Рішення

від 14.05.2018 по справі 812/1073/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1073/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання дій та бездіяльності неправомірними, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, -

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання дій та бездіяльності неправомірними, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, в якому позивач зазначив наступне.

У період з 07.07.2008 по 06.11.2015 позивач проходив службу в ОВС України, з 07.11.2015 по теперішній час проходить службу в Національній поліції України. У період з 12.07.2014 по 07.11.2015 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. З інформації, викладеної у довідках від 23.01.2018 № 59/10 та № 59/9, позивачу стало відомо, що йому за період липень-грудень 2014 року не нараховувалась та не перераховувалась винагорода за участь в АТО. Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів від 04.06.2014 № 158 та з урахуванням інформації та даних, викладених у довідках № 59/10, 59/9 від 23.01.2018 позивач вважає, що йому безпідставно не нараховано та не виплачено винагороду за період липень-грудень 2014 року в розмірі 100 % місячного грошового забезпечення у загальній сумі 15962,41 грн.

На підставі вищевикладеного, з підстав, викладених у позові, позивач просив суд стягнути з Марківського РВ ГУМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії, кошти в сумі 15962,41 грн як винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з липня 2014 по грудень 2014 року.

Позивач у судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 26).

Представник відповідача до суду не прибув, надав письмовий відзив від 11.05.2018 вхід. № 10966/2018 (арк.спр. 28-34), у яких просив розглядати справу без його участі та вказав, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 позивача включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 12.07.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивача виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015. Виплата винагороди за спірний період не здійснювалась, оскільки наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 видано по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період. Окрім іншого, відповідач зазначив, що позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок здійснений у 15.04.2014, а до суду звернувся лише 13.04.2018, тобто з часу, коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав майже два роки, а отже, строк звернення до суду із позовом, передбачений статтею 122 КАС України, на думку відповідача, сплинув.

На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно із частиною дев'ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 07.07.2008 по 06.11.2015.

Згідно з довідкою ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Луганській області від 19.04.2018 № 6/4-165лк ОСОБА_1 відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 включений до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області з 12.07.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 з 07.11.2015 виключений зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області (арк.спр. 35).

Відповідно до довідки ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області від 07.05.2018 № 59/49 ОСОБА_1 у період з 01.07.2014 по 31.12.2014 перебував у відпустці з 19.12.2014 по 31.12.2014. На лікарняному перебував з 30.10.2014 по 10.11.2014 (арк. спр. 38).

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 (далі - постанова № 1294) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (далі - Постанова № 158) встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови № 158 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 23 липня 2014 року № 719 "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2014 року за № 939/25716 (далі - наказ МВС № 719), яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови № 158 та Наказу № 719), з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті п. 2 Постанови № 158, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Згідно з довідкою від 07.05.2018 № 59/50, виданою Ліквідаційною комісією Марківського РВ ГУМВС України у Луганський області, грошове забезпечення позивача становило у липні 2014 року - 2271,89 грн, у серпні 2014 року - 2063,10 грн, у вересні 2014 року - 2046,43 грн, у жовтні 2014 року - 2069,92 грн, у листопаді 2014 року - 4101,20 грн, у грудні 2014 року - 4295,69 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не нарахована та не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (арк. спр. 37).

Враховуючи положення Постанови КМУ № 158 та Наказу МВС України № 719 розмір винагороди позивача за липень-грудень 2014 року повинен розраховуватись з 3000,00 грн на місяць, оскільки, розмір грошового забезпечення позивача, за вирахуванням індексації та матеріальної допомоги, у вказаних місяцях становив менше 3000,00 грн.

Таким чином, відповідно до довідки Ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області від 07.05.2018 № 59/50, розмір середньоденної винагороди ОСОБА_1 у липні 2014 року становив - 96,77 грн (3000 грн/31 добу), у серпні 2014 року - 96,77 грн (3000 грн/31 добу), у вересні 2014 року - 100 грн (3000 грн / 30 діб), у жовтні 2014 року - 96,77 грн (3000 грн / 31 добу), у листопаді 2014 року - 136,71 грн (4101,20 грн / 30 діб), у грудні 2014 року - 138,57 грн (4295,69 грн / 31 добу).

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 25.06.2014 № 176 ОСОБА_1 залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 12.07.2014 по 31.12.2014, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період.

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за 2014 рік повинна становити за липень 2014 року - 1935,40 грн (96,77 грн х 20 діб), за серпень 2014 року - 3000 грн, за вересень 2014 року - 3000 грн, за жовтень 2014 року - 2806,33 грн (96,77 грн х 29 діб), за листопад 2014 року - 2734,20 грн (136,71 х 20 діб), за грудень 2014 року - 2494,26 грн (138,57 х 18 діб), а всього за 2014 рік - 15 970,19 грн.

У відзиві відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо строку звернення до з адміністративним позовом про стягнення винагороди суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного суду від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в Антитерористичної операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менше 3000 грн у розрахунку на місяць за період з липня по грудень 2014 року обґрунтованими, та вважаэ за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача винагороду аз участь в АТО за 2014 рік в загальному розмірі 15970,19 грн (а не 15962,41 грн як просить позивач), а саме - за липень 2014 року - 1935,40 грн, за серпень 2014 року - 3000 грн, за вересень 2014 року - 3000 грн, за жовтень 2014 року - 2806,33 грн, за листопад 2014 року - 2734,20 грн, за грудень 2014 року - 2494,26 грн.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії про визнання дій та бездіяльності неправомірними, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити повністю.

Стягнути з Марківського районного відділу ГУМВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ЄДРПОУ 08670838, адреса: 92400, Луганська область, смт. Марківка, вул. Центральна, 27) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за липень 2014 року - 1935,40 грн, за серпень 2014 року - 3000 грн, за вересень 2014 року - 3000 грн, за жовтень 2014 року - 2806,33 грн, за листопад 2014 року - 2734,20 грн, за грудень 2014 року - 2494,26 грн, а всього за 2014 рік - 15 970,19 грн (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят гривень 19 коп.) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя А.Г. Секірська