Рішення

від 03.05.2018 по справі 904/1024/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018м. ДніпроСправа № 904/1024/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Драг", м. Запоріжжя

до Фермерського господарства "Агаджанян Нвер Ваганович", смт. Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в розмірі 176 784 грн. 84 коп. за контрактом від 20.04.2015 №12

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №б/н від 27.02.2018, адвокат;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Драг" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Фермерського господарства "Агаджанян Нвер Ваганович" заборгованість в розмірі 176 784 грн. 84 коп., з яких: 128 640 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 9 166 грн. 92 коп. - 3% річних, 38 977 грн. 92 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов контракту від 20.04.2015 №12. Також просить покласти на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 651 грн. 77 коп. та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 19.04.2018.

Ухвалою суду від 19.04.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 03.05.2018.

У призначене судове засідання представник відповідач не з'явився та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 19.03.2018, що направлялась на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв'язку Повернуто за закінченням строку зберігання .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику , за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 13.03.2018).

Крім того, на підтвердження направлення відповідачу ухвали від 19.04.2018 до матеріалів справи долучена належним чином засвідчена копія реєстру згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по України з повідомленням від 23.04.2018 № 236 та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки за вказаних вище підстав, він вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином.

Відповідно до ст.165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2015 між Приватним підприємством "Драг" (продавець) та Фермерським господарством "Агаджанян Нвер Ваганович" (покупець) укладено контракт №12 (далі - контракт), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити засоби хімізації рослин, іменовані надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості та за ціною згідно відвантажувальних накладних (п. 1.1. контракту).

Ціна продукції і асортимент продукції, поставленої за цим договором, визначається по відвантажувальних накладних (п. 2.1. контракту).

Відповідно до п. 2.2. контракту товар поставляється в обсязі і за цінами:

- Харнес об'ємом 160л вартістю 45 120,00 грн. з ПДВ (ціна за 1 л / кг без ПДВ - 235,00 грн.);

- Нурел Д об'ємом 50л вартістю 27 000,00 грн. з ПДВ (ціна за 1 л / кг без ПДВ - 450,00 грн.);

- Гран стар об'ємом 6,5 кг вартістю 26520,00 грн. з ПДВ (ціна за 1 л / кг без ПДВ - 3400,00 грн.);

- Фастак об'ємом 50л вартістю 30 000,00 грн. з ПДВ (ціна за 1 л / кг без ПДВ - 500,00 грн.). Всього: 128 640,00 грн. з ПДВ

Загальна сума контракту становить 128 640 грн. 00 коп. (сто двадцять вісім тисяч шістсот сорок грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 21440, 00 грн. (п. 2.3. контракту).

Покупець зобов'язується здійснити передоплату в розмірі 0%, решта 100% не пізніше 15 жовтня 2015р. (п. 3.1. контракту).

Датою поставки вважається дата позначки покупця про отримання товару в накладній (п. 3.2. контракту).

Постачальник разом з продукцією передає стороні, що одержує такі документи: накладну; податкову накладну; рахунок-фактуру (п. 4.1. контракту).

Цей контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання всіх зобов'язань обома сторонами (п. 10.1. контракту).

Всі зміни і доповнення до цього контракту складаються в письмовому вигляді по угод сторін і завіряються уповноваженими представниками обох сторін (п. 10.2. контракту).

На виконання умов контракту позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 128 640 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками:

- видатковою накладною № 12 від 20.04.2015 про поставку товару: Харнес об'ємом 160л, Нурел Д об'ємом 50л, Гран стар об'ємом 6,5 кг, Фастак об'ємом 50л на загальну суму 128 640 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 18);

- товарно-транспортною накладною № 840561 від 20.04.2015 (а.с. 21).

Також на підтвердження доказу здійснення вказаної поставки позивач надав копію довіреності серії 12 ААБ № 856521 від 17.04.2015 (а.с. 20).

На виконання п. 4.1 контракту позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру № 12 від 20.04.2015 на оплату товару вартістю 128 640 грн. 00 коп. (а.с. 19).

Як зазначає позивач, відповідач в порушення приписів п. 3.1. контракту свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 128 640 грн. 00 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 9 166 грн. 92 коп. за період з 16.10.2015 по 28.02.2018 та інфляційні втрати у розмірі 38 977 грн. 92 коп. за період з листопада 2015 року по січень 2018 року.

Заборгованість відповідача підтверджується: контрактом, копіями видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі контракту є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, щ о порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що розрахунок 3% річних арифметично проведений не правильно.

Відповідно до розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір 3% річних нарахований на заборгованість в сумі 128 640 грн. 00 коп. за період з 16.10.2015 по 28.02.2018 становить 9 156 грн. 35 коп., який і підлягає задоволенню. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Судом також було перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що розмір вказаних нарахувань є більшим, ніж заявлено позивачем. Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред'явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги про стягнення інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем контракту та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 128 640 грн. 00 коп. основного боргу, 9 156 грн. 35 коп. 3% річних, 38 977 грн. 92 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Також у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, відповідачем долучено до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги від 15.02.2018 № 7-Д, укладеного між Приватним підприємством Драг та адвокатом ОСОБА_1, акту приймання - передачі наданих юридичних послуг від 28.02.2018, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 9 від 30.05.2017, а також платіжне доручення № 93 від 02.03.2018 про оплату адвокату ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Згідно із ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах від 20.12.2011 №4191-VI показник установлено на рівні 40% прожиткового мінімуму.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка тощо.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача складає 3 000 грн. 00 коп., з огляду на необхідність, розумність та справедливість відповідних судових витрат для даної справи.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Агаджанян Нвер Ваганович" (53500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 21900251) на користь Приватного підприємства "Драг" (69063, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 32585194) 128 640 грн. 00 коп. (сто двадцять вісім тисяч шістсот сорок грн. 00 коп.) основного боргу, 9 156 грн. 35 коп. (дев'ять тисяч сто п'ятдесят шість грн. 35 коп.) 3% річних, 38 977 грн. 92 коп. (тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят сім грн. 92 коп.) інфляційних втрат, 2 651 грн. 61 коп. (дві тисячі шістсот п'ятдесят одну грн. 61 коп.) витрат по сплаті судового збору, 3 000 грн. 00 коп. (три тисячі грн. 00 коп.) витрат на послуги адвоката.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 10.05.2018