Рішення

від 11.05.2018 по справі 414/619/18

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Кремінна

Справа № 414/619/18

Провадження № 2/414/224/2018

Суд Кремінського району Луганської області

у складі: головуючого Костроба Ю. Ю.

секретаря судового засідання Міщенко О.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Територіальної громади в особі Кремінської міської ради Луганської області про визнання права власності на спадкове майно.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкає АДРЕСА_2, територіальної громади в особі Кремінської міської ради Луганської області, яка знаходиться за адресою Луганська область, м. Кремінна, проспект Дружби Народів, 13 з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у селищі Житлівка Кремінського району Луганської області помер її батькоОСОБА_6. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді 1 / 2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 згідно договору дарування, посвідченого Кремінською державною нотаріальною конторою 07.05.1982 року, реєстр № 961. На момент його смерті позивачу було 15 років. Спадщину на вказану 1 / 2 частку будинку ОСОБА_6 прийняла його мати ОСОБА_7, оскільки мешкала разом з моїми батьком та матір'ю за вказаною вище адресою та вступила в управління майном, сплачували від свого ім'я платежі, опікувалася будинком та земельною ділянкою, здійснювала поточний та капітальний ремонт. У всьому цьому їй допомагали позивач та її мати ОСОБА_2, оскільки всі, окрім сестри ОСОБА_3, мешкали за вказаною адресою.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Житлівка Кремінського району Луганської області. Після смерті ОСОБА_7 залишилося спадкове майно, яке складається з 1 / 2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 1 / 2 частини вказаного домоволодіння після смерті ОСОБА_6, спадщину на яку вона прийняла фактично. Таким чином, ОСОБА_7 була повноцінним власником вказаного вище житла та родичі не мали заперечень з приводу цього, оскільки саме за її участі це відбувалося. Позивач зазначає, що спадщину на вказане нерухоме майно прийняла вона, як одна зі спадкоємців першої черги, оскільки її батько помер до відкриття спадщини та фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, що підтверджують інші потенційні спадкоємці та це підтверджується відсутністю аналогічних дій з їх боку, що можуть свідчити про не прийняття спадщини з їх боку. Більш того, вони письмово надали заяви про відмову від спадщини на користь позивача. Позивач зверталася з заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину, але у зв'язку з відсутністю документів, що підтвердили останнє місце проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (такі документи відсутні у Кремінській міській раді), а також відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу їй відмовлено у видачі такого свідоцтва, а тому вона просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 на спадкове майно - житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник відповідача Кремінська міська рада в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду повідомлялися належним чином, надали суду заяви, в яких позов визнали у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на зазначене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та представника відповідача на підставі пояснень позивача та її представника, показів свідків та письмових матеріалів справи та ухвалити рішення.

Суд вислухавши пояснення позивача, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтвердили факт проживання позивача за вище вказаною адресою, дослідивши матеріали справи вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню за наступних підстав:

Як вбачається з технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1, власником домоволодіння зазначена ОСОБА_7, яка прийняла його в спадок від ОСОБА_10, про що свідчить Свідоцтво про право на спадщину (а.с. 24-29,32).

Договором дарування підтверджується перехід 1 / 2 частки домоволодіння до сина ОСОБА_7 - ОСОБА_6 (а.с. 30-31).

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, а ОСОБА_7 - відповідно ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Житлівка Кремінського району Луганської області (а.с. 33,34).

Згідно довідки з КП Кремінське РБТІ право власності по 1 / 2 частці на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с. 35).

Листом Кремінської міської ради Луганської області підтверджується відсутність відомостей у останньої про реєстрацію місця проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с. 36).

Відповідно характеристики обстеження індивідуальних умов проживання від 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 зі свого народження та по цей час мешкає АДРЕСА_1 (а.с. 38).

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6 (а.с. 46).

Перехідними положеннями ЦК України встановлено, що зазначений Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Стаття 524 ЦК УРСР передбачає, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21

цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Статтею 527 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Як вбачається зі ст. 549 ЦК УРСР Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 553, 549 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

При винесенні рішення суд також враховує правову позицію, яку виклав ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в своєму листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, згідно якої суди по різному тлумачать пункти 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та необґрунтовано застосовують правила книги шостої ЦК до спадкових правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року, та не враховують роз'яснення, які містяться в абз. 3 п. 1 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7. Судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави. Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР. У випадку, коли особи прийняли спадщину шляхом фактичних дій (вступ в управління та володіння спадковим майном), але не оформили права на спадщину, обґрунтованою є відмова суду в задоволенні позову про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки в цьому випадку підстави для пред'явлення позову та спір з приводу спадщини відсутні.

Таким чином, ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги у зв'язку зі смертю батька до відкриття спадщини, прийняла спадщину фактично після смерті своєї бабусі ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 на час дії ЦК УРСР. Остання була повним власником домоволодіння по АДРЕСА_1, а саме 1 / 2 частина належала їй на праві власності на підставі Свідоцтва на право на спадщину, а іншу 1 / 2 частину домоволодіння вона, як спадкоємець першої черги, успадкувала після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_1 мешкала разом з ОСОБА_7 за однією адресою, вступила в управлінням майном, слідкує за будинком, здійснюю поточний та капітальний його ремонти та на даний час мешкає за вказаною адресою разом зі своєю матір'ю відповідачем ОСОБА_2 та дітьми.

З огляду на вказане позов визнання права власності на спадкове майно обґрунтований та підлягає задоволенню, а за ОСОБА_1, як спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_7, необхідно визнати право власності на спадкове майно - житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Питання стягнення процесуальних витрат позивачем не ставилося.

Керуючись ст. ст. 524-526,529,548,549 ЦК УРСР, ст.ст. 4,7,12,19,245,264-265,268,272,273, 352,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Територіальної громади в особі Кремінської міської ради Луганської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за, ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої АДРЕСА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п. п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кремінський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ю.Ю. Костроба