Рішення

від 03.04.2018 по справі 905/2962/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.04.2018р. Справа №905/2962/17

за позовом : Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Новатор , м.Донецьк, код ЄДРПОУ 19374755

про стягнення 467943,05 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - гол. юрисконс.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Новатор , м.Донецьк про стягнення основного боргу - 210321,78 грн, пені - 31900,77 грн, 3% річних - 19822,09 грн, інфляційних втрат - 205898,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №993/14-ТЕ-7 від 24.01.2014р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи оголошення з офіційного веб-порталу Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua), у розділі Новини та події суду про дати та час судових засідань у справі №905/2962/17.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 24.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Новатор (покупець) було підписано договір №993/14-ТЕ-7 купівлі-продажу природного газу, за приписами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору №993/14-ТЕ-7 від 24.01.2014р. газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками, крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Додатковою угодою №1 від 30.04.2014р. (яка згідно з п.3 цієї угоди набрала чинності з дати її підписання, скріплення підписів печатками сторін та поширила дію на відносини сторін, що фактично склалися з 03.04.2014р.), сторони внесли зміни в п.1.2 договору №993/14-ТЕ-7 від 24.01.2014р. та визначили, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За правилами п.2.1 договору №993/14-ТЕ-7 від 24.01.2014р. продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 198 тис. куб. м, у тому числі: у січні - 32 тис. куб. м, лютому - 29 тис. куб. м, березні - 27 тис. куб. м, квітні - 11 тис. куб. м, травні - 5 тис. куб. м, червні - 4 тис. куб. м, липні - 3 тис. куб. м, серпні - 4 тис. куб. м, вересні - 5 тис. куб. м, жовтні - 18 тис. куб. м, листопаді - 23 тис. куб. м, грудні - 37 тис. куб. м.

Згідно з п.3.3 вказаного договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За змістом п.5.2 укладеного позивачем та відповідачем правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 1091 грн, крім того: ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до розділу 11 договору №993/14-ТЕ-7 від 24.01.2014р. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №993/14-ТЕ-7 від 24.01.2014р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу:

- б/н від 31.01.2014р. у січні 2014 року на суму 50787,79 грн,

- б/н від 28.02.2014р. у лютому 2014 року на суму 43067,44 грн,

- б/н від 31.03.2014р. у березні 2014 року на суму 33156,79 грн,

- б/н від 30.04.2014р. у квітні 2014 року на суму 17569,47 грн,

- б/н від 31.05.2014р. у травні 2014 року на суму 5963,41 грн,

- б/н від 30.06.2014р. у червні 2014 року на суму 4719,66 грн,

- б/н від 31.07.2014р. у липні 2014 року на суму 3871,31 грн,

- б/н від 30.11.2014р. у листопаді 2014 року на суму 26203,63 грн,

- б/н від 31.12.2014р. у грудні 2014 року на суму 31429,96 грн.

Крім того, як вказує позивач, на виконання умов укладеного сторонами правочину у жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України здійснило постачання Товариству з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Новатор природного газу в обсязі 4,241 тис. куб. м на загальну суму 5552,31 грн (з урахуванням ціни на газ, встановленої п.5.2 спірної угоди).

Проте, як свідчать матеріали справи, всупереч умовам договору №993/14-ТЕ-7 від 24.01.2014р., згідно з яким обов'язок складання актів приймання-передачі природного газу, що, зокрема, містять інформацію щодо обсягу отриманого газу, покладено на відповідача, акт приймання-передачі у жовтні 2014 року на суму 5552,31 грн у матеріалах справи відсутній.

Разом з цим, на підтвердження поставки газу у жовтні 2014 року у зазначеному обсязі позивачем надано: витяг з реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК Нафтогаз України , з боку яких не підписані акти приймання-передачі; реєстр обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії Нафтогаз України через газорозподільні мережі ПАТ Донецькміськгаз за жовтень 2014р. (додаток №2 до договорів від 30.01.2014р. №14-45-ПР, №14-121-ТН, №14-122-ТБ).

Виходячи з того, що відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, факту отримання газу у визначеному позивачем обсязі не спростував, суд розглядає справу за наявними у матеріалах справи документами та приймає до уваги обсяги газу, які визначені Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у спірний період.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 210321,78 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №993/14-ТЕ-7 від 24.01.2014р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

- за поставкою січня 2014 року на суму 50787,79 грн - 14.02.2014р. включно,

- за поставкою лютого 2014 року на суму 43067,44 грн - 14.03.2014р. включно,

- за поставкою березня 2014 року на суму 33156,79 грн - 14.04.2014р. включно,

- за поставкою квітня 2014 року на суму 17569,47 грн - 14.05.2014р. включно,

- за поставкою травня 2014 року на суму 5963,41 грн - 16.06.2014р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.06.2014р., 15.06.2014р.) припадли на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою червня 2014 року на суму 4719,66 грн - 14.07.2014р. включно,

- за поставкою липня 2014 року на суму 3871,31 грн - 14.08.2014р. включно,

- за поставкою жовтня 2014 року на суму 5552,31 грн - 14.11.2014р. включно,

- за поставкою листопада 2014 року на суму 26203,63 грн - 15.12.2014р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (14.12.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

- за поставкою грудня 2014 року на суму 31429,96 грн - 14.01.2015р. включно.

При цьому, як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Новатор перерахувало на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за поставками січня - липня, листопада - грудня 2014 року за договором №993/14-ТЕ-7 від 24.01.2014р. (відомості, які містяться у довідці Операції з 01.01.2014р. по 31.07.2017р. позивача) лише частково та з порушенням встановлених договором строків.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача з урахуванням проведення оплат на загальну суму 12000 грн на теперішній час становить 210321,78 грн.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 26.12.2017р. господарського суду відповідача було зобов'язано представити суду, в тому числі, відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду).

Проте, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №993/14-ТЕ-7 від 24.01.2014р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Новатор про стягнення 210321,78 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.7.2 договору №993/14-ТЕ-7 від 24.01.2014р. у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов?язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 31900,77 грн пені за період з 18.02.2014р. по 14.07.2015р.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилки при визначенні початкової та кінцевої дат для нарахування неустойки за зобов'язаннями січня, лютого, жовтня та листопада 2014 року, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у січні - липні, жовтні - грудні 2014 року (в межах визначених позивачем періодів) становить 31674,81 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 19822,09 грн за період з 18.02.2014р. по 08.08.2017р.

Здійснивши перевірку зазначеного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилки при визначенні початку перебігу строку для нарахування 3% річних за зобов'язаннями листопада 2014 року, суд дійшов висновку, що сума процентів за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у січні - липні, жовтні - грудні 2014 року (в межах визначених позивачем періодів) становить 19819,93 грн.

Крім того, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 205898,42 грн за період з березня 2014 року по червень 2017 року.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу. За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача належить інфляційна складова боргу у розмірі 197826,57 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційної складової боргу, процентів річних та пені підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 197826,57 грн, 19819,93 грн та 31674,81 грн.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 7019,15 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Дослідивши докази, які наявні матеріалах справи, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Новатор , м.Донецьк про стягнення основного боргу у сумі 210321,78 грн, пені - 31900,77 грн, 3% річних - 19822,09 грн, інфляційних втрат - 205898,42 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Новатор (83024, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Ревякіна, буд.20, код ЄДРПОУ 19374755) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг - 210321,78 грн, пеню - 31674,81 грн, 3% річних - 19819,93 грн, інфляційні втрати - 197826,57 грн, а також судовий збір в сумі 6894,65 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Вступну та резолютивну частини складено та підписано 03.04.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця