Рішення

від 10.05.2018 по справі 917/377/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 Справа № 917/377/18

за позовною заявою Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, 36007, м.Полтава, вул.М.Бірюзова, 53, ідент. код 08804689

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурінтехсервіс", 36009, АДРЕСА_1, ідент. код 37959145

про стягнення 22 415, 20 грн.

Суддя Іванко Л.А.

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов.№ 5 від 16.01.2018 року

від відповідача: не викликались

Розглядається позов про стягнення 22415,2 грн заборгованості, з яких: 19659,17 грн. основного боргу за Договором на постійне та обов"язкове обслуговування об"єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою № 15-С від 14.01.2013р., 849,07 грн. інфляційних,1906,96 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі.

Задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та визначено строк відповідачу для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до 23.04.2018р.

Призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 10.05.2018р.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач представництво у судове засідання 10.05.2018 року не забезпечив, відзив на позов не надав, причин щодо цього суду не повідомив.

При цьому, про дату, час, місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою в поштовому повідомленні (додається, арк. спр.41).

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, встановив:

14.01.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Бурінтехсервіс" та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Територіального Управління МНС України у Полтавській області (після перейменування - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області) укладено Договір № 15-С на постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою (далі - Договір).

Відповідно до розділу 2 Договору, його предметом є:

- проведення запобіжно-профілактичної діяльності на об'єктах геологорозвідки і об'єктах нафтогазової промисловості;

- ліквідація надзвичайних ситуацій або окремих їх наслідків на об'єктах геологорозвідки і нафтогазової промисловості, виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- надання додаткових платних послуг у порядку, визначеному законодавством.

Вартість послуг і порядок розрахунків сторонами визначена в п .4 Договору.

Згідно п.п. 2.1 визначається калькуляціями, які є невід'ємною частиною договору (п. 4.1. Договору).

Згідно п.п. 2.2 Замовник перераховує кошти, які необхідні для виконання безперебійних аварійно-рятувальних робіт Виконавцем . Остаточний розрахунок визначається окремими калькуляціями за фактично виконані роботи (п. 4.2. Договору).

Виконання робіт по п.п. 2.1.; 2.2; 2.3. підтверджується актами виконання умов договору, затвердженими Виконавцем і Замовником (п. 4.4. Договору).

Акти виконання умов договору, згідно п.п. 2.1, складаються уповноваженими особами Виконавця і Замовника , скріплюються печатками та затверджуються керівниками (п. 4.5. Договору).

Позивач зазначає, що належним чином виконував покладені на нього Договором зобов'язання, претензій стосовно виконання з боку відповідача не надходило, проте відповідачем не було здійснено оплату за надані послуги за червень, листопад, грудень 2017 року, в зв'язку з чим станом на 20.03.2018 року сума боргу склала 19659,17 грн.

За п. 4.8. Договору оплата за профілактичне обслуговування об'єктів підприємства Виконавцем здійснюється Замовником шляхом щомісячного перерахування коштів на протязі (п"яти) банківських днів з моменту підписання Актів виконання умов договору.

Позивач посилається на те, що виконані ним роботи відповідач на протязі п"яти банківських днів після підписання акту не оплатив, не був він оплачений і після подання позову до суду.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 19659,17 грн. основного боргу за договором на постійне та обов"язкове обслуговування об"єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою № 15-С від 14.01.2013р., 849,07 грн. інфляційних, 1906,96 грн. пені.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Предметом зазначеного Договору є надання послуг, за які відповідач повинен здійснити оплату і саме оплата отриманих послуг формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документами, які підтверджують прийняття виконаних робіт, тобто виконання позивачем своїх обов'язків, є акт прийняття виконаних робіт.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов"язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов"язань з оплати вартості наданих послуг.

Факт виконання позивачем покладених на нього Договором зобов'язань у червні, листопаді, грудні 2017 року підтверджується відповідними актами, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії надані в матеріали справи, арк. спр.14-15).

Відповідно до пункту 4.8. договору, строк оплати є таким, що настав.

Станом на день прийняття рішення доказів сплати заборгованості від сторін не надійшло.

За даних обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення19659,17 грн. основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов"язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6.3. Договору сторони передбачили, що за порушення терміну оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов'язання. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за даним Договором.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення 1906,96 грн. пені, яку він нарахував за період:

- з 10.07.2017 року по 10.01.2018 року в розмірі 1062,41 грн.;

- з 08.12.2017 року по 20.03.2018 року в розмірі 495,1 грн.;

- з 09.01.2018 року по 20.03.2018 року в розмірі 349,45 грн. (розрахунок пені в матеріалах справи, арк. спр.9).

З розрахунку вбачається, що пеня нарахована позивачем по кожному акту окремо).

Перевіривши розрахунок позивача суд прийшов до висновку, що він є вірним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення. Таким чином, до стягнення підлягає 1906,96 грн. пені.

Стаття 625 ЦК України визначає обов"язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 849,07 грн. витрат від інфляції за загальний період з липня 2017 року по лютий 2018 року.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов"язання, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 76 ГПК України встановлено вимоги щодо належності доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 19659,17 грн. основного боргу, 849,07 грн. інфляційних, 1906,96 грн. пені, тому позов, з урахуванням наведених вище обставин підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурінтехсервіс" (36009, АДРЕСА_1, ідент. код 37959145) на користь Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (36007, м.Полтава, вул.М.Бірюзова, 53, ідент. код 08804689) 19659,17 грн. основного боргу, 849,07 грн. інфляційних, 1906,96 грн.-пені, 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.05.2018 року

Суддя Іванко Л.А.