Рішення

від 27.04.2018 по справі 910/1983/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2018Справа № 910/1983/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Столична судноплавна компанія доТовариства з обмеженою відповідальністю Столичний річковий порт простягнення 1499000 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

секретар судового засідання Савінкова Ю.Б.

Представники учасників справи:

від позивача : Гутник В.В. - представник за довіреністю б/н від 19.02.2018;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Столична судноплавна компанія з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний річковий порт про стягнення 1499000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 3010/13 від 30.10.2013 не поставив позивачу продукцію (кукурудзу), у зв'язку з чим відповідач повинен повернути позивачу попередню оплату у розмірі 1499000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 відкрито провадження у справі №910/1983/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.03.2018, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

12.03.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (докази отримання позивачем відзиву долучені до відзиву), в якому відповідач визнав заборгованість у розмірі 1499000 грн. 00 коп.

При цьому, у вказаному відзиві відповідач просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Підготовче засідання, призначене на 27.03.2018, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 підготовче засідання призначено на 27.04.2018.

Представник відповідача у підготовче засідання 27.04.2018 не з'явився, про призначене засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (іншу адресу відповідач не повідомляв суду), що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення (за закінченням встановленого терміну зберігання) та поштовим конвертом, в якому ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу.

Суд зазначає, що вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою судова повістка .

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з поміткою повернута відправнику за закінченням терміну зберігання є наслідками вольової поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим належним чином про призначене на 27.04.2018 підготовче засідання у справі №910/1983/18, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість, проявив бездіяльність щодо отримання ухвали суду.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 27.04.2018 представник позивача подав письмову згоду про перехід до розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

При цьому, з огляду на подання відповідачем відзиву на позовну заяву, в якому відповідач просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами, що розцінюється судом як згода відповідача про перехід до розгляду справи по суті в порядку ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи вчинення судом всіх дій, необхідних у підготовчому провадженні та відсутність клопотань учасників справи про відкладення підготовчого засідання, 27.04.2018 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та перехід до судового розгляду по суті, про що зазначено у протоколі судового засіданні від 27.04.2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд зазначає, що враховуючи викладене у ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, з метою встановлення відсутності обставин, які є підставами для відмови у прийнятті судом визнання відповідачем позову, суд перейшов до розгляду справи по суті та надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам.

Представник позивача у судовому засіданні 27.04.2018 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 27.04.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані учасниками справи докази, заслухавши усні пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Столична судноплавна компанія (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Столичний річковий порт (постачальник) укладено Договір поставки № 3010/13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (товар) в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у договорі, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару: кукурудзи, у кількості 4320 тон, загальною вартістю 5011200 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки №3010/13 від 30.10.2013 постачальник зобов'язується передати (поставити) товар покупцю на умовах EXW - ПАТ Компанія Райз ; місце поставки - елеватор за адресою: 37240, Полтавська обл., Лохвицький р-н, м. Червонозаводське, вул. Якубовського, буд. 5а.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки №3010/13 від 30.10.2013 товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю відповідно до фізичної ваги, зазначеної у складському документі, оформленому на ім'я покупця.

Згідно з п. 2.7 Договору поставки №3010/13 від 30.10.2013 право власності на товар переходить від постачальника до покупця в день оформлення складського документа на товар на ім'я покупця.

Відповідно до п. 9.1 Договору поставки №3010/13 від 30.10.2013 даний договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013, а в частині зобов'язань, що виникли до цієї дати - до повного їх виконання відповідними сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна ціна товару становить 5011200 грн. 00 коп. (п. 3.1 Договору поставки №3010/13 від 30.10.2013).

Згідно з п. 5.1 Договору поставки №3010/13 від 30.10.2013 покупець сплачує за товар шляхом перерахування коштів у наступному порядку: - передплата у розмірі 1500000 грн. 00 коп.; - остаточна сума за вирахуванням передплати сплачується протягом 20 календарних днів з моменту переходу права власності на товар.

Судом встановлено, що 31.10.2013 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 150000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3222 від 31.10.2013 (призначення платежу - передплата за с/г продукцію згідно з Договором поставки №3010/13 від 30.10.2013), копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Обставини щодо сплати позивачем на користь відповідача передплати у розмірі 150000 грн. 00 коп. підтверджені відповідачем у відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.6 Договору поставки №3010/13 від 30.10.2013 постачальник зобов'язується передати товар покупцю у повному обсязі, що вказаний у п. 1.1 договору, у строк до 15.11.2013 включно.

Доказів поставки відповідачем позивачу товару (кукурудзи, у кількості 4320 тон) матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що листом вих. № 385/15 від 14.03.2015 позивач звернувся до відповідача та повідомив, що у зв'язку з невиконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару за Договором поставки №3010/13 від 30.10.2013, позивач відмовляється в односторонньому порядку від вказаного договору та просить повернути суму попередньої оплати у розмірі 1500000 грн. 00 коп. у строк до 31.03.2018.

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.

Таким чином, направивши відповідачу лист вих. № 385/15 від 14.03.2015 позивач реалізував своє право на односторонню відмову від зобов'язання з поставки, яке виникло з Договору поставки №3010/13 від 30.10.2013, у зв'язку з чим між сторонами припинились зобов'язання з поставки товару, зокрема у відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар.

Водночас, у відповідача як у продавця, який у встановлені договором строки не поставив товар покупцю, виник обов'язок повернути позивачу сплачену останнім суму попередньої оплати у розмірі 1500000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що листом від 29.03.2015 відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку з тяжким матеріальним становищем відповідач не має можливості поставити позивачу товар, визначений Договором поставки №3010/13 від 30.10.2013.

При цьому, відповідач зазначив, що він поверне позивачу суму попередньої оплати у розмірі 1500000 грн. 00 коп. у строк до 31.08.2015.

Судом встановлено, що 20.10.2016 відповідач повернув позивачу частину передоплати у сумі 1000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 26 від 20.10.2016 та банківською випискою з рахунку відповідача, копії яких долучені позивачем до позовної заяви (призначення платежу - часткове повернення авансу за Договором поставки №3010/13 від 30.10.2013).

Доказів повернення позивачу передоплати у розмірі 1499000 грн. 00 коп. за Договором поставки №3010/13 від 30.10.2013 станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

12.03.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав заборгованість у розмірі 1499000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що відзив (який містить заяву про визнання позову) підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний річковий порт , визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, суд прийняв визнання позову відповідачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний річковий порт з повернення суми попередньої оплати у розмірі 1499000 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем був визнаний, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Столична судноплавна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний річковий порт про стягнення заборгованості у розмірі 1499000 грн. 00 коп. (повернення суми попередньої оплати) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що заява про визнання позову була подана відповідачем до початку розгляду судом справи по суті, суд дійшов висновку повернути позивачу з Держаного бюджету України 50% судового збору, сплаченого за подання позову у даній справі, а саме - 11242 грн. 50 коп.

В іншій частині (50%) судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Столичний річковий порт (04080, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 2-Л; ідентифікаційний код: 35363494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Столична судноплавна компанія (04080, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 2-Л; ідентифікаційний код: 31628535) грошові кошти у розмірі 1499000 (один мільйон чотириста дев'яносто дев'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 11242 (одинадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Столична судноплавна компанія (04080, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 2-Л; ідентифікаційний код: 31628535) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11242 (одинадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 50 коп., сплачений за квитанцією № 19D8323B3D від 19.02.2018.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.05.2018

Суддя І.М. Отрош