Рішення

від 13.03.2018 по справі 804/641/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року Справа № 804/641/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербного Д.С. за участі: представника позивача Шустової В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петропавлівської районної ради до Петропавлівської районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Олефірівської загальноосвітньої школи I-II ступенів Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області про скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Петропавлівської районної ради до Петропавлівської районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Олефірівської загальноосвітньої школи I-II ступенів Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області, в якій позивач просить: скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 30.01.2004 року № 58-р-04 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 8,8913 га з земель запасу Дмитрівської сільської ради Олефірівській НСЗШ" № Р-563-11 від 24.10.2011; стягнути з відповідача судовий збір на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 у ДКСУ у м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, за кодом класифікації видатків бюджету - 2800).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що розпорядження прийнято з порушенням норм чинного законодавства та позбавляє право навчального закладу на користування землею.

Ухвалою суду від 24.01.2018 провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання з'явилась, позовну заяву підтримала та просила задовольнити.

Відповідачем надано письмовий відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви з огляду на викладені у відзиві обставини.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином..

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у встановленому порядку.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

17.01.2018 Павлоградська місцева прокуратура листом за вих. №04/62-01-18 повідомила Петропавлівську районну раду про наявність підстав для звернення до суду для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Петропавліської районної ради.

З матеріалів справи видно, що звернення заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні порушених прав користування навчального закладу земельною ділянкою площею 8, 8913 га на території Дмитрівіської сільської ради Петропавлівського району.

Підтверджуючи наявність у прокурора підстав для здійснення представництва по цій справі законних інтересів держави, оскільки захист цих інтересів не здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність, зокрема, повної загальної середньої в державних і комунальних навчальних закладах.

Пунктом 1.1. Статуту Олефірівська загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області встановлено, що Олефірівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області відповідно до рішення міжвідомчої акредитаційної комісії від 10.08.1995 протокол №2 за №040370 має статус середньо освітньої школи .

Школа належить до спільної власності територіальних громад Петропавлівського району.

Згідно з пунктом 1.4 Статуту засновником (власником) навчального закладу є Петропавлівська районна рада. Орган, уповноважений засновником на управління навчальним закладом - відділ освіти Петропавлівської районної державної адміністрації.

Рішенням Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району №76-8/XXIV від 31.03.2003 Олефірівській загальноосвітньій школі I-II ступенів Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області надано погодження на виділення земельної ділянки площею 8 га для ведення навчально-дослідних робіт площею.

Директором Олефірівській загальноосвітньій школі I-II ступенів Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області ОСОБА_4 було подано заяву голові Петропавлівської райдержадміністрації ОСОБА_5 про надання земельної ділянки площею 8 га із земель запасу Дмитрівської сільської ради для науково-дослідних і навчальних робіт.

Витягом з протоколу засідання комісії райдержадміністрації з питань земельних відносин №8 від 25.03.2003 вирішено: рекомендувати надати Олефірівській НСШ дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 8 га з земель запасу Дмитрівської сільської ради для дослідних та начальних цілей.

30.01.2004, розглянувши заяву директора Олефірівської НСЗШ ОСОБА_4, витяг з протоколу комісії з питань земельних відносин від 28.09.2004 року, висновок Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів від 23.12.2003 щодо надання земельної ділянки площею 8 га в постійне користування з земель запасу Дмитрівської сільської ради для дослідних та навчальних цілей, згідно статей 22, 123 Земельного кодексу України Петропавлівської районною державною адміністрацією Дніпропетровської області було винесено розпорядження №58-р-04 Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 8 га з земель запасу Дмитрівської сільської ради Олефірівській НСЗШ .

Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації у Дніпропетровській області №Р-368-11 від 26.07.2011 до розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації №58-р-04 від 30.01.2004 внесено зміни в частині розміру площі, а саме 8 га змінено на 8,8913 га.

Пунктом 2 розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації у Дніпропетровській області №58-р-04 від 30.01.2004 визначено, що проект відведення зазначеної земельної ділянки необхідно погодити із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронними, санітарно-епідеміологічними органами, відділом архітектури та містобудування, і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи подати до райдержадміністрації для прийняття рішення про надання земельної ділянки у постійне користування.

Директором Олефірівської ЗОШ подано до Петропавлівської районної державної адміністрації у Дніпропетровській області заяву про відмову від оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 8,8913 га, яку виділено навчальному закладу із земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області для дослідних і навчальних цілей.

За результатами розгляду зазначеної заяви, головою Петропавлівської районної державної адміністрації у Дніпропетровській області прийнято розпорядження №Р563-11 від 24.10.2011 Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 30.01.2004 №58-р-04 Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 8,8913 га з земель запасу Дмитрівської сільської ради Олефірівській НСЗШ у зв'язку з добровільною відмовою.

На запит керівника Павлоградської місцевої прокуратури молодшого радника юстиції ОСОБА_6 від 14.11.2016 №04/81-505 вих-16 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом від 15.11.2016 за №-408-0.4-3899/2-16 повідомило наступне:

- станом на 01.01.2010 рік за Дмитрівської ЗОШ, Олефірівською НСЗШ та Новоселівською НЗШС відповідно враховувались (були закріплені) земельні ділянки площею 16,0505 га, 8,8913 га, 25 га без оформлення правовстановлюючих документів - державних актів на право постійного користування;

- зменшення площ вищезазначених навчальних закладів відбулось не в результаті припинення права постійного користування, а за рахунок відмови від оформлення правовстановлюючих документів;

- станом на теперішній час земельні ділянки площею 16,0505 га, 8,8913 га ріллі враховуються в ненаданих землях запасу Дмитрівської сільської ради, інформація про користувачів в Управлінні відсутня;

- станом на теперішній час земельна ділянка площею 23 ріллі враховується в ненаданих землях запасу Української сільської ради та зарезервована для надання учасникам АТО, а на земельну ділянку площею 2 га зареєстровано право власності для ведення особистого селянського господарства.

Запитом від 24.10.2017 року за №04/70-351 вих-17 Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області запросила інформацію у Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області щодо погодження з нею, як засновником (власником) Олефірівської ЗОШ І-ІІ ступенів, питання відмови від оформлення права постійного користування земельною ділянкою площею 8 га, на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, що була закріплена за вищевказаним навчальним закладом для проведення дослідних та навчальних цілей.

Петропавлівська районна рада Дніпропетровської області листом від 31.10.2017 за вих. №375/0/2-17 повідомила заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури молодшого радника юстиції ОСОБА_6, що Петропавлівська районна рада (як засновник Олефірівської ЗОШ І-ІІ ступенів) не погоджувала питання відмови від оформлення права постійного користування земельною ділянкою площею 8 га, яка бала закріплена за закладом для проведення дослідних і навчальних цілей.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 1, 7 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української ОСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" від 18 грудня 1990 року №562-XII встановлено наступне:

- рішення про надання і вилучення земельних ділянок, прийняті до 15 березня 1991 року відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані на час введення Земельного Кодексу Української РСР в дію, підлягають виконанню відповідно до вимог Кодексу;

- підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до пункту 10 Розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР):

- з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

- майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, загальноосвітній школі, відповідно до рішення Дмитрівської сільської ради № 76-8/XXIV від 31.03.2003, була надана земельна ділянка для ведення навчально-дослідних робіт площею 8 га та школа до моменту оформлення правовстановлюючих документів, тобто по теперішній час, зберігає право на користування такою земельною ділянкою.

Відповідно до Закону України "Про освіту" від 23 травня 1991 року №1060-XII (далі - Закон №1060-XII) освіта - це основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах. Це право забезпечується, зокрема, розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти (стаття 3 Закону №1060-XII).

Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в галузі освіти. Державний нагляд (контроль) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та місцевими органами управління освітою.

До органів управління освітою в Україні належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти; центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти; місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування, а також утворені місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування структурні підрозділи з питань освіти (місцеві органи управління освітою).

Згідно статті 14 Закону №1060-XII місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції, зокрема:

- встановлюють, не нижче визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;

- забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;

- здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на:

- управління навчальними закладами, що є комунальною власністю;

- організацію навчально-методичного забезпечення навчальних закладів, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою.

Відповідно до статті 18 Закону №1060-XII навчальні заклади створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідно до потреби громадян у мові навчання, соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів.

Частиною другою статті 18 Закону №1060-XII встановлено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Потреба в навчальних закладах, заснованих на комунальній власності, визначається місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Основним видом середніх навчальних закладів є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший - початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий - основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, третій - старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.

Статтею 63 Закону №1060-XII встановлено наступне:

- матеріально-технічна база навчальних закладів та установ системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності;

- майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством;

- земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України;

- основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством;

- об'єкти освіти, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням;

- потреби державних навчальних закладів та установ, організацій системи освіти для розвитку їх матеріально-технічної бази задовольняються державою першочергово відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України нормативів.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 року №651-XIV (далі - Закон №651-XIV) загальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти.

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Державні та комунальні загальноосвітні навчальні заклади створюються відповідно центральними, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх і мовних потреб за наявності необхідної кількості учнів (вихованців) відповідно до встановлених нормативів наповнюваності класів, необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 11 №651-XIV).

Відповідно до статті 38 Закону №651-XIV до повноважень загальноосвітнього навчального закладу віднесено реалізацію положенні Конституції України, Закону України "Про освіту", інших нормативно-правових актів у галузі освіти та збереження матеріально-технічної бази.

Згідно статті 44 Закону №651-XIV матеріально-технічна база загальноосвітніх навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно загальноосвітніх навчальних закладів належить їм на правах, визначених законодавством України.

Вимоги до матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання.

Відповідно до статті 10 Закону №280/97-ВР районні ради - це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Згідно із статтею 16 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Районні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад (стаття 60 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до статті 61 Закону №1060-XII фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому десяти відсотків національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність.

Відповідно до частини 2 статті 61 Закону №280/97-ВР районні ради затверджують районні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Районний бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.

Відповідно до статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів, відносяться видатки на загальну середню освіту - загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів.

Таким чином, суд погоджується із здійсненням прокурором представництва інтересів держави у цьому спорі, оскільки засновник комунального навчального закладу - районна рада, не здійснює повноваження у сфері державної освітньої політики, направленої на забезпечення збереження матеріально-технічної бази закладу, що має статус державного навчального закладу, а саме земельної ділянки, наданої освітньому закладу для ведення навчально-дослідних робіт.

Прокурор заявив позов в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, оскільки інтерес, який захищається, за своєю природою є державним: навчальний заклад має статус державного; районні бюджети, формуються з коштів державного бюджету, в подальшому видатки спрямовуються, у тому числі, на фінансування середньої загальноосвітньої школи, яка забезпечує гарантований державною рівень освіти; районною радою у розглянутому спорі не забезпечено виконання позитивного обов'язку держави щодо здійснення державної політики в галузі освіти у формі контролю за забезпеченням збереження матеріально-технічної бази. При цьому, законом питання такого збереження не поставлено у залежність від фактичного використання такої бази.

З системного аналізу вищевикладених норм, враховуючи те, що процесуальним законом передбачено право прокурора звертатися до адміністративного суду із адміністративним позовом про захист прав та інтересів держави, в даному випадку в особі районної ради, щодо здійснення нею функцій виконанню державної політики у сфері освіти, управлінню майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад задля забезпечення виконання конституційних гарантій та позитивних зобов'язань держави, доводи прокурора щодо здійснення представництва інтересів держави в цій справі є обґрунтованими.

Суд погоджується із доводом прокурора щодо додержання строків звернення до суду, оскільки районній раді до отримання 24.10.2017 запиту прокурора щодо спірного питання не було відомо про оскаржуване розпорядження, зворотного судом не встановлено.

Вирішуючи спір по суті, надаючи оцінку оскаржуваному розпорядженню голови районної державної адміністрації від 30.01.20004 №58-р-04 Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 8,8913 га з земель запасу Дмитрівської сільської ради Олефірівській НСЗШ №Р-563-11 від 24.10.2011, суд виходить із наступного.

Оскаржуване розпорядження прийнято на підставі статей 6, 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року №586-XIV, в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваного розпорядження (далі - Закон №586-XIV) та статті 81 Земельного кодексу України.

Згідно статті 6 Закону №586-XIV голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які, у разі їх прийняття у межах компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 13 Закону №586-XIV врегульований перелік питань, що вирішуються (належать до відання) місцевими державними адміністраціями, зокрема, забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; освіти; використання землі.

До повноважень місцевої державної адміністрації в галузі використання земель, згідно пунктів 2, 11 частини 1 статті 21 Закону №586-XIV, віднесено розпорядження землями державної власності відповідно до закону та погодження документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 81 Земельного кодексу України визначає порядок набуття права власності на землю громадян, що не стосується розглянутого відповідачем питання.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 43 Закону №586-XIV акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Частиною 3 статті 43 Закону №586-XIV окремо визначено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

У розглянутому спорі підставою для прийняття розпорядження, став лист директора школи про скасування розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в постійне користування земельною ділянкою. При цьому, із вказаного листа не видно у зв'язку з чим позивач просить скасувати розпорядження.

Відсутність підстав визначати нечинним або скасовувати власне розпорядження узгоджується з положеннями частини восьмої статті 118 Конституції України, відповідно до якої рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Таким чином, голова місцевої державної адміністрації вийшов за межі наданих йому повноважень, скасувавши власне розпорядження, на підставі якого у закладу освіти виникло право на розробку землевпорядної документації. Скасоване розпорядження є актом одноразового застосування, воно вичерпує свою дію лише фактом їхнього виконання.

Викладений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій з метою однакового застосування матеріальних норм права в постановах від 25 грудня 2012 року у справі №21-412а12, від 16 квітня 2013 року у справі №21-74а13.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

У відповідності до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню

Також суд вважає за необхідне, відповідно до вимог статті 139 КАС України, стягнути з Петропавлівської районної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь Прокуратури Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02909938) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1762, 00 грн. відповідно до платіжного доручення №15 від 12.01.2018.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву аступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (вул. Світличної Ганни, 64-а, м. Павлоград, код ЄДРПОУ 02909938) в інтересах держави в особі Петропавлівської районної ради (вул. Героїв України, 62, смт. Петропавлівка, 52700, код ЄДРПОУ 20238235) до Петропавлівської районної державної адміністрації (вул. Героїв України, 62, смт. Петропавлівка, 52700, код ЄДРПОУ 04052347), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Олефірівська загальноосвітня школа I-II ступенів Петропавлівської районної ради Дніпропетровської області (вул. Шевченка, 1, с. Олефірівка, 52742, код ЄДРПОУ 33384947) про скасування розпорядження - задовольнити повністю.

Скасувати розпорядження голову Петропавлівської районної державної адміністрації "Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 30.01.2004 року № 58-р-04 "Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 8,8913 га з земель запасу Дмитрівської сільської ради Олефірівській НСЗШ" № Р-563-11 від 24.10.2011.

Стягнути з Петропавлівської районної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, розрахунковий рахунок 35217020000291 в ДКСУ у м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, за кодом класифікації видатків бюджету - 2800) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1762, 00 грн. відповідно до платіжного доручення №15 від 12.01.2018.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 22.03.2018 року.

Суддя Р.З. Голобутовський