Рішення

від 20.04.2018 по справі 910/22307/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2018Справа № 910/22307/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Обслуговуючого кооперативу житлово - будівельного кооперативу Октава-5

про стягнення 112 228,64 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: Дяченко В.Є. представник довіреність №590 від 10.04.2018р.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельного кооперативу "Октава-5" (далі - відповідач) про стягнення 112 228,64 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе за Договором зобов'язання, в частині повної та своєчасної оплати отриманих посуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22307/17, її розгляд призначено на 05.02.2018 року.

12.01.2018 року позивачем було подано до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 14.12.2017 року та додаткові документи по справі.

05.02.2018 року позивачем було подано до суду клопотання про витребування доказів.

05.02.2018 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи № 910/22307/17 у порядку спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 05.03.2018.

15.02.2018 року позивачем було подано суду відповідь на відзив.

01.03.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення.

01.03.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні 05.03.2018 року судом було розглянуто вищевказане клопотання позивача та вирішено задовольнити його.

Відповідно до ч.1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними десятою главою Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018р., на підставі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.03.2018р.

У судовому засіданні 21.03.2018р. було оголошено перерву по справі №910/22307/17 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 29.03.2018року.

29.03.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2018р., на підставі ст. ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, призначено судове засідання на 20.04.2018р.

Позивач в судовому засіданні 20.04.2018р. підтримав заявлені вимоги з урахуванням додатоких письмових пояснень №496/12 від 26ю03.2018 року, та просив суд задовольнити останні.

Відповідач в судове засідання 20.04.2018р. не з'явився своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив.

В судовому засіданні 20.04.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал , в подальшому перейменоване у Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , яке в свою чергу перейменовано у Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (надалі Позивач, Постачальник) та Житлово - будівельним кооперативом Октава - 5 перейменованим у Обслуговуючий кооператив Житлово - будівельний кооператив Октава -5 (надалі Відповідач, Абонент) було укддадено Договір №01648/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65, які втратили чинність 18.10.2008р. у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 (надалі Правила користування).

Згідно п. 2.1. Договору Постачальник забезпечує, як же зазначалось вище, постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент в свою чергу, зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору (п. 2.2. Договору).

Згідно з п.3.1. Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

Відповідно до п. 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з Правилами користування.

Згідно п. 3.4. Договору Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі негоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом /(п. 3.5. Договору).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.12.2014р. по 30.09.2017р. послуг не повідомляв, свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння розрахунків та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень п. 3.5. Договору, кількість та вартість наданих ПрАТ АК Київводоканал з 01.12.2014 по 30.09.2017р. послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими Абонентом.

Факт надання послуг та їх об'єм підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем, дебетово - інформаційними повідомленнями та/або їх реєстрами, що підтверджують виставлення рахунків да банківської установи відповідача.

Позивач вказує на те, що виконує належним чином та в повному обсязі взяті на себе за Договором зобов'язання, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово.

Тоді як відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 84 978,33 грн.

Крім того, керуючись положеннями п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано інфляційні втрати в розмірв 13 166,54 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 3 269,39 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг Абонент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Розмір пені розрахований позивачем на підставі п. 4.2. Договору становить 2 316,55 грн.

Крім того, відповідно до п. 4.1. Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг Абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

Таким чином, відповідач на підставі п.є 4.1. Договору має сплатити штраф у розмірі 8 497,83 грн.

Відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на наступні обставини.

Платіжним дорученням №130 від 27.12.2017р. на розрахунковий рахунок позивача за отримані з січня по жовтень 2017року послуги відповідачем було сплачено 40 000,00 грн. Платіжним дорученням №1 від 26.01.2018 року на розрахунковий рахунок позивача за отримані з січня по жовтень 2017року послуги було сплачено 30 000,00 грн.

Таким чином, відповідач стверджує, що на початок розгляду саправи останнім було сплачено 70 000,00 грн., у зв'язку з чим просив суд закрити провадження в цій частині відповідно до ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій, а саме інфляційних втрат в сумі 13 166,54 грн., трьох відсотків річних в розмірі 3269,39 грн., пені в розмірі 2316,55 грн. та штрафу в розмірі 8497,83 грн., відповідач просив суд відмовити в задоволенні останніх посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останніх, посилаючись на наступне.

ОК ЖБК Октава -5 не міг за будь - яких обставин виконувати оплату за поставлені ПАТ АК Київводоканал послуги водопостачання та водовідведення у повному обсязі в зв'язку тим що:

- ПАТ АК Київводоканал в порушення вимог Постанови КМУ від 18.05.2017 за №332 ПАТ АК Київводоканал , як надавач послуг, не подав до місцевого фінансового органу договір про організацію взаєморозрахунків, не підписав акти звіряння заборгованості, складені учасниками розрахунків, із зазначенням суми заборгованості, яка виникла на початок місяця, а також не підписав договір про організацію взаєморозрахунків з ОК ЖБК Октава -5 ;

- Держава в особі органів уповноважених здійснювати відрахування постачальником житлово - комунальних послуг, вчасно не сплачувала відрахування по пільгам і субсидіям за водопостачання та водовідведення в будинку, що належить ОК ЖБК Октава -5 на рахунок постачальника послуг;

- позивач вчасно не повідомив відповідача про зміну своїх банківських реквізитів, що призвело тдо повернення сплаченої за отримані послуги суми в розмірі 42 000,00 грн.;

Відтак, відповідач стверджує, що не може нести відповідальність за порушення фінансових зобов'язань при сплаті послуги за водопостачання в будинку, що належить ОК ЖБК Октава - 5 в повному обсязі.

Позивач в додаткових письмових поясненнях підтвердив факт сплати відповідачем основної суми боргу в розмірі 70 000,00 грн. за питну холодну водоу і її відведення по коду абонента 3-655, відповідно провадження в частині стягнення суми боргу в розмірі 58239,36 грн. підлягає закриттю.

Таким чином, заборгованість відповідача по коду абонента 3-655 за період з 01.08.2016 по 30.09.2017 на момент подачі позову становила 58 239,36 грн., за рахунок оплати зменшилася на 70 000,00 грн., тому заборгованість по коду абонента 3-655 відсутня.

Позивач вказує також, на правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, пені та штрафу, оскільки заборгованість відповідачем була сплачена лише після подачі позовної заяви, таким чином відповідачем несвоєчасно та неналежно виконано договірні зобов'язання.

Відповідно до п. 3.4. Договору, абонент розраховується за надані послуги в порядку, встановленому органами виконавчої влади, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

Постачальник інформує Абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направлються щомісячно до банківської установи Абонента.

Отже, ПрАТ АК Київводоканал повідомляло відповідача про зміну реквізитів, зазначене підтверджується довідками банків ПАТ БАНК КРЕДИТ ДНІПРО та ПАТ КБ ХРЕЩАТИК з реєстром інформаційно - дебетових повідомлень.

З огляду на викладене, позивач просив суд закрити провадження в частині стягнення 58 239,36 грн. суми основного боргу у зв'язку зі сплатою останнього, стягнути заборгованість в розмірі 26 738,97 грн. (по коду абонента 3-50655), 13166,54 грн. - інфляційних втрат, 3269,39 грн. - 3% річних, 2316,55 грн. - пеня, 8 497,83 грн. - штраф, 1 683,43 грн. - судові витрати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладені між сторонами Угоди за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, факт надання позивачем послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними з боку позивача та відповідача.

Підписання відповідачем означених актів, який є первинним обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

За таких обставин, суд вважає, що у відповідача виник обов'язок по сплаті наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

Таким чином, оскільки відповідач прийняв надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення, однак в обумовлені Договором строки не сплатив повністю їх вартість, відповідно виник борг, який на момент звернення позивача до суду з позовною заяву становив 84 978,33 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі, відповідачем було сплачено суму основної заборгованості в розмірі 58 239,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням №130 від 27.12.2017р. на суму 40000,00грн. та платіжним дорученням №1 від 26.01.2018 року на суму 30000,00грн.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/22307/17 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 58 239,36 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, стягненню підлягає залишок суми боргу в розмірі 26 738,97 грн.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статті 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства та ст.61 Конституції України.

Відповідно до п. 4.2. Договору за несвоєчасну оплату послуг Абонент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Розмір пені розрахований позивачем на підставі п. 4.2. Договору становить 2 316,55 грн.

Крім того, відповідно до п. 4.1. Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг Абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

Таким чином, відповідач на підставі п.є 4.1. Договору має сплатити штраф у розмірі 8 497,83 грн.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено виконання договірних зобов'язань, а саме своєчасно та не в повному обсязі виконано договірні зобов'язання в частині сплати вартості отриманих послуг з водопостачання та водовідведення.

З огляду на викладені обставини суд вважає нарахування позивачем штрафних санкцій, розмір яких встановлено Договором, правомірними та обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено розрахунок 3% річних в розмірі 3 269,39 грн. та інфляційних втрат в розмірі 13 166,54 грн., в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення останніх.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, факт порушення відповідачем строків оплати овартості отриманих за Договором послуг з водопостачання та водовідведення належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності вини останнього та належного виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної сплати вартості отриманих послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині стягнення суми боргу в розмірі 58 239,36 грн. закрити провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

3.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу житлово - будівельний кооператив Октава -5 (02097, м. Київ, вул. Милославська, 37; код ЄДРПОУ 06652488) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) 26 738,97 грн. (двадцять шість тисяч сімсот тридцять вісім гривень 97 коп.) заборгованості за Договором №01648/4-03 від 21.01.2003р., 13 166,54 грн. (тринадцять тисяч сто шістдесят шість гривень 54 коп.) інфляційних втрат, 3 269,39грн. (три тисячі двісті шістдесят девять гривень 39 коп.) 3% річних, 2 316,55 грн. (дві тисячі триста шістнадцять гривень 55 коп.) пені, 8 497,83 грн. (вісім тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 83 коп.) штрафу, 1 683, 43 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят три гривні 43 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 10.05.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова