Рішення

від 16.04.2018 по справі 910/8414/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2018Справа № 910/8414/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Соломонів університет"

про стягнення 4 014 267 грн 15 коп.

Представники сторін:

від позивача: Величко Д.В. - представник за довіреністю

від відповідача: Івженко Г.М. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.05.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Соломонів університет" про стягнення 4 014 267 грн 15 коп. заборгованості з відшкодування інфляційної складової лізингових платежів та суми ПДВ, яку нараховано на залишок викупної вартості предмету лізингу від його договірної оцінки, за договором фінансового лізингу № 652 від 31.10.2000.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 652 від 31.10.2000 за умовами якого позивач передав відповідачеві у строкове платне користування нерухоме майно. Вказаним договором було передбачено, що лізингоодержувач поступово, протягом дії зазначеного договору викупає об'єкт лізингу. Розмір місячного лізингового платежу встановлено в розмірі 17 879 грн, що є платою за користування об'єктом лізингу та 12 814 грн, що є сумою відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, яка йде на його викуп. Так, укладеним між сторонами договором було передбачено, що розмір місячного лізингового платежу за кожний наступний місяць, крім розміру відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкту лізингу, визначається шляхом коригування місячного лізингового платежу за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Позивач зазначає, що 15.03.2016 відповідачем було перераховано позивачеві 717 820 грн в якості дострокового повного відшкодування вартості об'єкта лізингу, однак вказаний платіж не містив в собі суми коригування на індекс інфляції. Крім того, ПАТ "НВО "Київський завод автоматики" зазначає, що відповідач за весь період сплати лізингових платежів також не коригував на індекс інфляції платежі з відшкодування частини вартості об'єкта лізингу. Також, як вказує позивач, що 21.07.2017 відповідачем було добровільно доплачено 143 564 грн 00 коп. як відшкодування вартості об'єкту лізингу. Внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в частині відшкодування вартості об'єкта лізингу для його викупу, яка дорівнює сумі коригування на індекс інфляції за період дії договору з листопада 2000 року по березень 2016 року в розмірі 3 542 711 грн 95 коп. з ПДВ, та розміру ПДВ на "чисті" платежі з відшкодування вартості об'єкта лізингу на суму 471 555 грн 20 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, позов задоволено частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Соломонів університет" на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" стягнуто 3 534 098 грн 11 коп. заборгованості зі сплати інфляційної складової лізингових платежів, 471 555 грн 20 коп. заборгованості з ПДВ, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 910/8414/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/8414/17 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 справу № 910/8414/17 прийнято до провадження, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2018.

29.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення.

08.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення та відзив.

У підготовчому засіданні 12.02.2018 суд на місці постановив продовжити строк підготовчого засідання та оголосив перерву до 15.03.2018.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 сторін викликано у підготовче засідання на 15.03.2018. Явку сторін визнано обов'язковою.

14.03.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшов попередній розрахунок суми судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.04.18.

У судове засідання 16.04.2018 для розгляду справи по суті з'явилися представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 16.04.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

31.10.2000 між Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (лізингодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Соломонів університет" (лізингоодержувач за договором) укладено договір № 652, відповідно до умов якого лізингоодержувач приймає у строкове платне користування нерухоме майно - будівлю корпусу № 2, що належить лізингодавцю.

На протязі дії цього договору, лізингоодержувач поступово викупає об'єкт лізингу (пунки 1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.3. договору передача об'єкта лізингу в користування здійснюється за вартістю, вказаній в акті експертної оцінки об'єкта лізингу, складеного експертом, на підставі договору з лізингоодержувачем.

Відповідно до пункту 3.1. договору розмір місячного лізингового платежу на дату підписання цього договору складається із 17 879 грн, що є платою за користування об'єктом лізингу, та 12 814 грн, що є сумою відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, яка йде на його викуп і суми відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу. Лізингоодержувач, за погодженням з лізингодавцем, може коригувати розмір щомісячної суми відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, яка йде на його викуп, або переносити її сплату на наступні періоди. Вартість поліпшень, про які йдеться у п. 2.3. цього договору, і визначена відповідно до зазначеного пункту на момент укладення цього договору, вважається внесеною частиною відшкодування вартості об'єкта лізингу. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії даного договору повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеного відповідно до пункту 2.3. даного договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що розмір місячного лізингового платежу за кожний наступний місяць, окрім розміру відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, визначається шляхом корегування розміру місячного лізингового платежу за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Розмір відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу підлягає корегуванню у порядку передбаченому договором страхування для страхових платежів.

У відповідності до пункту 3.3. договору лізингові платежів, окрім відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, виплачуються, як правило в безготівковій формі, у національній валюті, на розрахунковий рахунок лізингодавця не пізніше 7-го числа кожного наступного за поточним місяця.

Лізингоодержувач має право викупу об'єкта лізингу до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної відповідно до п. 2.3. даного договору. Достроковий викуп об'єкта лізингу здійснюється: або шляхом разової сплати лізингодавцю невнесеної частини відшкодування вартості об'єкта лізингу, або за рахунок збільшення розміру щомісячних сум відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, які йдуть на його викуп (пункт 3.6. договору).

Актом передачі у фінансовий лізинг від 31.10.2000, підписаним сторонами, сторони підтвердили, що об'єкт лізингу за договором фінансового лізингу № 652 від 31.10.2000 у відповідності до пункту 2.1. договору, вважається переданим лізингоодержувачу у користування з дати підписання сторонами вказаного договору.

Додатковою угодою від 10.10.2001 № 1 до договору фінансового лізингу від 31.10.2000 № 652 розділ 3 основного договору доповнено пунктом 3.8. наступного змісту: "Плата за користування об'єктом лізингу за липень сплачується одночасно з платою за користування об'єктом лізингу за вересень, а плата за користування об'єктом лізингу за серпень сплачується одночасно з платою за користування об'єктом лізингу за жовтень".

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором лізингу.

Згідно приписів статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Як вбачається з укладеного сторонами договору, останній є договором фінансового лізингу, до якого застосовуються приписи Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР.

Відповідно до частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Враховуючи те, що договір між сторонами був укладений ще в 2000 році, для встановлення всіх фактичних обставин справи, необхідно виходити з приписів законодавства, яке було чинним на момент укладення договору, з огляду на положення вищезазначеної статті.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР (в редакції, чинній на момент укладення договору) фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції, чинній на момент укладення договору) у договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу.

Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що лізингоодержувач має право викупу об'єкта лізингу до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної відповідно до пункту 2.3. даного договору. Якщо у послідуючому, законом буде встановлено або дозволено застосовувати менший відсоток, або зазначену вимогу буде скасовано застосовується закон. Достроковий викуп об'єкта лізингу здійснюється: або шляхом разової сплати лізингодавцю невнесеної частини відшкодування вартості об'єкта лізингу, або за рахунок збільшення розміру щомісячних сум відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, які йдуть на його викуп.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції Закону N 1381-IV (1381-15) від 11.12.2003) за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається з вищезазначеної редакції, вимога, що лізингоодержувач має право викупу об'єкта лізингу не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу скасована, а отже застосовується закон, як передбачено пунктом 3.6. договору.

Разом з тим, пунктом 10.3. договору передбачено, що незалежно від вищезазначених домовленостей, лізингоодержувач у будь-який момент має право вимагати розірвання цього договору і викупу об'єкта лізингу шляхом дострокової доплати лізингодавцю невнесеної частини відшкодування вартості об'єкта лізингу.

Листом № 93/01 від 21.12.2015 відповідач звернувся до позивача, відповідно до якого відповідач виявив намір реалізувати право викупу об'єкта лізингу, передбаченого пунктами 3.6., 10.3. договору фінансового лізингу № 652 від 31.10.2000.

Як вбачається з виписки по рахунку Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" від 15.03.2016, Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Соломонів університет" перераховано 717 820 грн 00 коп. з призначенням: "Сплата за відшкодування залишку вартості об'єкта нерухомості згідно з дог. № 652 від 31.10.2000 без ПДВ"

Не погоджуючись з вищезазначеною сумою платежу в розмірі 717 820 грн 00 коп. щодо дострокового повного відшкодування вартості об'єкта лізингу, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в частині відшкодування вартості об'єкта лізингу для його викупу, яка дорівнює сумі коригування на індекс інфляції за період дії договору з листопада 2000 року по березень 2016 року в розмірі 3 542 711 грн 95 коп. з ПДВ, та розмір ПДВ на "чисті" платежі з відшкодування вартості об'єкта лізингу на суму 471 555 грн 20 коп., як це передбачено приписами п. 187.6 ст. 187, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Так, позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № СЧ-000015 від 05.12.2016 на суму 471 555 грн 20 коп. про донарахування ПДВ на вартість об'єкта лізингу та рахунок-фактуру № СЧ-0000513 від 05.12.2016 на суму 3 542 711 грн 95 коп. про нарахування індексу інфляції згідно з пунктом 3.2. договору № 652 від 31.10.2000 за листопад 2000 року - березень 2016 року.

Згідно з пунктом 3.2.2. статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент укладення договору) не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна орендодавця (лізингодавця), що є резидентом, у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) та його повернення орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору; сплати орендних (лізингових) платежів за умовами договору фінансової оренди (лізингу) або за умовами договору оренди житлового фонду, що є основним місцем проживання орендаря.

З огляду на вищезазначене, у зв'язку з тим, що оподаткування операцій з передачі об'єкта у фінансовий лізинг було запроваджена вже після укладення між сторонами договору, з урахуванням дії законів у часі, вимоги позивача про стягнення з відповідача розміру ПДВ на "чисті" платежі з відшкодування вартості об'єкта лізингу на суму 471 555 грн 20 коп. не підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в частині відшкодування вартості об'єкта лізингу для його викупу, яка дорівнює сумі коригування на індекс інфляції за період дії договору з листопада 2000 року по березень 2016 року в розмірі 3 542 711 грн 95 коп. з ПДВ.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції, чинній на момент укладення договору) лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.

Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж; суму, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду визначаються у договорі лізингу за домовленістю сторін відповідно до вимог цього Закону та законодавства України.

Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором лізингу платежі.

Відповідно до пункту 3.1. договору розмір місячного лізингового платежу на дату підписання цього договору складається із 17 879 грн, що є платою за користування об'єктом лізингу, та 12 814 грн, що є сумою відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, яка йде на його викуп і суми відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу. Лізингоодержувач, за погодженням з лізингодавцем, може коригувати розмір щомісячної суми відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, яка йде на його викуп, або переносити її сплату на наступні періоди.

Разом з тим, пунктом 3.2. договору встановлено, що розмір місячного лізингового платежу за кожний наступний місяць, окрім розміру відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, визначається шляхом корегування розміру місячного лізингового платежу за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з пунктом 4.2. договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити платежі, передбачені даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № СЧ-0000513 від 05.12.2016 на суму 3 542 711 грн 95 коп. про нарахування індексу інфляції згідно з пунктом 3.2. договору № 652 від 31.10.2000 за листопад 2000 року - березень 2016 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом строку дії договору сплачував щомісячні лізингові платежі щодо відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, яка йде на його викуп у розмірі 12 814 грн, тобто без корегування на індекс інфляції, що є порушенням пункту 3.2. договору, відповідно до якого встановлено, що розмір місячного лізингового платежу за кожний наступний місяць, окрім розміру відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, визначається шляхом корегування розміру місячного лізингового платежу за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

При цьому, суд не приймає доводи відповідача, що рахунки-фактури, які виставлялися позивачем відповідачу щодо відшкодування вартості об'єкта лізингу для його викупу, не містили корегування суми на індекс інфляції, з огляду на те, що договором не передбачено виставлення таких рахунків. Однак, обов'язок відповідача здійснювати платежі в повному обсязі з корегуванням суми на індекс інфляції не залежить від факту виставлення позивачем рахунків.

Крім того, суд відхиляє твердження відповідача щодо того, що акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сторони прийшли до згоди, що станом на 07.02.2016 сальдо становить 730 637 грн, є документом, що створює правові наслідки, про що свідчить підписання з боку керівників сторін як осіб, уповноважених на вчинення юридично значущих дій, з огляду на те, що відповідно до приписів чинного законодавства акт звірки є документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій. Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками тощо). При цьому первинні документи мають містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму, на яку проведено зарахування, інші реквізити. І саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.

Крім того, відповідачем було подано заяву про застосування правових наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи рекомендації, викладені в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Судом враховані рекомендації, викладені у пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" стосовно того, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У відповідності до норм частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями пункту 3.2. договору встановлено, що лізингові платежі, окрім відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, виплачуються, як правило в безготівковій формі, у національній валюті, на розрахунковий рахунок лізингодавця не пізніше 7-го числа кожного наступного за поточним місяця.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача підлягає захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника сплачувати частинами (окремими платежами) та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що пунктом 4.2 договору, кінцевою датою оплати відповідачем місячних платежів є 7 число кожного наступного за поточним місяця, а позивач звернувся з даним позовом до суду 22.05.2017, що підтверджується відбитком штемпеля підприємства зв'язку, а також судом не було встановлено наявності поважних причин пропуску позовної давності, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційної складової лізингових платежів за період з листопада 2000 року по квітень 2014 року включно не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати інфляційної складової лізингових платежів за період з травня 2014 року по березень 2016 року (з урахуванням строку позовної давності) підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 966 049 грн 09 коп. без врахування ПДВ (як було встановлено вище), при цьому: з травня по грудень 2014 року - у розмірі 248 727 грн 66 коп., за 2015 рік - у розмірі 599 391 грн 06 коп., з січня по березень 2016 року - у розмірі 117 930 грн 37 коп.

Крім того, позивачем подано попередній розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги № КЗА-912 від 26.12.2016 в загальному розмірі 15 000 грн 09 коп.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Як передбачено частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

З огляду на положення вищезазначеної статті можна зробити висновок, що витрати на професійну правничу допомогу відшкодовуються виключно адвокату.

Як вбачається з договору про надання правової допомоги № КЗА-912 від 26.12.2016 , то останній укладено між Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична колегія Іванова".

Однак, на всі підготовчі та судові засідання з розгляду даної справи з'являвся представник за довіреністю від 09.11.2016 № 528/1180, виданою Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики", Величко Дмитро Володимирович, який не є адвокатом, з огляду на що, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 126, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Соломонів університет" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, будинок 23-Б, ідентифікаційний код 19131822) на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, будинок 10, ідентифікаційний код 14309356) 966 049 (дев'ятсот шістдесят шість тисяч сорок дев'ять) грн 09 коп. заборгованості зі сплати інфляційної складової лізингових платежів та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 14 490 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто) грн 74 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Київський завод автоматики" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, будинок 10, ідентифікаційний код 14309356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Соломонів університет" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, будинок 23-Б, ідентифікаційний код 19131822) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 50 295 (п'ятдесят тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн 75 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 54 867 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 93 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 11.05.2018

Суддя Н.Б.Плотницька