Рішення

від 10.05.2018 по справі 917/179/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 Справа № 917/179/18

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Стельмах А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №917/204/18

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", вул. Трудова, 1, м. Рубіжне, Луганська область, 93009 (поштова адреса: вул. Алма-Атинська, 8, м. Київ, 02090)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аква Стріт", вул. Європейська, 129, м. Полтава, Полтавська область, 36008

про стягнення 108 234,56 грн. заборгованості

Представники учасників справи в судове засідання не з'явились,

встановив:

20.02.2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аква Стріт" 108234,56 грн. заборгованості за договором поставки № 139 від 24.01.2017 року, в т.ч. 92892,67 грн. основного боргу, 5817,26 грн. неустойки, 4156,18 грн. втрат від інфляції, 5368,45 грн. 25% річних.

Ухвалою суду від 21.02.2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі.

19.04.2018 року через канцелярію Господарського суду Полтавської області від позивача надійшло клопотання № 470/2018 від 19.04.2018 р. (вх. № 4135) про залучення до матеріалів справи копій належним чином завірених копій документів, зокрема, копії Договору поставки від 24.01.2017 р. № 6, копій видаткових накладних, копії претензії та доказів її направлення.

Суд ухвалою від 24.04.2018 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.05.2018 року.

Представники сторін в судове засідання 10.05.2018 року не з'явились, явка представників судом обов'язковою не визнавалась. Про місце, дату та час проведення судового засідання позивач та відповідач були повідомлені належним чином поштові повідомлення про вручення ухвали суду від 24.04.2018 року в матеріалах справи (арк. с. 100-101).

07.05.2018 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

08.05.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач основний борг визнає повністю, а частині нарахованих неустойки, річних та інфляційних покладається на розсуд суду.

Згідно ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим пвЂ�ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Так, ухвалою про відкриття провадження у справі №917/179/18, відповідачу зокрема було встановлено строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Згідно ст.118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відзив на позовну заяву надійшов від відповідача з порушенням строку встановленого судом для його подачі, то він залишається судом без розгляду.

У судовому засіданні 10.05.2018 року судом було прийнято рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

24.01.2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (позивач, постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аква Стріт" (відповідач, покупець) укладено договір №139 (арк. с. 17-22), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (далі - товари), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно умов договору сторони визнали наступний порядок узгодження умов постачання партії товару: покупець направляє постачальнику письмове замовлення, з зазначенням асортименту та кількості партії товару. В замовленні також вказується кінцевий пункт доставки, крім випадків передбачених п.4.3. даного договору. Замовлення покупця є пропозицією (офертою) до поставки партії товару (щодо асортименту та кількості партії товару) та його згодою (акцептом) з цінами постачальника, що діяли на момент замовлення товару (п.4.1.1. договору).

Пунктом 4.1.2. договору встановлено, що постачальник протягом нормально необхідного часу направляє покупцю по факсу рахунок-фактуру з зазначенням вартості вказаного у замовленні товару, строку його постачання та оплати. Рахунок-фактура є підтвердженням (акцептом) постачальника замовлення покупця. Відповідно до п. 3 ст. 205 ЦК України умови щодо строків поставки і оплати партії товару, та/або інші умови, визначені рахунком - фактурою, вважаються узгодженими покупцем, якщо протягом двох робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури від нього не надійде зауважень, про що також свідчить підпис покупця за цим договором.

Достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в товаросупровідних документах, буде також приймання покупцем товару в порядку, передбаченому п.4.4. даного договору, незалежно від наявності замовлення або підтвердження покупцем умов поставки, зазначених у рахунку-фактурі (п.4.1.3. договору).

Згідно п. 4.4 договору, поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки товару перевізником), буде свідчити про отримання покупцем товару. Представник покупця повинен надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей (довіреність ТМЦ). На момент передачі товару допускається узгодження довіреності ТМЦ від покупця за факсом, з наступною передачею оригіналу в порядку п.4.5. цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку передбаченому даним договором.

У п. 8.3. договору зазначено, що у випадку не виконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно з п. 6 ст. ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовилися, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Відповідно до п.8.4. договору, у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленому йому товару, постачальник, згідно ч.3. ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016р., а в частині виконання зобов'язань, що виникли в період дії договору - до їх повного виконання (п.12.1. договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 340894,05 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними № ЕТП ПТ2205/002 від 22.05.2017р. на суму 21215,04 грн., № ЕТП ПТ2205/003 від 22.05.2017р. на суму 47873,70 грн., № ЕТП ПТ2206/004 від 22.06.2017р. на суму 28791,84 грн., № ЕТП ПТ1407/001 від 14.07.2017р. на суму 21500,00 грн., № ЕТП КВ0808/018 від 08.08.2017р. на суму 128620,80 грн., № ЕТП ПТ2911/001 від 29.11.2017р. на суму 75802,50 грн., № ЕТП КВ 2212/001 від 22.12.2017р. на суму 1136,99 грн., № ЕТП ПТ2012/004 від 20.12.2017р. на суму 10390,86 грн., № ЕТП ПТ2012/003 від 20.12.2017р. на суму 5562,32 грн. (арк. с. 23-31).

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого за договором товару здійснив частково і за ним рахується заборгованість в сумі 92892,67 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 108234,56 грн. заборгованості за договором поставки № 139 від 24.01.2017 року, в т.ч. 92892,67 грн. основного боргу, 5817,26 грн. неустойки, 4156,18 грн. втрат від інфляції, 5368,45 грн. 25% річних (розрахунок арк. с. 9-16).

При прийнятті рішення зі спору суд керувався наступним.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що підписаними між сторонами видатковими накладними № ЕТП ПТ2205/002 від 22.05.2017р. на суму 21215,04 грн., № ЕТП ПТ2205/003 від 22.05.2017р. на суму 47873,70 грн., № ЕТП ПТ2206/004 від 22.06.2017р. на суму 28791,84 грн., № ЕТП ПТ1407/001 від 14.07.2017р. на суму 21500,00 грн., № ЕТП КВ0808/018 від 08.08.2017р. на суму 128620,80 грн., № ЕТП ПТ2911/001 від 29.11.2017р. на суму 75802,50 грн., № ЕТП КВ 2212/001 від 22.12.2017р. на суму 1136,99 грн., № ЕТП ПТ2012/004 від 20.12.2017р. на суму 10390,86 грн., № ЕТП ПТ2012/003 від 20.12.2017р. на суму 5562,32 грн. (арк. с. 23-31) підтверджується факт постави позивачем відповідачу товару на загальну суму 340894,05 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі і за ним рахується заборгованість в розмірі 92892,67 грн.

Отже, відповідач підписавши договір поставки №139 від 24.01.2017 року, видаткові накладні взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до пункту 8.3. договору у випадку не виконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно з п. 6 ст. ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовилися, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

В пункті 8.4. договору сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленому йому товару, постачальник, згідно ч.3. ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

На підставі вищевикладеного позивачем за порушення умов договору №139 від 24.01.2017 року заявлено до стягнення з відповідача 5817,26 грн. неустойки, 4156,18 грн. втрат від інфляції, 5368,45 грн. 25% річних (розрахунки арк. с. 9-16).

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення неустойки, 25% річних судом встановлено наступне.

При нарахуванні неустойки та 25% річних позивачем по видатковій накладній №ЕТП КВ 2206/004 від 22.06.2017 року невірно визначено початок перебігу строку прострочення.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач не врахував вказані приписи законодавства, тому, враховуючи, що останній день строку для оплати припадає на вихідний, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також позивачем при нарахуванні неустойки та 25% річних за період з 23.07.2017 року -07.08.2017 року та з 29.11.2017 року-01.12.2017 року в суму боргу включено заборгованість за інші періоди на яку позивачем вже нараховані неустойка та 25% річних.

З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятора "Ліга Закон", до стягнення підлягає 25% річних в сумі 4488,84 грн. та неустойка в сумі в сумі 4937,65 грн.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 4156,18 грн. інфляційних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4937,65 грн. неустойки, 4156,18 грн. втрат від інфляції, 4488,84 грн. 25% річних є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково .

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аква Стріт", вул. Європейська, 129, м. Полтава, Полтавська область, 36008, ідентифікаційний код 38324641) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (вул. Трудова, 1, м. Рубіжне, Луганська область, ідентифікаційний код 33090871) 92892,67грн. основного боргу, 4937,65 грн. неустойки, 4488,84 грн. 25% річних, 4156,18 грн. інфляційних, 1733,36 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення підписано 10.05.2018 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко