Рішення

від 08.05.2018 по справі 909/278/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/278/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі", вул. Ленкавського, 12 А, м. Івано-Франківськ, 76010; адреса для листування: пл. Міцкевича, 8, оф. 13, м. Івано-Франківськ, 76018,

до відповідача: Приватного підприємства "Віес Груп", вул. Пекарська, буд.2, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300,

про стягнення заборгованості за договором поставки кондитерських виробів в сумі 339 995,79 грн., з них: 316 461,39 грн. - несплачена сума коштів за поставлений товар, 16 043,03 грн. - пеня, 1673,00 грн. - 3 % річних, 5818,37 грн. - інфляційні

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 2 від 17.01.2018 року

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 5 від 07.05.2018 року

від відповідача представники не з'явилися

установив: Публічне акціонерне товариство "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Віес Груп" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки кондитерських виробів в сумі 339 995 грн 79 к., з них: 316 461 грн 39 к. - несплачена сума коштів за поставлений товар, 16 043 грн 03 к. - пеня, 1673 грн 00 к. - 3 % річних, 5818 грн 37 к. - інфляційні.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо оплати товару.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою від 18.04.2018, направленою відповідачу рекомендованою кореспонденцією та отриманою останнім 20.04.2018, що підтверджено наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як передбачено в ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідвчв належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи без представників відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

16 лютого 2016 року між сторонами Публічним акціонерним товариством "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" (по справі - позивач/по договору - постачальник) та Приватного підприємства "Віес Груп" (по справі - відповідач/ по договору - покупець) укладено договір поставки кондитерських виробів "16/02-16 (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався відпустити, поставити кондитерські вироби (надалі товар), в кількості та асортименті замовленому покупцем узгодженому з постачальником, а покупець зобов"язався прийняти та своєчасно оплатити його в строк, що визначений визначений договором.

Згідно з п.1.2. Договору предметом поставки є кондитерські вироби, зазначені в рахунку-фактурі, накладній, або специфікації, які є невід"ємною частиною договору.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що товар вважається поставленим постачальником та одержаним покупцем відповідно до відмітки у видатковій накладній постачальника про отримання товару уповноваженою особою покупця, які є одночасно рахунком для оплати одержаного товару.

На замовлення покупця, згідно видаткових накладних №Л-00000741 від 29.11.2017, №Л-00000845 від 19.12.2017, №Л-00000942 від 31.01.2018 позивач поставив товар на суму 316461 грн 39 к., а покупець його прийняв, що підтверджується підписами сторін у вказаних видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно п.3.4 Договору у випадку відстрочки платежу, оплата за отриманий товар проводиться покупцем на протязі 30 календарних днів з моменту отримання.

Претензійним листом №01/17 від 08.02.2018 позивач звернувся до відповідача про погашення заборгованості за поставлений товар

Гарантійним листом №56 від 01.03.2018 року відповідач визнав заборгованість в сумі 316461 грн 39 к. та гарантував оплату заборгованості за графіком до 30.03.2018 року.

Актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2018 року сторони підтвердили заборгованість в сумі 316461 грн 39 к.

Однак, відповідач станом на 29.03.18 заборгованість за одержаний товар згідно видаткових накладних №Л-00000741 від 29.11.2017, №Л-00000845 від 19.12.2017 та №Л-00000942 від 31.01.2018 року на загальну суму 316 461 грн 39 к. не сплатив, що зумовило позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційні втрати.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 360000,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору поставки №16/02-16 від 16.02.2016 сторони погодили, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми простроченого платежу, яка діяла на період прострочення, за кожен день прострочення.

На підставі вказаних правових норм та договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 16 043 грн 03 к.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, прийшов до висновку про обгрунтованість її нарахування та такої, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем на суму боргу 316 461 грн 39 к. нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 1 673 грн 00 к. та інфляційні втрати в сумі 5 818 грн 37 к.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та встановлено правомірність їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 129 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.124, ст.129 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 546, 610, 611, 612, 614, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 216, 230, 265 Господарського кодексу України, ст. 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" до Приватного підприємства "Віес Груп" про стягнення заборгованості за договором поставки кондитерських виробів в сумі 339 995 грн 79 к., з них: 316 461 грн 39 к. - несплачена сума коштів за поставлений товар, 16 043 грн 03 к. - пеня, 1673 грн 00 к. - 3 % річних, 5 818 грн 37 к. - інфляційні.

Стягнути з Приватного підприємства "Віес Груп" (вул. Пекарська, буд.2, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 34519542) на користь публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" (вул. Ленкавського, 12 А, м. Івано-Франківськ, 76010, код 00382102) 339 995 грн 79 к. (триста тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень сімдесят дев'ять копійки) - заборгованості за договором поставки кондитерських виробів, з них: 316 461 грн 39 к. (триста шістнадцять тисяч чотириста шістдесят одна гривня тридцять дев'ять копійки) - несплачена сума коштів за поставлений товар, 16 043 грн 03 к. (шістнадцять тисяч сорок три гривні три копійки) - пеня, 1673 грн 00 к. (одна тисяча шістсот сімдесят три гривні) - 3 % річних, 5818 грн 37 к. (п'ять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень тридцять сім копійки )- інфляційні та 5 099 грн 94 к. (п'ять тисяч дев'яносто дев'ять гривень дев'яносто чотири копійки) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 14.05.2018

Суддя Фанда О.М.