ОСОБА_3

Разом з тим доводи касаційної скарги про те, що справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства відхиляються колегією суддів Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_3 як фізичній особі-підприємцю спірна земельна ділянка була передана в оренду, тому спірні правовідносини мають ознаки приватноправових та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами ч. 4 ст. 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 409, ч. 4 ст. 411ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області задовольнити частково.

2. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська

Л.М. Лобойко