Постанова

від 27.03.2018 по справі 910/1002/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2018 р. Справа№ 910/1002/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Камінській Т.О.,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 27.03.2018

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Київенерго

на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2018

у справі №910/1002/18 (суддя Ярмак О.М.)

про видачу судового наказу за заявою

публічного акціонерного товариства Київенерго

до боржника малого приватного підприємства Вета

за вимогою про стягнення заборгованості за електричну енергію внаслідок невиконання зобов'язання по договору на постачання електричної енергії №23076 від 29.03.2000 у розмірі 15507,06 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 7219,16 грн. інфляційних втрат, 1720,75 грн. 3% річних, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2018 у справі №910/1002/18 відмовлено публічному акціонерному товариству Київенерго у видачі судового наказу за вимогами про стягнення з малого приватного підприємства Вета заборгованості за невиконання зобов'язання по договору на постачання електричної енергії №23076 від 29.03.2000 у розмірі 7219,16 грн. інфляційних втрат, 1720,75 грн. 3% річних.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, публічне акціонерне товариство Київенерго звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2018 у справі №910/1002/18 скасувати повністю, та прийняти постанову, якою вимоги в частині стягнення з боржника на користь стягувача 7 219,16 грн. інфляційної складової боргу та 1 720,75 грн. 3% річних задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що вимоги стягувача про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних та про стягнення основного боргу по договору є взаємопов'язаними і обов'язок боржника сплатити інфляційну складову та 3% річних виникає внаслідок невиконання грошового зобов'язання за договором, який укладений у письмовій формі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1002/18 та призначено справу до розгляду на 27.03.2018.

27.03.2018 через канцелярію суду від скаржника надійшла заява, згідно якої він просить п. 2 прохальної частини апеляційної скарги вважати вірним в такій редакції: Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2018 по справі №910/1002/18 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції .

Представник стягувача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник боржника в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника стягувача, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Заявник - Публічне акціонерне товариство Київенерго звернулось із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника - Малого приватного підприємства Вета заборгованості за електричну енергію, внаслідок невиконання зобов'язання по договору на постачання електричної енергії № 23076 від 29.03.2000 у розмірі 15 507,06 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 7219,16 грн. інфляційних втрат, 1720,75 грн. 3% річних.

Частиною першою статті 148 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ст. 152 Господарського кодексу України cуддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

З матеріалів поданої заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявник звернувся із вимогами про стягнення, крім суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, які за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором та не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відмову у видачі судового наказу за вимогами про стягнення 7219,16 грн. інфляційних втрат, 1720,75 грн. 3% річних, з підстав невідповідності вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 05.02.2018 у справі №910/1002/18 відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 232, 233, 240, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Київенерго на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2018 у справі №910/1002/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2018 у справі №910/1002/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко