Рішення

від 07.05.2018 по справі 190/396/18

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/396/18

Провадження №2-о/190/20/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року м. П'ятихатки

Дніпропетровської області

П'ятихатський районний суд

Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Митошоп В.М.

за участі секретаря Пронської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. П'ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа П'ятихатський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту смерті, -

встановив:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті, посилаючись на той факт, що 22.05.2016 року в с. Саївка П'ятихатського району Дніпропетровської області померла її мати ОСОБА_2, яка зареєстрована та проживала на тимчасово окупованій території по вул. Корявка 10/73 м. Армянск Республіки Крим.

25.05.2016р. Армянським відділом актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції ОСОБА_3 Крим видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2, де вказано що остання померла 22.05.2016р. в с. Саївка П'ятихатського району Дніпропетровської області.

Просить встановити факт смерті ОСОБА_2, що необхідно для отримання свідоцтва про смерть останньої.

В судове засідання заявник та представник заявника не явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, представник заявника надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені вимоги підтримала.

П'ятихатський РВ ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області про розгляд справи повідомлені належним чином, свого представника до суду не направили.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_2. (а.с.4).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_4 зареєструвала шлюб 29.08.1967 року з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_6. (а.с.4)

Згідно копії свідоцтва про смерть - виданого Армянським міським відділом запису актів громадянського стану Департаменту записів актів громадянського стану Міністерства юстиції ОСОБА_3 Крим, актовий запис № 142 від 25.05.2016 року - ОСОБА_2 померла 22.05.2016 року в с. Саївка П'ятихатського району Дніпропетровської області. (а.с.5)

Згідно копії довідки про причину смерті № 271 від 23.05.2016р., до форми №106/о виданого Саксаганською амбулаторією загальної практики сімейної медицини КЗ П'ятихатський районний центр первинної медико-санітарної допомоги - ОСОБА_2, померла - 22.05.2016 року в с. Саївка П'ятихатського району Дніпропетровської області. (а.с.7)

Згідно копії довідки № 845 від 11.12.2107 року Саївської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області - ОСОБА_2, померла 22.05.2016 року та проживала без реєстрації за адресою: вул. Центральна,14 в с. Саївка П'ятихатського району Дніпропетровської області. (а.с.6).

Згідно копії паспорту на ім'я ОСОБА_2, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 Крим. (а.с.13-15)

Із копії листа П'ятихатського РВ ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області № 630/14.41-11 від 23.03.2018 року вбачається, що заявниці відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю документа закладу охорони здоров'я, що підтверджує факт смерті останньої. (а.с.8)

Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №016918 ОСОБА_2 належала земельна ділянка кадастровий номер 1224586000:02:002:0104 площею 2,00 га розташована на території Саївської сільської ради П'ятихатського району. (а.с.9)

Згідно ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно п.1 ч.1 ст. 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України - ОСОБА_3 Крим є тимчасово окупованою територією.

Згідно ст. 9 цього ж Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначенні в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ) виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року 352/5 підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N106/о-95), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 р № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за N 1150/13024); б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о-95).

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туречиини ( Loizidou v. Turkey , 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001) та Мозер проти ОСОБА_3 Молдови та Росії ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти ОСОБА_3 Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Згідно п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою. Відомості про смерть особи підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , державна реєстрація смерті проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Таким чином, видане свідоцтво про смерть ОСОБА_2 державним органом, що функціонує на території Автономної ОСОБА_3 Крим створює перешкоди заявниці у реалізації своїх спадкових прав на території України, при цьому заявник не має змоги надати лікарське свідоцтво про смерть, про смерть ОСОБА_2 так як вказана довідка використана останньою для отримання свідоцтва про смерть - Армянським міським відділом запису актів громадянського стану Департаменту записів актів громадянського стану Міністерства юстиції ОСОБА_3 Крим , в зв язку з чим провести органом державної реєстрації актів цивільного стану реєстрацію факту смерті ОСОБА_2 неможливо, при цьому смерть ОСОБА_2 в певний час та в певному місці достовірно встановлена та підтвердження цього факту має юридичне значення для створення умов здійснення заявником певних прав, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню, тому встановлення факту смерті ОСОБА_2 22.05.2016 року у с. Саївка, П'ятихатського району, Дніпропетровської області підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.293-294 , 315-319 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа П'ятихатський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті - ОСОБА_2, 22.05.2016 року в с. Саївка П'ятихатського району Дніпропетровської області, яка народилася 03.02.1924 року в с. Саївка П'ятихатського району Дніпропетровської області.

Копію рішення направити П'ятихатському районному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Дніпропетровській області для реєстрації факту смерті ОСОБА_2, 22.05.2016 року в с. Саївка П'ятихатського району Дніпропетровської області, яка народилася 03.02.1924 року в с. Саївка П'ятихатського району Дніпропетровської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Головуючий суддя