Рішення

від 15.05.2018 по справі 910/3463/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018Справа № 910/3463/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А"

до Державного підприємства Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості

про стягнення 80 000, 00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 80 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 31/13 про надання охоронних послуг від 21.11.2013 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІЄС-А залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю ТРІЄС-А строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

30.03.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІЄС-А надійшов супровідний лист, в додатках до якого додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.03.2017 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 02.04.2018, з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Крім того, частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.04.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2013 між Державним підприємством Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" (далі - виконавець) укладено договір № 31/13 про надання охоронних послуг, умовами якого передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню охорони, перепускного режиму та підтриманню громадського порядку на об'єкті (далі - об'єкт охорони) за адресою м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, який належить замовнику на праві державної власності (Свідоцтво про право власності від 07.04.2008 року).

Умови та порядок надання послуг по охороні, здійсненню перепускного режиму, які зазначені в п.п. 1.1. договору здійснюється згідно з Інструкцією щодо організації охорони (додаток № 1 до договору), що затверджується виконавцем, погоджується із замовником і є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, передача об'єкта під охорону здійснюється на підставі акта приймання-передачі об'єкта охорони, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 5.1. договору, вартість послуг по охороні за місяць визначається (додатком № 4), що є невід'ємною частиною даного договору. Подальші зміни плати за охоронні послуги погоджуються та затверджуються сторонами додатковою угодою до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що виконавець щомісячно подає замовнику рахунок за охоронні послуги, які були надані протягом минулого місяця та акт прийому-передачі виконаних робіт. Поданий рахунок підлягає оплаті замовником протягом десяти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, шляхом перерахування зазначеної в ньому суми на банківський рахунок виконавця.

Строк дії. Цим сторони домовилися, що цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє до 21.11.2014. Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які - небудь з зобов'язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання (п. 7.1. договору).

У відповідності до п. 7.2. договору, по закінченню строку цього договору, строк дії договору продовжується на кожний наступний 1 (один) рік, за умови, що не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну його дії жодна із сторін не направить іншій стороні повідомлення про припинення цього договору.

Додатком № 4 до договору № 31/13 від 21.11.2013 сторони погодили, що вартість послуг виконавця за один місяць становить 23 786, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

03.02.2014 між Державним підприємством Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 31/13 від 21.11.2013, відповідно до якої сторони погодили, що вартість послуг складає 17 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ) за один місяць охорони ТОВ "ТРІЄС-А".

12.03.2015 між Державним підприємством Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" укладено додаткову угоду № 2 до договору № 31/13 від 21.11.2013, згідно якої за результатами взаємних домовленостей, сторони вирішили засвідчити, що станом на дату набуття чинності дійсної додаткової угоди обов'язки виконавця в частині надання охоронних послуг виконані в повному обсязі, а обов'язки замовника в частині здійснення оплати частково не виконані, у зв'язку з чим замовник та виконавець за взаємною згодою дійшли до наступного:

1.1. Сторони погоджуються, що сума заборгованості замовника перед виконавцем на дату набуття чинності дійсної додаткової угоди складає 80 000, 00 грн.

1.2. За домовленістю сторін, грошові кошти у розмірі 80 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 13 333, 33 грн. повинні бути оплачені замовником на розрахунковий рахунок виконавця наступним чином:

- у строк до 30.06.2015 - 16 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 2 666, 67 грн.;

- у строк до 31.07.2015 - 16 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 2 666, 67 грн.;

- у строк до 31.08.2015 - 16 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 2 666, 67 грн.;

- у строк до 30.09.2015 - 16 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 2 666, 67 грн.;

- у строк до 31.10.2015 - 16 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 2 666, 67 грн.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, станом на дату набуття чинності дійсної додаткової угоди зобов'язання виконавця в частині надання послуг виконані в повному обсязі, у замовника відсутні будь-які претензії щодо якості наданих послуг.

Згідно п. 3 додаткової угоди, з моменту набуття чинності дійсної додаткової угоди договір про надання охоронних послуг № 31/13 від 21.11.2013 втрачає чинність в частині надання охоронних послуг виконавцем, однак продовжує діяти в частині виконання зобов'язань замовника до повного погашення останнім заборгованості.

Дана додаткова угода набуває чинності з 31.03.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором про надання охоронних послуг № 31/13 від 21.11.2013 в частині надання охоронних послуг виконав у повному обсязі, що підтверджується укладеною між сторонами додатковою угодою № 2 від 12.03.2015.

Проте, відповідач в порушення умов договору та визначених додатковою угодою № 2 від 12.03.2015 строків за надані послуги у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 80 000, 00 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків № 0000000001 від 31.03.2015 за період з 01.10.2014 по 31.03.2015, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих охоронних послуг, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 80 000, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 31/13 про надання охоронних послуг від 21.11.2013, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором про надання охоронних послуг № 31/13 від 21.11.2013 належним чином, надав передбачені договором послуги, що підтверджується укладеною між сторонами додатковою угодою № 2 від 12.03.2015, якою сторони, зокрема погодили графік погашення заборгованості Державним підприємством Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості .

Проте, відповідач в порушення умов договору та визначених додатковою угодою № 2 від 12.03.2015 строків за надані послуги у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Державним підприємством Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості утворилась заборгованість у розмірі 80 000, 00 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків № 0000000001 від 31.03.2015 за період з 01.10.2014 по 31.03.2015, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 додаткової угоди № 2 від 12.03.2015 за домовленістю сторін, грошові кошти у розмірі 80 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 13 333, 33 грн. повинні бути оплачені відповідачем на розрахунковий рахунок позивача наступним чином:

- у строк до 30.06.2015 - 16 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 2 666, 67 грн.;

- у строк до 31.07.2015 - 16 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 2 666, 67 грн.;

- у строк до 31.08.2015 - 16 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 2 666, 67 грн.;

- у строк до 30.09.2015 - 16 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 2 666, 67 грн.;

- у строк до 31.10.2015 - 16 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 2 666, 67 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи погоджені сторонами строки погашення заборгованості, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих охоронних послуг, оскільки на дату винесення судового рішення заборгованість згідно графіку не погашена.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 31/13 про надання охоронних послуг від 21.11.2013 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 80 000, 00 грн. підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Український науково-дослідний і проектний інститут харчової промисловості (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, ідентифікаційний код - 00334422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІЄС-А" (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 15/3, офіс 110, ідентифікаційний код - 37445589) 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков