Рішення

від 03.05.2018 по справі 905/103/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.05.2018р. Справа №905/103/18

за позовом : Керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, м.Волноваха

до відповідача 1: Степненської сільської ради, с.Степне, код ЄДРПОУ 05379270

до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Павлюк Людмили Михайлівни, с.Степне, код НОМЕР_1

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження

У засіданні брали участь:

від відповідачів: не з'явились

прокурор: Хряк О.О. - за посв.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, м.Волноваха звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідачів, Степненської сільської ради, с.Степне, Фізичної особи-підприємця Павлюк Людмили Михайлівни, с.Степне про:

- визнання незаконним рішення Степненської сільської ради Мар'їнського району Донецької області №VI/52-10 від 08.07.2016р. Про розгляд заяви Павлюк Л.М. щодо розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ;

- визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди, укладеного 20.02.2017р. між Степненською сільською радою Мар'їнського району Донецької області та Фізичною особою-підприємцем Павлюк Л.М.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що договір б/н від 20.02.2017р. про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди укладено з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки фактично підмінено договір оренди земельної ділянки. Звернення прокурора до суду з розглядуваним позовом мотивоване потребою захистити інтереси держави, якою надано право розпорядження органам місцевого самоврядування землями територіальних громад в порядку та у спосіб, передбачені Земельним кодексом України.

Прокурор у судове засідання 03.05.2018р. з'явився, наполягав на правомірності позовних вимог.

Відповідач 1 у відзиві №127/02-25 від 05.02.2018р. просив суд відмовити у задоволенні позову прокурора з посиланням на те, що оскаржуване рішення сільської ради та договір не суперечать вимогам діючого законодавства.

Крім того, відповідач 1 просив суд розглянути справу за відсутності власного представника (лист №353/02-25 від 18.04.2018р. Степненської сільської ради).

Відповідач 2 у відзиві б/н від 01.02.2018р. вказував, що належним чином виконує умови спірного правочину, своєчасно сплачує річну плату згідно з приписами договору б/н від 20.02.2017р. про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодифікованого акту України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, з урахуванням змісту листа №353/02-25 від 18.04.2018р. Степненської сільської ради, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив:

Рішенням №VI/52-10 від 08.07.2016р. Степненської сільської ради Про розгляд заяви Павлюк Л.М. щодо розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності затверджено надати дозвіл Павлюк Людмилі Михайлівні на попереднє погодження місця розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності площею 25 кв. м з продажу продовольчих товарів біля буд.11/1 по вул.Енергетиків в с.Степне Мар'їнського району терміном на 3 роки та рекомендовано громадянці Павлюк Л.М. звернутись до відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Мар'їнської райдержадміністрації для виготовлення паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

20.02.2017р. між Степненською сільською радою (власник) та Фізичною особою-підприємцем Павлюк Людмилою Михайлівною (сервітуарій) було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди, предметом якого є особистий строковий сервітут, встановлений виключно на територію (об'єкт благоустрою) по Степненській сільській раді, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда у кількості 1 шт. площею 25 кв. м з продажу продовольчих товарів біля будинку 11/1 по вул.Енергетиків в с.Степне.

Об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (об'єкт благоустрою) в селі Степне на вул.Енергетиків біля будинку 11/1 площею 25 кв. м, розташування та межі якої зазначено у додатку до цього договору (п.1.2 договору б/н від 20.02.2017р.)

За приписами п.2.1 укладеного відповідачами правочину останній укладено строком на 3 роки, підписаний повноважними представниками сторін і діє з 20.02.2017р. по 20.02.2020р.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.02.2017р., виданого відділом Держкомзему у Мар'їнському районі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8994,29 грн. Річний розмір плати за цим договором на рік становить 1079,31 грн, щомісячно - 89,95 грн (п.3.1 договору б/н від 20.02.2017р.).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.395 Цивільного кодексу України, сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до ч.1 ст.401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 ст.404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, право розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) (ст.99 Земельного кодексу України).

Отже, правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, використання якої є необхідним для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, тобто відсутність взагалі або альтернативи проходу, проїзду до майна іншої земельної ділянки тощо, та між особою, яка вимагає встановлення сервітуту, за викладених обставин, для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна).

Вказане дає підстави дійти висновку, що особою, якій належить право на встановлення земельного сервітуту, є суб'єкт правовідносин, потреби використання власного майна якого, не можуть бути задоволенні у інший спосіб, ніж використання чужого майна, зокрема, земельної ділянки.

Проте, відповідачами не доведено відсутність можливості задоволення потреб відповідача 2 в користуванні спірною земельною ділянкою іншим способом, ніж встановлення сервітуту.

Таким чином, за відсутності ознак користування чужим майном, будь-яких підстав для визнання між сторонами прав на встановлення сервітуту не існує.

Тому, у Степненської сільської ради не було будь-яких підстав для встановлення сервітутних відносин з Фізичною особою-підприємцем Павлюк Людмилою Михайлівною та відповідно, для прийняття оспорюваного рішення.

За таких обставин, рішення №VI/52-10 від 08.07.2016р. Степненської сільської ради Про розгляд заяви Павлюк Л.М. щодо розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності , яким, затверджено надати дозвіл Павлюк Людмилі Михайлівні на попереднє погодження місця розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності площею 25 кв. м з продажу продовольчих товарів біля буд.11/1 по вул.Енергетиків в с.Степне Мар'їнського району терміном на 3 роки та рекомендовано громадянці Павлюк Л.М. звернутись до відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Мар'їнської райдержадміністрації для виготовлення паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, є незаконним, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту суперечності актів цивільного законодавства та акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, що суперечать ст.19 Основного Закону України, рішення №VI/52-10 від 08.07.2016р. Степненської сільської ради Про розгляд заяви Павлюк Л.М. щодо розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності підлягає скасуванню у судовому порядку, з огляду на що, позовні вимоги про визнання незаконним рішення Степненської сільської ради Мар'їнського району Донецької області №VI/52-10 від 08.07.2016р. Про розгляд заяви Павлюк Л.М. щодо розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч.2, 4 ст.28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом №244 від 21.10.2011р. Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України.

Пунктами 2.2, 2.3 Порядку передбачено, що замовник, який має намір встановити тимчасову споруду звертається до відповідного виконавчого органу із відповідною заявою у письмовій формі про можливість встановлення тимчасової споруди. До заяви додається вичерпний перелік документів, графічні матеріали з зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі та топографічній основі М 1:500 креслення контурів тимчасової споруди з прив'язкою до місцевості, реквізити замовника.

Орган з питань містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо місця розташування тимчасової споруди комплексній схемі розміщення тимчасових споруд (у разі її наявності) будівельним нормам та повідомляє про результати відповідності замовника. Тобто на даному етапі відповідний орган з питань містобудування та архітектури визначає лише можливість розміщення тимчасової споруди на певній території населеного пункту згідно будівельних норм даної місцевості та комплексної схеми розміщення певного населеного пункту (п.п.2.4, 2.5 Порядку).

Водночас, пунктом 1.11 вищевказаного Порядку передбачено, що розміщення тимчасових споруд під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів здійснюється у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування.

Отже, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності не передбачено укладення договору особистого строкового земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди, як і повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення порядків та правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, крім як під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів.

Тобто, розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом №244 від 21.10.2011р. Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України.

Вказаний порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд, але не регулює правові відносини, пов'язані з використанням відповідної земельної ділянки.

Водночас, проаналізувавши умови договору б/н від 20.02.2017р., господарський суд дійшов висновку, що зміст вказаного правочину та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, оскільки цей договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені. Натомість, умови спірного договору передбачають передачу Фізичній особі-підприємцю Павлюк Людмилі Михайлівні права користування земельною ділянкою, належного відповідачу 1, що є характерною ознакою договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. У разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За змістом п.25 постанови №9 від 06.11.2009р. пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Положеннями ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч.1 ст.203 вказаного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Отже, виходячи з вищезазначеного, спірна земельна ділянка могла бути передана в оренду з дотриманням процедури визначеної чинним законодавством.

Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; стартова ціна лота; строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги (ч.4 ст.135 Земельного кодексу України).

Виходячи з приписів ч.5 ст.135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів.

Аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, що оскаржуваний правочин не відповідає вимогам законодавства щодо надання в користування земельної ділянки. При цьому, судом береться до уваги, що відповідачу 2 фактично було надано в користування земельну ділянку поза процедурою торгів, та за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведені положення та обставини справи, укладений між відповідачами договір б/н від 20.02.2017р. про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди суперечить вищенаведеним вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсними відповідно до норм ст.215 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди, укладеного 20.02.2017р. між Степненською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Павлюк Л.М., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано наявну у прохальній частині позову помилку у даті підписання договору та справу розглянуто виходячи з фактичної дати складання спірного правочину.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 3200 грн підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах на користь Прокуратури Донецької області, як платника згідно з платіжним дорученням №210 від 16.02.2017р.

Дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, м.Волноваха до Степненської сільської ради, с.Степне, Фізичної особи-підприємця Павлюк Людмили Михайлівни, с.Степне про:

- визнання незаконним рішення Степненської сільської ради Мар'їнського району Донецької області №VI/52-10 від 08.07.2016р. Про розгляд заяви Павлюк Л.М. щодо розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ;

- визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди, укладеного 20.02.2017р. між Степненською сільською радою Мар'їнського району Донецької області та Фізичною особою-підприємцем Павлюк Л.М.

Визнати незаконним рішення Степненської сільської ради Мар'їнського району Донецької області №VI/52-10 від 08.07.2016р. Про розгляд заяви Павлюк Л.М. щодо розташування тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності .

Визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди, укладений 20.02.2017р. між Степненською сільською радою Мар'їнського району Донецької області та Фізичною особою-підприємцем Павлюк Л.М.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Павлюк Людмили Михайлівни (85682, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, буд.6, код ЄДРПОУ 25707002; р/р 35216066016251, Державна казначейська служба України, МФО 820172) судовий збір в сумі 1600 грн.

Стягнути з Степненської сільської ради (85665, Донецька обл., Мар'їнський район, с.Степне, вул.Центральна, буд.1А, код ЄДРПОУ 05379270) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, буд.6, код ЄДРПОУ 25707002; р/р 35216066016251, Державна казначейська служба України, МФО 820172) судовий збір в сумі 1600 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 03.05.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця