Рішення

від 14.05.2018 по справі 922/720/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2018 р.Справа № 922/720/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіоком", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування", м. Харків про стягнення 229 588,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Варіоком" 26 березня 2018 року звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" (надалі - Відповідач) заборгованість у розмірі 229 588,86 грн. (інфляційні за період з 01.03.2015 р. по 28.02.2018 р. включно в розмірі 199 876,30 грн. та три відсотки річних від простроченої суми за період з 01.03.2015 р. по 28.02.2018 р. включно), а також суми судового збору у розмірі 3 443,830 грн.

Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем після постановляння та набрання судовим рішенням законної сили по справі №922/1508/14 та винесення постанови ВП ВР УДВС ГТУЮ у Харківській області про прийняття виконавчого провадження від 13.02.2017 р. за №53271217.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 березня 2018 року по справі № 922/720/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіоком" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" заборгованість у розмірі 229 588,86 грн. (інфляційні за період з 01.03.2015 р. по 28.02.2018 р. включно в розмірі 199 876,30 грн. та три відсотки річних від простроченої суми за період з 01.03.2015 р. по 28.02.2018 р. включно), а також суми судового збору у розмірі 3 443,830 грн. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/720/18, а розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказана ухвала суду Позивачем була отримана 02.04.2018 р., про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось до суду.

Ухвала суду від 29.03.2018 р. по справі №922/720/18, що направлялась на адресу Відповідача, повернулась до суду з довідкою поштового відділення де зазначена причина повернення поштового відправлення - "адресат вибув".

Також сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у строк до 14.04.2018 р.

Відкритість інформації щодо справи викладено у статті 9 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. №1798-XII (у редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 р., що діє з 15.12.2017 р., надалі - ГПК України), а частиною 1 визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Пунктами 4 та 5 частини шостої статті 242 ГПК України зазначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, у статті 120 ГПК України визначено про повідомлення і виклики, що здійснюються судом, де частинами 2 - 4 зазначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

В тім частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до вимог статті 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що рішенням господарським судом Харківської області по справі №922/1508/14 від 29 травня 2014 року було присуджено до стягнення з ТОВ Завод енергетичного машинобудування (Відповідач) на користь ТОВ Варіоком (Позивач) заборгованості в розмірі 329 828,83грн., яке набуло законної сили 13.06.2014р. та на підставі чого було видано наказ на примусове виконання рішення по справі №922/1508/14 щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в розмірі 329 828,83грн.

08 листопада 2016 року господарським судом Харківської області було постановлено ухвалу по справі №922/1508/14, якою було поновлено строк для пред'явлення наказу суду від 13.06.2014р., прийнято рішення про видачу ТОВ Варіоком дублікату наказу Господарського суду Харківської області від 13.06.2014р.

У грудні 2016 року ТОВ Варіоком отримало дублікат наказу Господарського суду Харківської області від 13.06.2014р. по справі №922/1508/14 та пред'явило його до примусового виконання до Ленінського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області.

23 січня 2017 року Ленінським ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №53271217.

01.02.2017 року Ленінським ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області була винесена постанова про передачу виконавчого провадження у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з метою приєднання виконавчого провадження №53271217 до виконавчого провадження №50362574.

13 лютого 2017р. ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області була винесена постанова про прийняття виконавчого провадження №53271217.

З причин не виконання Відповідачем вимог рішення суду та непогашення заборгованості, станом на момент звернення до суду з позовом (вх. № 720/18 від 26.03.2018 р.) сума заборгованості перед Позивачем за ВП №53271217 у Відповідача складає як не погашена у розмірі 329 828,83грн., що підтверджується листом ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області №51382919/В-10 від 22.03.2018р.

Рішенням суду з Відповідача на користь Позивача стягнуто суму заборгованості, на підставі чого у першого виникає зобов'язання перед Позивачем, тобто виникає грошове зобов'язання, по сплаті стягнутої за рішенням суми заборгованості. На підставі невиконання грошового зобов'язання з боку Відповідача надало право Позивачу вимагати стягнення на користь останнього інфляційних втрат за весь час прострочення (невиконання зобов'язання) та 3% відсотків річних від простроченої суми за період з 14.06.2014р. (день, наступний після набрання чинності рішенням суду) по 28.02.2018р. включно (місяць, що передує зверненню до суду із відповідним позовом), де період за який стягуються інфляційні та 3% річних становить: з 01.03.2015 по 28.02.2018р. включно, у відповідності до норм ст.ст. 256, 257 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, з урахуванням ненадання Відповідачем жодних доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ст. 526, 527, 530, 532 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, в разі невиконання зобов'язання боржником та його прострочення виконання платежу, на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму загальної заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно частини 5 статті 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 530, 532, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод енергетичного машинобудування (61034, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 188-А, код ЄДРПОУ 31645482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Варіоком (61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. 6, код ЄДРПОУ 37878669) заборгованість у розмірі 229 588,86 грн. (інфляційні за період з 01.03.2015 р. по 28.02.2018 р. включно в розмірі 199 876,30 грн. та три відсотки річних від простроченої суми за період з 01.03.2015 р. по 28.02.2018 р. включно), а також суми судового збору у розмірі 3 443,830 грн. за подання позовної заяви до суду.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.05.2018 р.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Суддя ОСОБА_1