Рішення

від 08.05.2018 по справі 903/157/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 травня 2018 р. Справа № 903/157/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В. М., за участі секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши матеріали по справі № 903/157/18

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон", с. Кіровка, Криворізький район, Дніпропетровська область

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум - Трейд", м. Луцьк

про стягнення 3979,88грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Суть спору: Позивач - ТзОВ "Легіон" звернувся до господарського суду з позовом до ТзОВ "Континіум - Трейд" про стягнення 3979,88грн. заборгованості, в т.ч., 3461,10грн. заборгованості, 453,64грн. пені, 65,14грн 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №14ПК16 від 28.01.2016р.

Представник позивача в призначене судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №5306000040800.

Представник відповідача в призначене судове засідання також не прибув, вимог ухвали суду не виконав, письмових пояснень по суті заявленої позовної заяви суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4302443738062.

Враховуючи те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 08.05.2018р., судом було вирішено спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

30.10.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Легіон" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Континіум - Трейд” (Покупець) укладено договір поставки № 14ПК16.

Відповідно до умов даного договору, а саме, п. 2.1 постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього договору.

По пункту 8.2.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника: протягом 7 днів з моменту реалізації покупцем товару третім особам.

Позивач свої зобов'язання з поставки товару виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними № 000305 від 15.02.2016р., № 000623 від 29.03.2016р., № 000711 від 09.04.2016р., № 00833 від 25.04.2016р., № 001114 від 30.05.2016р., № 001406 від 04.07.2016р., № 001615 від 01.08.2016р., № 002047 від 12.10.2016р., № 001615 від 01.08.2016р., № 002047 від 12.10.2016р., № 002134 від 24.10.2016р., № 002257 від 07.11.2016р., № 002410 від 28.11.2016р., № 002509 від 09.12.2016р., № 002575 від 19.12.2016р., № 000045 від 09.01.2017р., № 000125 від 23.01.2017р., № 000829 від 30.01.2017р., № 001156 від 13.03.2017р., № 001044 від 27.02.2018р., № 000936 від 13.02.2017р., № 001316 від 03.04.2017р., № 001438 від 19.04.2017р., № 001615 від 01.08.2016р., № 002047 від 12.10.2016р.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку та строки, визначені вище) виконував неналежним чином. Платежі не проводились, що в свою чергу, призводило до виникнення боргу.

На час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість за договором в сумі 3461,10грн., що підтверджується актом звірки від 14.07.20017р. (а.с. 37).

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги підписання сторонами договору, отримання відповідачем на його виконання послуг, не проведення при цьому розрахунку за них, господарський суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення 3461,10грн. - основного боргу та вважає за необхідне позовні вимоги в даній частині задоволити.

Щодо стягнення з відповідача 453,64грн. - пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.5. договору, в разі несвоєчасної оплати покупцем поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Згідно із ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

За прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг, відповідачу, згідно розрахунків позивача, нараховано 453,64грн. пені, яка є підставною та підлягає до стягнення.

Судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Щодо стягнення 65,14грн. - 3 % річних, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачу, згідно перевірених розрахунків позивача, нараховано 65,14грн. - 3 % річних, які є підставними та підлягають до стягнення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 144, 173-175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 239, 240-241, 331 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" (43000, Волинська область, м. Луцьк, проспект Соборності 43, код ЄДРПОУ 33170637) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон", (Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Кіровка, вул. Шкільна 6, код ЄДРПОУ 21933658) 3979,88грн. в т.ч., 3461,10грн. заборгованості, 453,64грн. пені, 65,14грн 3 % річних, 1762,00грн. витрат по оплаті судового збору.

          Повний текст рішення

          складено 14.05.2018

          Суддя                                                            В. М. Дем`як