Ухвала

від 12.07.2006 по справі 1/563-14/144

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

12.07.06                                                                                          

Справа№ 1/563-14/144

За

позовом:  відкритого акціонерного товариства

“Видавництво “Вільна Україна”, м.Львів

До

відповідача: товариства

з обмеженою відповідальністю “Західна виробничо-комерційна компанія”, м.Львів

Третя

особа на стороні позивача: державна

акціонерна компанія “Українське видавничо-поліграфічне об”єднання”, м.Київ

про   визнання недійсним договору купівлі-продажу

будівель на суму 1 488 026,40 грн.

                                                        Суддя

С.Б.Кітаєва

Представники:

від

позивача: Телешевська  К.В. -представник ( довіреність № 2 від

10.01.2006 р);

від

відповідача:

Лотоцький Д.О. -  представник (

довіреність № 1007/01 від 10.07.2006 р).

від

третьої особи: не

з”явився.

                Права та обов”язки, передбачені

ст.ст.20,22 ГПК України роз”яснено.

Суть

спору: Позов

заявлено відкритим акціонерним товариством “Видавництво “Вільна Україна”,

м.Львів, до товариства з обмеженою відповідальністю “Західна

виробничо-комерційна компанія”, м.Львів, третя особа на стороні позивача яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору -державна акціонерна компанія

“Українське  видавничо-поліграфічне об”єднання”,

м.Львів, про визнання недійсним договору від 13.07.2004 року  купівлі-продажу будівель на суму 1488026,40

грн.

Ухвалою

від 30.05.2006 року порушено провадження у справі і призначено справу до

розгляду на 12.07.2006 року.

Згідно

зі ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала була надіслана

01.06.2006 року  сторонам  та третій особі і отримана позивачем

05.06.2006 р, що підтверджується повідомленням № 456650 про вручення

рекомендованого поштового відправлення; відповідачем -23.06.06 р , що

підтверджується повідомленням за № 456669 і , відповідно, третьою особою -

05.06.2006 р. ,  про що свідчить

повідомлення за № 456839. Таким чином, особи, які беруть участь у справі,

належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Позивачем

подано в засіданні 12.07.2006 р Клопотання за № 395 від 12.06.2006 року про

зміну предмета позову ( сума зміненого позову -37 400 грн), У зазначеному

клопотанні ВАТ “Видавництво “Вільна Україна” 

інформував суд про те, що позовна заява № 295 від 23.05.2006 року про

визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.07.2004 року, укладеного

позивачем з ТзОВ “Західна виробничо-комерційна компанія” не може розглядатись

господарським судом, оскільки є рішення господарського суду, який в межах своєї

компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет

і з тих же підстав. ( справа № 1/260-13/132). 

Зважаючи на викладене, позивач у клопотанні , в порядку ст.22 ГПК

України, змінює предмет позову і  просить

витребувати з чужого незаконного володіння Відповідача на користь Позивача

належне останньому майно на загальну суму -37 400 грн., зокрема : Склад-ангар (

інв. № 29.01), залишковою вартістю на час подання позову 10250 грн, прохідну №

2 ( інв. № 2902), залишковою вартістю 6 017 грн, під”їздну колію 177,6 п/м (

інв. № 2903) залишковою вартістю 6300 грн, дві цистерни 50 м.куб. з нержавіючої

сталі в складі азотної кислоти ( інв. №№ 2903 та 2904, відповідно) залишкова

вартість 6000 грн кожна, комплектну підстанцію ТП-889 ( інв. № 283), залишкова

вартість 1470,06 грн.

До

клопотання позивачем додано докази сплати держмита в сумі 289 ,00 грн.  (пл. доручення № 475 від 12.07.2006 р.)  та докази надіслання  12.07.2006 року змін до позовної заяви

відповідачу та третій особі.

З

підстав, зазначених у відзиві , ТзОВ “Західна виробничо-комерційна компанія”,

позовні вимоги заперечує; як і позивач відповідач повідомляє, що предметом

дослідження господарських судів, зокрема Львівського господарського

суду,Львівського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду

та Верховного суду України  вже був

спір  про визнання недійсним договору

купівлі-продажу від 13.07.2004 року, укладеного між позивачем та відповідачем (

справа № 1/260-13/132) і що вказаними рішеннями господарських судів встановлено

факт відсутності тих обставин, з якими позивач пов”язує недійсність

оспорюваного договору купівлі-продажу, а тому згідно ст.35 Господарського

процесуального кодексу України  такі

факти не потребують повторного доведення.

Щодо

клопотання про зміну предмету позову, то відповідач повідомив , що  станом на даний час на адресу товариства  кореспонденція від позивача  стосовно зміни предмету позову -не надходила,

вважає , ознайомившись в засіданні із поданим клопотанням представник

відповідача стверджує, що у поданому клопотанні не вказано доказів, що

підтверджують викладені у ньому обставини.

Розглянувши

матеріали справи, клопотання позивача, заслухавши  представників сторін, суд встановив наступне.

24

травня 2006 року позивачем ( ВАТ “Видавництво “Вільна Україна”, м.Львів) подано

позов до відповідача ( ТзОВ “Західна виробничо-комерційна компанія), третя

особа на стороні позивача , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (

ДАК “Українське видавничо-поліграфічне об”єднання”, м.Київ) про визнання

недійсним договору від 13.07.2004 року 

купівлі-продажу будівель. Як встановлено судом і не заперечується

сторонами, аналогічна позовна заява вже подавалась до господарського суду

Львівської області і було порушено провадження у справі № 1/260-13/132.

25.05.2005

р. господарським судом Львівської області позов задоволено  (договір купівлі-продажу від 13.07.2004 р

визнано недійсним). Рішення оскаржувалось в апеляційному порядку, в результаті

чого постановою від  30.08.2005 року  Апеляційний господарський суд Львівської

області рішення господарського суду Львівської області у справі №

1/260-13/132  скасував повністю і

постановив нове рішення про відмову у позовних вимогах. Касаційні

інстанції  рішення апеляційної інстанції

залишили без змін.

Стаття

22 ГПК України встановлює рівні процесуальні права сторін. Правосуддя в

господарських відносинах здійснюється на засадах рівності перед законом і

господарським судом усіх підприємств та організацій  незалежно від організаційної форми, форми

власності майна, місцезнаходження, підлеглості та інших обставин. Сторони

зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої

сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження

всіх обставин справи.

Передбачені

частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача змінити підставу або

предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від

позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Зміна

предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги  до відповідача. Зміна підстави позову означає

зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. В даній

справі має місце зміна не лише предмета але і підстав позову.

Зміна

предмета, підстав позову за заявою позивача, зробленою в т.ч і безпосередньо

перед судовим засіданням чи в засіданні, допустима лише, якщо при цьому не

порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22,23  ГПК , і відповідачеві було надано можливість

подання доказів щодо нового предмета, підстав позову та наведення його доводів

у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій

формі з зазначенням доказів, які його обгрунтовують, що , відповідно, є вимогою

ст.54 ГПК України. Відповідно до ст.33 та пункту 5 статті 54 ГПК України

позивач повинен вказати обставини, на яких грунтується   заявлена ним вимога позовної заяви чи  заяви про зміну предмета позову та вказати

докази, які б ці обставини підтверджували, додавши їх, відповідно до вимог  ст.57 ГПК , до позовної заяви чи заяви,

поданої в порядку ст.22 ГПК, про зміну предмета та підстав  позову. Недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК

щодо форми , змісту та додатків до заяви тягне за собою наслідки, передбачені

ст.63 ГПК. Так підставою для повернення позовної заяви ( заяви, поданої в

порядку ст.22 ГПК )  без розгляду є

незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Позивач,

змінюючи  предмет та підставу позову

посилається на ст.ст.317,319,321 та 387 ЦК України.

Згідно

зі ст.387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно,

без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого

майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду

віндикаційного  позову. За допомогою

цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування

майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у

чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на

розпорядження майном. Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може

бути пред”явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем

зобов”язальних правовідносин. Позивачем у віндикаційному позові може бути

власник майна, або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на

підставах, встановлених законом чи договором ( слід зауважити, що коли

підставою для позову про витребування у натурі майна є невиконання відповідачем

обов”язку щодо його повернення, такий позов не є віндикаційний). Відповідачем за

віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном ( незалежно від

того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка

не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової

підстави.

       Незаконність володіння майном

відповідачем повинна бути доведена позивачем, оскільки законодавство презюмає

добросовісне ( правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із

закону або не встановлене рішенням суду. Предметом віндикаційного позову є вимога

позивача до відповідача про витребування майна з чужого незаконного

володіння.  Матеріально-правова вимога

позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть

за собою визначені законом правові наслідки.

       Зазначені позивачем у заяві підстави

повинні підтверджувати право власності 

(інше суб”єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване

майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному

володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння

майном (безтитульний статус його володіння).

    На підтвердження  наявності у позивача суб”єктивного права на

витребуване майно останній, при поданні заяви повинен надати суду відповідні

докази  (наприклад правовстановлювальний

документ на нерухомість, договір, тощо), вказавши ці докази у відповідній

заяві.

    Як вбачається із поштових квитанцій,

долучених  до клопотання № 395 від

12.06.2006 р,  позивач 12.07.2006 р.,

тобто в день  розгляду вимоги про

визнання недійсним договору 

купівлі-продажу від 13.07.2004 р., 

повідомив відповідача і третю особу про зміну  предмету позовної заяви.  Окрім того, обставини наведені у  клопотанні не містять посилання на докази,

які б їх підтверджували ( не додані такі докази і до матеріалів справи в

додаток до клопотання), що в свою чергу не дає підстав для прийняття

зазначеного клопотання до розгляду.

    Відповідно до ст.47 ГПК України та ст.8

Декрету КМ України “ Про державне мито” , доплачене позивачем  платіжним дорученням № 475 від 12.07.2006

року в сумі 289,00 грн. держмито, у зв”язку із поданням  клопотання про зміну предмета позову ,

підлягає поверненню з держбюджету, оскільки назване клопотання підлягає

поверненню без розгляду.

     Позивач вправі звернутись в загальному

порядку з окремим позовом про витребування 

з чужого незаконного володіння відповідача майна, подавши цей позов з

дотриманням вимог ст.ст.54,57 ГПК України.

    Зважаючи на те, що у даній справі про

визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.07.20004 р беруть участь ті

ж сторони що і у справі № 1/260-13/132, що спір виник по тому ж предмету та з

тих же підстав і що постанова Апеляційного господарського суду Львівської

області  набрала чинності, не змінена і

не скасована відповідно до діючого законодавства, провадження у справі стосовно

даної вимоги підлягає припиненню , згідно 

п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

     Судові витрати, сплачені позивачем при

поданні  до суду позову № 295 від

23.05.2006 р. судові витрати, відшкодуванню не підлягають.

       На підставі наведеного, керуючись

ст.ст.1,2,32,33,35,36,43,47,49,54,57,63,80,86 ГПК України, суд,

у х в а л и в:

    1. Припинити провадження у справі щодо вимоги про визнання

недійсним договору купівлі-продажу від 13.07.2004 р.

       2. Повернути без розгляду клопотання

позивача від 12.06.2006 р. № 395.

       3. Видати позивачу довідку на повернення

з держбюджету  доплаченого по

пл.дорученню № 475 від 12.07.2006 р. держмита.

       4. Повернути позивачу оригінал

платіжного доручення № 475 від 12.07.2006 р.

       Додаток документів до ухвали, які

надсилаються позивачу:

1.          Клопотання № 395 від 12.06.2006 р.

               2.    Дві поштові квитанції ( оригінали) від 12.07.2006

р.

               3.    оригінал платіжного доручення № 475 від

12.07.2006 р.

               4.    довідка про повернення держмита. 

Суддя                                                                                                        Кітаєва

С.Б.