Ухвала

від 03.05.2018 по справі 757/8438/18-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/1551/2018 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

ТОВ «Теміо » - адвоката

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «ТЕМІО» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 рокуу кримінальному провадженні №42017101060000133 від 30.01.2017 року ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 та накладено арешт на грошові кошти які обліковуються в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 ТОВ «ТЕМІО» відкритих у АТ "ОТП БАНК" (МФО 300528)

Ухвала суду мотивована тим, що майно, на яке просить накласти арешт прокурор, зокрема, вказані кошти можуть бути доказами у кримінальному провадженні і їх втрата буде перешкодою у розслідуванні кримінального провадження, а тому з метою забезпечення кримінального провадження та з метою забезпечення конфіскації майна, наявні підстави для задоволення клопотання та накладення арешту на вищевказані грошові кошти, у відповідності вимог ст. 170 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «ТЕМІО»., просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що ні власник майна ні його представник присутніми під час розгляду клопотання про накладення арешту не були ухвалу слідчого судді отримали від банківської установи 22.02.2018 року. Також апелянт просить ухвалу слідчого судді, якою було накладено арешт на грошові кошти на рахунках ТОВ «Теміо» скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання органу досудового розслідування.

Апелянт вказує на те, що в порушення вимог чинного кримінального процесуального закону, зокрема ст. 170 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора, слідчим суддею безпідставно зроблено висновок про наявність підстав для накладення арешту на майно. Апелянт вважає, що прокурор в своєму клопотанні не надав доказів того, що кошти на рахунках ТОВ ««ТЕМІО» здобуті незаконним, злочинним шляхом і є знаряддям кримінального правопорушення та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення. Не врахував відсутність правової підстави та мету відповідно до положень статті 170 КПК України та необхідності арешту майна, а також можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні №42017101060000133 від 30.01.2017 року чи (спеціальної) конфіскації майна. Також зазначає апелянт, що товариство не має відношення до даного кримінального провадження та не має відношення до службових осіб ТОВ «НВЦ Полісервіс», товариство є реально діючим підприємством, що підтверджується штатним розписом та не приховує своєї господарської діяльності За таких обставин слідчим суддею безпідставно накладено арешт на грошові кошти ТОВ «ТЕМІО» такий висновок слідчого судді є припущеннями та домислами, якіґрунтуються на не доведеній процесуальній позиції прокурора.

В судове засідання прокурор не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте надіслав на адресу суду клопотання про розгляд апеляційної скарги у його відсутність, при цьому не заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника ТОВ «ТЕМІО». . Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за його відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання представника ТОВ «ТЕМІО» про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно представники товариства . присутніми не були, ухвалу слідчого судді згідно наявної в матеріалах судового провадження інформації отримали лише 22 лютого 2018 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «ТЕМІО»- адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження по розгляду клопотання, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, київською місцевою прокуратурою № 6 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017101060000133 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2017, за фактом вчинення службовими особами ТОВ «НВЦ «Полісервіс» кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

В ході проведення досудового розслідування кримінального провадження вироком Печерського районного суду міста Києва директора ТОВ «НВЦ «Полісервіс» ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 358, ч.1 ст.205 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік.

26.01.2018 року прокурор Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_9 в межах зазначеного кримінального провадження звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: грошові кошти які обліковуються в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 ТОВ «ТЕМІО» відкритих у АТ "ОТП БАНК" (МФО 300528) з метою забезпечення конфіскації майна (відшкодування завданої матеріальної шкоди). Дане клопотання слідчий суддя задовольнив та наклав арешт на грошові кошти ТОВ «ТЕМІО»

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні органу досудового розслідування та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту вищезазначеного майна ТОВ «ТЕМІО», достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Об`єктивних підстав вважати, що грошові кошти, ТОВ «ТЕМІО» виступали знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину,або ж містять на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення, або ж відповідні сліди кримінального правопорушення, не має. Відсутні такі дані і в ЄДРДР як і відсутнє повідомлення про підозру в даному кримінальному провадженні особам ТОВ «ТЕМІО». Тобто, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно ТОВ «ТЕМІО» постановлена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження.

Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.

Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказане майно ТОВ «ТЕМІО» має до розслідування вчиненого злочину, апеляційний суд вважає, що у даному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Отже, враховуючи, що за матеріалами клопотання відсутні докази вчинення кримінального правопорушення за участю ТОВ «ТЕМІО» то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту вказаного майна взагалі спростовується. Зокрема, слід зазначити, що слідчий суддя жодним чином не проаналізував підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретної юридичної особи.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.117, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику ТОВ «ТЕМІО» адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарженняухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року.

Апеляційну скаргу представника ТОВ «ТЕМІО» адвоката ОСОБА_6 . на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року,- задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 та накладено арешт на грошові кошти які обліковуються в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 ТОВ «ТЕМІО» відкритих у АТ "ОТП БАНК" (МФО 300528) - скасувати.

Постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 про накладення арешт на на грошові кошти які обліковуються в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_1 ТОВ «ТЕМІО» відкритих у АТ "ОТП БАНК" (МФО 300528) - відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3