Рішення

від 03.05.2018 по справі 918/217/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 травня 2018 р. Справа № 918/217/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" до відповідача ОСОБА_1 гімназія ОСОБА_1 районної ради Рівненської області про стягнення заборгованості в сумі 98 780, 19 грн

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 007.2ДР-51-1217 від 22.12.2017 року

від відповідача: ОСОБА_3, директор ОСОБА_1 гімназії ОСОБА_1 районної ради

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 гімназії ОСОБА_1 районної ради Рівненської області (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 47 100, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

18.01.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 1141ОМFO0GEB017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (надалі-договір).

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом лютого 2018 року поставив відповідачу природний газ на суму 46 348,73 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому - передачі природного газу.

Відповідач прийняв природний газ, але свій обов'язок щодо проведення розрахунків не виконав, відтак заборгованість відповідача становить 46 348,73 грн.

Внаслідок несвоєчасного і неналежного виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано пеню в розмірі 690, 79 грн та 3 % річних в розмірі 60, 95 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України та ст.ст. 22, 193, 231 ГК України.

Ухвалою суду від 13.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 03.05.2018 року.

23.04.2018 року через відділ канцелярії та документообігу суду представником позивача подано заяву в порядку ст. 46 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, де позивач просить суд стягнути з відповідача 99 531,93 грн заборгованості, з яких: 98 780, 19 грн - основний борг, 690, 79 грн - пеня та 60, 95 грн - 3% річні.

Вказану заяву прийнято судом до розгляду та отже, у відповідності до ст.ст. 22 , 55 ГПК України , має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

02.05.2018 року через відділ канцелярії та документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що заборгованість перед позивачем у 2018 році виникла через неможливість укладання договору постачання газу на 2018 рік з причин, які не залежать від відповідача та лежать в площині дії Закону України Про публічні закупівлі .

Як зазначає відповідач, 05.12.2017року тендерним комітетом ОСОБА_1 гімназії оприлюднене оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю газового палива. 12.01.2018 року Тендерним комітетом визнано переможцем позивача - ТОВ Рівнегаз Збут .

19.01.2018 року учасником торгів ТОВ Паливторг було подано скаргу, процедуру закупівлі природного газу призупинено. 23.01.2018 року постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг прийняла скаргу до розгляду та призначила дату розгляду 08.02.2018 року.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про публічні закупівлі замовнику, у разі прийняття скарги учасника закупівлі до розгляду, процедура закупівлі призупиняється, а замовнику забороняється вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо закупівлі, у тому числі укладання договору про закупівлю.

Припинити газопостачання на час розгляду скарг учасників торгів у Антимонопольному комітеті адміністрація навчального закладу не могла, оскільки зобов'язана згідно із законами України Про освіту , Про загальну середню освіту забезпечити неперервність навчально-виховного процесу з дотриманням санітарних норм і правил утримання закладів загальної середньої освіти.

Відповідач визнав основну заборгованість в сумі 46 348,73 грн за спожитий газ та просив позивача не нараховувати пеню та 3% річних, а господарський суд зняти дані нарахування із суми позову, оскільки існуюча заборгованість виникла в наслідок особливостей чинного законодавства України і не залежить від волі відповідача сплатити за спожитий газ.

03.05.2018 року через відділ канцелярії та документообігу суду позивач подав заяву, в якій відмовляється від позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 690,95 грн та 3 % річних у розмірі 60,95 грн.

У судове засідання 03.05.2018 року з'явились представники сторін, представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі (з урахуванням заяви про відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 690,95 грн та 3 % річних у розмірі 60,95 грн) та просила позов задовольнити.

У судовому засіданні 03.05.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (далі - постачальник) та ОСОБА_1 гімназією ОСОБА_1 районної ради Рівненської області (далі - споживач) укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, а саме: договір № 1141ОМFO0GEB017 (далі-договір), який пролонгований додатковою угодою № 12 від 17.01.2018 року.

За умовами договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1. договору).

Умовами договорів сторони визначили, що постачання та споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється, як правило, в рівномірному режимі, виходячи із середньодобової норми. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.9.1 договору). На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох робочих днів зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.9.2 договору).

Судом встановлено, що в лютому-березні 2018 року відповідачу поставлено природного газу на загальну суму 98 780, 19 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (акт № ЗРВ00004359 від 18.01.2018 року на суму 52 431, 46 грн та акт № ЗРВ00003725 від 18.01.2018 року на суму 46 348,73 грн) та не заперечується відповідачем.

Як встановлено ч. 1. ст. 12 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу , на підставі якого складено цей договір, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що розрахунковий період становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Однак, взяті відповідачем на себе зобов'язання по оплаті послуг наданих за договором постачання природного газу не виконано, оплата за отриманий природний газ не проведена.

Отже, внаслідок несвоєчасного і неналежного виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений природний газ у відповідача виникла заборгованість в розмірі 98 780, 19 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Зміст договору та взяті за ним зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 98 780, 19 грн.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення відповідача 690,95 грн пені та 60,95 грн 3 % річних, суд встановив наступне.

Позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч. 2 ст.46 ГПК України).

Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно з п.1 ч. 6 ст. 46 ГПК України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Заява позивача про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення відповідача 690,95 грн пені та 60,95 грн 3% річних приймається судом, оскільки не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи. При цьому судом враховано, що вказана заява подана представником позивача в межах наданих йому повноважень.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення відповідача 690,95 грн пені та 60,95 грн 3% річних.

Згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно із ч.ч. 2,3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" до ОСОБА_1 гімназії ОСОБА_1 районної ради Рівненської області про стягнення основного боргу в сумі 98 780, 19 грн є обґрунтованими, визнаними відповідачем, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 231-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення зі ОСОБА_1 гімназії ОСОБА_1 районної ради Рівненської області пені у розмірі 690,95 грн та 3 % річних у розмірі 60,95 грн.

2. Позов задоволити.

3. Стягнути із ОСОБА_1 гімназії ОСОБА_1 районної ради Рівненської області (35700, Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Незалежності, буд. 15, код ЄДРПОУ 22564016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 39589441) 98 780, 19 грн основного боргу та 1 762, 00 грн судового збору.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.05.2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.