Рішення

від 03.05.2018 по справі 904/731/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018м. ДніпроСправа № 904/731/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія Строй", м. Дніпро

до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 108 303 грн. 23 коп. за договором від 26.06.2017 № 78/2017

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №б/н від 05.03.2018, представник;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія Строй" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради заборгованість за виконані роботи в сумі 108 303 грн. 23 коп., з яких: 101 999 грн. 00 коп. - основний борг, 3 111 грн. 67 коп. - пеня, 2 565 грн. 27 коп. - інфляційні втрати, 627 грн. 29 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору від 26.06.2017 № 78/2017.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 17.04.2018.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 03.05.2018.

Відповідач правом на участь у призначених судових засіданнях не скористався, явку повноважного представника не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія Строй" (виконавець) та Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради (замовник) було укладено договір № 78/2017 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується протягом дії цього договору надати послугу (надалі - послуга) по коду ДК 021:2015 44620000-2 Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (Послуги з виготовлення режимних карт з експлуатації газових котлів) (п. 1.1. договору).

Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити таку послугу, вартість якої визначається сторонами згідно з розрахунком/кошторисом до неї на умовах, встановлених цим договором, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Ціна цього договору становить 113 999,00 грн.(сто тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 00 коп.), без ПДВ (п. 2.1. договору).

Перерахування попередньої оплати не передбачається (п. 2.2. договору).

Оплата наданих послуг здійснюється замовником у національній валюті України - гривні на поточний (розрахунковий) рахунок виконавця на підставі актів наданих послуг/актів виконаних робіт при наявності фінансування (п. 3.1. договору).

Надання послуг здійснюється з дати укладання договору протягом 2017 року (п. 4.1. договору).

Місце надання послуги: заклади замовника, відповідно Додатка № 1 до договору (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору замовник зобов'язаний:

Своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконану роботу або надані послуги, крім випадків, передбачених п. 5.2.3. цього договору (п. 5.1.1. договору).

Приймати виконані роботи або надані послуги згідно з актом виконаних робіт або наданих послуг (п. 5.1.2. договору).

Виконавець зобов'язаний забезпечити виконання робіт або надання послуг у Строки, встановлені п.4.1. договору (п. 5.3.1. договору).

Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (п. 5.4.1. договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору винна сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства України (п. 6.1. договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при виконанні робіт за бюджетні кошти підрядник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України (п. 6.2. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року та до повного виконання бюджетних зобов'язань. В разі відсутності на кінець поточного бюджетного року бюджетних асигнувань у повному обсязі сторони наприкінці 2017 року укладають додатковий правочин до договору на продовження строку виконання зобов'язань на бюджетний період, в якому будуть затверджені бюджетні асигнування у повному обсязі, з дотриманням вимог актів законодавства, що регулюють ці питання (п. 9.1. договору).

У додатку № 1 до договору сторонами визначена дислокація закладів замовника (а.с. 13).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору надав послуги на загальну суму 101 999 грн. 00 коп., на підтвердження чого надав копії підписаних сторонами та скріплених їх печатками Актів приймання виконаних послуг:

- № 1 за грудень 2017 року від 06.12.2017 про надання послуг на суму 95 999,00 грн., вказаний акт підписаний сторонами 06.12.2017, про що свідчать відповідні відмітки в нижній частині акту (а.с. 14-15);

- № 2 за грудень 2017 року від 06.12.2017 про надання послуг на суму 6 000,00 грн., вказаний акт підписаний сторонами 06.12.2017, про що свідчать відповідні відмітки в нижній частині акту (а.с. 16-17).

Позивач зазначає, що жодних платежів за виконані роботи за договором № 78/2017 від 26.06.2017 відповідачем не здійснювалось, від розрахунку за виконані позивачем роботи відповідач ухиляється, в зв'язку з чим ТОВ Надія неодноразово зверталось до відповідача з проханням погасити заборгованість.

Так, позивач звертався до відповідача із листом № 21/12-1 від 21.12.2017 (а.с. 19), в якому просив погасити заборгованість за надані послуги за договором № 78/2017 від 26.06.2017 Відповідно до відмітки в правому нижньому куті вказаного листа відповідач отримав його 22.12.2017 за вх. № 11/730.

Позивач звертався до відповідача із листом № 16/01-1 від 16.01.2018 (а.с. 20), в якому повідомив оплата за надані послуги за договором № 78/2017 від 26.06.2017 не проводилась. Просив оформити Акти звірки взаєморозрахунків. Відповідно до відмітки в правому нижньому куті вказаного листа відповідач отримав його 17.01.2018 за вх. № 11/33.

Позивач звертався до відповідача із листом № 19 від 24.01.2018 (а.с. 18), в якому просив погасити заборгованість за надані послуги за договором № 78/2017 від 26.06.2017 у розмірі 101 999 грн. 00 коп. Відповідно до відмітки в правому нижньому куті вказаного листа відповідач отримав його 25.01.2018 за вх. № п/63.

Однак, як стверджує позивач, станом на 19.02.2018 відповідач за надані послуги не сплатив, у зв'язку із чим у нього існує заборгованість перед позивачем у розмірі 101 999 грн. 00 коп.

Із посиланням на положення ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача пеню в сумі 3 111 грн. 67 коп. за загальний період з 07.12.2017 по 19.02.2018.

Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 627 грн. 29 коп. за загальний період з 07.12.2017 по 19.02.2018 та інфляційні втрати у розмірі 2 565 грн. 27 коп. за період з грудня 2017 року по січень 2018 року.

Заборгованість відповідача підтверджується: договором з додатками, копіями актів приймання виконаних послуг, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати спірної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про надання послуг є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що укладеним сторонами договором не встановлено строк оплати за надані послуги.

Враховуючи викладене, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати виконання зобов'язання з оплати наданих послуг у будь-який час, відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача із листом № 21/12-1 від 21.12.2017 (а.с. 19), в якому просив погасити заборгованість за надані послуги за договором № 78/2017 від 26.06.2017.

З урахуванням дати отримання вказаного листа - 22.12.2017 та приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити за виконані роботи у строк до 29.12.2017 включно (22.12.2017р. + 7 днів).

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Господарський суд наголошує, що законом, у даному випадку, не встановлено розмір штрафних санкцій, у зв'язку із чим застосуванню підлягають санкції, передбачені договором.

Як вбачається зі змісту спірного договору, останній містить лише положення щодо відповідальності підрядника, стягнення пені за несвоєчасну оплату наданих послуг не передбачено умовами договору.

Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення пені, позивач у позовній заяві посилається на ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Господарський суд зазначає, що ст. 230 Господарського кодексу України визначає що є штрафними санкціями у розумінні Господарського кодексу України.

Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України, в свою чергу, не визначає конкретний розмір штрафних санкцій, а лише встановлює, що розмір штрафних санкцій визначається у відсотках за обліковою ставкою Національного банку України. Тобто ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає прив'язку розміру штрафних санкцій до облікової ставки Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проте, як встановлено судом, сторони в договорі не обумовили можливість нарахування штрафних санкцій за порушення замовником своїх зобов'язань, в тому числі з оплати наданих послуг та не встановили конкретний розмір пені.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними та необґрунтованими, отже не підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, господарський суд зазначає, що позивач здійснює нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання з 07.12.2017.

Проте, як встановлено судом, обов'язок сплатити вартість наданих послуг у відповідача виник 29.12.2017.

Таким чином, за перерахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних за період з 30.12.2017 по 19.02.2018 в розмірі 435 грн. 94 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем не враховано приписи абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013, відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, з урахуванням встановленої судом дати виникнення у відповідача зобов'язання оплатити надані послуги, період нарахування інфляційних втрат повинен починатися з січня 2018 року, в той час як позивач розраховує інфляційні з грудня 2017.

Отже, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати за січень 2018 року в розмірі 1 529 грн. 99 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору про надання послуг та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 101 999 грн. 00 коп. основного боргу, 1 529 грн. 99 коп. - інфляційних втрат, 435 грн. 94 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яврницького, буд. 75, ідентифікаційний номер 40506248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія Строй" (49064, м. Дніпро, вул. Кубанська, буд. 54, ідентифікаційний номер 39942877) 101 999 грн. 00 коп. (сто одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 00 коп.) основного боргу, 1 529 грн. 99 коп. (одну тисячу п'ятсот двадцять дев'ять грн. 99 коп.) інфляційних втрат, 435 грн. 94 коп. (чотириста тридцять п'ять грн. 94 коп.) 3% річних, 1 691 грн. 42 коп. (одну тисячу шістсот дев'яносто одну грн. 42 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 10.05.2018