Рішення

від 08.05.2018 по справі 914/303/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018р. Справа №914/303/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді одноособово ОСОБА_1, при секретарі судового засідання Кушті А.М, розглянувши матеріали справи

за позовом:

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

до відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцьке",

про:

стягнення 347'033,18 грн. орендної плати,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 - довіреність №2302-вих-203 від 10.01.2018,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ПРОЦЕДУРИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцьке" про стягнення 347'033,18 грн. орендної плати. Ухвалою від 21.02.2018 позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. У зв'язку з виправленням позивачем виявлених недоліків, ухвалою від 12.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу встановлено строк на 5 календарних днів для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 04.04.2018.

Відповідач не скористався наданим йому правом та не заперечив проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання 04.04.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився в судове засідання, однак подав до суду клопотання від 04.04.2018 (а.с. 138) про відкладення розгляду справи на строк не раніше 23.04.2018, з огляду на перебування керівника підприємства позивача на стаціонарному лікуванні з 29.03.2018. У цьому ж клопотанні відповідач заперечив проти позову, однак не зазначив, з яких підстав. Враховуючи подане відповідачем клопотання, судом було ухвалено відкласти розгляд справи на 25.04.2018, відповідачу встановлено додатковий строк для подання відзиву на позов. В цьому контексті суд також звертає увагу на тій обставині, що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 16.03.2018, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 137), тобто майже за два тижні до початку лікування.

В судове засідання 25.04.2018 представник відповідача повторно не з'явився, однак подав до суду довідку комунального лікувального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги Бобринецького району" від 23.04.2018 №750/01-22 (а.с. 145), у якій було зазначено про перебування керівника підприємства відповідача на стаціонарному лікуванні, орієнтовний час завершення якого - перша декада травня. У зв'язку з перебуванням керівника відповідача на стаціонарному лікуванні, суд повторно відклав розгляд справи на 08.05.2018. Водночас, в ухвалі від 26.04.2018, якою суд повідомив відповідача про відкладення судового засідання, суд поінформував відповідача про те, що строки вирішення спору спливають 12.05.2018.

В судове засідання 08.05.2018 представник відповідача не з'явився, причин неприбуття не повідомив суду, хоч належним чином та завчасно (03.05.2018) був повідомлений про час та місце судового засідання ухвалою від 26.04.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долученого до матеріалів справи (а.с. 150).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 178 Господарського кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктами 1 та 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що провадження у справі було відкрито 12.03.2018, суд обмежений строками розгляду справи, встановленими статтею 248 Господарського процесуального кодексу України. Суд констатує, що відповідачу було створено усі можливості для заперечення проти позовних вимог та надання відповідних доказів на спростування позову. Враховуючи сплив строків вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача та без його відзиву.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору оренди нерухомого майна №З-4394-6 від 06.06.2006 неналежно сплачував орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 347'033,18 грн.

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Між сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого майна №З-4394-6 від 06.06.2006 (надалі - Договір) (а.с. 124-126). За умовами цього договору орендодавець (позивач у справі) на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати, а орендар (відповідач у справі) прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 87,5 м 2 , які розташовані за адресою: місто Львів, вулиця Городоцька, 72 (надалі - Об'єкт оренди).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.01.2017 у справі №914/2756/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2017, було внесено зміни в Договір, зокрема:

- змінено ринкову вартість об'єкта оренди із 184'441,05 грн. до 1'537'000,00 грн.;

- змінено розмір орендної плати за перший місяць оренди з урахуванням індексу інфляції з 1'816,29 грн. без ПДВ до 23'469,99 грн. без ПДВ (починаючи з жовтня 2016 року);

- змінено річну суму орендної плати без урахування індексу інфляції з 21'560,70 грн. без ПДВ до 276'660,00 грн. без ПДВ.

Після набрання рішенням законної сили позивачем донараховано відповідачу орендної плати на суму 80' 212,20 грн. за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема довідки №н-2302.125 від 22.01.2018 (а.с. 18-19), акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2017 (а.с. 152-154), банківських виписок (а.с. 52-123), з 01.01.2012 по 31.12.2017 відповідачем допущено заборгованість на загальну суму 347'033,18 грн. (в тому числі пеня - 17'030,57 грн.).

Однак позовні вимоги стосуються лише основної заборгованості з орендної плати, а тому суми нарахованої пені не беруться судом до уваги. Окрім того, оплата відповідачем орендних платежів здійснювалася без урахування пені, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії банківських виписок, в яких у призначенні платежу відповідач зазначав про сплату винятково орендної плати. Зарахування позивачем таких сум в оплату пені в цьому випадку є неправильним.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 330' 002,61 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов'язання за договором найму (оренди) в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Пунктом 5.2 Договору встановлено, що орендна плата перераховується орендарем на підставі наданих (виставлених) йому рахунків не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць. Отже, в межах укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов'язок щомісячно сплачувати позивачу орендну плату.

Як убачається з матеріалів справи, до Договору були внесені зміни в частині розміру орендної плати за рішенням суду. Відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду . Тобто вказаною нормою передбачено можливість встановлення за рішенням суду іншого строку набрання чинності змін до договору.

Так, в резолютивній частині рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2017 у справі №914/2756/16 встановлено, зокрема, пункт 5.1 Договору викласти в такій редакції: "Розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №897 від 07.06.2007 (зі змінами і доповненнями) і складає 23'469,00 грн. (двадцять три тисячі чотириста шістдесят дев'ять гривень 99 копійок) без ПДВ за жовтень 2016 року ".

Таким чином, суд у своєму рішенні зазначив конкретний місяць, з якого необхідно нараховувати збільшену суму орендної плати, та визначив суму орендної плати за цей місяць.

Суд звертає увагу на той факт, що позивач у справі №914/2756/16 звернувся з позовною заявою про зміну умов договору у жовтні 2016 року. Підставою для зміни розміру орендної плати було проведення нової оцінки об'єкта оренди 31.08.2016. Таким чином, в рішенні Господарського суду Львівської області від 21.01.2017 у справі №914/2756/16 вирішено, що збільшений розмір орендної плати починає застосовуватись з жовтня 2016 року. Законність такого рішення підтверджена судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Необхідність такої норми закону (частина 5 статті 188 Господарського кодексу України) зумовлена очевидно необхідністю більш ефективного захисту порушених прав. У цій справі, зокрема, у позивача виникло право на збільшений розмір орендної плати, а тому суд, який ухвалив рішення, маючи на це право, визначив період часу, протягом якого такий збільшений розмір орендної плати необхідно сплатити, відновивши порушене право за період розгляду справи судом.

Таким чином, опираючись на принцип обов'язковості судового рішення, закріплений пунктом 7 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок внесення орендної плати в збільшеному розмірі є зміненим для відповідача з жовтня 2016 року.

Як уже було встановлено вище, відповідач не в повному обсязі вносив орендну плату. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 347'033,18 грн. підлягають до задоволення частково, в сумі 330'002,61 грн.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги частково підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцьке" (адреса: 79016, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 74; ідентифікаційний номер 19140956 ) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради ( 79008, місто Львів, площа Галицька, будинок 15; ідентифікаційний номер 25558625 ) 330'002 (триста тридцять тисяч дві) грн. 61 коп. заборгованості за орендну плату, 4'949 (чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 92 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.05.2018.

Суддя Рим Т.Я.